Рішення від 31.07.2025 по справі 320/16533/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2025 року справа №320/16533/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Компанії «Інтернешнл Дістріб`юшн Сістемз Лімітед» (International distribution systems limited) до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські мінеральні води», про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась Компанія «Інтернешнл Дістріб`юшн Сістемз Лімітед» (International distribution systems limited) (далі по тексту також позивач, Компанія) з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі по тексту також відповідач, АРМА), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, щодо обрання Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські мінеральні води» (код ЄДРПОУ 31778022) переможцем конкурсного відбору управителя корпоративними правами Компанії «International distribution systems limited» у вигляді простих бездокументарних іменних акцій Приватних акціонерних товариств «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар»» (код ЄДРПОУ 22415322) та «Індустріальні та дистрибуційні системи» (код ЄДРПОУ 24364528), переданими в управління АРМА ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2022 у справах №№ 761/24404/22, 761/24405/22;

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, оформлене Протоколом №17 від 10.03.2023, про обрання Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські мінеральні води» (код ЄДРПОУ 31778022) переможцем конкурсного відбору управителя корпоративними правами Компанії «International distribution systems limited» у вигляді простих бездокументарних іменних акцій Приватних акціонерних товариств «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» (код ЄДРПОУ 22415322) та «Індустріальні та дистрибуційні системи» (код ЄДРПОУ 24364528), переданими в управління АРМА ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.11.2022 у справах №№ 761/24404/22, 761/24405/22.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що він володіє 100% акцій ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар», ПрАТ «Миргородський завод мінеральних вод» та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи». Ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва в рамках кримінального провадження було накладено арешт на корпоративні права Компанії у вигляді простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» у кількості 880 000 шт. простих бездокументарних та іменних акцій ПрАТ «Індустріальні дистрибуційні системи» у кількості 2 500 шт., та в подальшому ухвалами слідчих суддів означене майно було передано в управління АРМА. Спірним рішенням обрано переможця конкурсу для управління активами третю особу. Проте, на думку позивача, визначення переможця конкурсу на управління корпоративними правами ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» відбулося у спосіб, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки ТОВ «Карпатські мінеральні води» не має ліцензії на діяльність з управління портфелем фінансових інструментів.

Позивач наголошує на тому, що арештованим майном в межах спірних відносин є корпоративні права у вигляді простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», а тому їх управителем може бути виключно інвестиційна компанія, для якої здійснення діяльності з управління портфелем фінансових інструментів є виключним видом діяльності і яка отримала відповідну ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення діяльності з управління фінансовими інструментами (цінними паперами) відповідного виду.

Позивач наголосив на тому, що згідно вимог законодавства договір про управління цінними паперами (корпоративними правами) може бути укладений виключно юридичною особою (управителем), створеним у формі АТ, ТОВ чи ТДВ, є інвестиційною компанією, здійснює діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, який є виключним видом діяльності, має ліцензію НКЦПФР. Проте, третя особа не відповідає означеним вимогам, оскільки не має відповідної ліцензії на діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, не є інвестиційною компанією та здійснення діяльності з управління портфелем фінансових інструментів не є виключним видом діяльності ТОВ «Карпатські мінеральні води».

Також позивач зазначив про невідповідність третьої особи критерію достатньої кількості працівників, які мають необхідні знання та досвід у сфері управління активами (п. 2 Переліку кваліфікаційних критеріїв учасників конкурсу), оскільки відомості щодо вказаної у дипломах кваліфікації не свідчать про володіння необхідними знаннями та навиками для здійснення управління цінними паперами. Крім того, позивач наголошує на ненаданні ТОВ «Карпатські мінеральні джерела» підтвердження наявності реального досвіду роботи працівників у сфері управління цінними паперами.

Позивач наголошує на тому, що АРМА передано в управління не майновий комплекс підприємства про виробництву мінеральної столової води і не майно підприємств, що займається дистрибуцією води, що свідчить про відсутність підстав для прийняття до уваги кваліфікації та досвіду працівників третьої особи на посадах менеджерів, юристів, водіїв, техніків, інженерів тощо.

Також позивач стверджує, що третя особа є прямим конкурентом ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар», а тому наявні підстави вважати, що ТОВ «Карпатські мінеральні води» не буде докладати зусиль, щоб ефективно управляти акціями, зберігати їх економічну вартість.

