Рішення від 04.08.2025 по справі 640/20681/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2025 року м. Житомир справа № 640/20681/18

категорія 111030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Космопакбуд" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Космопакбуд" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 листопада 2018 року:

- № 0014171401 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 216221,00 грн, у тому числі: 209630,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 6591,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0014161401 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 147484,00 грн, у тому числі: 117987,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 29497,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи позовні вимоги товариство з обмеженою відповідальністю "Космопакбуд" зазначає, що за результатами перевірки позивача контролюючим органом складено акт на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з такими податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки висновки контролюючого органу не узгоджуються з вимогами законодавства, без врахування первинних документів, ґрунтуються на припущеннях осіб, які проводили перевірку, без підтвердження належними доказами, а тому просив позов задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі на 24.01.2019.

Від відповідача до Окружного адміністративного суду м.Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з доводами зазначеними у позовній заяві і позовними вимогами та просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.01.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 07.03.2019.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва в судовому засіданні 07.03.2019 відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

25.06.2020 від Головного управління ДПС у м.Києві до Окружного адміністративного суду м.Києва надійшло клопотання про заміну відповідача з Головного управління ДФС у м.Києві на належного - Головне управління ДПС у м.Києві.

29.06.2021 від Головного управління ДПС у м.Києві до Окружного адміністративного суду м.Києва надійшла заява про прискорення розгляду справи, в якій просить повторно просить суд замінити відповідача на належного та прискорити розгляд справи.

13.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-ІХ), який набрав чинності 15.12.2022.

Відповідно до статті 1 Закону №2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.

До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.

Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною 3 статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною 1 статті 27, частиною 3 статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-ІХ, за результатами автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд Житомирському окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Житомирського окружного адміністративного суду від 07.03.2025, головуючою у справі визначено суддю Панкеєву В.А.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/20681/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Космопакбуд" до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 21.04.2025.

08.04.2025 та 10.04.2025 від позивача до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява про поновлення процесуального строку на подання додаткових пояснень та додаткові пояснення у справі.

08.04.2025 від Головного управління ДПС у м.Києві до Житомирського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про долучення додаткових пояснень та клопотання про заміну відповідача з Головного управління ДФС у м.Києві на належного - Головне управління ДПС у м.Києві.

Протокольною ухвалою від 21.04.2025 клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про заміну сторони її правонаступником задоволено, замінено відповідача Головне управління ДФС у м.Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві. Наступне судове засідання призначено на 12.05.2025.

06.05.2025 представником відповідача надано відзив на позов, в якому сторона відповідача проти вимог поданого позову заперечує. Зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, а висновки акту перевірки від 26.10.2018 № 662/26-15-14-01-03/35961131, а також податкові повідомлення-рішення від 08.11.2018 № 0014171401 та № 0014161401 є таким, що прийняті на підставі та у межах повноважень, а отже є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.

06 травня 2025 року до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у м.Києві та товариства з обмеженою відповідальністю "Космопакбуд" про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалами Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 клопотання представника Головного управління ДПС у м.Києві та представника товариства з обмеженою відповідальністю "Космопакбуд" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, вирішено провести судове засідання 12 травня 2025 року о 10:30 в режимі відеоконференції.

12.05.2025 від позивача до Житомирського окружного адміністративного суду надійшло клопотання, в якому просить встановити строк для подання відповіді на відзив та надати можливість реалізувати право на подання заперечень щодо аргументів, викладених у відзиві відповідача.

12.05.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач не погоджується з відзивом та вважає його таким, який не підлягає задоволенню та просить у задоволенні відзиву відмовити, а позовну заяву задовольнити.

Протокольною ухвалою від 12.05.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 26.05.2025.

Протокольною ухвалою від 26.05.2025 оголошено перерву в засіданні до 16.06.2025.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду в судовому засіданні 16.06.2025 відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

З 31.03.2025 по 14.04.2025, 07.07.2025 по 25.07.2025 головуюча суддя перебувала у відпустці; 14.03.2025, 21.03.2025, 23.05.2025, 29.05.2025 та 13.06.2025 - на періодичному навчанні.

У відповідності до ч.4 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі статей 20,77,82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, п. 2 ч.1 ст.13 розділу IV, ст. 25 розділу VI Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", із змінами та доповненнями, наказу від 14.09.2018 № 14013, Головне управління ДФС у м.Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Космопакбуд" щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт від 26.10.2018 № 662/26-15-14-01-03/35961131.

