Постанова від 16.07.2025 по справі 902/1257/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 року Справа № 902/1257/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Брилянт І.О.

від відповідача: Савенецька-Фурс Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 08 квітня 2025 року та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29 квітня 2025 року у справі №902/1257/24 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД"

до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області

про встановлення сервітуту

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про встановлення сервітуту.

В обґрунтування заявленого позову Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" вказувало, що ним отримано спеціальний дозвіл на користування надрами №6627 від 15 червня 2022 року, що надає право видобування піску на Ділянці №1 Лукашівського родовища піску. Оскільки частина земельних ділянок розміщена в межах координат Ділянки №1 Лукашівського родовища піску, на яку надано спеціальний дозвіл на користування надрами №6627, перебуває у власності Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, позивач звертався до зазначеної ради із клопотанням про встановлення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" земельного строкового сервітуту. Оскільки у відповідь на таке звернення Ладижинська міська рада повідомила позивача про те, що питання про встановлення сервітуту знято з розгляду на пленарному засіданні чергової 42 сесії Ладижинської міської ради 8 скликання, тому Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" звернулося із відповідним позовом до суду про встановлення сервітуту.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08 квітня 2025 року у справі №902/1257/24 повністю задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про встановлення сервітуту.

Встановлено з моменту набрання рішенням суду законної сили на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" (вул. Іллєнка Юрія, буд. 12, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43685099) строковий оплатний земельний сервітут для видобування корисних копалин (вид сервітуту визначений п. в-3 ч. 1 ст. 99 Земельного кодексу України) на:

- частину земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:04:002:0346 із площею сервітуту 0,9000 га;

- частину земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:04:002:0354 із площею сервітуту 1,4000 га;

- частину земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:04:002:0354 із площею сервітуту 1,2800 га,

цільове призначення яких, згідно до відомостей Державного земельного кадастру - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, в межах визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок (межі сервітуту), на які поширюється право сервітуту виготовленої ФОП Смолій Аллою Григорівною на підставі Договору №59 від 29 серпня 2024 року на строк дії Спеціального дозволу на користування надрами №6627 від 15 червня 2022 року із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 5% від нормативної грошової оцінки частин земельних ділянок щодо яких встановлено сервітут за рік.

Присуджено до стягнення з Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області (вул. Петра Кравчика, 4, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321, код ЄДРПОУ 04325621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" (вул. Іллєнка Юрія, буд. 12, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43685099) 3028 грн - витрат на сплату судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що зобов`язати юридичну особу як власника спеціального дозволу користуватися площею земельних ділянок більшою, ніж межі дозволу і більшою, ніж вона просить, законодавчо не передбачено. Натомість поведінка відповідача щодо нав`язування позивачу у користування площ земельних ділянок, неохоплених дозволом, на думку суду, не відповідає засадам добросовісності і розумності. Встановлення сервітуту лише на окремі межі земельних ділянок, де діє спеціальний дозвіл, і відповідає принципу найменшого обтяження для власника земельної ділянки.

На переконання суду плата за сервітут в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки частин земельних ділянок, щодо яких встановлено сервітут за рік є допустимою, позаяк відповідає встановленій ставці орендної плати відповідної категорії земель згідно із рішенням Ладижинської міської ради Вінницької області 5 сесії 8 скликання №141 від 10 червня 2021 року та забезпечує баланс інтересів обох сторін.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Ладижинська міська рада Гайсинського району Вінницької області звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 08 квітня 2025 року у справі №902/1257/24 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову; стягнути з ТОВ "Сілікад" на користь апелянта 87500 грн. витрат на правничу допомогу понесену у Господарському суді Вінницької області та судовий збір за подання апеляційної скарги.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що у рішенні від 08 квітня 2025 року, суд вийшов за межі позовних вимог та ухвалив рішення, про яке не просив позивач, а саме про: встановлення строкового оплатного земельного сервітуту для видобування корисних копалин (вид сервітуту визначений пунктом в-3 частини 1 статті 99 Земельного кодексу України). Суд також самостійно змінив цільове призначення земельних ділянок з кадастровим номером 0510600000:04:002:0346 та кадастровим номером 0510600000:04:002:0354 з - розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами на інше цільове призначення - видобування корисних копалин (вид сервітуту визначений пунктом в-3 частини 1 статті 99 Земельного кодексу України).

На переконання апелянта, за умови, що у судових засіданнях не досліджувався зміст Технічної документації з землеустрою виготовлену ФОП Смолій Аллою Григорівною, яка містить інформацію щодо зони дії сервітутів та таблиці довжин ліній та дерекційних кутів (точки координат) щодо земельних ділянок з квадастрови номерами 0510600000:04:002:0346 та 0510600000:04:002:0354, то згідно частини 2 статті 210 ГПК України Технічна документація з землеустрою, яка виготовлена ФОП Смолій Аллою Григорівною, не може бути покладена судом в основу ухваленого судового рішення.