Також позивач вважає, що фактично відповідачем передано в управління не корпоративні права, а майновий комплекс ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатські мінеральні води» (далі по тексту також третя особа, ТОВ «Карпатські мінеральні води»).

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, пояснив, що ухвалою слідчого судді визначено порядок зберігання доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в порядку та на умовах статей 19 та 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10.11.2015 № 772-VIII (далі по тексту також Закон № 772-VIII) відповідачу в управління речових доказів, на які накладено арешт, а саме: корпоративні права позивача у вигляді акцій простих бездокументарних іменних ПрАТ «Індустріальні дистрибуційні системи» та ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар». Рішенням Уповноваженої особи АРМА з питань управління активами, оформленого протоколом, оголошено конкурсний відбір управителя активами, затверджено перелік документів та кваліфікаційні критерії для участі у конкурсному відборі управителів арештованими активами. Спірним рішенням ТОВ «Карпатські мінеральні води» оголошено переможцем конкурсу.

У спростування доводів про необхідність отримання переможцем конкурсу ліцензії на професійну діяльність на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами відповідач зазначив, що положеннями Закону № 772-VIII не визначено, що АРМА може обрати управителем арештованих корпоративних прав лише юридичну особу у формі АТ, ТОВ або ТДВ, для яких операції з фінансовими інструментами є виключним видом діяльності та котрі отримали ліцензію на право проведення професійної діяльності на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами, що передбачає діяльність з управління портфелем фінансових інструментів. На переконання відповідача, наведені позивачем критерії стосуються інвестиційних фірм, які провадять діяльність з торгівлі фінансовими інструментами, зокрема діяльність з управління портфелем фінансових інструментів.

Відповідач наголошує на тому, що ТОВ «Карпатські мінеральні води» не здійснює діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, а здійснює діяльність з управління арештованими активами на підставі статті 21 Закону № 772-VIII. Означені поняття не є тотожними, оскільки управління портфелем фінансових інструментів передбачає торгівлю фінансовими інструментами у той час як діяльність з управління активами передбачає заборону відчужувати такі активи, передані в управління.

З огляду на означені обставини, відповідач вважає помилковими доводи позивача щодо необхідності наявності у співробітників переможця конкурсу сертифікатів та їх відповідності вимогам абзацу 2 частини четвертої статті 70 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

На думку відповідача, застосування державою спеціальних обмежувальних заходів шляхом арешту активів у випадку цінних паперів не обмежується лише речовими правами на таке майно, оскільки права за цінними паперами (права з акції) не можуть існувати окремо від речового права (права на акцію), що мало наслідком обрання відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України управителя корпоративними правами, виходячи з властивостей акцій, а саме, майнових та немайнових прав за ними.

У спростування тверджень позивача щодо негативного впливу на економічну вартість активів внаслідок обрання управителем арештованого майна ТОВ «Карпатські мінеральні води», відповідач наголосив на законодавчо встановленій процедурі контролю якості та ефективності управління, застосовній АРМА, якою передбачено повідомлення правоохоронних органів у випадках встановлення фактів неналежного управління активами або спроб їх відчуження. В свою чергу, посилання позивача на перебої чи зупинку в роботі ПрАТ «Індустріальні дистрибуційні системи» та ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар», на переконання відповідача, є надуманими та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідач зазначає, що згідно позиції Верховного Суду права позивача як власника майна не порушено, а тимчасово обмежено шляхом передачі в управління АРМА, що жодним чином не впливає на його правомочності. У зв`язку з означеним, волевиявлення власника майна при виборі Національним агентством управителя майна не має значення.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено про нерелевантність практики Верховного Суду (справа №826/17153/18) з огляду на те, що в межах цієї справи арешт на корпоративні права позивача полягає у забороні вчиняти будь-які дії щодо зміни власників (відчуження) акцій простих бездокументарних іменних ПрАТ «Індустріальні дистрибуційні системи» та ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар», у той час як в межах адміністративної справи №826/17153/18 було накладено арешт на активи із забороною користуватися, розпоряджатися та відчужувати їх. Оскільки жодної заборони в межах цієї справи на обмеження права користування корпоративними правами судом застосовано не було, спірним рішенням АРМА фактично реально обмежено права позивача яв власника майна, користуватись належним йому активом і таке обмеження почалось з моменту обрання третьої особи переможцем конкурсного відбору управителя корпоративними правами позивача.

