Ухвала від 01.08.2025 по справі 304/1913/24

Справа № 304/1913/24 Провадження № 2/304/184/2025

У Х В А Л А

01 серпня 2025 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ганька І.І.,

за участі секретаря судового засідання Галас Т.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/1913/24 за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної (військової) державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Перечинської міської ради Закарпатської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», про витребування земельної ділянки,

У С Т А Н О В И В :

прокурор, діючи в інтересах держави в особі Закарпатської обласної військової адміністрації звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Перечинської міської ради Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДСГП «Ліси України», та на стороні відповідачів ТДВ «Перечинський ЛХК», у якому просить витребувати у власність держави в особі Закарпатської обласної військової адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 2123255100:01:007:0003, площею 3,0217 га, що розташована в урочищі «Бабаєво» за межами населеного пункту на території Перечинської міської ради.

Ухвалою судді Перечинського районного суду від 05 серпня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної (військової) державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Перечинської міської ради Закарпатської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», про витребування земельної ділянки; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», та у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариство з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат»; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, відтак призначено підготовче судове засідання та визначено відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 14 липня 2025 року позовну заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної (військової) державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Перечинської міської ради Закарпатської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», про витребування земельної ділянки залишено без руху і надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали та роз`яснено, що в разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде залишена без розгляду у відповідності до ч. 13 ст. 187 ЦПК України.

Зазначену ухвалу позивач отримав 22 липня 2025 року в електронній формі через систему «Електронний суд», що стверджується довідкою про доставку електронного документу, а представник позивача особисто 25 липня 2025 року, що стверджується відповідною розпискою.

Двадцять дев`ятого липня 2025 року від позивача в електронній формі через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків, у якій він просить продовжити розгляд справи та призначити справу до розгляду по суті. Звертає увагу на те, що позовну заяву подано до суду 30 липня 2024 року і станом на момент реалізації прокурором повноважень з представництва інтересів держави в суді шляхом звернення з позовом до суду діяла редакція статті 177 ЦПК України, яка визначала перелік документів, що додаються до позовної заяви. Що стосується Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», що набрав чинності 09 квітня 2025 року, то такий відповідно до ст. 58 Конституції України не має зворотної дії в часі. Зазначає, що у законодавстві України, у тому числі у вказаному законі, відсутні норми, які вказують на те, що абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України має зворотну дію в часі. Посилання суду на пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону при застосуванні абзацу другого частини четвертої статті 177 ЦПК України є безпідставним, оскільки цим пунктом передбачено зворотну дію закону в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом. Умови та порядок компенсації викладено законодавцем у частині п`ятій статті 390 ЦК України. Порядок обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна в добросовісного набувача викладено у статті 388 ЦК України. Натомість абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України не містить умов та порядку компенсації вартості нерухомого майна, а також порядку обчислення та перебігу граничного строку, оскільки є нормою процесуального права, а не нормою матеріального права. Крім цього, абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України погіршує становище позивача внаслідок встановлення додаткових вимог до позовної заяви, а не пом`якшує. Також зазначає, що позовні вимоги стосуються витребування земельної ділянки лісового фонду та приймаючи до уваги недобросовісність відповідачів, положення ст. 388 ЦК України та, відповідно, положення ст. 177 ЦПК України взагалі не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, суд вважає, що прокурор не вжив жодних заходів щодо усунення, визначених судовим рішенням (ухвалою суду від 14 липня 2025 року), недоліків, обмежившись наведенням власного бачення відповідної правової ситуації.

Правова аргументація наявності підстав для залишення позовної заяви без руху в повній мірі розкрита в ухвалі від 14 липня 2025 року.

Одночасно суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

З метою забезпечення захисту прав добросовісного набувача закон передбачає, що грошові кошти у розмірі вартості спірного майна мають бути внесені на депозитний рахунок суду, що здійснює розгляд справи, що створює умови для справедливої компенсації при прийнятті судом рішення у справі про задоволення позову.

У рішенні ЄСПЛ у справі «МПП «Фортеця» проти України» зазначено, що необхідність виправити стару «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи державної влади обов`язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування.

Відтак суд, відповідно до приписів Закону № 4292-ІХ, очікує від учасників справи, в тому числі й від прокурора, вчинення обов`язкових дій, спрямованих виключно на забезпечення дотримання порядку розгляду справи та захист прав інших учасників справи за наслідками її розгляду.

Суд також враховує, що ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: «перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, отже їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі» (див. рішення у справі «Ян та інші проти Німеччини» (JahnandOthers v. Germany).

У разі задоволення позову в цій справі право власності відповідача, який набув спірне нерухоме майно у встановленому законом порядку, зазнає втручання, яке прирівнюється до «позбавлення» власності в розумінні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу та призведе до порушення, передбачених ст. 14 Конституції України гарантій права власності на землю.

Водночас, принцип законності вимагає від держави створювати такі судові процедури, які б забезпечували необхідні процесуальні гарантії та, відповідно, дозволяли б національним судовим органам ефективно та справедливо вирішувати спори між приватними особами (див. рішення у справі «Совтрансавто Холдінг проти України»).

Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Враховуючи те, що судовий розгляд у даній справі стосується позовних вимог про витребування земельної ділянки, право на яку зареєстровано за відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у передбаченому законом порядку, а отже, у випадку прийняття судом рішення про витребування спірної земельної ділянки у набувачів, які можуть бути визнані судом добросовісними, суд буде зобов`язаний здійснити передбачені ч. 5 ст. 390 ЦК України дії щодо забезпечення права відповідачів на компенсацію.

З урахуванням спеціальної мети Закону № 4292-ІХ, спрямованої на виконання державою Україною міжнародних зобов`язань у галузі гарантування прав і свобод людини, а також внесення вказаним законом відповідних змін як до матеріальних, так і до процесуальних нормативних актів, суд вважає, що Закон № 4292-ІХ є спеціальним законом, який має перевагу над загальним («Lexspecialisderogatgenerali»).

Згідно ч. 12, 13 ст. 187 ЦПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Аналогічно відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Отже, оскільки позивачем недоліки позовної заяви, на які було вказано в ухвалі від 14 липня 2025 року, у встановлений останньою строк не усунуто, то в силу наведеної норми таку позовну заяву слід залишити без розгляду.

При вирішенні питання про залишення позову без розгляду суд також враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст. 187 ч. 11, 12, 13, ст. 257 ч. 1 п. 8, ст. 258-261 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

позов керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної (військової) державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Перечинської міської ради Закарпатської області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», про витребування земельної ділянки залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий: Ганько І. І.