Рішення від 24.07.2025 по справі 542/814/22

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/814/22

Провадження № 2/542/65/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2025 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Карась В.Р.,

прокурора Хутченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Харків) до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агростандарт натуральний продукт», про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права приватної власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2022 року Перший заступник керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Полтавської обласної державної адміністрації, Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Державне підприємство «Полтавське лісове господарство», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агростандарт натуральний продукт», в якій просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення чотирнадцятої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради від 26.10.2021 №140 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9356 га для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 за межами с. Кунцеве», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 1,9356 га (кадастровий номер 5323482200:00:003:0058) для ведення особистого селянського господарства за межами с. Кунцеве Полтавського району Полтавської області;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності, проведену за ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 1,9356 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058, яка знаходиться за межами с. Кунцеве Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 30.11.2021 індексний номер рішення: 45447623 з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2524098353080);

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 1,9356 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058, яка знаходиться за межами с. Кунцеве Полтавського району Полтавської області;

- витребувати на користь держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) (ЄДРПОУ: 00022591, вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014) з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) земельну ділянку площею 1,9356 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058, вартістю 11221,81 гривень, яка розташована за межами с. Кунцеве Полтавського району Полтавської області;

- стягнути з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір в сумі 9924 грн.

Внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла до провадження судді Афанасьєвої Ю.О. (а.с. 158-159 т.1).

09 серпня 2022 року ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області задоволено заяву про самовідвід судді Афанасьєвої Ю.О. від розгляду відповідної справи (а.с. 163-165 т. 1).

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла до провадження судді Шарової-Айдаєвої О.О. (а.с. 166-167 т.1).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2022 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання (а.с. 171-172 т. 1).

Ухвалою суду від 17 жовтня 2022 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 542/814/22 до 90 днів (а.с. 119 т. 2).

17 листопада 2022 року суд своєю ухвалою відмовив у задоволенні клопотання Новосанжарської селищної ради про залучення до участі у справі в якості третьої особи фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (а.с. 145, 146-147 т. 2).

09 лютого 2023 року судом залучено до участі у справі в якості правонаступника третьої особи Державного підприємства «Полтавське лісове господарство» - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034) (а.с. 205-206 т. 2).

Ухвалою суду від 29 березня 2023 року відмовлено представнику відповідача, адвокату Кумечко М.С., у задоволенні клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи (а.с. 6-8 т. 3).

Ухвалою суду від 05 червня 2023 року призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення при Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України (а.с. 81, 82-84 т. 3).

Ухвалою суду від 31 липня 2023 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання з розгляду клопотання судового експерта (а.с. 103-104 т. 3).

04 вересня 2023 року задоволено клопотання судового експерта Ігошиної С.М. про уточнення питання та надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової земельно-технічної експертизи № 2991 у цивільній справі № 542/814/22 (а.с. 163-166 т.3).

Ухвалою від24жовтня 2023року судпоновив провадженняу справіта призначив судове засідання з розгляду клопотання в.о. завідувача Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» про погодження строку виконання експертизи у цивільній справі № 542/814/22 (а.с.231-232 т.3).

31 жовтня 2023 року ухвалою суду задоволено клопотання в.о. завідувача Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» та погоджено експерту строк виконання судової земельно-технічної експертизи у справі № 542/814/22 у строк понад 90 календарних днів з дня задоволення клопотання експерта (а.с. 246-247 т.3).

Ухвалою суду від 02 листопада 2023 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання з розгляду наступного клопотання судового експерта про уточнення питання та надання додаткових матеріалів (а.с. 9-10 т. 4).

Своєю ухвалою від 19 грудня 2023 року суд задовольнив клопотання судового експерта Ігошиної С.М. про уточнення питання та надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової земельно-технічної експертизи № 2991 у цивільній справі № 542/814/22 та витребував у ФОП ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» необхідні документи для проведення призначеної експертизи (а.с. 81-85 т.4).

06 березня 2024 року у зв`язку з отриманням від судового експерта відомостей про зняття експертизи з виробництва без виконання через не здійснення її оплати відповідачем, суд поновив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання (а.с. 145-146 т. 4).

Ухвалою суду від 10 червня 2024 року призначено судову експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручено експертам Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (а.с. 238-241 т.4).

Ухвалою суду від 01 серпня 2024 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання з розгляду клопотання судового експерта (а.с. 8-9 т. 5).

09 серпня 2024 року задоволено клопотання директора Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Тараса Бойка, в якому він просив погодити виконання експертизи у строк понад 90 календарних днів, у зв`язку з великою завантаженістю судових експертів, а також витребувані необхідні для проведення експертизи документи (а.с. 20-22 т. 5).

12 грудня 2024 року до суду надійшов висновок експерта Нікуліної С.Є. № СЕ-19/117-24/11235-ДЗ від 22 листопада 2024 року за наслідками проведеної судової експертизи з питань землеустрою (а.с. 81-112 т. 5).

Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року у зв`язку із отриманням висновку експерта, до отримання якого провадження зупинялось, поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 114-115 т. 5).

10 лютого 2025 року залишено без розгляду клопотання прокурора про долучення доказів до матеріалів справи за № 542/814/22 (а.с. 250-252 т. 5).

Ухвалою від 10 лютого 2025 року задоволено клопотання Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури про залучення до участі у справі № 542/814/22 правонаступника та залучено в якості правонаступника Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (м. Харків) (а.с. 253-255 т. 5).