Крім того, при ухваленні рішення у справі щодо встановлення сервітуту згідно з вимог позивача, викладених у прохальній частині позовної заяви, суд не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а саме щодо покладання на позивача обов`язку довести неможливість задовольнити такі потреби позивача в інший спосіб, ніж зазначений у позові. Суд проігнорував доводи відповідача, висновки Верховного Суду та приписи законодавства стосовно того, що земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки та встановив земельний сервітут лише на незначні частини земельних ділянок в межах спецдозволу виданого позивачеві на користування надрами, чим позбавив відповідача можливості отримувати від позивача плату за сервітут на всю площу земельної ділянки в межах спецдозволу, виданого позивачеві на користування надрами, за умови, що відповідач (Ладижинська міська рада) на законодавчому рівні позбавлена права надати земельні діялянки в межах спецдозволу, виданого позивачеві, в користування іншим особам та отримувати за це орендні платежі від інших осіб.

Скаржник звертає увагу суду, що ухвалюючи рішення про оплату сервітуту в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, суд не вказав у своєму рішенні, якою саме нормою права керувався, покладючи на Ладижинську міську раду обов`язок встановити оплату за сервітут за рік в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки на частини земельних ділянок, щодо яких позивач просив встановити сервітут, а не на площу всієї зельної діялнки в межах виданого Державною службою геології та надр України №82 від 17 лютого 2022 року спеціального дозволу на користування надрами №6627 від 15 червня 2022 року на земельну ділянку Лукашівського родовища піску площею 39,6 га.

Листом №902/1257/24/2576/25 від 12 травня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

15 травня 2025 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/1257/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 травня 2025 року у справі №902/1257/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 08 квітня 2025 року у справі №902/1257/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 02 липня 2025 р. об 10:45год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

Крім того, додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 29 квітня 2025 року у справі №902/1257/24 присуджено до стягнення з Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області (вул. Петра Кравчика, 4, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321, код ЄДРПОУ 04325621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" (вул. Іллєнка Юрія, буд. 12, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43685099) 38688 грн витрат на професійну правничу допомогу. Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6312 грн залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД".

Не погодившись з ухваленим рішенням, Ладижинська міська рада Гайсинського району Вінницької області звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29 квітня 2025 року у справі №902/1257/24 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт вважає, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 45 000,00 грн. при підготовці позову та розгляду справи у суді є недоведеними та неспівмірними із обсягами наданих послуг.

Апелянт звертає увагу суду, що адвокат Брилянт І. не була присутня у судовому засіданні 08 квітня 2025 року та не брала участь у судових дебатах і при цьому не подавала до суду жодних заяв чи клопотань, в тому числі щодо розподілу судових витрат. Тобто позивач до закінчення судових дебатів у справі не зробила відповідну заяву щодо подання доказів витрат на правову допомогу протягом 5-ти днів після ухвалення судом рішення у справі.

Також, Ладижинська міська рада вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення №95/25 від 10 квітня 2025 року про розподіл судових витрат є необґрунтованою. Відповідно до умов договору №63/24 від 01 листопада 2024 року підставою для оплати гонорару є звіт, а не рахунок для оплати (пункт 4.3 Договору). ТОВ "Сілікад" оплатило послуги у розмірі 82000 грн. 20 листопада 2024 року, без отримання акту, а отже дана дія суперечить умовам Договору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 травня 2025 року у справі №902/1257/24 об`єднано апеляційні скарги Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 08 квітня 2025 року та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29 квітня 2025 року у справі №902/1257/24 для спільного розгляду в межах апеляційного провадження.

23 травня 2025 року від ТОВ "Сілікад" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги зазначає, що деталізація судом мети встановлення земельного строкового оплатного сервітуту не ототожнюється зі зміною цільового призначення земельних ділянок. Процедура зміни цільового призначення земельних ділянок чітко визначена статтею 20 Земельного кодексу України.

На переконання позивача, суд першої інстанції належним чином дослідив Технічну документацію відповідно до норм статей 73, 86 ГПК України, а протилежні твердження апелянта не відповідають дійсності.

Позивач зауважує, що суд першої інстанції у рішенні зазначив, що дана категорія земель, на яку позивач просить встановити сервітут в інший спосіб, окрім сервітуту не може бути переданою у користування, оскільки згідно з абзацом 3 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів. Рішення суду першої інстанції, ухвалене з урахуванням фактичних обставин справи, забезпечує баланс інтересів сторін і є таким, що може бути реально виконане. Судом враховано, що відсутня об`єктивна можливість задовільнити потреби позивача в інший спосіб, ніж встановити сервітут на частини земельних ділянок з кадастровим номером 0510600000:04:002:0346 із площею сервітуту 0,9000 га, частину земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:04:002:0354 із площею сервітуту 1,4000 га, частину земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:04:002:0354 із площею сервітуту 1,2800 га.

27 травня 2025 року від ТОВ "Сілікад" надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення місцевого господарського суду. За доводами заявника, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що твердження відповідача щодо відсутності представника позивача у судовому засіданні 08 квітня 2025 року та неподання до суду заяв чи клопотань, у тому числі щодо розподілу судових витрат є безпідставними, оскільки у позовній заяві було повідомлено про надання доказів понесення ТОВ "Сілікад" витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі. Такі дії позивача цілком відповідають приписам частини 8 статті 129 ГПК України. При винесенні додаткового рішення суд першої інстанції, виходив із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, та враховуючи конкретні обставини справи, зробив висновок, що розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі складають 38 688 грн за 16,12 годин витраченого часу.

