Рішення від 24.07.2025 по справі 196/759/24

УКРАЇНА

Справа № 196/759/24

№ провадження 2/196/34/2025

Р ІШ ЕН НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2025 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Т.І.,

учасники справи та представники учасників справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Бойко Юрій Олександрович,

відповідач Акціонерне товариство "УНІВЕРСАЛ БАНК",

представник відповідача - адвокат Клочко Олександр Володимирович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залісуду с-щаЦаричанка Дніпропетровськоїобласті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Бойко Ю.О., звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНТЕХ БЕНД", Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "УНІВЕРСАЛ ТМ", ОСОБА_2 , про захист прав споживача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 04.06.2024 р. набрала законної сили ухвала Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17.05.2024 р. по справі №196/12/24 про відмову в клопотанні про поновлення строку на подання зустрічного позову та про повернення зустрічної позовної заяви. Тому він звертається з підстав порушення прав споживача, через відсутність умови вважати, що при укладенні договору Monobank - АТ "Універсал Банк" дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 ЗУ №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Крім того, істотне порушення договору полягає в несанкціонованому позивачем збільшенні банком кредитного ліміту понад 20 000 грн. та застосування механізму "боргової кабали" з метою завдати шкоди позичальнику та нараховувати проценти на проценти, застосовувати інші, не передбачені Главою 51 ЦК України правові наслідки за порушення грошового зобов`язання в порушення визначеної законами України процедури.

Вважає, що вимога позивача по справі №196/12/24 про стягнення неіснуючої заборгованості за Договором про надання банківських послуг "Monobank" від 11.06.2018 р. з посиланням на ст.ст. 1050 і 1054 ЦК України суперечить змісту приписів закону.

Посилаючись на статті 1050 і 1054 ЦК України банк просить стягнути з нього заборгованість за Договором про надання банківських послуг "Monobank" від 11.06.2018 р. в розмірі 113 899,94 грн. станом на 02.11.2023 р., в т.ч.: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 113 899,94 грн.

Такі вимоги прямо вказують про намір відповідача завдати шкоди йому шляхом зловживання правами сильнішої сторони по відношенню до слабшої - споживача банківських послуг.

АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" не надав суду Договору про надання банківських послуг "Monobank" між банком і клієнтом, а послався лише на заповнений бланк Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг щодо анкетних даних особи та клопотання відкрити поточний рахунок з підписом клієнта та працівника, що лише виконав ідентифікацію клієнта. Це вказує, що позивач діє поза межами принципу розумності.

Діючи недобросовісно АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" надав до суду Умови і правила обслуговування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank / UNIVERSAL BANK, які були затверджені Протоколом Правління №46 від 24.11.2021 року, а набули чинності 27.11.2021 року, тобто пізніше 18.06.2018 року.

До позовної заяви додано "Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank", до якого внесені відомості про споживчий кредит, якого клієнт не підтверджував своєю згодою. Договору споживчого кредиту клієнту не надавали.

АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" у довідці про розмір встановленого кредитного ліміту від 17.01.2024 року за 2019 рік надав хибну інформацію про збільшення кредитного ліміту клієнтом, однак таких заявок він банку не надавав.

Поширення про нього недостовірної інформації про отримання ним кредиту від Monobank - АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" в сумі 113 899,94 грн. станом на 02.11.2023 року є грубим порушенням прав споживача зі сторони надавача банківських послуг. Надання за заявою від 11.06.2018 р. йому карткового рахунку і відповідної картки, як платіжного засобу, не може свідчити про укладення кредитного договору. За заявою від 11.06.2018 р. він набув статусу держателя електронного платіжного засобу та користувача платіжною системою, а не позичальником певної кількості грошей.

За весь час користування банківським рахунком він отримував від позивача 106 різних за розміром кредитів, а також 54 рази вносив грошові кошти на рахунок. Загалом ним було одержано від позивача у період з 2018 по 2021 роки 104 476,84 грн. та сплачено на рахунок 109 064,00 грн. Отже, він повністю повернув кредитодавцю грошову суму, яку отримав від нього різними сумами. Першого разу він це зробив 11.12.2018 року, отримавши 1000,00 грн., останнього - 21.02.2022 року на суму 1400,00 грн. Першого разу зробив внесок на рахунок 11.01.2019 року в сумі 845,00 грн., останнього - 01.03.2023 року в сумі 1000,00 грн.