За висновками акту перевірки зазначено про порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Космопакбуд":

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.5 та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №2860/4153, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 209 630 грн, в тому числі за 2015 рік у сумі 183 268 грн, за 1 кв. 2016 року у сумі 3 441 грн, за півріччя 2016 року у сумі 10 056 грн, за три квартали 2016 року у сумі 14 346 грн, за 2016 рік у сумі 18 952 грн, за 1 кв. 2017 року у сумі 2677 грн, за півріччя 2017 року у сумі 4 268 грн, за три квартали 2017 року у сумі 4 780 грн, за 2017 рік у сумі 5 395 грн, за 1 кв. 2018 у сумі 2015 грн, за півріччя 2018 у сумі 2015 грн.;

- ч.2 ст.9 Закону № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 117987 грн, у тому числі: за травень 2015 року у розмірі 9 660 грн, за листопад 2015 року у розмірі 75 000 грн, за березень 2016 у розмірі 4814 грн, за жовтень 2016 у розмірі 950 грн, за грудень 2017 у розмірі 27 563 гривень.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на наведені порушення контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 08.11.2018 №0014171401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 216 221 грн (в тому числі 209 630 грн за податковими зобов`язаннями та 6 591 грн за штрафними санкціями);

- від 08.11.2018 № 0014161401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 147 484 грн (в тому числі 117 987 грн за податковими зобов`язаннями та 29 497 грн за штрафними санкціями).

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення контролюючого органу протиправними та прийнятими в порушення норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1. статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень підпункту 19-1.1.1. пункту 19-1.1. статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1. пункту 41.1. статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

За змістом підпунктів 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1. пункту 41.1. статті 41 цього Кодексу мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Норми п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України визначають, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 77.4. статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пунктів 77.6.-77.9. статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5. пункту 78.1. статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Пунктом 86.8. ст.86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7. цієї статті.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Космопакбуд" щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 30.06.2018 встановлено порушення позивачем п.44.1., п.44.2 ст.44, п.134.1.1. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України, ст.4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.5 та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №2860/4153, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 209 630 грн, в тому числі за 2015 рік у сумі 183 268 грн, за 1кв. 2016 року у сумі 3 441 грн, за півріччя 2016 року у сумі 10 056 грн, за три квартали 2016 року у сумі 14 346 грн, за 2016 рік у сумі 18 952 грн, за 1 кв. 2017 року у сумі 2677 грн, за півріччя 2017 року у сумі 4 268 грн, за три квартали 2017 року у сумі 4 780 грн, за 2017 рік у сумі 5 395 грн, за 1 кв. 2018 у сумі 2015 грн, за півріччя 2018 у сумі 2015 грн, а також ч.2 ст.9 Закону № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 117987 грн, у тому числі: за травень 2015 року у розмірі 9 660 грн, за листопад 2015 року у розмірі 75 000 грн, за березень 2016 у розмірі 4814 грн, за жовтень 2016 у розмірі 950 грн, за грудень 2017 у розмірі 27 563 гривень.

З огляду на встановленні порушення контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.11.2018 №0014171401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 216 221 грн (в тому числі 209 630 грн за податковими зобов`язаннями та 6 591 грн за штрафними санкціями) та від 08.11.2018 № 0014161401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 147 484 грн (в тому числі 117 987 грн за податковими зобов`язаннями та 29 497 грн за штрафними санкціями).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.11.2018 №0014171401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, суд зазначає наступне.

Так, суд установив, що ТОВ "Космопакбуд" укладено договір поставки з ТОВ "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" від 06.04.2015 № 06/04-15, згідно якого позивач зобов`язується передати у власність Покупця бетонний розчин, готовий для використання.

Згідно із п.1.4. договору від 06.04.2015 № 06/04-15, виробництво бетонних розчинів, готових для використання здійснюється на обладнані ТОВ "Космопакбуд" встановленому на території покупця - ТОВ "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" за адресою: Житомирська обл., м.Коростень, вул. Жовтнева, 11-Б.