Позивач повторно наголошує на тому, що управління цінними паперами може здійснюватися виключно юридичною особою, у якої наявна ліцензія НКЦПФР та здійснення діяльності з управління портфелем фінансових інструментів, якої не має третя особа.

Також позивач повторно наголосив на невідповідності ТОВ «Карпатські мінеральні води» кваліфікаційним критеріям, встановленим АРМА для участі у конкурсі, а саме: ані третя особа, ані його працівники не володіють досвідом та кваліфікацією, необхідними для управління корпоративними правами.

Решта доводів позивача вже були викладені в адміністративному позові.

Представником позивача до суду подано клопотання про виклик в якості свідка ОСОБА_1 , який був головуючим під час засідання робочої групи АРМА з питань управління активами, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 92 Кодексу адміністративного судочинства України заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження визначені 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною другою цієї статті встановлено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною третьою цієї статті підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, право позивача на звернення до суду із клопотанням про виклик свідка у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, обмежено 30 днями з моменту відкриття провадження у справі.

Відповідно до положень статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Оскільки провадження у цій справі відкрито ухвалою від 29.05.2023, суд констатує, що позивач, звернувшись із клопотанням про виклик свідка 14.07.2023, тобто з пропуском 30-денного строку, у зв`язку з чим така заява не підлягає прийняттю до розгляду.

Відповідно до частини другої статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Таким чином, у разі подання клопотання про виклик свідка з порушенням процесуальних строків вона має бути залишена без розгляду.

Представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, мотивоване необхідністю виклику та допиту свідка, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Обґрунтовуючи подане клопотання, позивач зазначає про необхідність допиту свідка у судовому засіданні.

Водночас суд зауважує, означене клопотання було повернуто без розгляду у зв`язку з пропуском строку його подання до суду.

Додатково суд наголошує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. З огляду на наведене, на переконання суду, судове засідання у справах незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, доцільно призначати та проводити у тому випадку, коли обставини справи та наявні у ній матеріали не дають у сукупності суду можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам та вирішити спір без застосування тих процесуальних інструментів, вжиття яких можливо лише у судовому засіданні (наприклад, допит свідків, виклик спеціаліста, перекладача, проведення виїзного судового засідання тощо). Якщо ж вчинення таких процесуальних дій не є обов`язковим для розгляду та вирішення справи, судове засідання може не проводитися. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують обов`язкового проведення судового засідання для встановлення об`єктивної істини, а повний та всебічний розгляд справи, а також принцип змагальності процесу є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а лише бажання учасника процесу слухати справу у судовому засіданні з викликом сторін не зумовлює необхідність проведення судового засідання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Компанія «Інтернешнл Дістріб`юшн Сістемз Лімітед» відповідно до свідоцтва про продовження здійснення діяльності серії НЕ 281187 від 06.04.2011 зареєстрована 02.02.2011 на території Республіки Кіпр.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.06.2022 у справі №761/9242/22 накладено арешт на корпоративні права Компанії «International distribution systems limited» у вигляді акцій простих бездокументарних іменних ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» (код ЄДРПОУ 22415322) у кількості 880000 шт., номінальною вартістю 10,00 грн, загальною вартістю 8 800 000,00 грн.

Заборонено приватним та державним органам реєстрації, Міністерству юстиції України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, ПАТ «Національний депозитарій України», АТ «Альфа-Банк», АТ «Укрексімбанк» та іншим депозитарним установам, які здійснюють зберігання та облік переходу прав власності акцій бездокументарних іменних ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» (код ЄДРПОУ 22415322) у кількості 880000 шт., номінальною вартістю 10,00 грн, загальною вартістю 8 800 000,00 грн, що належать кіпрській компанії International distribution systems limited, а також безпосередньо кіпрській компанії «International distribution systems limited», вчиняти будь-які дії щодо зміни власників (відчуження) акцій простих бездокументарних іменних ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» (код ЄДРПОУ 22415322) у кількості 880000 шт., номінальною вартістю 10,00 грн, загальною вартістю 8 800 000,00 грн.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.06.2022 у справі №761/9239/22 накладено арешт на корпоративні права Компанії «International distribution systems limited» у вигляді акцій простих бездокументарних іменних ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (код ЄДРПОУ 24364528) у кількості 2500 шт., номінальною вартістю 1800,00 грн, загальною вартістю 4 500 000,00 грн.