Очевидним є те, що різниця між сумами, які він отримав від банку і повернув банку складає 4587,16 грн. Тобто банк одержав від нього на 4587,16 грн. більше, аніж надав своєму клієнтові.

Усі отримані позичальником кошти були повернуті і сплачені проценти за користування ними в сумі 4587,16 грн. Твердження банку про загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 113 899,94 грн. є не лише хибним, але й протиправним.

Він заперечує всі обрахунки і заперечує факт порушення прав та інтересів банку з його сторони. Навпаки, 113 899,94 грн. є сумою ймовірної шкоди, якої намагається завдати йому АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".

Тому вважає, що є всі підстави для вирішення питання про розірвання договору про надання банківських послуг "Monobank" від 11.06.2018 року відповідно до вимог ст.651 ЦК України через обставини істотного порушення стороною АТ "УНІВЕРСАЛБАНК"договору через нав`язування неіснуючих боргових зобов`язань стороні договору про надання банківських послуг, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Він розраховував на те, що відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором він від банку одержить грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а він зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі викладеного позивач просить:

-визнати фактнесанкціонованого ОСОБА_1 збільшення кредитного ліміту понад 20 000 грн. зі сторони банку та застосування банком до нього механізму «боргової кабали»;

- розірвати договір про надання банківських послуг "Monobank" від 11.06.2018 р. на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України;

- визнати за ним факт повного виконання зобов`язань за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 11.06.2018 р.;

- судові витрати покласти на АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року було відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання та відмовлено у залученні до участі у справі ТОВ "ФІНТЕХБЕНД",ПАТ "Закритийнедиверсифікований венчурнийкорпоративний інвестиційнийфонд "УНІВЕРСАЛТМ", ОСОБА_2 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.19-20).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача -адвоката БойкаЮ.О.про залучення до участі у справі ТОВ "ФІНТЕХ БЕНД" та ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "УНІВЕРСАЛ ТМ", як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 126, 128).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 165).

Представник відповідача - адвокат Клочко О.В. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Послався на те, що 11.06.2018 р. між позивачем та АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" було укладено та особисто підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, у відповідності до вступної частини якої зазначено, що клієнт просить відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов. Відповідно до п.2 Анкети-заяви позивач погодився, що ця Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Відповідно до п.3 Анкети-заяви, підписанням цього договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони є зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, він беззаперечно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується з тим, що про зміну доступного дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Зазначає, що сам позивач за змістом позову наголошує, що він користувався послугами АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", отримав платіжну картку та користувався коштами в межах кредитного ліміту та взагалі банківськими послугами в межах Договору про надання банківських послуг. Банк також підтверджує ці обставини.

ОСОБА_1 було надано у мобільному додатку всі примірники документів, на які банк посилається в Анкеті-заяві, всю необхідну і обов`язкову інформацію щодо банківського обслуговування у межах продукту Monobank у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин. ОСОБА_1 особисто отримав та активував картку.

Сторони у цій справі досягли згоди по всім умовам, погодили їх та підтвердили своє волевиявлення підписами, як фізично на Анкеті-заяві так і у мобільному додатку через використання позивачем електронного підпису. З 11.06.2018 р. позивач як клієнт банку користувався банківськими послугами у межах продукту "monobank", що видно із довідки про рух коштів. З виписки по рахунку вбачається, що позивач використовував платіжну картку, що є доказом відсутності факту порушення його прав.

Крім того, обставини справи свідчать про досягнення мети укладення договору про надання банківських послуг з боку позивача, оскільки він з дати укладення ним правочину 11.06.2018 р. та по дату подання позову користувався послугами банку.

Банк не допускав істотного порушення умов договору, а позивач не доводить суду належними та достатніми доказами, що таке істотне порушення відбулося.