10 березня 2025 року поновлено Решетилівській окружній прокуратурі процесуальний строк для подання доказів у цивільній справі № 542/814/22 та приєднано до матеріалів справи доказ копію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 по справі № 440/2513/20 (а.с. 45-48 т. 6).

Ухвалою від 10 березня 2025 року Новосанжарський районний суд Полтавської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 49-51 т.6).

Ухвалою від 02 червня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про залишення без розгляду клопотання про виклик експерта від 04 травня 2023 року (а.с. 93-95 т. 6).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог, прокурор акцентував на протиправності рішення чотирнадцятої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради від 26.10.2021 №140 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9356 га для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 за межами с. Кунцеве», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 (кадастровий номер 5323482200:00:003:0058), з огляду на те, що така земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, а не сільськогосподарського, і це підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства ДП «Новосанжарське лісове господарство». На думку прокурора, оскільки зазначене рішення суперечить вимогам частини 7 статті 20, частини 5 статті 116, частин 2, 3 статті 142, частини 2 статті 149, частини 3 статті 186 Земельного кодексу України, воно має бути визнано незаконним та скасовано.

Вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058 розташована в межах Кунцівської сільської ради і належить до лісового фонду Новосанжарського лісництва ДП «Новосанжарське лісове господарство», квартал 72, виділ 14.

В той же час, ані ДП «Новосанжарське лісове господарство», ані центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, не надавали погодження на вилучення та зміну цільового призначення земель державної власності лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні ДП «Новосанжарське лісове господарство».

Зазначено, що оскільки за відповідачем зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку і право власності на спірну земельну ділянку виникло у нього з моменту державної реєстрації цих прав, усунення порушень норм чинного законодавства можливо шляхом використання ефективного способу захисту, тобто шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на таку земельну ділянку, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім вищевказаного, прокурором наголошено на тому, що відновлення порушених прав можливо шляхом визнання недійсною та скасування державної реєстрації самої земельної ділянки згідно з приписами частини 10 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Зазначено, що оскільки розпорядження землею Новосанжарською селищної радою здійснено не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, воно не може оцінюватись як вираження волі держави, що відповідно до статей 387, 388 ЦК України дає підстави для витребування державою її майна від набувача. Такі твердження прокурора обумовили звернення його до суду із віндикаційною позовною вимогою, а саме: витребування з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Прокурор обґрунтував підстави для витребування з чужого незаконного володіння спірної земельної ділянки наявністю суспільного, публічного інтересу, оскільки правовідносини, що виникли, пов`язані з вибуттям земель із державної власності. Отже, повернення державі незаконно наданої у власність земельної ділянки лісового фонду не порушить баланс державних (суспільних) і приватних інтересів, не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Підстави представництва законних інтересів держави обґрунтовані порушенням інтересів держави, а саме: порушенням норм законодавства під час відведення земель лісогосподарського призначення, а також тривалим нездійсненням повноважень контролю з боку уповноважених органів (Полтавської ОДА (ОВА), Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП «Новосанжарське лісове господарство» та їх правонаступників) та не вчинення вказаними особами заходів, спрямованих на повернення незаконно вибулої земельної ділянки.

01 вересня 2022 року від Полтавської обласної державної (військової) адміністрації до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 3-6 т.2), у якому Полтавська обласна державна (військова) адміністрація просила позовні вимоги Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації задовольнити та розглянути справу без участі представника Полтавської ОДА (ОВА).

За змістом вказаного відзиву Полтавська ОДА (ОВА) підтримала позицію прокурора, висловлену в позовній заяві. Акцентувала увагу на тому, що оскаржуване рішення Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області прийняте з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, оскільки воно мало своїм наслідком неправомірну зміну цільового призначення земельної ділянки, ним порушено порядок вилучення земельної ділянки із державної власності. Вказано, що віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, а не сільськогосподарського, підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства ДП «Новосанжарське лісове господарство», таксаційним описом, поквартальними підсумками розподілу земель лісогосподарського призначення за категоріями Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Новосанжарське лісове господарство». Оскільки право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 , то відновити становище, що існувало до порушення, можливо лише відповідно до статті 16 ЦК України шляхом визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення Новосанжарської селищної ради, скасування державної реєстрації права приватної власності та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь держави.

06 вересня 2022 року відзив на позовну заяву до суду надійшов від Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 32-43 т.2).

Відповідно до відзиву Новосанжарська селищна рада просила у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на таке.

Наказом ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 20.11.2019 № 11116-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського (на даний час Полтавського) району Полтавської області за межами населених пунктів.

14.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Новосанжарської селищної ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9356 га кадастровий номер 5323482200:00:003:0058 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами с. Кунцеве Полтавського району Полтавської області, який виготовлений ФОП ОСОБА_2 , та передачу у власність такої земельної ділянки.

Рішенням чотирнадцятої позачергової сесії Новосанжарської ради восьмого скликання від 26.10.2021 № 140 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9356 га для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 за межами с. Кунцеве» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 1,9356 га (кадастровий номер 5323482200:00:003:0058) для ведення особистого селянського господарства за межами с. Кунцеве Полтавського району Полтавської області.

Зазначено, що станом на 26.10.2021 на момент прийняття Новосанжарською селищною радою оскаржуваного рішення наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 20.11.2019 № 11116-СГ про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не було скасовано та не оскаржено в судовому порядку, не була скасована державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 5323482200:00:003:0058 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, угіддя-сіножаті.