Заборонено приватним та державним органам реєстрації, Міністерству юстиції України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, ПАТ «Національний депозитарій України», АТ «Альфа-Банк», АТ «Укрексімбанк» та іншим депозитарним установам, які здійснюють зберігання та облік переходу прав власності акцій бездокументарних іменних ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (код ЄДРПОУ 24364528) у кількості 2500 шт., номінальною вартістю 1800,00 грн, загальною вартістю 4 500 000,00 грн, що належать кіпрській компанії International distribution systems limited, а також безпосередньо кіпрській компанії «International distribution systems limited», вчиняти будь-які дії щодо зміни власників (відчуження) акцій простих бездокументарних іменних ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (код ЄДРПОУ 24364528) у кількості 2500 шт., номінальною вартістю 1800,00 грн, загальною вартістю 4 500 000,00 грн.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.11.2022 у справі №761/24404/22 визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні №42022000000000463 від 14.04.2022 шляхом передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901, для здійснення заходів з управління ним з метою його збереження та збереження його економічної вартості наступного майна, а саме: корпоративні права International distribution systems limited у вигляді 100% частки статутного капіталу ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» (код ЄДРПОУ 22415322), що становить 8 800 000,00 грн.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.11.2022 у справі №761/24405/22 визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні №42022000000000463 від 14.04.2022 шляхом передачі у порядку та на умовах статей 19 та 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901)_в управління речові докази, на які накладено арешт, а саме: корпоративні права кіпрської компанії «International distribution systems limited» у вигляді акцій простих бездокументарних іменних ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (код ЄДРПОУ 24364528) у кількості 2500 шт., номінальною вартістю 1 800,00 грн, загальною номінальною вартістю 4 500 000,00 грн.

Рішенням АРМА від 08.02.2023, оформленим протоколом №13 Уповноваженої особи АРМА оголошено конкурсний відбір управителя арештованими активами, переданими в управління АРМА ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.11.2022 у справах №№ 761/24404/22 та 761/24405/22 (корпоративні права ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», з подальшим розміщенням відповідного оголошення на офіційному вебсайті АРМА, встановивши строк подачі документів до 16:00 год. 22.02.2023 включно та затверджено Перелік документів, порядок їх подання та кваліфікаційні критерії для участі у конкурсному відборі управителів арештованими активами до Активу.

Рішенням від 10.03.2023, оформленим Протоколом №17 Уповноваженої особи АРМА, обрано ТОВ «Карпатські мінеральні води» переможцем конкурсу.

В означеному протоколі міститься інформація щодо подання документів для участі у конкурсному відборі десятьма юридичними особами, серед яких ТОВ «Карпатській мінеральні води».

До участі у конкурсному відборі як таких, чиї пакети документів відповідають вимогам до документів, затверджених Переліком, допущено ТОВ «Торговий дім АВ» та ТОВ «Карпатські мінеральні води», у зв`язку з чим прийнято рішення розглянути їх конкурсну документацію.

У протоколі зазначено, що за результатами аналізу програм управління ТОВ «Карпатські мінеральні води» подано найбільш якісну, всебічно аргументовану Програму управління активами, оскільки відбір управителів АРМА це конкуренція не тільки цінових пропозицій, а саме змісту програм управління. Після розгляду та аналізу документів, наданих учасниками, допущеними до конкурсу та враховуючи рекомендації робочої групи АРМА, що оформлені протоколом №108 від 10.03.2023, прийнято рішення обрати ТОВ «Карпатські мінеральні води» переможцем конкурсу.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем дій щодо обрання третьої особи переможцем конкурсного відбору, а також цього рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, де зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож в межах означеної адміністративної справи суд повинен з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.

Абзацом 7 частини шостої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту також КПК України) речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Правові та організаційні засади функціонування Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів визначає Закон №772-VIII.

За приписами пунктів 1, 4 частини першої статті 1 Закону №772-VIII у ньому терміни вживаються в такому значенні:

активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими;

управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №772-VIII Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 9 Закону №772-VIII Національне агентство виконує такі функції як організація здійснення заходів, пов`язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами.