Вважає, що подання ОСОБА_1 позовної заяви у даній справі є спробою уникнення своїх кредитних зобов`язань перед банком (а.с. 40-46).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні участі не брав, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача - адвокат Бойко Ю.О. у судовому засіданні позов підтримав з вищевикладених підстав та просив позовні вимоги задовольнити. Пояснив, що вимогу про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви через поважність причин пропуску ним було зазначено помилково. Також пояснив, що між позивачем та відповідачем 11.06.2018р. було укладено договір про надання банківських послуг. Позивач підписав відповідну Анкету-заяву, отримував кредитні картки та користувався ними, також отримав від відповідача кредитні кошти, при цьому повернув повністю відповідачу кредит. Збільшеним кредитним лімітом позивач не користувався. Підставою розірвання договору є те, що позивач отримав послуги, на які не розраховував. Позивач давав згоду лише на кредитний ліміт в розмірі 20000 грн., а більше згоди не давав.

Представник відповідача АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» адвокат Клочко О.В. у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Також пояснив, що 11.06.2018 р. позивачем ОСОБА_1 і банком була підписана Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг. Пунктом 3 вказаної Анкети-заяви була передбачена зміна кредитного ліміту. Позивач користувався кредитними коштами відповідача, в тому числі і після збільшення розміру кредитного ліміту. Кредитний ліміт збільшувався на підставі п.3 Анкети-заяви.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 627ЦК України відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 11.06.2018 р. позивач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", відповідно до якої просив відкрити йому поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт (а.с. 49).

Положеннями Анкети-заяви визначено, що проставленням, власноруч, свого підпису під цією Анкетою-заявою, позивач погодився з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови /п.2/.

Отже, дану згоду відповідач особисто засвідчив своїм підписом, що є доказом того, що сторони погодилися з умовами договору.

У пункті 3 Анкети-заяви зазначено, що підписанням цього договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони є зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, він беззаперечно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується з тим, що про зміну доступного дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Також, згідно п.10 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 надає право та доручає АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких інших його грошових зобов`язань перед АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та банком.

На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

Згідно наданої АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" виписки про рух коштів по картці клієнта ОСОБА_1 від 25.06.2024 р. за період з 11.06.2018 25.06.2024 позивач ОСОБА_1 користувався грошовими коштами відповідача (а.с. 54-62). З виписки вбачається, що кредитний ліміт підвищувався, зокрема: 19.02.2019 до 25000 грн., 17.10.2019 до 35000 грн., 03.01.2021 до 55000 грн.

У судовому засіданні представник позивача визнав та не заперечував факт укладення 11.06.2018 р. між позивачем та відповідачем договору про надання банківських послуг, а також отримання позивачем ОСОБА_1 кредитних карток у відповідача та користування кредитними коштами. Однак, представник позивача не визнає наявність заборгованості позивача за договором про надання банківських послуг.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом про захист прав споживача, просить, зокрема, розірвати договір про надання банківських послуг "Monobank" від 11.06.2018 р. на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Таким чином, як на правову підставу позову позивач посилався на приписи ч.2 ст.651 ЦК України.

Вказану вимогу обґрунтовує тим, що не були дотримані вимоги закону про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Вважає, що істотне порушення договору полягає в несанкціонованому ОСОБА_1 зі сторони банку збільшенні кредитного ліміту понад 20 000 грн. та застосування позивачем механізму "боргової кабали" з метою завдати шкоди позичальнику шляхом зловживання правами сильнішої сторони по відношенню до слабшої - споживача банківських послуг та нараховувати проценти на проценти. Різниця між сумами, які ОСОБА_1 отримав від банку і повернув банку складає 4587,16 грн. Тобто банк одержав від нього на 4587,16 грн. більше, аніж надав своєму клієнтові. Стверджує, що сума, яку просить стягнути з нього банк в розмірі 113 899,94 грн. насправді є сумою ймовірної шкоди, якої намагається завдати йому АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".

Вважає, що є всі підстави для розірвання договору про надання банківських послуг "Monobank" від 11.06.2018 року відповідно до вимог ст.651 ЦК України через обставини істотного порушення стороною АТ "УНІВЕРСАЛБАНК"договору через нав`язування неіснуючих боргових зобов`язань стороні договору про надання банківських послуг, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Зазначає, що ОСОБА_1 розраховував на те, що відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором він від банку одержить грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, та зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Проте, на переконання суду, вище зазначені обставини, на які посилається позивач та його представник, не є підставою для розірвання договору в розумінні ст. 651 ЦК України та мають бути враховані під час розгляду судом справи про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, виходячи з такого.