Рішенням 15 сесії 21 скликання від 10 грудня 1993 року затверджено склад земель по угіддях та землекористувачах адміністративного підпорядкування Кунцівської сільської ради народних депутатів Новосанжарського району Полтавської області та відповідно до матеріалів коректування технічної документації по перерозподілу земель між землекористувачами на території Кунцівської сільської ради народних депутатів Новосанжарського району Полтавської області, дана земельна ділянка рахується як сіножаті.

Згідно з розробленим проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9356 га кадастровий номер 5323482200:00:003:0058, дана земельна ділянка внесена до Державного земельного кадастру для ведення особистого селянського господарства, угіддя-сіножаті.

Офіційних повідомлень, листів щодо обмежень у використанні чи передачі у власність даної земельної ділянки від уповноважених органів до селищної ради не надходило.

Отже, документально підтверджених підстав для не внесення на розгляд та не затвердження на пленарному засіданні сесії Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області проекту землеустрою, а також для відмови у затвердженні ОСОБА_1 проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, не було.

З огляду на це Новосанжарська селищна рада вважала позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

13 вересня 2022 року Першим заступником Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області подано до суду відповідь на відзив Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 51-57 т.2), у якій, з підстав, що є аналогічним тим, які викладені у позовній заяві, прокурор наголошував на протиправності рішення чотирнадцятої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради від 26.10.2021 №140 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9356 га для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 за межами с. Кунцеве», оскільки зазначене рішення суперечить вимогам частини 7 статті 20, частини 5 статті 116, частин 2, 3 статті 142, частини 2 статті 149, частини 3 статті 186 Земельного кодексу України. Тому воно має бути визнано незаконним та скасовано.

21 вересня 2022 року від Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив прокурора (а.с. 96-107 т.2), в яких з підстав, що є аналогічними викладеним у відзиві на позов, Новосанжарська селищна рада просила відмовити у задоволенні позову прокурора.

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позові та наданих до суду запереченнях.

Полтавська обласна державна адміністрація (Полтавська обласна військова адміністрація) у судове засідання не забезпечила явку свого уповноваженого представника, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином (а.с. 100 т.6), у наданому до суду відзиві просила розглядати справу без участі представника Полтавської обласної державної (військової) адміністрації (а.с. 3-6 т.2).

Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (м. Харків) у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечило, про дату, час та місце судового засідання повідомлялось належним чином (а.с. 103 т.6), клопотань про відкладення судового засідання не надсилало, про причини неявки не повідомляло.

Представник відповідача Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 102 т.6), клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, про причини неявки не повідомляв.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 104-109 т.6), про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надавав.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кумечко М.С. у судове засідання не з`явилась, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином.

24 липня 2025 року від представника відповідача адвоката Кумечко М.С. до суду надійшла заява про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його представника адвоката Кумечко М.С., в якій представник також просила відмовити у задоволенні позовної заяви (а.с. 124 т.6).

Слід зазначити, що в оголошеному у судовому засіданні 14 квітня 2025 року вступному слові та в наданій до суду письмовій промові у судових дебатах представник відповідача також зазначала про відсутність підстав для задоволення позову прокурора з огляду на таке.

Представник вказала на неможливість застосування до відповідних правовідносин положень пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, згідно з яким, до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинностіЗемельним кодексом Українипередані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Отже, на думку представника відповідача, з огляду на процитовану норму, оскільки земельні ділянки лісогосподарського призначення передані лісогосподарському підприємству після набрання чинності Земельним кодексом України, то право постійного користування не може посвідчуватись планово-картографічними матеріалами.

Також зазначено, що прокурором не надано жодного доказу віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, вказано про відсутність правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку у ДП «Новосанжарське лісове господарство», а також зосереджено увагу на тому, що прокурором не доведено факту належності наданої у власність ОСОБА_1 земельної ділянки до масиву земельної ділянки, проект відведення Державному підприємству «Новосанжарське лісове господарство» якої затверджений розпорядженням голови Полтавської ОДА № 378 від 10.10.2011. Тобто, акцентовано увагу на недоведеності виділення земельної ділянки відповідачу з масиву земельної ділянки, що передана у постійне користування ДП «Новосанжарське лісове господарство».

Акцентовано увагу суду на рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 у справі № 440/3188/20, яким зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,9356 га кадастровий номер 5323482200:00:003:0058 із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Кунцівської сільської ради за межами населених пунктів та передати таку земельну ділянку у власність ОСОБА_1 . З огляду на це, на думку сторони відповідача, судом перевірено та встановлено, що відповідачем дотримано процедури безоплатної приватизації земельної ділянки відповідно до норм чинного законодавства.

Зазначено, що таке рішення підтримав Другий апеляційний адміністративний суд в постанові від 02.11.2021, підтвердивши, як вважає представник відповідача, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем.

Вказано, що рішення Новосанжарської селищної ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9356 га для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 за межами с. Кунцеве» не оскаржено Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Також, наголошено, що у висновку експерта № 2260-2261 за результатами проведення судової економічної експертизи по кримінальному провадженню № 42021170000000019, складеного 06.04.2022, відсутня інформація про завдання матеріальної шкоди (збитків) у зв?язку із приватизацією земельної ділянки з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058 ОСОБА_1 , а також взагалі відсутня інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058, що ставить під сумнів доцільність використання такого висновку в рамках розгляду даної справи.