За вказаних обставин ТОВ "Сілікад" вважає апеляційну скаргу Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області безпідставною та необґрунтованою, а додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29 квітня 2025 року таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

13 червня 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" Брилянт Ірини Олександрівни надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/1257/24 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 червня 2025 року у справі №902/1257/24 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" Брилянт Ірини Олександрівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №902/1257/24.

18 червня 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника представника Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області Савецької - Фурс Тетяни Володимирівни надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/1257/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 червня 2025 року у справі №902/1257/24 задоволено заяву представника Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області Савецької - Фурс Тетяни Володимирівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №902/1257/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 липня 2025 року у справі №902/1257/24 розгляд апеляційних скарг відкладено на 16 липня 2025 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

В судовому засіданні 16 липня 2025 року представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційних скаргах та у відзивах на них.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №264667497 від 07.07.2021 Ладижинська міська рада (код ЄДРПОУ 04325621) є власником земельної ділянки кадастровий номер 0510600000:05:001:0034, загальною площею 48,0 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

На підставі наказу Державної служби геології та надр України № 82 від 17.02.2022 Приватному акціонерному товариству "МХП", було видано спеціальний дозвіл на користування надрами №6627 від 15.06.2022 на видобування корисних копалин не обводнених та обводнених пісків придатних для рекультивації, благоустрою та планування, обводнених після збагачення під час видобування методом гідромеханізації як пісок-компонент в`яжучого для одержання щільного силікатного бетону, для силікатних каменів, цегли та інших дрібноштучних пресованих виробів; для ніздрюватих бетонів (за умови постійного контролю якості пісків) на Лукашівському родовищі піску площею 39,6 га.

05.07.2022 ПАТ «МХП» звернулося до Ладижинської міської ради Вінницької області з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

22.07.2022 Ладижинська міська рада на засіданні 15 сесії 8 скликання прийняла рішення №495, яким надала ПАТ "МХП" дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу на об`єднання земельної ділянки загальною площею 48 га, кадастровий номер 0510600000:05:001:0034, що розташована за адресою Вінницька область, Гайсинський район, на території Ладижинської міської територіальної громади, згідно цільового призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами з метою надання в оренду частини земельної ділянки площею 4,0 га відповідно до отриманого спеціального дозволу на користування надрами № 6627 від 15.06.2022.

На підставі рішення 15 сесіїі 8 скликання Ладижинської міської ради № 495 від 22.07.2022 ДП «Вінницьким науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою» була виготовлена технічна документація щодо поділу земельної ділянки комунальної власності загальною площею 48,0 га з кадастровим номером 0510600000:05:001:0034.

Рішенням Ладижинської міської ради 17 сесії 8 скликання «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки» № 540 від 06.10.2022 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності загальною площею 48,0 га (кадастровий номер 0510600000:05:001:0034), згідно цільового призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (11.01), що розташована на території Ладижинської міської територіальної громади Вінницької області на земельні ділянки:

- ділянка 1 - 4,0 га з кадастровим номером 0510600000:04:002:0345;

- ділянка 2 - 4,0 га з кадастровим номером 0510600000:04:002:0346;

- ділянка 3 - 4,0 га з кадастровим номером 0510600000:04:002:0347;

- ділянка 4 - 4,0 га з кадастровим номером 0510600000:04:002:0348;

- ділянка 5 - 4,0 га з кадастровим номером 0510600000:04:002:0349;

- ділянка 6 - 4,0 га з кадастровим номером 0510600000:04:002:0350;

- ділянка 7 - 4,0 га з кадастровим номером 0510600000:04:002:0351;

- ділянка 8 - 4,0 га з кадастровим номером 0510600000:04:002:0352;

- ділянка 9 1,4460 га з кадастровим номером 0510600000:04:002:0353;

- ділянка 10 - 14,5540 га з кадастровим номером 0510600000:04:002:0354.

14.10.2022 на підставі рішення 17 сесії 8 скликання Ладижинської міської ради №543 від 06.10.2022 між Ладижинською міською радою та ПАТ "МХП" був укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0510600000:04:002:0345 (ділянка № 1) з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код КВЦПЗ 11.01) терміном на 20 років з метою видобування корисних копалин на Лукашівського родовища піску відповідно до спеціального дозволу на користування надрами №6627 від 15.06.2022 земельної ділянки площею 39,6 га.

25.10.2023 Державною службою геології та надр України внесені зміни до спеціального дозволу на користування надрами в частині зміни надрокористувача з ПрАТ «МХП» на ТОВ «СІЛІКАД» у зв`язку з відчуженням права на спеціальне надрокористування на користь ТОВ «СІЛІКАД».

У зв`язку із заміною надрокористувача земельної ділянки №1 (кадастровий номер 0510600000:04:002:0345), рішенням Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області №842 від 30.11.2023р 30 сесії 8 скликання «Про заміну сторониу чинному договорі оренди земельної ділянки» було вирішено змінити строну орендаря з ПрАТ «МХП» на ТОВ «Сілікад».

01.12.2023 до договору оренди земельної ділянки від 14.10.2022 між Ладижинською міською радою, ПАТ «МХП» та ТОВ «СІЛІКАД» було укладено додаткову угоду про заміну сторонни в договору оренди земельної ділянки.