У ході судового розгляду справи представник відповідача доводив те, що договором поставки від 06.04.2015 № 06/04-15 з ТОВ "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" не передбачено компенсацію ТОВ "Космопакбуд" оплати витрат електроенергії та води для виробництва бетонних розчинів, цементних розчинів/сухих сумішів. За результатами аналізу бухгалтерського обліку ТОВ "Космопакбуд" не встановлено акумулювання затрат на використання води та електроенергії в калькулюванні собівартості продукції.

Контролюючим органом зроблено висновок, що ТОВ "Космопакбуд" безоплатно отримано послуги з електро та водопостачання без висування вимоги щодо компенсації їх вартості, на загальну суму 209 055, 00 грн.

Натомість, представник позивача наполягав на тому, що вартість всіх спожитих енергоресурсів, які були використані при виготовлені товару входила до його ціни, а відтак була відшкодована позивачем.

Перевіряючи доводи сторін, суд виходить з того, що відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996) зобов`язання це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Кредиторською заборгованістю підприємства визнається сума його боргу перед іншими особами, які стосовно цього підприємства є кредиторами. Кредитори - це особи, яким підприємство заборгувало кошти, їхні еквіваленти, активи, а також роботи чи послуги. Кредиторська заборгованість - це один з видів зобов`язань підприємства.

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.99 за № 860/4153, визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 за №85/4306 (зі змінами і доповненнями) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про кредиторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності (П(С)БО 11 "Зобов`язання").

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 11 "Зобов`язання" якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (пункт 5 П(С)БО 15 "Дохід").

Пунктом 15 П(С)БО 15 "Дохід" визначено, що доходом визначена сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Підпунктом 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктом 135.1. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.13. п.14.1. ст.14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг врегульовано ст.188 ПК України.

Так, п.188.1. ст.188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9. і 213.1.14. пункту 213.1. статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Безоплатна передача товарів передбачає, що договірна вартість дорівнює нулю, тому й податкові зобов`язання з ПДВ за цією операцією дорівнюють також нулю (якщо це неконтрольована операція).

Безоплатна передача товарів, робіт, послуг не відноситься до господарської діяльності, оскільки вона не спрямована на отримання доходу.

Водночас, на переконання суду, твердження контролюючого органу про безоплатну передачу ТОВ "Космопакбуд" енергоресурсів та, як наслідок, про заниження податкових зобов`язань не відповідають фактичним обставинам справ, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.1.4 договору поставки від 06.04.2015 № 06/04-15 виробництво товару здійснюється на обладнанні ТОВ "Космопакбуд", встановленому на території ТОВ "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" за адресою: Житомирська обл., м.Коростень, вул.Жовтнева, 11-Б.

При цьому, згідно п.3.1. договором поставки від 06.04.2015 № 06/04-15 ТОВ "Космопакбуд" та ТОВ "Українська Холдингова Лісопильна Компанія" обумовили, що ціна на Товар встановлюється за домовленістю Сторін та визначається у Специфікації. Ціна товару включає в себе всі витрати, понесені Продавцем з виконанням взятих на себе зобов`язань.

Отже вартість спожитих енергоносіїв не є такою, що безоплатно надана ТОВ "Космопакбуд", оскільки така за умовами договору поставки від 06.04.2015 № 06/04-15 включена у вартість ціни товару.

З врахуванням викладеного, на переконання суду, позивач не мав обов`язку включати вартість спожитих енергоносіїв до доходу як безоплатно наданих, та відповідно не допустив порушення в частині заниження податкового зобов`язання від безоплатно наданих спожитих енергоносіїв в сумі 209 055, 00 грн, а тому донарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток за вказане порушення є також протиправним.

У ході перевірки контролюючий орган стверджував, що ТОВ "Космопакбуд" за період з 01.04.2015 по 31.08.2015 та з 01.06.2016 по 30.06.2016 безоплатно отримано від ФОП ОСОБА_1 послуги з оренди бетонно-змішуючого вузла Wiggert 45, автонавантажувача фронтального JCB456ZX, силосу цементного без висування вимоги щодо компенсації їх вартості на загальну суму 699 500 грн з ПДВ (137 500 грн*5 місяців (квітень, травень, червень, липень, серпень 2015 року) та (червень 2016 року у сумі 12 000 грн.).