Наостанок представником відповідача зазначено, що за клопотанням гр. ОСОБА_1 експертами Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України проведена судова експертиза з питань землеустрою, за наслідками якої складено Висновок експерта № CE-19//117-24/11235-Д3 від 22.11.2024, в якому зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП «Новосанжарське лісове господарство» не відповідає вимогам законодавства на момент його розроблення, не містить матеріали вирахування площ, креслення контурів меж, землекористувачів, правовстановлюючі документи відсутні. Тобто, відомості про межі земель лісгоспу відсутні, а отже, твердження прокуратури про накладання земель лісового фонду на земельну ділянку ОСОБА_1 є припущенням, яке спростовується висновком експерта.

Третя особа Державнеспеціалізоване господарськепідприємство «ЛісиУкраїни» не забезпечила явку свого уповноваженого представника в судове засідання, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином (а.с. 98 т.6).

11 липня 2025 року до суду надійшла заява від представника цієї третьої особи про проведення судового засідання 24 липня 2025 року без участі представника ДП «Ліси України» (а.с. 116 т. 6).

Третя особа ТОВ «Агростандарт натуральний продукт» не забезпечила явку свого уповноваженого представника в судове засідання, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки не повідомлено, клопотань про відкладення судового засідання не надходило (а.с. 99, 110-112 т.6).

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вирішив провести судове засідання за даної явки.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 13 квітня 2010 року № 129 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ДП «Новосанжарське лісове господарство» надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства на території Кунцівської, Писарівської, Судівської сільських рад Новосанжарського району, Плосківської сільської ради Решетилівського району (а.с. 84 т. 1).

10 жовтня 2011 року розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 378 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП «Новосанжарське лісове господарство», зокрема, загальною площею 115,8987 га, із них: 63,4995 га пасовищ, 52,3992 га сіножатей у постійне користування із земель, не наданих у власність та користування за межами населених пунктів на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (а.с. 81 т. 1).

Поряд з цим, 20 листопада 2019 року ГУ Держгеокадастру у Полтавській області своїм наказом № 11116-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надав дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області за межами населених пунктів (а.с. 56 т. 1).

Рішенням чотирнадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради 8 скликання від 26.10.2021 № 140 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9356 га для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 за межами с. Кунцеве» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 1,9356 га (кадастровий номер 5323482200:00:003:0058) для ведення особистого селянського господарства за межами с. Кунцеве Полтавського району Полтавської області (а.с. 57 т.1).

В подальшому, на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області від 30.11.2021, індексний номер рішення: 45447623, здійснена державна реєстрація права приватної власності за гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,9356 га, кадастровий номер 5323482200:00:003:0058, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2524098353080 (а.с. 86 т. 1).

Здійснюючи повноваження власника земельної ділянки, гр. ОСОБА_1 04.01.2022 уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ «Агростандарт натуральний продукт» (а.с. 82-83 т. 1).

Державним реєстратором Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради 04.01.2022 здійснено реєстрацію оренди земельної ділянки, загальною площею 1,9356 га, у тому числі ріллі 1,9356 га на підставі договору оренди від 04.01.2022, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агростандарт натуральний продукт» (а.с. 86 зі звороту т. 1).

Вважаючи, що Новосанжарська селищна рада протиправно затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення і передана у постійне користування ДП «Новосанжарське лісове господарство», не маючи на це повноважень, без згоди відповідного землекористувача, безпідставно змінивши її цільове призначення, внаслідок чого земельна ділянка із кадастровим номером 5323482200:00:003:0058 була зареєстрована Державним кадастровим реєстратором і відносно неї зареєстроване право приватної власності ОСОБА_1 , прокурор звернувся до суду із відповідним позовом про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права приватної власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Щодо підстав подання прокурором позовної заяви в інтересах держави

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015.

Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини 4 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі за № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Зокрема, у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду вказано, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Досліджуючи вказані прокурором у позові підстави для представництва, судом були встановлені наступні обставини.

Решетилівська окружна прокуратура 03 лютого 2022 року за № 56/3-645вих-22 направила на адреси Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства та Полтавської обласної державної адміністрації повідомлення в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого поставила до відома вказаних суб`єктів про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058, яка на даний час належить ОСОБА_1 вибула із державної власності внаслідок прийняття незаконного рішення чотирнадцятої позачергової сесії Новосанжарської ради восьмого скликання від 26.10.2021 № 140, з огляду на що існують правові підстави для витребування її з незаконного володіння такої особи (а.с. 128-129 т. 1).

На вказане повідомлення Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства надало відповідь від 05.05.2022 № 02-15/342, за змістом якої вказало про відсутність можливості належним чином вжити заходи щодо захисту інтересів Управління та держави в цілому, просило вчинити такі заходи прокурором шляхом звернення до суду із позовом в порядку представництва (а.с. 130 т. 1).

Полтавська обласна державна адміністрація своїм листом від 21.02.2022 № 2123/1/01-52 «Про надання інформації» (а.с. 131 т. 1) вказало про необхідність надання наявних в органах прокуратури документів, які підтверджують, що спірна земельна ділянка розташована на земельному масиві, який був наданий ДП «Новосанжарське лісове господарство» в користування, а також, які свідчать про незаконність рішення Новосанжарської селищної ради від 26.10.2021 № 140.

Також, прокуратурою направлялось 05 травня 2022 року за № 56/3-1852вих-22 (а.с. 132-137) повідомлення до Полтавської обласної державної адміністрації про необхідність вжиття заходів щодо визнання незаконним та скасування рішення чотирнадцятої позачергової сесії Новосанжарської селищної ради восьмого скликання від 26.10.2021 № 140, скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 , скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, витребування земельної ділянки з незаконного володіння та про повідомлення інформації щодо намірів подавати до суду відповідний позов.