Пунктом 4 частини першої статті 10 Закону №772-VIII визначено, що Національне агентство з метою виконання своїх функцій укладає цивільно-правові угоди з юридичними та фізичними особами з питань, пов`язаних з проведенням оцінки та управлінням активами, а також за погодженням з Міністерством юстиції України - щодо представництва інтересів України у закордонних юрисдикційних органах у справах, пов`язаних з поверненням активів, одержаних від корупційних та інших кримінальних правопорушень, в Україну.

Відповідно до статті 19 Закону №772-VIII Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.

Згідно положень статті 21 Закону №772-VIII управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

Управління активами у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі чи акцій, паїв:

1) банку - забезпечується шляхом здійснення на вимогу Національного агентства передбачених законом та нормативно-правовим актом Національного агентства заходів за погодженням з Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а для кооперативних банків - Національним банком України;

2) страховика - забезпечується шляхом здійснення на вимогу Національного агентства заходів, передбачених законом та нормативно-правовим актом Національного агентства за погодженням з Національним банком України та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а для страховиків, створених в організаційно-правовій формі акціонерного товариства, - також Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

3) кредитної спілки, управителя фонду операцій з нерухомістю, лізингової компанії, факторингової компанії, ломбарду - забезпечується шляхом здійснення на вимогу Національного агентства заходів, передбачених законом та спільним нормативно-правовим актом Національного агентства та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

У разі здійснення управління активами у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі чи акцій, паїв управитель під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління відповідної юридичної особи зобов`язаний погоджувати свої дії з власником таких активів.

Дія цієї частини не поширюється на управління активами у виняткових випадках з особливостями, передбаченими цим Законом.

У разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора або судового рішення, що набрало законної сили, якими скасовано арешт прийнятих в управління активів та/або скасовано передачу активів в управління Національному агентству, за умови наявності судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, Національне агентство протягом десяти робочих днів повертає їх законному власнику.

Рішення прокурора, яким скасовано арешт та/або скасовано передачу активів в управління Національному агентству, направляється до Національного агентства прокурором, а відповідне судове рішення, що набрало законної сили, - судом, слідчим суддею, стороною кримінального провадження, представником юридичної або фізичної особи, стосовно якої здійснюється провадження, третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Бездіяльність Національного агентства, яка полягає у неповерненні активів, коштів, одержаних від реалізації арештованих активів, а також процентів, нарахованих як плата за користування банком такими коштами, їх законному власнику може бути оскаржена особою, права, законні інтереси якої порушено, у порядку, встановленому законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про покладений на АРМА обов`язок управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у порядку, визначеному Законом №772-VIII.

Водночас відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.12.2023 у справі №826/16592/18, гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У розвиток цієї конституційної норми, частинами першою та третьою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Практика Верховного Суду щодо необхідності першочергового встановлення порушеного права позивача є усталеною.

Так, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17 наголошував, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності дій, які оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржених рішень відповідача.

Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19, від 27.02.2023 у справі №600/3900/21-а і від 09.11.2023 у справі №826/6887/18.

Щодо наявності порушеного права або інтересу позивача у спірних правовідносинах, суд зазначає таке.

В межах означеної справи предметом позову є правомірність дій АРМА щодо обрання третьої особи управителем арештованих активів позивача.

Розглядаючи спір у цій справі, судом встановлено, що позивач - власник активів, на яке в рамках кримінального провадження №42022000000000463 ухвалами слідчого судді накладено арешт та визначено порядок зберігання речових доказів шляхом передачі у порядку та на умовах статей 19 та 21 Закону №772-VIII відповідачу в управління корпоративних прав кіпрської компанії «International distribution systems limited» у вигляді акцій простих бездокументарних іменних ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» та ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар». АРМА спірним рішенням визначило управителем третю особу.

Позивач стверджує, що порушення його прав та охоронюваних законом інтересів полягає у тому, що арешт, накладений на корпоративні права позивача, полягає виключно у забороні відчуження. При цьому, жодних обмежень щодо прав користування корпоративними правами судами застосовано не було, а тому позивач зберігав за собою право на отримання дивідендів, участь в управлінні ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» та ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», отримання інформації про їх господарську діяльність та отримання у разі їх ліквідації частини майна та ін. Позивач наголошує на тому, що «фактично вказаними рішеннями [ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.11.2022] було обмежено право позивача користуватись належним йому майном.».

Водночас відповідач у відзиві на позовну заяву наполягав на відсутності обставин порушення права та охоронюваних законом інтересів позивача, з приводу чого суд зазначає таке.