13.10.2022 на підставі рішення 17 сесії 8 скликання Ладижинської міської ради від 06.10.2022 між Ладижинською міською радою та ТОВ «СІЛІКАД» був укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0510600000:04:002:0353, загальною площею 1,4460 га (ділянка 9), з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (11.01), яка розташована на території Ладижинської міської територіальної громади строком на 20 років для видобування корисних копалин.

20.03.2024 ТОВ «Сілікад» звернулось до Ладижинської міської ради з заявою передати земельну ділянку у користування 4,0 га з кадастровим номером 0510600000:04:002:0348 (ділянка 4) з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код КВЦПЗ 11.01) для видобування корисних копалин строком на п`ять років.

18.04.2024 Ладижинською міською радою було прийнято рішення 36 сесії 8 скликання № 1000, яким ТОВ «СІЛІКАД» було передано в користування на умовах оренди земельна ділянка кадастровий номер 0510600000:04:002:0348, загальною площею 4,0 га. (ділянка 4), з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код КВЦПЗ 11.01) для видобування корисних копалин строком на п`ять років, на підставі якого 25.04.2024 між Ладижинською міською радою та ТОВ «СІЛІКАД» укладено договір оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" отримало Спеціальний дозвіл на користування надрами №6627 від 15 червня 2022 року, що надає право видобування корисних копалин місцевого значення (Спеціальний дозвіл), а саме піску на Ділянці №1 Лукашівського родовища піску площею 39,6 га /т.1, а.с. 31-33/.

12 жовтня 2023 року між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" укладено Угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, яка є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами від 15 червня 2022 року №6627 /т.1, а.с. 34-39/.

Згідно із пунктами 1, 2 Угоди місцем розташування ділянки надр є: Вінницька область, Гайсинський район, близько 0,4 - 1,5 км на північний захід від північної околиці с. Лукашівка. Просторові межі та географічні координати кутових точок ділянки надр (водозабірних споруд (для підземних вод), яка є предметом цієї Угоди, ступінь геологічного вивчення та освоєння об`єкта надрокористування, відомості про затвердження (апробацію) запасів корисної копалини, гірничо- геологічні, гідрогеологічні особливості ділянки надр, інформація про хімічний склад (якісні показники) підземних вод, відомості щодо діючого дозволу на спеціальне водокористування (у разі наявності), відомості щодо свердловин (номери у Державному реєстрі артезіанських свердловин, глибина, тощо), інформація про розрахунок зони санітарної охорони та спостережні свердловини (у разі наявності) (для підземних вод) та загальна кількість запасів/ресурсів на час надання/продовження строку дії/внесення змін до Дозволу вказуються Надрокористувачем у характеристиці ділянки надр, яка є Додатком 1 та невід`ємною частиною цієї Угоди.

03 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" звернулося до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області із клопотанням вих. №_03092024-1 від 03 вересня 2024 року, в якому просило встановити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" земельний строковий сервітут (відповідно до п. в3 статті 99 Земельного Кодексу України) на частини земельних ділянок відповідно до наданих кадастрових планів та планово - картографічних матеріалів:

Діл. 1 - (кадастровий номер: 0510600000:04:002:0346) площею (площа сервітуту) 0,9000 га;

Діл. 2 - (кадастровий номер: 0510600000:04:002:0354) площею (площа сервітуту) 1,4000 га;

Діл. 3 - (кадастровий номер: 0510600000:04:002:0354) площею (площа сервітуту) 1,2800 га,

цільове призначення яких згідно відомостей Державного земельного кадастру - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, в межах визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок, на які поширюється право сервітуту, розробленої відповідно до статті 55-1 Закону України "Про землеустрій" шляхом укладення відповідного договору.

Додатком до клопотання вказано: копію Спеціального дозволу на користування надрами №6627; збірний кадастровий план; викопіювання з планово-картографічних матеріалів Спеціального дозволу на користування надрами №6627 від 15 червня 2022 року; технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок, на які поширюється право сервітуту; проєкт договору про встановлення земельного сервітуту т.1, а.с. 40-71/.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" подало Ладижинській міській раді запит на інформацію вих. №03102024-1 від 03 жовтня 2024 року, в якому просило повідомити про стан та результат розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" про встановлення сервітуту від 03 вересня 2024 року /т.1, а.с. 96-97/.

Листом № 6.5-04-46 від 09 жовтня 2024 року Ладижинська міська рада повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" про те, що питання про встановлення сервітуту знято з розгляду на пленарному засіданні чергової 42 сесії Ладижинської міської ради 8 скликання, враховуючи встановлені факти самовільного використання позивачем земельних ділянок комунальної власності, а також використання земельних ділянок не за їх цільовим призначенням /т.1, а.с. 98/.

Відповідно до рішення Ладижинської міської ради 42 сесії 8 скликання №1204 від 03 жовтня 2024 року, зокрема, затверджено:

- Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності, площею 14,5540 га, згідно цільового призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуваннями надрами (код КВЦПЗ 11.01) на території Ладижинської міської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, з кадастровим номером 0510600000:04:002:0354, з визначеною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки 29972100 грн. 09 коп. (двадцять дев`ять мільйонів дев`ятсот сімдесят дві тисячі сто гривень 09 коп.), нормативною грошовою оцінкою м2 земельної ділянки - 205,94 грн.

- Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності, площею 4,0 га, згідно цільового призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуваннями надрами (код КВЦПЗ 11.01) на території Ладижинської міської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, з кадастровим номером 0510600000:04:002:0346, з визначеною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки 8 237 488,00 грн. (вісім мільйонів двісті тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 00 коп.), нормативною грошовою оцінкою м2 земельної ділянки - 205,94 грн.

Копії вищезазначеної технічної документації долучено до матеріалів справи за клопотанням представниці позивача /т.2, а.с. 3-35/.

Належність земельних ділянок з кадастровими номерами 0510600000:04:002:0354 та 0510600000:04:002:0346 на праві власності Ладижинській міській раді Гайсинського району Вінницької області підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /т.1, а.с. 83, 95/.

За фактом недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення сервітуту Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" звернулося із даним позовом з метою встановлення сервітуту за рішенням суду.

Господарським судом Вінницької області було повністю задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про встановлення сервітуту, з чим не може погодитись колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами урегульовані нормами чинного законодавства, що передбачають можливість встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною 1 статті 13 та частиною 1 статті 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною першою статті 14 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовищ); видобування корисних копалин.

Відповідно до статті 18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Частиною першою статті 19 Кодексу України про надра передбачено, що право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

Пунктом 1 частини 1 статті 24 Кодексу України про надра передбачено, що користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції.

Права та обов`язки користувача надр виникають з дня, наступного за днем внесення інформації про спеціальний дозвіл на користування надрами до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами, якщо в такому спеціальному дозволі на користування надрами не передбачено більш пізній строк, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення прав на користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених Кодексом України про надра (частина 4 статті 24 Кодексу України про надра).

Відповідно до частин 1, 4 статті 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення.

Отже, законодавець закріпив можливість надання земельних ділянок у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, дослідно-промислову розробку та видобування корисних копалин загальнодержавного значення, зокрема, і шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів без зміни цільового призначення таких земельних ділянок.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Право земельного сервітуту полягає в можливості обмеженого використання чужої суміжної (прилеглої) земельної ділянки (ділянок) в певних цілях.

Змістом сервітуту є обсяг прав і обов`язків його сторін щодо обмеженого користування чужою земельною ділянкою особою, на користь якої встановлено земельний сервітут (далі - сервітуарій). Право сервітуарія породжує і його обов`язки перед власником обслуговуючої земельної ділянки, які у свою чергу, теж визначають зміст сервітуту, зокрема: використовувати об`єкт сервітуту в межах, необхідних для задоволення визначених господарських потреб; вносити власнику обслуговуючої земельної ділянки адекватну плату за її використання; використовувати сервітут способом, найменш обтяжливим для власника обслуговуючої ділянки тощо.

Відповідно до положень статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно зі статтями 100 Земельного кодексу України, 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту належить з`ясувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно.

З викладеного вбачається, що встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Відповідно до частини 1, 2 статті 124-1 Земельного кодексу України особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з клопотанням у разі, якщо:

а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності;

б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.

У клопотанні має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.

До клопотання додаються:

а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності);

б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально;

в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки);

г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту);

ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).

У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці:

особа відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні;

особа відповідно до пункту "б" частини першої цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні.

Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності сервітут встановлюється за рішенням суду.

У постанові від 02 серпня 2023 року у справі №926/3103/22 Касаційний господарський суд Верховного Суду наголосив, що однією з основних характеристик сервітуту є те, що потреба у його встановленні може виникнути тоді, коли неможливо задовольнити відповідній особі власні потреби будь-яким іншим способом. Договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі, за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Як встановлено судом, позивач звертався до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області із клопотанням вих. №_03092024-1 від 03 вересня 2024 року про встановлення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" строкового земельного сервітуту (відповідно до пункту в3 статті 99 Земельного Кодексу України) на частини земельних ділянок відповідно до наданих кадастрових планів та планово - картографічних матеріалів:

Діл. 1 - (кадастровий номер: 0510600000:04:002:0346) площею (площа сервітуту) 0,9000 га;

Діл. 2 - (кадастровий номер: 0510600000:04:002:0354) площею (площа сервітуту) 1,4000 га;

Діл. 3 - (кадастровий номер: 0510600000:04:002:0354) площею (площа сервітуту) 1,2800 га,

цільове призначення яких згідно відомостей Державного земельного кадастру - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, в межах визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок, на які поширюється право сервітуту, розробленої відповідно до статті 55-1 Закону України "Про землеустрій" шляхом укладення відповідного договору.

До клопотання було додано: копію Спеціального дозволу на користування надрами №6627; збірний кадастровий план; викопіювання з планово-картографічних матеріалів Спеціального дозволу на користування надрами №6627 від 15 червня 2022 року; технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок, на які поширюється право сервітуту; проєкт договору про встановлення земельного сервітуту т.1, а.с. 40-71/.

Позивач, направивши відповідачу до звернення до суду пропозицію щодо укладення договору про встановлення сервітуту та не отримавши відповіді у визначений строк, набув права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 402 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 100 Земельного кодексу України, суд може винести рішення про встановлення сервітуту, умови якого визначаються судом з урахуванням обставин справи.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому, позивачу слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №325/329/19, від 29 січня 2020 року у справі №304/873/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі №539/1427/16-ц.

Водночас встановлення земельного сервітуту не може призводити до позбавлення власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, права володіння, користування та розпорядження нею. Потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном шляхом встановлення сервітуту, повинні мати характер вимушених.