На відповідне повідомлення Полтавська ОВА на адресу Решетилівської окружної прокуратури направила лист «Щодо надання інформації» від 17.05.2022 № 2705к/1/01-52 (а.с. 138 т.1), в якому зазначила, що у разі наявності достатньої інформації у прокуратури стосовно порушення земельного законодавства, Полтавська ОВА не заперечує проти звернення прокуратури до суду для здійснення захисту інтересів держави.

Додаткового Решетилівська окружна прокуратура 02.08.2022 повідомила Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства, Полтавську ОДА (ОВА) про намір звернутись до суду із відповідним позовом в інтересах вказаних осіб (а.с. 153-155 т.1).

З огляду на викладені обставини, процитовані норми чинного законодавства та висновки Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на те, що органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, після отримання повідомлень прокурора самостійно не звернулись до суду з позовом в інтересах держави, тобто фактично самоусунулись від виконання покладених на них повноважень щодо захисту інтересів держави при вилучення земельної ділянки лісового фонду, це є достатнім аргументом для підтвердження їх бездіяльності, а отже наявності підстав у Решетилівської окружної прокуратури звернутись з позовом до суду в інтересах держави в особі Полтавської ОВА та Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства (Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Харків).

Щодо віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення

У справі, яка розглядається судом, прокурор у позовній заяві зазначає, що земельна ділянка площею 1,9356 га, з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058, яка розташована на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району (на даний час територія Новосанжарської селищної ради Полтавського району), і яка передана ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, якими є планшети лісовпорядкування № 16 (а.с. 116 т. 1), перебувала у постійному користуванні ДП «Новосанжарське лісове господарство» (наразі правонаступник Державне спеціалізованегосподарське підприємство«Ліси України»)і є земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

Надаючи оцінку вказаним аргументам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 55 Земельного кодексу України,до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Частини 1та 2статті 84Земельного кодексуУкраїни передбачають,що удержавній власностіперебувають усіземлі України,крім земелькомунальної таприватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно допункту «ґ»частини 4статті 84Земельного кодексуУкраїни,до земельдержавної власності,які неможуть передаватисьу приватнувласність,належать: землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частинами 2та 3статті 56Земельного кодексуУкраїни встановлено,що землілісогосподарського призначенняможуть перебуватиу державній,комунальній таприватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Згідно зі статтею 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Статтею 7 Лісового кодексу України встановлено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до статті 45 Лісового кодексу України, лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Статтею 47 Лісового кодексу України встановлено, що лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Згідно зі статтею 48 Лісового кодексу України, у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (в редакції станом на дату надання дозволу ДП «Новосанжарське лісове господарство» на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та станом на дату затвердження проектів землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству від 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, який діяв на момент надання дозволу ДП «Новосанжарське лісове господарство» на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та станом на дату затвердження проектів землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок.

Судом встановлено, що редакція пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України змінювалась неодноразово.

Зокрема, вперше у Лісовому кодексі України в редакції від 08.02.2006, з`явився пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, який встановлював, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

В подальшому, в редакції цього пункту від 05.12.2019, встановлювалось, що до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Тобто, відповідно до цієї редакції право постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення до здійснення державної реєстрації підтверджувалось планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування відносно земельних ділянок, які передані відповідним підприємствам до набрання чинності Лісовим кодексом України, тобто до 13.04.1994.

Але законодавець знову змінив редакцію пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, виклавши її у редакції, про яку зазначав представник відповідача-2 у своїй письмовій промові в судових дебатах. Так, відповідно до цього пункту в редакції від 27.05.2021 до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Ця редакція зазначеного пункту, в свою чергу передбачає, що право постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення до здійснення державної реєстрації підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування відносно земельних ділянок, які передані відповідним підприємствам до набрання чинності Земельним кодексом України, тобто до 01.01.2002.

З огляду на те, що станом на дату надання дозволу ДП «Новосанжарське лісове господарство» на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та станом на дату затвердження проектів землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок, діяла редакція пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, яка передбачала, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку право постійного користування ДП «Новосанжарське лісове господарство» (правонаступник - Державне спеціалізованегосподарське підприємство«Ліси України»)земельними лісовими ділянками, підтверджується саме планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Той факт, що законодавець двічі змінював дати, які визначають момент, до якого право постійного користування земельними лісовими ділянками підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, вперше зазначивши дату з 13.04.1994, а потім з 01.01.2002, не спростовує тієї обставини, що передані у постійне користування земельні ділянки ДП «Новосанжарське лісове господарство» на підставі розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 10.10.2011 № 378 є земельними ділянками лісогосподарського призначення.

Факт належності на праві постійного користування земель лісогосподарського призначення ДП «Новосанжарське лісове господарство» (Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України»), з яких гр. ОСОБА_1 було надано у приватну власність спірну земельну ділянку, підтверджується планшетом лісовпорядкування № 16 2018 рік (а.с. 116 т. 1), що міститься у матеріалах затвердженого проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Новосанжарське лісове господарство», який є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування.