Суд встановив, що між ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (Орендодавець) та ТОВ "Космопакбуд" (Орендар) укладено договір оренди основних засобів від 20.03.2015 №20/03/15, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування бетонно-змішуючий вузол Wiggert 45 (серійний номер 141261) 1шт., автонавантажувач фронтальний JCB456ZX (номер шасі 1169222, номерний знак НОМЕР_2 , VIN код НОМЕР_3 ) -1 шт., силос цементний - 2 шт.

Відповідно до п.1.2 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає орендоване майно з 20.03.2015 по 31.12.2015. Вартість оренди та графік орендних платежів встановлюється згідно зі специфікаціями.

Згідно акта прийому-передачі орендованого майна до договору оренди основних засобів № 20/03/15 від 20.03.2015, орендарем одержано 20.03.2015 бетонно-змішуючий вузол Wiggert 45 (серійний номер 141261) - 1шт., автонавантажувач фронтальний ЈСВ456ZX (номер шасі 1169222, номерний знак НОМЕР_2 , VIN код НОМЕР_3 ) -1 шт., силос цементний - 2 шт.

Пунктом 2.1. договору від 20.03.2015 № 20/03/15 передбачено, що з дати підписання Сторонами акта прийому-передачі основного засобу починається обчислення строку оренди за цим Договором, тобто з 20.03.2015.

Відповідно до п. 3.1. договору, за користування орендним майном Орендар сплачує щомісячно Орендодавцеві орендну плату у розмірі обумовленому у п.1.2. даного Договору.

При цьому, відповідач вказує, що в специфікацій від 20.03.2015 № 1 та від 04.01.2016 № 2 до договору оренди основних засобів від 20.03.2015 № 20/03/15 відсутній розмір орендних платежів за березень 2015, квітень 2015, травень, 2015, червень 2015, серпень 2015 та червень 2016 року.

Суд критично ставиться до вищезазначених доводів контролюючого органу, оскільки зі змісту специфікації від 20.03.2015 №1 до договору оренди основних засобів від 20.03.2015 №20/03/2015 слідує, що сторони договору на підставі п.1.2 Договору домовились про встановлення графіку орендних платежів з якого слідує, що вартість орендної плати за період з березня по грудень 2015 року становить 550000,00 грн.

У специфікації від 20.03.2015 №1 до договору оренди основних засобів від 20.03.2015 №20/03/2015 сторони обумовили, що ТОВ "Космопакбуд" сплачуватиме орендну плату ФОП ОСОБА_1 у вересні 2015 року у розмірі 12000,00 грн, у жовтні 2015 року 12000,00 грн, листопаді 12000,00 грн, грудні 2015 року 514000,00 грн.

Аналогічно вищевикладеному обставини склались і при укладенні додаткової угоди №1 від 04.01.2016 до договору оренди основних засобів №20/03/15 від 20.03.2015 та специфікації №2 від 04.01.2016.

Так, 04.01.2016 між ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (Орендодавець) та ТОВ "Космопакбуд" (Орендар) укладено додаткову угоду №1 до договору оренди основних засобів від 20.03.2015 №20/03/15, згідно якого на основі пункту 8.4 Договору оренди від 20.03.2015 №20/03/15, сторони дійшли згоди продовжити строк його дії до 31.12.2016.

Разом з цим, ФОП ОСОБА_1 та позивач уклавши специфікацію №2 до договору оренди основних засобів від 20.03.2015 №20/03/2015 на підставі п.1.2 Договору домовились про встановлення графіку орендних платежів з якого слідує, що вартість орендної плати за період з січня по грудень 2016 року становить 132 000,00 грн.

Згідно графіку платежів, зазначеному у специфікації №2 до договору оренди основних засобів від 20.03.2015 №20/03/2015 ТОВ "Космопакбуд" мало сплатити орендну плату ФОП ОСОБА_1 у січні 2016 року у розмірі 12000,00 грн, у лютому 2016 року 12000,00 грн, у березні 2016 року 12000,00 грн, у квітні 2016 року 12000,00 грн, у травні 2016 року 12000,00 грн, у липні 2016 року 12000,00 грн, у серпні 2016 року 12000,00 грн, у вересні 2016 року 12000,00 грн, у жовтні 2016 року 12000,00 грн, у листопаді 2016 року 12000,00 грн, у грудні 2016 року 12000,00 грн.

При цьому, посилання відповідача на п.3.1. Договору оренди основних засобів №20/03/15 від 20.03.2015 суд відхиляє, оскільки даний пункт передбачає собою посилання на графік платежів, а не на загальну суму договору оренди.

Підсумовуючи наведене, суд констатує, що відповідач прийшов до помилкового висновку про те, що позивач за період з 01.04.2015 по 31.08.2015 та з 01.06.2016 по 30.06.2016 безоплатно отримав від ФОП ОСОБА_1 послуги з оренди бетонно-змішуючого вузла Wiggert 45, автонавантажувача фронтального JCB456ZX, силосу цементного.

Також в ході проведення перевірки, встановлено факти документального оформлення ТОВ "Космопакбуд" операцій з придбання товарів у суб`єктів господарювання ТОВ "Інвест Лайв" (ЄДРПОУ: 39619355), ТОВ "Ель Торо" (ЄДРПОУ: 39079350) та ТОВ "С.І.С." (ЄДРПОУ: 36922004) за якими на підставі наданих до перевірки документів та податкової інформації, наявної в податковому органі, встановлено документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення.

Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 у справі №320/1147/19, від 24.11.2020 року у справі №813/3034/15 зробив висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій ТОВ "Космопакбуд" з ТОВ "Інвест Лайв", ТОВ "Ель Торо" та ТОВ "С.І.С.", невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Так, матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ "Інвест Лайв" (Продавець) в особі директора ОСОБА_2 та ТОВ "Космопакбуд" (Покупець) в особі директора Тимошенко І.П. укладено договори поставки від 27.04.2015 № 41, від 12.05.2015 № 80, від 03.06.2015 № 125, від 03.06.2015 № 126 та від 16.07.2015 №203 згідно яких Продавець зобов`язується постачати Покупцю пил зольний паливний сухий, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору.

Суд дослідивши вказані договори встановив, що відповідно до п.2.1 Кількість та вартість товару кожної партії поставки вказується рахунку-фактурі, на підставі якого оформлюються видаткові та товарно-транспортні накладні на кожну партію товару. В ціну товару включено вартість доставки за адресою, визначеною покупцем (п.2.3 договорів).

ТОВ "Інвест Лайв" згідно умов договорів поставки від 27.04.2015 № 41, від 12.05.2015 № 80, від 03.06.2015 № 125, від 03.06.2015 № 126 та від 16.07.2015 №203 здійснено поставку товару згідно видаткових накладних від 27.04.2015 №РН-0000016, від 13.05.2015 №РН-0000010, від 03.06.2015 №РН-000004, від 03.06.2015 №03.06.2015 №РН-0000005 та від 17.07.2015 №РН-00023.

З наявних у матеріалах справи доказів слідує, що поставку вищезгаданого товару на виконання умов договорів здійснено згідно товарно-транспортних накладних від 27.04.2015 №3, від 13.05.2015 №4, від 13.05.2015 №5, від 03.06.2015 №6, від 03.06.2015 №7, від 17.07.2015 №8.

При цьому, суд відхиляє доводи податкового органу про те, що відповідно до поданого податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2015 (регістраційний номер № 9092758234 від 12.05.2015) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), який зазначений водієм/експедитором у вищенаведених товарно-транспортних накладних від 27.04.2015 №3, від 13.05.2015 №4, від 13.05.2015 №5, від 03.06.2015 №6, від 03.06.2015 №7, від 17.07.2015 №8, працював на ПП "МК-Технобуд", яке за період з 01.02.2015 по 31.07.2015 не мало взаємовідносин з ТОВ "Інвест Лайв", оскільки відповідно до п.3.2. договорів поставки від 27.04.2015 № 41, від 12.05.2015 № 80, від 03.06.2015 № 125, від 03.06.2015 № 126 та від 16.07.2015 №203, поставка товару здійснюється продавцем. Продавець може залучати сторонніх перевізників, при цьому відповідальність за доставку товару залишається за продавцем.

На виконання умов договору, товариство з обмеженою відповідальністю "Космопакбуд" здійснило оплату товару згідно платіжних доручень від 28.04.2015 №35 на суму 28152,00 грн (за пил зольний, згідно рахунку від 24.04.2015 №41, у т.ч. ПДВ 20% - 4692,00 грн), від 13.05.2015 №61 на суму 57960,00 грн ( за пил зольний паливний сухий згідно рахунку від 12.05.2015, в т.ч. ПДВ - 9660,00 грн), від 03.06.2015 №114 на суму 73040,00 грн (за пил зольний паливний сухий, згідно рахунку від 03.06.2015 №125 та №126, у т.ч. ПДВ 20% - 12173,33 грн) та від 20.07.2015 №207 на суму 24907,50 грн (за пил зольний паливний сухий, згідно рахунку від 16.07.2015 №203, у т.ч. ПДВ 20% - 4151,25 грн).

ТОВ "Інвест Лайв" за результатами фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Космопакбуд", на виконання вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, складено податкові накладні від 27.04.2015 №16, від 13.05.2015 №10, від 03.06.2015 №4, від 03.06.2015 №5, від 17.07.2015 №23, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Ель Торо" та ТОВ "С.І.С.", суд зазначає таке.

В ході проведення перевірки, на підставі п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 та відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, вручено під розписку 10.10.2018 ТОВ "Космопакбуд" письмовий запит про надання документів (копій документів) від 10.10.2018 № б/н з проханням надати пояснення з копіями первинних документів, а саме: договори, згідно яких було придбано ТМЦ у ТОВ "Ель Торо" та ТОВ "С.І.С."; видаткові накладні, рахунки-фактури; товарно-транспортні накладні та журнал реєстрації доручень на отримання ТМЦ.

ТОВ "Космопакбуд" листом від 11.10.2018 вих. № 182 повідомлено, що з ТОВ "Ель Торо" та ТОВ "С.І.С." було укладені договори, проте даними постачальниками не було надано підписаних договорів для ТОВ "Космопакбуд", а також не надано частково й інші документи, такі як товарно-транспортні накладні, податкові накладні та інші.

До перевірки надано виписані ТОВ "Ель Торо" рахунки-фактури від 23.01.2015 № СФ-0000001, від 06.02.2015 № СФ-0000002, від 13.03.2015 № СФ-0000004 та видаткові накладні від 23.01.2015 № PH-0000001, від 09.02.2015 № PH-0000012 та від 03.06.2015 № РН-0000043.

Також позивачем надано виписану ТОВ "С.І.С." видаткову накладну від 30.03.2015 №СІ-0000021.

При цьому, позивач також пояснив, що перевезення постачальниками - ТОВ "Ель Торо" та ТОВ "С.І.С.", товару здійснювалось силами постачальника та його вартість включена до вартості товару.

ТОВ "Ель Торо" за результатами фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Космопакбуд", на виконання вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, складено податкову накладну від 23.01.2015 №3, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9010650305, що підтверджується квитанцією від 06.02.2015.

Також позивачем надано суду докази здійснення оплату товару ТОВ "Ель Торо", а саме виписки по рахунку банку АТ "Сбербанк Росії" від 23.01.2015, згідно з якою позивач здійснив 23.01.2015 переказ коштів в сумі 18000,00 грн на користь товару ТОВ "Ель Торо" (за пил зольний, згідно рахунку від 23.01.2015 №1, в т.ч. ПДВ 20% - 3000,00 грн), а також виписку за період з 06.02.2015 по 10.02.2015 та за період з 16.03.2015 по 17.03.2015, згідно яких позивач здійснював оплату контрагенту 09.02.2015 в сумі 18000,00 грн (за пил зольний, згідно рахунку від 06.02.2015 №2, в т.ч. ПДВ 20% - 3000,00 грн) та 16.03.2015 в сумі 18000,00 грн (за пил зольний, згідно рахунку від 13.03.2015 №4, в т.ч. ПДВ 20% - 3000,00 грн).

Витрати на ТМЦ, придбані у ТОВ "Ель Торо", у повному обсязі на суму 45 000,00 грн без ПДВ були відображені у складі витрат собівартості реалізованих товарів І кварталу 2015 року одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів. При цьому ПДВ у розмірі 3 000,00 грн за поставкою 23.01.2015 був включений до складу податкового кредиту у січні 2015 року, а ПДВ у розмірі 6 000,00 грн за поставками 09.02.2015 та 16.03.2015 не було включено до складу податкового кредиту у зв`язку з відсутністю зареєстрованих постачальником податкових накладних.

Витрати на ТМЦ, придбані у ТОВ "С.І.С.", у повному обсязі (15 000,00 грн без ПДВ) були відображені у складі витрат собівартості реалізованих товарів І кварталу 2015 року одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів. При цьому ПДВ у розмірі 3 000,00 грн не був включений до складу податкового кредиту у зв`язку з тим, що постачальником не було зареєстровано податкову накладну.

За результатами дослідження документів, наданих позивачем контролюючого органу під час перевірки, суд приходить до висновку, що такі підтверджують проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Інвест Лайв", ТОВ "Ель Торо", ТОВ "С.І.С.".

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про неможливість встановити у ТОВ "Інвест Лайв", ТОВ "Ель Торо", ТОВ "С.І.С." будь-яких основних фондів, виробничих потужностей та трудових ресурсів, оскільки

згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Згідно з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Таким чином, суд зауважує, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, суд зазначає, що за правилами пункту 73.5. статті 73 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Тобто, у разі наявності у контролюючого органу сумнівів щодо реальності здійснення господарських операцій контрагентами будь-якого суб`єкта господарювання чи інформації щодо недотриманням ними податкової дисципліни, вітчизняним законодавством передбачені відповідні права та повноваження контролюючих органів для можливості підтвердження чи спростування таких сумнівів шляхом здійснення зустрічних звірок. Не ініціювавши проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ "Космопакбуд" та не отримавши необхідного інформаційного підтвердження викладених в акті висновків, контролюючий орган фактично переклав на позивача обов`язок доведення реальності здійснення господарської діяльності його контрагентами-постачальниками пилу зольного паливного сухого.

На переконання суду, відсутність необхідних допустимих доказів, які могли бути отримані контролюючим органом, зокрема шляхом організації зустрічних звірок постачальників пилу зольного паливного сухого, відсутність вмотивованих пояснень контролюючого органу про альтернативне походження товару від невстановлених осіб, вказують на неправомірність зазначених в акті перевірки порушень податкового законодавства, у тому числі щодо безоплатності отриманих пилу зольного паливного сухого.

Також суд критично ставиться до доводів відповідача про наявність інформації щодо кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст..205 КК України (фіктивне підприємництво) та ст..212 КК України (ухилення від сплати податків), в яких фігурують ТОВ "Інвест Лайв", ТОВ "Ель Торо" та "С.І.С." та зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду 07.07.2022 прийнято постанову у справі № 160/3364/19, якою закцентовано увагу на тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання свідчень особи щодо неприйняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів за ланцюгом постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в цій постанові також вказала, що вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Зазначені вище обставини з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають встановленню під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при цьому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та обставини справи, суд констатує, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам, встановленим частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV, не викликають сумнівів щодо їх достовірності і підтверджують здійснення господарських операцій позивача із вказаними контрагентами, що свідчить про безпідставність доводів контролюючого органу щодо наявності порушення норм податкового законодавства з боку позивача за господарськими операціями із його контрагентами.

З огляду на наведене, висновки податкового органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.11.2018 № 0014171401, є хибними та такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм податкового законодавства.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 117987 грн, у тому числі: за травень 2015 року у розмірі 9 660 грн, за листопад 2015 року у розмірі 75 000 грн, за березень 2016 у розмірі 4814 грн, за жовтень 2016 у розмірі 950 грн, за грудень 2017 у розмірі 27 563 грн, суд зазначає наступне.

Згідно висновків контролюючого органу, за наслідками перевірки встановлено, що ТОВ "Космопакбуд" в бухгалтерському обліку на доходи списано безнадійну кредиторську заборгованість у кредиту, сформованого при отриманні неоплачених товарів (послуг).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПК України розташоване на митній території України.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1. статті 188 ПК України).

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як визначено у пункті 198.5. статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1. статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7. пункту 196.1. статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28. пункту 197.1. статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Тобто вказаною нормою визначені випадки, коли платник податку, який під час придбання або виготовлення товарів/послуг включив суми ПДВ до складу податкового кредиту, зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання.

Як зазначено в акті перевірки, підприємством до складу доходів включено кредиторську заборгованість, яка утворилась за договорами з TOB "БК "Євробетон", ТОВ "Авантаж-Групп", ТОВ "Торгівельна Компанія Вектор", ПП "Гаранткомплексбуд", ФОП ОСОБА_4 , ТОВ ФІРМА "ОВ", разом із тим, як переконує відповідач, підприємством безпідставно не було відкориговано (зменшено) податковий кредит на суму 201 821,01 грн.

Тобто, фактично висновки податкового органу, які покладені в основу акта перевірки та стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на тому, що позивачем здійснено списання кредиторської заборгованості без коригування суми податкового кредиту по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит.

На противагу доводам позивача суд зауважує, що особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту) передбачені статтею 192 ПК України, за змістом пункту 192.1 якої (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку (підпункти 192.1.1, 192.1.2).

Тобто обов`язок по відповідному коригуванню суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача виникає у разі, коли після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості.

Зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин, обов`язок здійснити коригування суми податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит, та нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ у розмірі 201821,01 грн, у позивача відсутній, оскільки списання кредиторської заборгованості не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг), а норми ПК України не встановлюють обов`язку по корегуванню податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.

Верховний Суд вже робив висновок щодо такого застосування норми статті 192 ПК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 7 листопада 2019 року у справі №2а-5959/12/1470, від 18 лютого 2021 року у справах №815/5277/16 та №804/3044/17, та від 09.02.2022 у справі №640/12697/19 й від означеного висновку КАС ВС у встановленому процесуальним законом порядку не відступав.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ "Космопакбуд" включено до складу податкового кредиту податкові накладні, які зареєстровані постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням граничних термінів реєстрації, визначених статтею 201 Податкового кодексу України.

Перевіряючи доводи контролюючого органу, суд виходить з того, що відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Судом встановлено, що відповідачем було донараховано податкові зобов`язання з ПДВ за двома податковими накладними:

- від 21.04.2016 № 113, яка була зареєстрована в ЄРПН постачальником ПП "Принт-Смарт" 13.05.2016;

- від 16.10.2015 № 22, яка була зареєстрована в ЄРПН постачальником ТОВ "ТБС-ХХІ" 06.11.2015.

Так, відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ та пункту 203.3 статті 203 розділу V Кодексу декларація подається за базовий звітний (податковий період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому, згідно з пунктом 49.20 статті 49 розділу ІІ ПКУ якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.

Виходячи з цього термін виконання зобов`язання з подання податкової декларації ПДВ за квітень 2016 року (період складання ПН №113 від 21.04.2016) - 20.05.2016, за жовтень 2015 року (період складання ПН №22 від 16.10.2015) - 20.11.2015.

Тобто на момент подання податкової декларації з ПДВ вказані податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН і правомірно включені до складу податкового кредит відповідних періодів (абзаци 1 та 3 пункту 198.6 ПКУ), так само як і на момент проведення перевірки контролюючим органом (абзац 2 пункту 198.6 ПКУ).

Крім того, суд зауважує, що згідно із пунктом 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п.201.1. ст.201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з п.201.16. цієї статі) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарів чеків або інших розрахункових документів, що засвічують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та складу податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2019 року у справі №826/13060/18.

Слід зазначити, що жодних дефектів у правовому статусі позивача або його контрагентів, які виписали податкові накладні, на підставі яких Товариством сформовано суму податкового кредиту у жовтні 2015 року та у квітні 2016 року, або ж недоліків у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, суд не встановив й відповідач на такі обставини не посилався ні у актах перевірки, ні під час розгляду справи.

Таким чином ТОВ "Космопакбуд" не допустило порушення вимог п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України та як наслідок не завищувало податковий кредит з ПДВ на загальну суму 75 450 грн, у тому числі за жовтень 2015 року на суму 75000 грн., за квітень 2016 на суму 450 гривень.

Також суд погоджується з доводами позивача про правомірність включення до складу податкового кредиту звітного періоду суми ПДВ згідно із виписаної ТОВ "Інвест Лайв" податкової накладної від 13.05.2015 №10 у розмірі 9660,00 грн, оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують реальність здійснених господарських операцій між ТОВ "Космопакбуд" та "Інвест Лайв".

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 08.11.2018 № 0014161401 прийнято відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та не у спосіб, що визначений законодавством України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з приписами ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності своїх рішень. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.

Києві форми "Р" від 08.11.2018 № 0014171401 та № 0014161401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116, ЄДРПОУ: 44116011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Космопакбуд" (вул.Юрківська/Кирилівська, буд.2-6/32, літ.А,м. Київ,01001, ЄДРПОУ: 35961131)понесені судові витрати в сумі 5455 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 57 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва

04.08.25