Системний аналіз норм Закону №772-VIII у їх сукупності, з урахуванням спірних правовідносин, що склалися між сторонами цього спору, свідчить про те, що арешт активів, які є речовими доказами та об`єктами ймовірної конфіскації, а також їхня передача в управління відповідачу на підставі ухвал слідчого судді (суду) є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження.

Саме ухвали про арешт активів є тим самим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника відповідних прав.

З моменту арешту активів право власності власника цих активів є тимчасово обмеженим: власник тимчасово позбавляється права володіння, розпорядження та користування майном, не може самостійно визначати долю активів, самостійно ними користуватися, зокрема передавати їх в тимчасове володіння чи користування третім особам.

Ухвали слідчого судді (суду) про передачу активів в управління відповідачу є визначеним слідчим суддею (судом) спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів.

Отже, з постановленням слідчим суддею (судом) ухвал про арешт активів та ухвал про їхню передачу в управління АРМА, виключно останнє уповноважено здійснювати права володіння, розпорядження та користування щодо цих активів.

Передача відповідачем активів в управління жодним чином не впливає на правомочність власника щодо них з огляду на обмеження виключно арештом, накладеним судом у кримінальному провадженні. У зв`язку з цим, волевиявлення власника активів при виборі відповідачем управителя майна не має значення.

Подібні правові висновки [щодо арештованого майна] викладені у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 25.02.2021 у справі №910/800/19, від 08.06.2021 у справі №910/11203/20, від 15.07.2021 у справі №826/17153/18, від 31.05.2022 у справі №910/20577/20 і від 22.12.2022 у справі №640/8916/20, від 20.12.2023 у справах №826/16592/18 та №826/16590/18.

Суд наголошує, що навіть у разі визнання в судовому порядку дій, що передують укладенню договорів про управління майном, та самих договорів недійсними право позивача на користування майном не буде поновлене, оскільки сторони за спірним правочином хоча і повернуться у початковий стан, однак законна сила ухвал про арешт активів та передачу їх в управління АРМА залишиться незмінною. Визнання в судовому порядку протиправними дій АРМА щодо обрання управителя арештованого майна не скасовує накладений судом у кримінальному проваджені арешт активів.

Подібні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 25.02.2021 у справі №910/800/19, від 31.05.2022 у справі №910/20577/20.

Враховуючи означені обставини, у суду наявні підстави вважати, що спірні дії та рішення АРМА щодо обрання управителем арештованих активів позивача не порушують права власності чи інший його майновий інтерес, що, в свою чергу, виключає можливість здійснення їх захисту в судовому порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушення спірними діями та рішенням прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 у справі №826/16592/18.

Судом відхиляються доводи позивача щодо нерелевантності позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.07.2021 у справі №826/17153/18 з огляду на те, що викладені у ній правові висновки стосуються арешту активів загалом, до яких віднесено як майно так і корпоративні права, а саме: «…Зі змісту наведених норм чинного законодавства вбачається, що арешт активів, які є речовими доказами та об`єктами ймовірної конфіскації, а також їх передача в управління Національному агентству на підставі ухвали слідчого судді (суду) є діями, які здійснюються з метою досягнення завдань кримінального провадження.

37. Саме ухвала про арешт активів є тим самим рішенням органу судової влади, яке тимчасово позбавляє власника правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження майном.

38. Ухвала слідчого судді (суду) про передачу активів в управління Національному агентству є визначеним слідчим суддею (судом) спеціальним порядком зберігання речових доказів, яким забезпечується виконання ухвали про арешт цих активів.

39. Отже, з моменту постановлення слідчим суддею (судом) ухвали про арешт активів та ухвали про їх передачу в управління Національному агентству, виключно останнє є особою, уповноваженою здійснювати володіння, користування та/або розпорядження цим майном, зокрема, має визначене частиною другою статті 21 Закону №772-VIII право на передачу цього майна в управління іншим особам…».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону №772-VIII активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

При цьому, висновки Верховного Суду щодо того, що передача АРМА саме майна в управління жодним чином не впливає на правомочності власника щодо такого майна, які обмежуються виключно арештом, накладеним судом у кримінальному провадженні, стосується вже безпосередньо предмету спору в межах адміністративної справи №826/17153/18.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.