Твердження представника ОСОБА_1 про недоведеність того факту, що земельна ділянка ОСОБА_1 була надана у власність саме із земель, переданих у постійне користування ДП «Новосанжарське лісове господарство», спростовується інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 21.01.2022 № 53, зі змісту якої вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058 частково знаходиться в межах кварталу 72 Новосанжарського лісництва ДП «Новосанжарський лісгосп», орієнтовна площа перетину меж становить 1,6262 га (т. 1 а.с. 107), у додатку 1 до вказаної інформації відображена схема розташування земельних ділянок, зокрема, і спірної земельної ділянки, з якої достеменно вбачається, що вона виділена із земель кварталу 72 ДП «Новосанжарський лісгосп» (а.с. 117 т. 1).

Зазначена обставина також підтверджується листом ДП «Новосанжарське лісове господарство» від 29.12.2021 № 01-36/804 (а.с. 120 т. 1), відповідно до якого зазначено, що на земельну ділянку площею 1,9356 га кадастровий номер 5323482200:00:003:0058, що зареєстрована за ОСОБА_1 , ДП «Новосанжарське лісове господарство» не надавало погоджень щодо вилучення чи зміни цільового призначення земель державної власності лісогосподарського призначення. Крім цього повідомлено, що 2010 року на вказаній земельній ділянці ДП «Новосанжарське лісове господарство» було проведено заліснення-висадку дерев породи дуб звичайний, до березня 2020 року на вищезазначеній земельній ділянці росли вказані дерева. Вирубку ДП «Новосанжарське лісове господарство» не проводило та дозволів не надавало.

Також, листом Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства (правонаступник Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Харків)) від 20.01.2022 № 02-15/103 повідомлено, що жодних погоджень щодо вилучення чи зміни цільового призначення земель державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Новосанжарське лісове господарство» при виділення, зокрема, земельної ділянки 5323482200:00:003:0058 у приватну власність для ведення особистого селянського господарства не надавались (а.с. 118 т.1).

Суд надає також оцінку посиланню представника відповідача ОСОБА_1 на існування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 у справі № 440/3188/20, яким зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,9356 га кадастровий номер 5323482200:00:003:0058 із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Кунцівської сільської ради за межами населених пунктів та передати таку земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що посилаючись на таке рішення суду, представник відповідача ОСОБА_1 його до матеріалів справи не надав.

Суд, вивчаючи самостійно таке посилання, користуючись доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, встановив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 у справі № 440/3188/20, не задовольнялася вимога про передачу такої земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Аргумент адвоката Кумечко М.С. про те, що таке рішення підтримав Другий апеляційний адміністративний суд в постанові від 02.11.2021, підтвердивши, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, не відповідає дійсності, оскільки Другий апеляційний адміністративний суд не переглядав по суті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 у справі № 440/3188/20, а апеляційна скарга була повернута скаржнику, що також вбачається з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень. Отже, жодних рішень про добросовісність набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність Другим апеляційним адміністративним судом не виносилось.

Також, аргумент представника відповідача про правомірність рішення Новосанжарської селищної ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9356 га для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 за межами с. Кунцеве», оскільки воно не оскаржено Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, суд не приймає до увагу з огляду на його необґрунтованість.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року у справі № 440/2513/20, яке набрало законної сили, та не оскаржено відповідачами, суд визнав протиправним та скасував наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області № 11116-СГ від 20.11.2019 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 », оскільки суд встановив, що, зокрема, й земельна ділянка кадастровий номер 5323482200:00:003:0058 відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення (а.с. 10-14 т.6).

Таке рішення та висновки, викладені у ньому відповідно до приписів статті 18 ЦПК України, є обов`язковим для застосування, та відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України мають преюдиційне значення.

З огляду на це, та обставина, що земельна ділянка кадастровий номер 5323482200:00:003:0058 є землею державної власності лісогосподарського призначення також підтверджується й рішенням суду.

Аргумент представника відповідача про те, що у висновку експерта № 2260-2261 за результатами проведення судової економічної експертизи по кримінальному провадженню № 42021170000000019, складеного 06.04.2022, відсутня інформація про завдання матеріальної шкоди (збитків) у зв?язку із приватизацією земельної ділянки з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058 ОСОБА_1 , а також взагалі відсутня інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058, не спростовує викладених судом вище висновків.

Оцінюючи Висновок експерта № CE-19//117-24/11235-Д3 від 22.11.2024 за наслідками проведеної судової експертизи з питань землеустрою, суд зазначає наступне.

Зокрема, вказаним висновком встановлено, що за результатами проведеного дослідження в розрізі наданих матеріалів, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП «Новосанжарське лісове господарство» для ведення лісового господарства із земель не наданих у власність та користування на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, розробник ФОП ОСОБА_3 , рік розробки 2010, не в повній мірі відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, а саме, склад проекту землеустрою не в повній мірі відповідає Еталону проекту відведення земельної ділянки юридичним та фізичним особам для будь-яких потреб, затверджений першим заступником голови Держаного комітету України по земельних ресурсах ОСОБА_4 , 18.06.1997.

В складі проекту, що наданий на дослідження, відсутні наступні документи та матеріали:

1. Клопотання (заява) замовника про надання дозволу на розробкупроекту відведення.

2. Креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість»).

3. Матеріали вирахування площ: креслення меж землекористувань, за рахунок яких передбачається вилучення; креслення контурів угідь в розрізі землекористувачів; відомість вирахування площ угідь в розрізі землекористувачів; поконтурна відомість землекористування.

Отже, твердження представника відповідача ОСОБА_1 , висловлене у письмовій промові у дебатах про те, що висновком встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП «Новосанжарське лісове господарство» не відповідає вимогам законодавства є невірним, так як висновок зазначає лише про таку відповідність не в повній мірі.

Поряд з цим, суд наголошує, що такий висновок не спростовує встановлених судом обставин належності земельної ділянки з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058 до земель лісогосподарського призначення, а лише вказує на невідповідність такого проекту Еталону проекту відведення земельної ділянки юридичним та фізичним особам для будь-яких потреб, затверджений першим заступником голови Держаного комітету України по земельних ресурсах ОСОБА_4 , 18.06.1997 й аналізує документи, що містяться в проекті.

Суд зазначає, що недоліки проектної документації не спростовують висновку суду про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Таким чином, у справі, що розглядається, належними і допустимими доказами, у тому числі, і планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, підтверджено, що спірна земельна ділянка розташована в межах кварталу 72, виділу 14 земельного масиву лісового фонду, що виділений у постійне користування ДП «Новосанжарське лісове господарство», при цьому у встановленому законом порядку дозвіл на вилучення цієї земельної ділянки уповноваженим органом не надався.

Всупереч вимогам статті 81 ЦПК України відповідачі до суду не надали належних і допустимих доказів про те, що спірна земельна ділянка фізично розташована поза межами земельного масиву лісового фонду, що виділений у постійне користування ДП «Новосанжарське лісове господарство».

Щодо незаконності та скасування наказу рішення Новосанжарської селищної ради

За приписами статті 8 Лісового кодексу України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 13 Земельного кодексу України передбачено, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно зістаттею 31Лісового кодексуУкраїни,Рада міністрівАвтономної РеспублікиКрим,обласні,Київська таСевастопольська міськідержавні адміністраціїу сферілісових відносину межахсвоїх повноваженьна їхтериторії передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, належать до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України).

Поряд з цим, відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Зважаючи на процитовані норми чинного законодавства, з огляду на те, що спірна земельна ділянка, як встановлено судом, відноситься до земель лісогосподарського призначення, а не сільськогосподарського призначення, рішення чотирнадцятої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради від 26.10.2021 №140 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9356 га для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 за межами с. Кунцеве», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 1,9356 га (кадастровий номер 5323482200:00:003:0058) для ведення особистого селянського господарства за межами с. Кунцеве Полтавського району Полтавської області, прийнято відповідачем-1 з перевищенням наданих законом повноважень, з порушенням вимог пункту «ґ» частини 4 статті 84 та частини 2 статті 56 Земельного кодексу України.

Крім цього, відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно дозмісту статті149Земельного кодексуУкраїни,земельні ділянки,надані упостійне користуванняіз земельдержавної такомунальної власності,можуть вилучатисядля суспільнихта іншихпотреб зарішенням ВерховноїРади АвтономноїРеспубліки Крим,Ради міністрівАвтономної РеспублікиКрим,органів виконавчоївлади таорганів місцевогосамоврядування,що здійснюютьрозпорядження земельнимиділянками відповіднодо повноважень,визначених статтею122цьогоКодексу зурахуванням вимогстатті150цьогоКодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку.

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно дочастини 7статті 20Земельного кодексуУкраїни,зміна цільовогопризначення земельнихділянок погоджуєтьсяу разі зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, - з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа ДП «Новосанжарське лісове господарство» від 29.12.2021 № 01-36/804 (а.с. 120 т.1), зазначене державне підприємство, як землекористувач на спірну земельну ділянку не надавало погодження щодо вилучення чи зміни цільового призначення земель державної власності лісогосподарського призначення.

Також, своїм листом від 13.01.2022 № 4/1/01-52 Полтавська ОДА повідомила те, що нею не надавалось погоджень щодо вилучення чи зміни цільового призначення земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058, які перебувають у постійному користуванні ДП «Новосанжарське лісове господарство» (а.с. 119 т.1).

Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства листом від 20.01.2022 № 02-15/103 (а.с. 118 т.1) повідомило, що управління не погоджувало вилучення та зміну цільового призначення земель державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Новосанжарське лісове господарство», зокрема, з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058.

Одночасно, відсутня будь-яка інформація щодо погодження вилучення та зміни цільового призначення земель державної власності лісогосподарського призначення ДП «Новосанжарське лісове господарство», за рахунок якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058, і в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для передачі у власність ОСОБА_1 .

Отже, вказані обставини, з урахуванням процитованих норм, вказують на те, що оскаржуване рішення Новосанжарської селищної ради, яким передано у власність земельну ділянку лісового фонду та змінено її цільове призначення без згоди землекористувача, прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України.

Вирішуючи таку позовну вимогу як визнання незаконним та скасування рішення Новосанжарської селищної ради від 26.10.2021 № 140, суд керується висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року (справа № 359/3373/16-ц).

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державноївлади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним,або щотаке рішенняне оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387ЦКУкраїни є ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), на яку посилається Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постановВеликої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, розділ 1.5.4)».

З огляду на викладене, позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 від 26.10.2021 № 140 задоволенню не підлягає, оскільки ефективним способом захисту права власності є саме витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку такій позовній вимозі, як витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь держави, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частина 1 статті 153 Земельного кодексу України передбачає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з частиною 1 статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності шляхом його витребування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ («Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрком проти України» від 07.07.2011, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 та інші) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес, чи є таких захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Законність як критерій? втручання у право власності особи означає, що таке втручання повинно здіи?снюватися в межах та на підставі закону, у відповідності з принципом верховенства права, що включає свободу від свавілля. Законності втручання вимагає не лише того, щоб оскаржуваний? захід мав певне підґрунтя в національному законодавстві, але щоб таке законодавство відповідало вимогам якості, необхідними елементами якоі? є: а) доступність; б) передбачуваність; в) достатнє чітке встановлення дискреціи?них повноважень, наданих органам влади, та спосіб і?х здіи?снення.

Поняття «суспільнии? інтерес» в обов`язковому порядку має тлумачитися широко, тим самим надаючи державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Так, ЄСПЛ у своі?х рішеннях неодноразово зазначає, що поняття «суспільнии? інтерес» обов`язково підлягає розширювальному тлумаченню. А отже, широкі межі розсуду, які надаються законодавцям для здіи?снення соціальноі? та економічноі? політики, і ґрунтуються на розумних міркуваннях, Суд вважає природним.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «Пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011), «Кривенький проти України» (рішення від 16.02.2017), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Однак, висновки ЄСПЛ необхідно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

В даному випадку, суд не вбачає невідповідності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка, яка належить гр. ОСОБА_1 , вибула із державної власності внаслідок прийняття незаконного рішення, існують правові підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1 відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України, оскільки повернення земельної ділянки лісового фонду із приватної власності становить державний та суспільний інтерес.

Здійснення Новосанжарською селищної радою права власності, зокрема, розпорядження землею, не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись як вираження волі держави, що відповідно до статей 387, 388 ЦК України, дає підстави для витребування державною її майна (земельної ділянки) від добросовісного набувача.

Суд зазначає, що витребування спірної земельної ділянки від ОСОБА_1 відповідає критерію законності, оскільки воно здійснюється на підставі норми статті 387 та 388 ЦК України, у зв`язку з порушенням органом державної влади вимог Лісового кодексу України, Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Норми чинного законодавства України встановлюють пріоритет державної власності на землю лісогосподарського призначення, такі норми прямо забороняють органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Таким чином, законно набути право приватної власності на таку земельну ділянку, яка накладається на землі лісогосподарського призначення, гр. ОСОБА_1 не міг. Натомість останній, набув таке право власності у спосіб, який лише за формальними ознаками має вигляд законного, так як юридичне оформлення права власності на землю стало можливим в результаті прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення.

Необхідно констатувати, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності становлять суспільний та публічний інтерес, що полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

Отже, вирішуючи питання про належні способи захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, суд зазначає, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Відповідно до статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Отже, вимога про витребування на користь Держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9356 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058, вартістю 11221 грн 81 коп., має бути задоволена.

Щодо скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 вказала, що захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною 2 статті 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до пункту статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зпунктом 2частини 1статті 9цього Закону,до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала висновки про те, що функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки наведені, зокрема, в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48). Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права не відповідає належному способу захисту. Подібні висновки, але щодо скасування права власності, сформульовані в постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.44).

У справі, що розглядається, прокурор сформулював позовні вимоги в цій частині як вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 . Ці вимоги не відповідають належному способу захисту прав та інтересів.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76).

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності на такі земельні ділянки.

Також, суд зазначає, що не є належним способом захисту порушених прав держави і вимога про скасування державним кадастровим реєстратором державної реєстрації земельної ділянки, з огляду на що у її задоволенні необхідно відмовити.

Висновки щодо правозастосування

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Надаючи оцінку викладеним обставинам з урахуванням зазначених норм законодавства та викладених висновків, оцінюючи зібрані у справі докази, зважаючи на їх достовірність, допустимість та достатність, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині витребування на користь Держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9356 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058, вартістю 11221 грн 81 коп., яка розташована за межами с. Кунцеве Полтавського району Полтавської області.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 9924 грн за три позовні вимоги немайнового характеру та за одну вимогу майнового характеру.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення лише позовної вимоги майнового характеру про витребування на користь Держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9356 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058, за яку сплачено судовий збір в сумі 2481 грн, з відповідачів має бути стягнута сума судового збору в розмірі по 1240 грн 50 коп. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись частиною 6 статті 259, статтями 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Харків) до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агростандарт натуральний продукт», про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права приватної власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Витребувати на користь Держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9356 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0058, вартістю 11221 грн 81 коп., яка розташована за межами с. Кунцеве Полтавського району Полтавської області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Новосанжарської селищноїради Полтавськогорайону Полтавськоїобласті (кодЄДРПОУ 21044987,вул.Центральна,23,селище НовіСанжари,Полтавський район,Полтавська область) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір в сумі 1240 грн 50 коп. (одна тисяча двісті сорок гривень п`ятдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової картиплатника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір в сумі 1240 грн 50 коп. (одна тисяча двісті сорок гривень п`ятдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

прокурор: Перший заступник Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області (вул. Покровська, 22, м. Решетилівка, код ЄДРПОУ 02910060);

позивач-1: Полтавська обласна державна адміністрація (Полтавська обласна військова адміністрація) (вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 00022591);

позивач-2: Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (м. Харків) (ЄДРПОУ 45139951, вул. Сковороди Григорія, буд. 86, місто Харків, Харківська область);

відповідач-1: Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області (вул. Центральна, 23, селище Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 21044987);

відповідач-2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );

представник відповідача-2: адвокат Кумечко Марина Сергіївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ПТ № 1504 від 13.01.2016;

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Лісова, 1а, с. Копили, Полтавський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 44768034);

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агростандарт натуральний продукт» (вул. Степового Фронту, 33 а, м. Полтава, код ЄДРПОУ 40839504).

Повний текст рішення складений 04 серпня 2025 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва