Постанова від 23.07.2025 по справі 904/3751/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3751/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Кваша І.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "АЛМЕТ-ІНВЕСТ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024р.

(суддя Манько Г.В., м. Дніпро, повний текст рішення підписано 29.10.2024р.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОЕНЕРГОЗБУТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "АЛМЕТ-ІНВЕСТ"

про стягнення 789 005 грн. 11 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергозбут" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алмет-Інвест" заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 714 468,32 грн., пені у сумі 51 037,56 грн., інфляційних втрат у сумі 17 676,30 грн., три проценти річних у сумі 5 822,93 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем Договору про постачання електричної енергії споживачу № 04/09/23-58 від 04.09.2023 у частині своєчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024р. у справі № 904/3751/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алмет-Інвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергозбут" заборгованість 714 468,32 грн., пеню 51 037,56 грн., інфляційні втрати 17 676,30 грн., 3% річних 5 822,93 грн. та судовий збір 9 468 грн. 06 коп.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алмет-Інвест" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у частині стягнення заборгованості, у розмірі 553 467,26 грн., в іншій частині - відмовити у задоволенні позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Скарга обґрунтована тим, що рахунки на оплату та Акти купівлі-продажу (прийому-передачі) електричної енергії підписувались та направлялись Позивачем на адресу Відповідача із порушенням строку, встановленого п.5.16. Договору, що ускладнювало здійснення оплати до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим як встановлено п.3.2. Комерційної пропозиції.

Апелянт стверджує, що у зв`язку із ненаправленням Позивачем та неодержанням Відповідачем вищевказаних документів у встановлені Договором строки, відповідно до п.5.8. Договору, Відповідач самостійно визначив суму вартості спожитої електричної енергії в квітні 2024 року шляхом добутку (множення) фактично спожитого обсягу електричної енергії (згідно даних електролічильників) і ціни за 1 квт*год електроенергії попереднього розрахункового періоду. За його розрахунками ним було спожито у квітні 2024 року електричної енергії на загальну суму не 1 174 602,47 грн. (згідно розрахунку Позивача), а 1 113 601,41 грн (разом з ПДВ). Крім того Відповідачем частково здійснено оплату за електричну енергію спожиту у квітні 2024 року на суму 460 134,15 грн. Таким чином, залишок заборгованості за Договором становив 653467,26 грн (1 113 601,41 грн - 460 134,15 грн). Також Скаржник зазначає, що згідно платіжних інструкцій №63 від 07.11.2024 року, №64 та №531 від 13.11.2024 року ним здійснено часткове погашення заборгованості за Договором у розмірі 100 000,00 грн.. Тобто сума основного боргу за Договором на сьогодні складає 553 467,26 грн. (653467,26 грн 100 000,00 грн), а не 714 468,32 грн, що стягнута згідно оскаржуваного рішення суду.

За доводами скарги, для сторін було звичайною діловою практикою зокрема, прийняття Позивачем оплат від Відповідача частинами. Адже і Договір і Комерційна пропозиція погоджувались, укладались та виконувались Сторонами фактично вже під час дії форс-мажорних обставин.

Скаржник вказує, що відповідно до п.12.1. Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Так у тому числі впродовж 2024 року Дніпропетровська область, де перебуває та здійснює свою діяльність Відповідач, регулярно потерпає від повітряних тривог, із реальною загрозою застосування озброєної агресії проти цивільного населення, та й безпосередньо російських обстрілів, що у свою чергу негативно впливає на ведення бізнесу та можливість одночасно виконати весь обсяг зобов`язань за Договором, строк виконання яких настав.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у відзиві стверджує, що постачальником електронною поштою вчасно, у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (у відповідності до п.5.16. Договору), було направлено Відповідачу скан-копії рахунку на оплату спожитої електричної енергії та Акту купівлі-продажу електричної енергії, з подальшим направленням засобами поштового зв`язку оригіналів документів (підтвердження направлення електронних листів містяться у матеріалах справи). З метою дотримання вимог п.13.9 за допомогою програмного забезпечення «М.Е.Dос» також було продубльовано виставлення Актів купівлі-продажу електричної енергії (як первинні документи в розумінні бухгалтерського обліку).