Враховуючи викладене, позивач має довести та надати суду докази того, що реалізація належного йому права є неможливим без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази (частина перша статті 73 ГПК України).

Відповідно до частин першої, третьої 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 15 червня 2022 року, виданого Державною службою геології та надр України ТОВ "Сілікад", площа земельної ділянки для видобування не обводнених та обводнених пісків придатних для рекультивації, благоустрою та планування, обводнених після збагачення під час видобування методом гідромеханізації як пісок-компонент в`яжучого для одержання щільного сілікатного бетону, для силікатних каменів, цегли та інших дрібноштучних пресованих виробів, становить 39,6 га, з координатами відображеними у відповідному спеціальному дозволі.

Саме наявністю у ТОВ "Сілікад" спеціального дозволу на користування надрами від 15 червня 2022 року позивач лбгрунтовує підставу позовних вимог.

Відповідно додатку до спеціального дозволу - Угоди № 6627 від 12 жовтня 2023 року про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин, укладеної Державної службою геології та надр України та ТОВ "Сілікад", просторові межі та географічні координати кутових точок ділянки надр (водозабірних споруд (для підземних вод), яка є предметом цієї Угоди, ступінь геологічного вивчення та освоєння об`єкта надрокористування, відомості про затвердження (апробацію) запасів корисної копалини, гірничо- геологічні, гідрогеологічні особливості ділянки надр, інформація про хімічний склад (якісні показники) підземних вод, відомості щодо діючого дозволу на спеціальне водокористування (у разі наявності), відомості щодо свердловин (номери у Державному реєстрі артезіанських свердловин, глибина, тощо), інформація про розрахунок зони санітарної охорони та спостережні свердловини (у разі наявності) (для підземних вод) та загальна кількість запасів/ресурсів на час надання/продовження строку дії/внесення змін до Дозволу вказуються Надрокористувачем у характеристиці ділянки надр, яка є Додатком 1 та невід`ємною частиною цієї Угоди.

Характеристикою ділянки "Лукашівське родовище Ділянка №1", яка є додатком до Угоди, передбачено, що площа ділянки надр №1 становить 39,6 га.

Пунктом 3 Угоди №6627 передбачено, що умови користування надрами, зокрема вимоги щодо ефективності робіт, технології видобування та переробки корисних копалин, порядок видобування корисних копалин (в тому числі з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій), види, обсяги, джерело фінансування та економічно обгрунтовані строки виконання Надрокористувачем робіт з видобування корисних копалин піску протягом строку дії Дозволу визначаються в Програмі робіт з видобування корисних копалин, яка підписується Сторонами, є Додатком 2 (відповідно до виду корисної копалини) та невід`ємною частиною цієї Угоди.

Серед визначених Угодою обов`язків Надрокористувача, передбачено, що останній зобов`язаний забезпечувати охорону надр та довкілля в межах ділянки надр, наданої в користування, а також забезпечувати приведення порушених земель у стан, придатний для використання за призначенням, або придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві відповідно до Програми робіт та цієї Угоди (5.3.2); дотримуватимся вимог законодавства, стандартів, правил, норм виконання робіт, пов`язаних з користуванням надрами (5.3.4).

У відповідності до статті 3 Кодексу України Про надра земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.

За приписами абзацу 2 частини 4 статті 66 Земельного кодексу України, земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення.

Позивач, звертаючись до Ладижинської міської ради як до власника земельної ділянки, а в подальшому до суду із позовною заявою, просить встановити сервітут на частини земельних ділянок з кадастровим номером 0510600000:04:002:0346 із площею сервітуту 0,9000 га, з кадастровим номером 0510600000:04:002:0354 із площею сервітуту 1,4000 га, з кадастровим номером 0510600000:04:002:0354 із площею сервітуту 1,2800 га.

Судом апеляційної інстанції досліджено процесуальні документи ТОВ "Сілікад", зокрема позовну заяву, та встановлено, що заявником не обгрунтовано, чому вимога полягає в укладенні договору сервітуту не на всю площу вказану в спеціальному дозволі (39,6 га).

Суд звертає увагу, що обов`язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача у спорі про встановлення земельного сервітуту (постанови Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №905/798/19, від 02 листопада 2022 року у справі №915/442/21).

Водноча ТОВ "Сілікад" звертаючись із позовом про встановлення земельного сервітуту посилається виключно на наявність у нього спецдозволу та статусу надрокористувача, не обгрунтовуючи при цьому місцезнаходження та полощі земельних ділянок, щодо яких просить встановити сервітут.

Судом встановлено, що відповідно до спецдозволу площа ділянки надр складає 39,6 га, в той час позивач просить сервітут на частини земельних ділянок площею 0,9 га, 1,28 га, 1,4 га.

Також три земельних ділянки з ділянки надр загальною площею 9,4460 га перебувають у позивача в оренді.

Отже позивач, всупереч статті 66 Земельного кодексу України просить встановити земельний сервітут не згідно з межами ділянки надр, на яку надано спецдозвіл на користування надрами, а самостійно довільно визначаючи межі та площі земельних ділянок.

З технічної документації, яка розроблена ФОП Смолій Аллою Григорівною на замовлення ТОВ "Сілікад" теж не вбачається обгрунтування меж та площ земельних ділянок /див. заява клопотання т.1 а.с. 49/.