За приписами статті 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Отже, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення.

При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення;

2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності

за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку;

12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення;

13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об`єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Відповідна правова позиція щодо застосування критерію істотності порушення договірних умов при вирішенні питання про наявність підстав для розірвання договору в судовому порядку викладена у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2020 року в справі №199/3846/19 (провадження №61-11407св20).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зі змісту укладеного 11.06.2018 р. між сторонами договору про надання банківських послуг вбачається, що він особисто підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, сторони на момент укладення цього договору не заявляли додаткових вимог щодо його умов та у подальшому виконували умови договору. Зокрема, відповідно до п.3 Анкети-заяви, підписанням цього договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони є зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, він беззаперечно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (а.с. 49).

У поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що він розраховував на те, що відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором він від банку одержить грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, та зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Обставини справи свідчать про досягнення мети укладення договору про надання банківських послуг з боку позивача, оскільки він з дати укладення ним правочину 11.06.2018 р. протягом тривалого часу користувався послугами банку - на підставі укладеного договору отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка та згідно виписки про рух коштів за період з 11.06.2018 25.06.2024 користувався грошовими коштами відповідача, при цьому позивач не зобов`язаний був користуватись збільшеним кредитним лімітом, користування кредитними коштами у межах кредитного ліміту, зокрема підвищеного, є правом позивача. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачу відповідачем заподіяно шкоди, сторона позивача не надала.

Відповідно до статті 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно доч.1,2ст.89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки позивач не довів обставин, що дають підстави для розірвання договору відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, а саме: істотність порушення відповідачем умов договору; завдання позивачеві шкоди, внаслідок якої позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, у задоволенні позову в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Щодо позовних вимог в частині визнання факту несанкціонованого ОСОБА_1 збільшення кредитного ліміту понад 20 000 грн. зі сторони банку та застосування банком до ОСОБА_1 механізму «боргової кабали», а також визнання за ОСОБА_1 факту повного виконання зобов`язань за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 11.06.2018 р., то суд вважає, що в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги не є належним способом захисту цивільних прав та інтересів, які визначені у частині 2 статті 16 ЦК України.

У даному випадку позивач не погоджується з наявністю заборгованості за договором про надання банківських послуг від 11.06.2018 р. та посилається на виконання ним у повному обсязі зобов`язань за даним договором, зазначає, що він не користувався збільшеним кредитним лімітом.

У провадженні Царичанського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа №196/12/24 за позовом Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг від 11.06.2018 р., провадження у якій запинено ухвалою суду від 08.08.2024 р. (а.с. 237-238).

Суд зазначає, що факт повного виконання позивачем зобов`язань за договором, користування збільшеним кредитним лімітом, а також відсутність чи наявність заборгованості та її розмір не являються предметом доказування у межах даної справи про захист прав споживача, а являються предметом доказування у справі про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг від 11.06.2018 р.

Враховуючи, встановлені судом обставини, положення вищевказаного чинного законодавства, предмет та підстави позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги, а також обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не ґрунтуються на законі, а тому у задоволенні всіх позовних вимог, які заявлені у позові, а саме: про визнання факту несанкціонованого ОСОБА_1 збільшення кредитного ліміту понад 20 000 грн. зі сторони банку та застосування банком до ОСОБА_1 механізму «боргової кабали»; про розірвання Договору про надання банківських послуг "Monobank" від 11.06.2018 р. на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України та визнання за ОСОБА_1 факту повного виконання зобов`язань за Договором про надання банківських послуг "Monobank" від 11.06.2018 р., слід відмовити повністю.

Щодо вимоги про покладення судових витрат на відповідача, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовною заявою до суду, не надав до позовної заяви попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, також у позові зазначив, що судові витрати позивачем не понесені (а.с. 7).

Від сплати судового збору позивач ОСОБА_1 звільнений на підставі ч.3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів", у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, а отже, суд не вбачає підстав для вирішення питання про судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 78-80, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" про захист прав споживача - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство "УНІВЕРСАЛ БАНК", адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ: 21133352.

Повне рішення складено 01 серпня 2025 року.

Суддя Л.П. Бабічева