Позивач вказує про необґрунтованість доводів Скаржника щодо наявності у нього боргу лише у сумі 553467,26 грн , таке твердження не відповідає умовам Договору, оскільки саме п.5.8 Договору передбачено коригування розрахунків. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду

У будь-якому випадку, Скаржником порушено строки оплати, оскільки розрахунки за спожиту електричну енергію у квітні 2024 року останній почав здійснювати лише 24.05.2024. При цьому скан-копію рахунку на оплату спожитої електричної енергії та Акту купівлі-продажу електричної енергії йому було направлено електронним листом 09.05.2024, з подальшим направленням засобами поштового зв`язку, а 16.05.2024 виставлення Акту продубльовано в програмному забезпеченні «М.Е.Dос». Тобто, з 16.05.2024 у Відповідача вже були наявні достовірні розрахунки, складені на основі даних комерційного обліку та розраховані відповідно до умов Договору та Комерційної пропозиції.

За доводами Позивача, з початку дії Договору Відповідачем постійно порушувались строки здійснення оплат за спожиту електричну енергію за розрахунковий період. При цьому ТОВ "Дніпроенергозбут" вживались всі можливі заходи досудового врегулювання спору та оптимізації додаткових витрат сторін, які виникли із врегулювання даного спору, однак були проігноровані Відповідачем.

Позивач звертає увагу, що Договір про постачання електричної енергії Споживачу №04/09/23- 58 від 04.09.2023 укладено в період дії воєнного стану, Сторони усвідомлюючи всі можливі ризики погодилися на всі його умови, про що свідчать підписи уповноважених осіб на укладення даного договору. Таким чином всі додаткові нарахування є правомірними та не порушують балансу інтересів сторін.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.11.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3751/24.

Матеріали справи № 904/3751/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2024р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "АЛМЕТ-ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024р. у справі № 904/3751/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 09.04.2025р..

07.01.2025р. з Верховного Суду до Центрального апеляційного господарського суду електронною поштою надійшла ухвала від 11.12.2024р. у справі № 904/3751/24 про витребування даної справи, у зв`язку з відкриттям касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "АЛМЕТ-ІНВЕСТ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2025р. зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "АЛМЕТ-ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024р. у справі № 904/3751/24 до закінчення перегляду постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024р. у справі № 904/3751/24 в касаційному порядку та повернення матеріалів справи.

На виконання вимоги ухвали Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.12.2024р., матеріали справи були направлені до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 13.01.2025р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "АЛМЕТ-ІНВЕСТ" залишено без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 904/3751/24 залишено без змін.

23.01.2025р. матеріали справи 904/3751/24 повернулись до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 27.01.2025 поновлено провадження по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "АЛМЕТ-ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024р. у справі № 904/3751/24 . Розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 09.04.2025р .

08.04.2025р. у систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої, у зв`язку з відрядженням члена колегії - судді Дарміна М.О., розгляд справи № 904/3751/24, призначений на 09.04.2025 не відбудеться.

Враховуючи усуненням обставин, пов`язаних з неможливістю проведення судового засідання 09.04.2025р та надходженням від представника ТОВ "Днпроенергозбут" заяви про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, ухвалою суду від 16.04.2025 розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 23.07.2025р.. Постановлено провести судове засідання з представником Позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою суду від 14.07.2025 постановлено провести судове засідання у справі № 904/3751/24 з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергозбут", призначене на 23.07.2025р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

23.07.2025 представник Відповідача у судове засідання не з`явився.

Беручи до уваги, що неявка Відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності його представника.

23.07.2025 представник Позивача надав пояснення у справі.