В тексті пояснюючої записки зазначено /т.1 а.с. 47/, що підставами розроблення технічної документації є клопотання фінансового директора, спеціальний дозвіл на користування надрами, технічне завдання на виконання робіт та матеріали, що обгрунтовують необхідність розроблення технічної документації із земеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту на встановлення будівельних розташуваньта складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

Суд зазначає, що вказані матеріали до судової справи не долучалися. Також апеляційним судом встановлено, що земельна ділянка, на яку позивач просить встановити сервітут, знаходиться в межах ділянки надр. Стаття 66 Земельного кодексу України дійсно визначає право надрокористувача на сервітутне користування земельними ділянками для розміщення будівель та споруд, необхідних для здійснення діяльності, водночас за межами ділянок надр.

На переконання суду, хоча статті 66 та 124-1 Земельного кодексу України надають право надрокористувачам на отримання земельних ділянок в користування на праві сервітуту в межах ділянки надр, водночас надрокористувач повинен довести, що реалізація його права, яке надано спецдозволом, неможлива без обтяження сервітутом саме визначеної надрокористувачем земельної ділянки, яка є лише частиною ділянки надр.

Суд бере до уваги ту обставину, що попередній власник спецдозволу № 6627 ПАТ "МХП" зверталося до Ладижинської міської ради за дозволом на поділ та об`єднання земельної ділянки загальною площею 48 га з метою реалізації права надрокористувача. В результаті поділу земельної ділянки утворено 10 земельних ділянок. В подальшому ПАТ "МХП", а згодом ТОВ "Силікад" укладено три договори оренди на земельні ділянки в межах ділянки надр, загальна площа яких 9,446 га.

В даній справі позивач звернувся з позовом про встановлення сервітуту на три земельні ділянки, які є незначними частинами двох земельних ділянок, що утворилися в результаті поділу, зокрема на земельній ділянці 0510600000:04:002:0346 загальною площею 4 га позивач просить встановити сервітут на її частину площею 0,9000 га; на земельній ділянці 0510600000:04:002:0354 загальною площею 14,554 га позивач просить встановити сервітут на дві її частини площею 1,4 га та 1,28 га.

Представник міської ради в судовому засіданні підтримав аргументи апеляційної скарги та зазначив, що міська рада не заперечує щодо оформлення права користування позивача на всю площу земельної ділянки, яка охоплюює ділянку надр 39,6 га. В той же час надаючи незначні частини вже сформованих земельних ділянок на праві сервітуту позивачу, міська рада втрачає можливість передати в користування такі земельні ділянки іншим суб`єктам, і відповідно позбавлена можливості отримати за них плату як від надрокористувача, так і від іншого користувача, що є обтяжливим для міської ради та невигідним для бюджету територіальної громади.

Водночас встановлення сервітуту повинно відбуватися у спосіб найменш обтяжливий для власника.

Суд вже звертав увагу на Угоду № 6627 про умови користування надрами, розділом 3 якої визначено, що вимоги до ефективності робіт, порядок видобування корисних копалин визначається в Програмі робіт з видобування, яка підписується сторонами та є невід`ємною частиною Угоди. Водночас позивач не долучив цей документ до позовної заяви, а тому суд не має змоги його дослідити.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1.4 Положення про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, затв. наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 03 березня 2003 року №34/м (далі Положення) дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (далі ДПР) є складовою частиною робіт з геологічного вивчення.

Пунктом 2.1 відповідного Положення визначено, що ДПР здійснюється на підставі проектів, що складаються, проходять експертизу і затверджуються відповідно до чинних законодавчих та нормативних актів та вимог, передбачених цим Положенням.

Відповідно до пункту 3.2 Положення, проекти ДПР є частиною загального проекту геологорозвідувальних робіт (окрім проектів ДПР родовищ вуглеводнів, які складаються окремо) і складаються авторами загального проекту із залученням, у разі потреби, фахівців із спеціалізованих проектних організацій.

У проектах ДПР обґрунтовуються конкретні завдання та визначаються заходи (види робіт та досліджень), спрямовані на їх вирішення.

Проекти ДПР передбачають роботи, які регламентуються відповідними нормативними документами.

Водночас у межах даної справи ТОВ "СІЛІКАД", вимагаючи встановлення сервітуту, не надало суду проєкт ДПР, який, згідно з вищенаведеним Положенням, є обов`язковою складовою геологічного вивчення та визначальним документом для обґрунтування площі землекористування. У проєкті ДПР мали би бути конкретно вказані: межі та площа кар`єру; об`єкти інфраструктури (дробарно-сортувальні установки, відвали, дороги, захисні смуги тощо); розрахунок призми обрушення, санітарно-захисні зони, вимоги техніки безпеки тощо.

За відсутності проєкту ДПР суд позбавлений можливості об`єктивно перевірити, чи площі, на які позивач просить встановити сервітут, співмірні фактичній потребі для здійснення дослідно-промислової розробки, чи є вони заниженими з метою мінімізації плати та уникнення оформлення сервітуту на всю площу спеціального дозволу, про що стверджує міська рада.

Висновки про межі, площі і фактичне використання земель не можуть ґрунтуватися лише на графічних матеріалах технічної документації із землеустрою і картографії ДП "Вінницький НДПІ землеустрою". Жодної технічної документації, яка передбачена договором про користування надрами чи положеннями підзаконних нормативно-правових актів позивачем не надано.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи проєкту ДПР, додатку № 2 до Угоди про умови користування надрами свідчить про необґрунтованість позовних вимог у частині визначення площі земельного сервітуту, а також про неповне з`ясування судом обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. Це є порушенням принципу повного і всебічного з`ясування обставин справи, передбаченого статтею 13 ГПК України, і підставою скасування рішення як такого, що ухвалене за відсутності належних доказів площі необхідного користування.

У той же час, суд звертає увагу, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №325/329/19, від 29 січня 2020 року у справі №304/873/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі №539/1427/16-ц.

Тобто, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що обслуговування та користування належного йому майна, в даному випадку здійснення діяльності пов`язаної з користуванням надрами є неможливим без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Також суд бере до уваги, що ТОВ "Сілікад" технічну документацію на земельні ділянки, які є предметом спору, почав виготовляти 28.08.2024 року, тобто після проведення комісією міської ради обстеження земельних ділянок, результати якого оформлені актом від 08.08.2024 року /т. 1 а.с. 204-205/. Даним актом зафіксовано факт самовільного використання позивачем земельних ділянок 0510600000:04:002:0346, 0510600000:04:002:0354 /на які просить встановити сервітут/, 0510600000:04:002:0347; а також факт засіяння сільгоспкультурою /соняшником/ земельних ділянок 0510600000:04:002:0348, 0510600000:04:002:0353, які перебувають в позивача в оренді з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами. Міською радою експертним шляхом визначено шкоду, завдану самовільним використанням земельних ділянок та використанням не за цільовим призначенням /висновок експертного дослідження т. 1 а.с. 208-216/.

Саме у зв`язку з виявленими порушеннями щодо користування земельними ділянками на засіданні постійної комісії ради з питань містобудування, регулювання земельних ресурсів, раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища від 01.10.2024 року було знято з розгляду порядку денного 42 пленарного засідання міської ради питання про встановлення позивачу сервітуту. А тому дії міської ради щодо відтермінування розгляду питання про встановлення сервітуту позивачу можна кваліфікувати, як дії вчинені у відповідності до статті 6.1 Закону України "Про державний конроль за використанням та охороною земель" в межах здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що ТОВ "Сілікад" належними та допустимими доказами не доведено обставин про задоволення потреб позивача, саме у встановленні земельного сервітуту на частини ділянок 0,9000 га, 1,4000 га, 1,2800 га, а не на загальну площу вказану у спеціальному дозволі 39,6 га, а також не доведено що встановлення саме таких земельних сервітутів має вимушений характер.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, встановивши обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено безальтернативного способу захисту свого права як власника спеціального дозволу на користування надрами іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту на самостійно визначені частини земельних ділянок, оскільки для їх встановлення закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі №903/667/24, від 16 січня 2024 року у справі №918/86/22.

Ухвалюючи рішення у справі судом апеляційної інстанції враховано баланс інтересів сторін.

Отже, позовна вимога про встановлення земельного сервітуту на частинах земельних ділянок з кадастровим номером 0510600000:04:002:0346 із площею сервітуту 0,9000 га, з кадастровим номером 0510600000:04:002:0354 із площею сервітуту 1,4000 га, з кадастровим номером 0510600000:04:002:0354 із площею сервітуту 1,2800 га, не підлягає до задоволення.

Судом апеляційної інстанції не надається оцінка доводам апелянта щодо плати за сервітут, яка визначена позивачем, оскільки відсутні підстави для укладення договору сервітуту.

Таким чином, оскільки доводи Ладижинської міської ради, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, рішення Господарського суду Вінницької області від 08 квітня 2025 року у справі №902/1257/24 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Щодо апеляційної скарги Ладижинської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29 квітня 2025 року у справі №902/1257/24, колегія суддів зазначає наступне.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частини 3, 5 статті 244 ГПК).

Отже, із аналізу змісту статті 244 ГПК убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.

Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду апеляційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі №911/132/14, від 06 грудня 2023 року у справі №910/10294/22, від 29 серпня 2024 року у справі №905/830/21).

У зв`язку із тим, що суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про скасування, зокрема, рішення суду першої інстанції, то додаткове до скасованого рішення судове рішення (додаткове рішення) також підлягає скасуванню.

Оскільки додаткове рішення підлягає скасуванню через наявність такої самостійної підстави як скасування первісного судового рішення, апеляційний господарський суд залишає без уваги доводи апеляційної скарги Ладижинської міської ради, яка стосується оскарження додаткового рішення.

Судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача у відповідності до статті 129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 08 квітня 2025 року у справі №902/1257/24 задовольнити.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 08 квітня 2025 року у справі №902/1257/24 скасувати. Прийняти нове рішення. У позові відмовити.

Апеляційну скаргу Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29 квітня 2025 року у справі №902/1257/24 задовольнити.

Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 29 квітня 2025 року у справі №902/1257/24 скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛІКАД" (вул. Іллєнка Юрія, буд. 12, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43685099) на користь Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області (вул. Петра Кравчика, 4, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321, код ЄДРПОУ 04325621) 4542 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/1257/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "01" серпня 2025 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.