Ухвала від 01.08.2025 по справі 189/209/25

Справа № 189/209/25

2-др/189/4/25

У Х В А Л А

01.08.2025 року селище Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участі секретаря судового засідання Безрідньої В.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні заяву представника ОСОБА_1 адвоката Шиш Антона Борисовича про ухвалення додаткового рішення,

встановив:

16.07.2025 року ухвалою суду прийнято відмову від позову позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення від сплати аліментів, провадження у справі закрито.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Шиш А.Б. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у даній справі, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 49000,00 грн.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що відмовляючись від позову, представник ОСОБА_2 зазначив про те, що на даний час ніби то змінилися обставини, а саме те, що з березня 2025 року діти, на утримання яких були стягнуті аліментів оспорюваним судовим наказом, проживають по декілька днів то з позивачем, то з відповідачем, тобто послався на обставини, які не були підставою позову факт проживання дітей з батьком, станом на дату видачі судового наказу (06.12.2024 року).

При цьому, суд не мав права не прийняти відмову позивача від позову, навіть якщо мотиви такої відмови є хибними, проте, це не порушує права та законні інтереси інших осіб.

Таким чином, пред`явивши необґрунтований позов до відповідача, з метою ухилення від виконання конституційного обов`язку щодо утримання неповнолітніх дітей, не зважаючи на посилання представником позивача у відзиві на позовну заяву на норми чинного законодавства, які доводять незаконність позиції позивача, який було подано до суду ще в лютому 2025 року, позивач продовжував настоювати на своїй незаконній позиції, наслідком чого стало те, що відповідачка була вимушена звертатися до адвоката за подальшою правничою допомогою, яка полягала, зокрема, в складенні процесуальних документів у справі та в участі у трьох судових засіданнях.

В подальшому, перед переходом судом до стадії ухвалення рішення, формально повідомивши про ніби то зміну обставин, які були підставою позову, але які такими не являються, не зазначивши будь-яких інших поважних причин, за якими позивач був вимушений відмовитися від позову, зокрема наявність обставин, які існували на час подачі позову, але про які позивачу не було відомо тощо, представник позивача подав заяву про відмову від позову.

Тому, вважає, що дії позивача в цій справі були необґрунтованими, а відтак наявні підстави, передбачені ч. 3, 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним судових витрат.

Також представник відповідачки зазначає, що документи, які підтверджують витрати відповідача на оплату гонорару, не могли бути складені до закінчення судового засідання, яким закінчився розгляд справи і були складені між відповідачкою та адвокатом 16.07.2025 року, тобто наступного дня після судового засідання.

Вищевказане, на думку представника відповідача, являється поважною причиною, яка перешкоджала надати вказані докази суду до закінчення судових дебатів (які не проводяться в спрощеному провадженні), оскільки а ні відповідачу, а ні її представнику не була відома тривалість вказаного судового засідання, і, відповідно, розмір адвокатського гонорару, який визначається виходячи з погодинної ставки роботи адвоката.

Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу, на загальну суму 49000 грн., на думку відповідача, є співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правничої допомоги (понад 13 годин) та їх обсягом (складення відзиву на позовну заяву, складення заперечення на відповідь на відзив, участь в 3-х судових засіданнях у приміщенні суду, розташованому на території іншої області), значенням справи для відповідача, та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Ухвалою суду від 30.07.2025 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Шиш Антона Борисовича про ухваленнядодаткового рішенняпризначено дорозгляду на01.08.2025року о15:30год., без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву представника відповідача про відшкодування судових витрат, матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. ч. 5, 6ст. 142 ЦПК Україниу разі залишення позову без розглядувідповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених ч. 5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9ст. 141 цього Кодексу.

Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

У відповідності до ч. ч. 1, 2ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

16.07.2025 року ухвалою суду прийнято відмову від позову позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення від сплати аліментів, провадження у справі закрито.

Відповідно до ч. 9ст. 141 ЦПК Україниу випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Разом із тим, системний аналіз вказаної процесуальної норми дозволяє дійти висновку, що така компенсація можлива виключно у разі наявності відповідної вимоги відповідача, заявленої у зв`язку з вирішенням питання щодо залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі. При цьому заявник повинен зазначити, в чому саме полягають необґрунтовані дії позивача.

Отже, відповідно до ч. 5ст. 142 ЦПК Україниобов`язковою умовою компенсації відповідачу здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, в разі залишення позову без розгляду, є необґрунтовані дії позивача.

Відповідно до ч.4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В своїй постанові від 18 грудня 2019 року в справі 640/1029/18 та ухвалі від 12 травня 2020 року у справі № 464/104/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що для відшкодування витрат на підставі ч. 5ст. 142 ЦПК Українинеобхідно встановити факт зловживання позивачем його процесуальними правами, відсутність у сторін спору, відсутність предмету спору, свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції.

У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку із закриттям провадження у справі, послався, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч.5ст.142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст.55,124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Таким чином, за змістом ч. 5ст. 142 ЦПК Українидля стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Разом з тим, обставини, які свідчать про необґрунтованість дій позивача не встановлені судом під час судового провадження та постановлення ухвали від 16.07.2025 про прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі.

Суд зауважує, що під час розгляду даної справи відповідачка надаючи суду пояснення по суті справи не заперечувала, що діти дійсно поперемінно проживають з обома батьками, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, оскільки саме відповідачка звернулася до суду у грудні 2024 року та отримала судовий наказ про стягнення з позивача аліментів на утримання дітей, зазначивши у заяві, що діти проживають саме з нею, що, як з`ясувалося в судовому засіданні у даній цивільній справі, не повністю відповідало дійсності.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони виражені, що є єдиною підставою для компенсації витрат відповідача у справі за рахунок позивача у разі залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку про те, що заява представника відповідача про відшкодування судових витрат у даній цивільній справі не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2,133,137,141,142,260,261,353-355 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ШишАнтона Борисовичапро ухваленнядодаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Синельниківський відділ державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення від сплати аліментів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: О.В. Чорна