У судовому засіданні 23.07.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято Постанову №1020 від 30.08.2022р. Видано ТОВ "Дніпроенергозбут" (код ЄДРПОУ 44809688) ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

04.09.2023 ТОВ"Дніпроенергозбут" (постачальником) та ТОВ"НТЦ "Алмет-Інвест" (споживачем) укладено договір №04/09/23-58, відповідно до п.1.1 якого цей договір про постачання електричної енергії споживачу є договором, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) та є однаковими для всіх споживачів. Далі по тексту цього Договору Постачальник або Споживач іменуються Сторона, а разом - Сторони (п. 1.2 Договору).

За цим Договором Постачальник здійснює постачання електричної енергії Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

За умовами п.п.5.1, 5.2 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору).

Згідно з п.5.6 Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший, не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни .

Оплата рахунків за цим Договором здійснюється Споживачем у строки, визначені у Комерційній пропозиції або у строк, визначений в рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 5.7 Договору).

Якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією або у рахунку, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в Комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.9 Договору).

Постачальник та Споживач, керуючись ст. 534 Цивільного кодексу України, домовились, що у разі недостатності суми проведеного Споживачем платежу для сплати за електричну енергію, у такому випадку кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник зараховує у наступній черговості: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються пеня та штраф, у разі його наявності; 3) у третю чергу сплачуються три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, індекс інфляції за весь час прострочення; 4) у четверту чергу сплачується основна сума боргу (п. 5.9.1 Договору).

Відповідно до п.п.1 п. 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Сторонами Договору підписано Додаток 2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.09.2023р. №04/09/23-58 - Комерційна пропозиція.

Згідно з п.3.2 Комерційної пропозиції оплата фактичного обсягу поставленої у розрахунковому місяці електричної енергії здійснюється Споживачем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, Постачальником було направлено Споживачу рахунки на оплату та Акти купівлі-продажу електричної енергії, які були погоджені Споживачем, підписані та частково оплачені, крім Акту купівлі-продажу електричної енергії за квітень 2024 року, який не підписано з боку Відповідача, а відповідний рахунок сплачений частково.

За доводами Позивача, за період дії Договору Постачальником поставлено, а Споживачем спожито (прийнято) 1722 831 кВт*год електричної енергії загальною сумою 10 013 468,32 грн. в тому числі ПДВ 1 668 911,40 грн..

В порушення умов Договору, Споживачем здійснено оплату лише на суму 9 299 000,00 грн.. Відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за електричну енергію, спожиту у квітні 2024 року.

Позивач стверджує, що з початку дії Договору Відповідачем постійно порушувались строки здійснення оплат за спожиту електричну енергію за розрахунковий період. У підтвердження отримання оплати за спожиту електричну енергію, у тому числі з порушенням строків, встановлених Договором, Позивачем додані копії платіжних інструкцій.

У квітні 2024 року Відповідачем було спожито електричної енергії обсягом 218 050,00 кВт*год на загальну суму 1 174 602,47 грн. (Акт купівлі-продажу електричної енергії №1355 від 30.04.2024) з кінцевим терміном оплати 20.05.2024 (згідно умов Договору та Комерційної пропозиції).

Акт купівлі-продажу електричної енергії №1335 від 30.04.2024 на суму 1 174 602,47 грн. та фактичний рахунок на оплату 2484 від 30.04.2024 ТОВ "Днапроенергозбут" було направлено ТОВ "НТЦ "Алмет-Інвест" 16.05.2024 в сервіс електронного документообігу "M.E.Doc" після надходження від AT "ДТЕК "Дніпровські електромережі" (оператор системи розподілу електричної енергії) даних комерційного обліку про фактичне споживання електричної енергії Відповідачем у квітні 2024 року.

В порушення умов п.5.16 Договору ТОВ "НТЦ "Алмет-Інвест" Акт купівлі-продажу електричної енергії №1335 від 30.04.2024 не підписало, заперечень проти підписання акту не надано.

З 24.05.2024 Відповідачем частково здійснено оплату за електричну енергію спожиту у квітні 2024 року на суму 460 134,15 грн. За розрахунками Позивача, залишок заборгованості становить 714 468,32 грн.

У зв`язку із простроченням платежу, Позивачем направлялися Відповідачу лист щодо необхідності здійснення оплати за спожиту електричну енергію №20/06/24-04 від 20.06.2024р. та вимоги про сплату простроченої заборгованості за електричну енергію №17/07/24-01 від 17.07.2024р., №06/08/24-06 від 06.08.2024р.

Лист та вимоги залишені Відповідачем без відповіді та без виконання.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору у частині оплати поставленої у спірний період електричної енергії, Позивачем нараховані пеня у сумі 51037,56 грн., інфляційні втрати 17 676,30 грн. та три проценти річних у сумі 5 822,93 грн.

Неоплата Відповідачем вказаних вище сум боргу, пені, річних та інфляційних втрат стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.

За результатами позовної заяви місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення, яке обґрунтовано тим, що наявні у справі докази є підставою для задоволення позовних вимог.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у певній частині задоволених позовних вимог, то відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону України "Про ринок електричної енергії " виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо досліджуваної справи, то на підтвердження кількості поставленої Відповідачу електроенергії Позивач надав рахунки на оплату та акти приймання-передачі.

Як свідчать матеріали справи, вказані акти та рахунки за розрахункові періоди (у тому числі й за спірний період) за спожиту електричну енергію Відповідачу направлялись засобами поштового зв`язку, а також на електронну пошту, вказану у договорі, що не суперечить його умовам та закону і не спростовано Відповідачем.

У зв`язку з непідписанням Відповідачем направленого на його адресу Акту купівлі-продажу електричної енергії за квітень 2024 року та ненадання товариством заперечень щодо такого підписання, у силу положень п. 5.17. Договору, такий Акт вважається погодженим Споживачем.

Обов`язок з оплати спожитої у квітні 2024 року електричної енергії у Відповідача настав з 24.05.2024 (відповідно до п.5.7. Договору, строк для проведення оплати не може бути меншим п`яти робочих днів з дня отримання рахунку).

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи невиконання Відповідачем зобов`язань за Договором №04/09/23-58 від 04.09.2023 про постачання електричної енергії у частині повної оплати заборгованості за поставлену Позивачем у квітні 2024 року електричну енергію та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача такої заборгованості у сумі 714 468,32 грн.

Крім того, відповідно до п.6 Комерційної пропозиції, у разі несвоєчасних розрахунків Споживачем за поставлену електричну енергію, Постачальник має право стягнути із Споживача пеню у розмірі подвійної облікової ставки ГБУ, яка діє на день прострочення за кожен день прострочення, надіславши Споживачу відповідну вимогу. При стягненні неустойки, Постачальник має право вимагати виконання зобов`язань Споживачем зі сплати боргу з урахуванням положень, передбачених ст.625 ЦК України.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому проценти та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 ЦК України за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто, вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

У даному випадку, Позивач нарахував Відповідачу інфляційних втрат у сумі 17 676,30 грн., пені у сумі 51 037,56 грн. та три проценти річних у сумі 5 822,93 грн за загальний період 24.05.2024 - 20.08.2024.

Нараховані суми пені, річних та інфляційних втрат не спростовані Відповідачем, власні контррозрахунки цих сум не надані.

Доводи про несвоєчасне підписання та направлення Позивачем на адресу Відповідача рахунків на оплату та Актів купівлі-продажу, та утруднення у зв`язку з цим здійснення останнім оплат , за відсутності доказів на їх підтвердження, мають декларативний характер.

Умовами Договору та Комерційної пропозиції передбачений порядок оплати електричної енергії на підставі рахунків Постачальника.

Матеріали справи свідчать про те, що Позивачем виставлялися та направлялися Відповідачеві рахунки, у тому числі, за квітень 2024 року на спірну суму боргу, який був ним отриманий. Обставини щодо невчасного надсилання цих документів Позивачем Скаржником не доведені.

При цьому слід зазначити, що згідно з п.3.2 розд. 3 Комерційної пропозиції до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач здійснює остаточний розрахунок за фактично поставлену у розрахунковому місяці електричну енергію.

З викладеного випливає, що строк виконання зобов`язання Відповідачем визначений договором, не ставиться у залежність від отримання рахунків.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар. Аналогічна правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

У разі виникнення питань, у тому числі щодо ненаправлення спірних рахунку та акту, або невчасного їх направлення, Скаржник як добросовісний суб`єкт господарської діяльності, не був позбавлений можливості звернутися до Позивача з відповідними вимогами, між тим, докази такого звернення відсутні у матеріалах справи.

Також слід зазначити, що Позивачем при розрахунки суми боргу були враховані часткові оплати, здійснені Відповідачем за спірний період.

Разом з тим, щодо посилань Скаржника на здійснення ним оплат згідно платіжних інструкцій №63 від 07.11.2024 , №64 та №531 від 13.11.2024 на суму 100 000,00 грн., колегія суддів зазначає таке.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме у суді першої інстанції.

За приписами ч.ч. 3, 5 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому у розумінні положень ч.5 вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам апеляційної скарги, які не заявлялися до суду першої інстанції, не розглядалися і не могли бути розглянуті цим судом.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання до суду першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин.

За усталеною правовою позицію Верховного Суду, наведеною зокрема у постановах від 10.08.2022 у справі №922/739/21, від 26.09.2023 у справі №910/4490/22, така обставина як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

У даному випадку, Відповідачем на підтвердження своєї позиції, до апеляційної скарги додані додаткові докази, а саме: платіжні інструкції, датовані 07.11.2024 та 13.11.2024.

Рішення суду у справі №904/3751/24 прийнято судом раніше - 22.10.2024. Тобто оплати здійснені після ухвалення рішення у даній справі. З огляду на викладене подані Скаржником нові докази та доводи судом апеляційної інстанції не можуть бути враховані під час апеляційного перегляду справи, оскільки вони не існували на час ухвалення оскаржуваного рішення та відповідно не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Стосовно доводів щодо настання для Скаржника форс-мажорних обставин суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між такими обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від зобов`язань лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 року у справі №922/2475/21.

Між тим, у даному випадку, належні докази на підтвердження настання для Скаржника форс-мажорних обставин останнім не надано . Також не доведено, що саме введення воєнного стану призвело до неможливості виконання ним зобов`язань.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір укладено сторонами 04.09.2023, тобто під час воєнного стану та після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, і у такому випадку Відповідач повинен був усвідомлювати перспективи та ризики, пов`язані з укладенням цього Договору і його виконанням, у тому числі, у частині своєчасної оплати поставленого Позивачем товару.

Слід враховувати, що під час воєнного стану в Україні всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Також, пославшись на п.12.1 укладеного договору про звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань, якщо таке невиконання є наслідком непереборної сили, Скаржник не врахував п.12.3, 12.4 цього Договору, яким сторона зобов`язана повідомити іншу сторону про настання відповідних обставин та неможливість виконання зобов`язань. Докази такого повідомлення Апелянтом не надані.

З огляду на викладене, відповідні доводи Скаржника відхиляються колегією суддів.

Інші аргументи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги .

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "АЛМЕТ-ІНВЕСТ" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024р. у справі № 904/3751/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Поряд з цим суд зазначає, що дана постанова прийнята колегією суддів 23.07.2025р. зі складанням і підписанням вступної та резолютивної частини. Повний текст виготовлено 30.07.2025р., у строк, передбачений ст. 233 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, у зв`язку із перебуванням судді Чус О.В. у відпустці з 28.07.2025р. до 01.08.2025р., повний текст постанови підписується 04.08.2025р., після її повернення з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін