Постанова від 11.06.2025 по справі 904/1530/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1530/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційні скарги Дніпровської міської ради та Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку Придніпровський» Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024 (суддя Мілєва І.В.)

у справі № 904/1530/24

за позовом Дніпровської міської ради

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланкун"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство «Парк культури та відпочинку Придніпровський» Дніпровської міської ради

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права володіння

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланкун"

до Дніпровської міської ради

про визнання права на користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланкун", в якій просить суд:

- усунути перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10 шляхом знесення самочинно побудованого літнього кінотеатру літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральні літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навісу (тимчасового) літ.Л, огорожі № 3 за рахунок ТОВ «Ланкун» (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 87412012101);

- припинити право володіння ТОВ «Ланкун» відповідним правом на самочинно побудований літній кінотеатр літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральню літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навіс (тимчасовий) літ. Л, огорожу № 3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 87412012101) із закриттям розділу.

05.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланкун" подало до суду зустрічну позовну заяву до Дніпровської міської ради, в якій просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланкун» право на користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню нерухомого майна: літ. А-1 - літній кінотеатр, загальною площею 18,1 кв.м, літ. Б-1 - літній кінотеатр, загальною площею 24,9 кв.м, літ. Д,З,Ж - навіси, № 1, 2, 4, 5, 8 - споруди, І, II - мостіння, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Самійла Зборовського (до перейменування - вул. Станіславського), буд. 10.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024В задоволенні первісного позову відмовлено в повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору за подання до суду первісної позовної заяви та заяви про забезпечення позову покладено на позивача за первісним позовом.

Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланкун" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн, про що видати наказ.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2024, щодо заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Ланкун, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам об`єкта нерухомого майна, яке складається з: літнього кінотеатру літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральні літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навісу (тимчасовий) літ.Л, огорожі № 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 87412012101, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського (нова назва Самійла Зборовського), 10, з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням Дніпровською міською радою подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024р. по справі № 904/1530/24 в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти постанову, якою задовольнити у повному обсязі первісний позов Дніпровської міської ради, а саме:

- усунути перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10 шляхом знесення самочинно побудованого літнього кінотеатру літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м., вбиральні літ.М, загальною площею 13,4 кв.м., навісу (тимчасового) літ.Л, огорожі № 3 за рахунок ТОВ "Ланкун" (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 87412012101);

- припинити право володіння ТОВ "Ланкун" відповідним правом на самочинно побудований літній кінотеатр літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м., вбиральню літ.М, загальною площею 13,4 кв.м., навіс (тимчасовий) літ. Л, огорожу № 3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 87412012101) із закриттям розділу.

Стягнути на користь Дніпровської міської ради сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- підставою звернення Дніпровською міською радою до Господарського суду Дніпропетровської області стало те, що 17.09.2020 відповідач звернувся до Дніпровської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10.

- судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання у витребуванні оригіналу технічного паспорту виготовленого станом на 18.10.2016 ФОП Шендрик С.Д.;

- акт обстеження земельної ділянки № 03/07/24-КР від 03.07.2024 є належним доказом щодо збільшення спірного об`єкту нерухомого майна, однак судом не надана належна йому оцінка;

- щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 грн., то необхідно врахувати, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи. Варто зазначити, що кошти будуть відшкодовуватись з бюджету територіальної громади міста Дніпра.

Також, не погодившись з вказаним рішенням Комунальним підприємством «Парк культури та відпочинку Придніпровський» Дніпровської міської ради подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024 у справі № 904/1530/24, прийняти нове рішення, яким позовну заяву Дніпровської міської ради задовольнити. Окрім того, просить призначити у справі будівельно-технічну експертизу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- суд першої інстанції проігнорував докази які надані були позивачем, взяв до уваги результати технічної інвентаризації станом на 03.01.2024, проведеної ФОГІ Шендрікова С.Д., які не відповідають дійсності, є недостовірними, вводять в суд в оману. Враховуючи викладене КП «Парк культури та відпочинку Придніпровський» ДМР, звернулось із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 01.07.2024 до Дніпровського районного управління поліції з приводу шахрайства та підробки документів, пов`язаних з нерухомим майном на території парку, докази звернення містяться у матеріалах справи.

Щодо клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

Клопотання обґрунтоване тим, що враховуючи те, що Відповідач вводить в оману суд та учасників судового процесу, шляхом подання до суду Технічний паспорт від 03.01.2024 року, виготовлений ФОП Шендриковою С.Д., який містить завідомо неправдиві дані про площу та інші характеристики літнього кінотеатру, а також те, що суд першої інстанції дав оцінку лиши цьому доказу, без врахування заперечень Позивача та третьої особи, за доцільним є проведення будівельно-технічної експертизи.

На вирішення вважає за необхідне поставити наступні запитання:

1. Чи відповідає фактичний стан об`єкта будівництва (габарити, конструктивні елементи та матеріали об`єкта будівництва) за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10 (літні кінотеатри, вбиральні, навіс) тим, що зазначені в технічному паспорті, складеному ФОП Шендриковою С.Д. 03.01.2024 року?

2. Яка фактична технічна характеристика об`єкта будівництва за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10

3. Чи відповідає забудова об`єкта за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10, вимогам містобудівної документації (генеральний план, детальний план території тощо), що діє на момент проведення будівництва та на момент проведення експертизи?

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку Придніпровський» Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024 у справі № 904/1530/24. Об`єднано апеляційну скаргу Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку Придніпровський» Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024 у справі № 904/1530/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024 у справі № 904/1530/24.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

29.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Ланкун" надійшов відзив на апеляційну скаргу Дніпровської міської ради, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

29.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Ланкун" надійшов відзив на апеляційну скаргу КП «Парк культури та відпочинку Придніпровський», в якому просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

20.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Ланкун" надійшли пояснення до відзиву на апеляційну скаргу Дніпровської міської ради, в яких додатково наголосив на наявності підстав для її відхилення.

20.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Ланкун" надійшли пояснення до відзиву на апеляційну скаргу КП «Парк культури та відпочинку Придніпровський», в яких додатково наголосив на наявності підстав для її відхилення.

20.03.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Ланкун" надійшло клопотання про виклик судового експерта для надання пояснень, в якому просить викликати у судове засідання судового експерта відділу будівельно-технічних досліджень лабораторії інженерно-технічних досліджень ДніпроНДІСЕ Сухолада Олега Володимировича (м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17, оф. 801, код ЄДРПОУ 26238495, тел. (056) 778-06-99), щодо роз`яснення наданого ним Висновку № 3279-24 від 10.02.2025 року.

Клопотання обґрунтоване тим, що враховуючи той факт, що стороною відповідача, до матеріалів даної справи, з поясненнями до відзивів на апеляційні скарги сторін, долучена копія Висновку експерта ДніпроНДІСЕ № 3279-24, складеного 10.02.2025 року, з метою всебічного та об`єктивного розгляду справи, вважаємо за необхідне звернутись до суду з даним клопотанням про виклик судового експерта ДніпроНДІСЕ Сухолада О.В. для надання пояснень.

01.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Ланкун" надійшло клопотання про долучення документів, а саме правовласні документи на об`єкти нерухомості за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 6а, правовласні документи на об`єкти нерухомості за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського 10, фото об`єктів нерухомості.

Клопотання обґрунтовано ст.ст. 80, 91, ч. 3 ст. 269 ГПК України.

06.06.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від КП «Парк культури та відпочинку Придніпровський» надійшли пояснення третьої особи, в яких він підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, наполіг на її задоволенні. Також, просить долучити листе Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 13.09.2024 № 4/10-571 «Про розгляд листа Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку Придніпровський» Дніпровської міської ради від 19.08.2024 № 08/19-6» з викопіюванням креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги річки Дніпро в районі місця розташування території парку Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку Придніпровський» Дніпровської міської ради на території Самарського району міста Дніпра.

Розглянувши клопотання учасників справи, суд, з урахуванням встановлених обставин, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Як передбачено абз. 2 п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 № 4 (далі - Постанова № 4) судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Тобто, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмету доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі №910/2559/21).

Варто зазначити, що підставою для призначення експертизи є неможливість вирішення судом спору без залучення спеціальних знань, а для встановлення фактичних даних у даній справі відсутня дійсна потреба у спеціальних знаннях, адже обставини, які стосуються предмету спору та входять до кола обставин, пов`язаних з предметом доказування, можуть бути встановлені за допомогою інших засобів доказування.

Згідно ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 73 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами до матеріалів справи долучено докази на підтвердження підстав позову, які в силу вимог ст. 86 ГПК України мають бути оцінені судом, а результат такої оцінки має бути викладений у мотивувальній частині рішення суду (ст. 238 ГПК України).

В свою чергу, судом приймається до уваги, що 05.06.2024 року ТОВ «Ланкун» зверталося до Господарського суду Дніпропетровської області з письмовим клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи (наявне в матеріалах справи) та просило на вирішення експерта поставити наступне питання: чи відповідають технічні характеристики об`єкта нерухомості, який належить ТОВ «Ланкун» та розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10, технічним характеристикам даного об`єкта, зазначеним у технічному паспорті, виготовленому ФОП Шендрикова С.Д., станом на 03.01.2024? Тобто питання, які пропонувалися відповідачем, є схожими за змістом тим, що ставить на розгляд третя особа.

При вирішенні даного клопотання у судовому засіданні, представники позивача та третьої особи заперечували проти задоволення заявленого клопотання, за результатами розгляду якого, ухвалою від 31.07.2024 року суд першої інстанції відмовив ТОВ «Ланкун» у його задоволенні, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до норм статті 182 ГПК України, підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, зокрема: з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У главі 3 розділу ІІІ ГПК закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності господарського судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв`язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №910/17567/19, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21. Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням господарського судочинства.

На важливість дотримання строку на подання доказів звертав увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 у справі №913/317/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18.

Так, клопотання про призначення експертизи подано апелянтом з порушенням строку, визначеного нормами ГПК України для його подання, разом з тим заявник не обґрунтував неможливість його подання у визначений строк, а також із власним клопотанням про призначення експертизи, у тому числі й із заявою про повернення до стадії підготовчого провадження до суду не звертався,

В свою чергу, апеляційний суд наголошує, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2021 у справі №917/1196/19.

Колегія суддів також звертає увагу, що згідно абз. 3 п. 2 Постанови № 4 якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19).

Водночас, в матеріалах справи немає будь-яких взаємно суперечливих доказів, що спонукало б суд призначити експертизу, і про наявність таких не зазначає заявник клопотання.

Як передбачено ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 та від 14.01.2020 у справі № 925/1082/18.

Апелянтом не надано суду доказів неможливості самостійно замовити експертне дослідження з об`єктивних причин (як-то відсутність необхідних для проведення експертизи матеріалів тощо).

При цьому наявні у справі документи дозволяють встановити обставини у справі без спеціальних знань у сфері будівельно-технічної експертизи.

Варто також зазначити, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20.

Крім того, правомірність зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України залежить від підставності призначення судової експертизи, необхідно виходити з того, що призначення судової експертизи - це процесуальна дія суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованим. Отже, призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до частини 1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/731/18.

Отже, за сукупністю зазначених обставин, апеляційний суд обґрунтовано відмовляє у задоволенні клопотання КП «Парк культури та відпочинку Придніпровський» (апелянта) про призначення судової експертизи.

Щодо клопотань про долучення доказів, слід зауважити, що згідно ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду, в постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 24.11.2021 у справі № 915/954/20, сформувалася стала судова практика при вирішенні подібних питань, відповідно до якої: «така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи вищевикладене, КП «Парк культури та відпочинку Придніпровський» фактично подано до суду новий доказ лист Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 4/10-571, який датований 13.09.2024, а ТОВ "Ланкун" - висновку ДніпроНДІСЕ № 3279-24 за результатами проведення будівельно-технічної / експертизи, який датований 10.02.2025, тобто після прийняття рішення судом першої інстанції (28.08.2024), що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам. Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення судом першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 918/329/18, від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 26.09.2023 у справі №910/4490/22).

Щодо поданих ТОВ "Ланкун" додаткових доказів - правовласні документи на об`єкти нерухомості за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 6а та 10, а також фото об`єктів нерухомості, слід зазначити, що як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема: подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Учасники справи зобов`язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Згідно ч. 5 ст. 80 ГПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

За ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Наведені положення передбачаються наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (правовий висновок, наведений в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14).

Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Отже, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції. В той же час, процесуальне законодавство допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак, є неприйнятною ситуація, коли сторона просить долучити до матеріалів справи нові докази лише з підстав її необізнаності щодо необхідності подання усіх наявних в неї доказів чи її суб`єктивної позиції щодо недоречності їх подання. Тим більше не може вважатися поважною причиною те, що суд не вимагав подання певних доказів, оскільки господарський процес побудований на принципах диспозитивності та змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому останні повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та надавати суду усі наявні у них докази, якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, разом із першими заявами по суті справи, повідомляти про їх відсутність, неможливість надання, вживати всіх заходів щодо їх отримання, в тому числі через суд.

Прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи та недобросовісне здійснення нею своїх процесуальних прав та обов`язків, порушує імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).

До того ж, як передбачено ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У даній справі заявником не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції доказів, які він намагається долучити до справи на стадії апеляційного розгляду в межах процесуальних строків, як не надано і доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, з урахуванням того, що у сторін, які зацікавлені в позитивному вирішенні справи на свою користь, не було перешкод в представленні суду усіх доказів, які, як вони вважають, підтверджують обґрунтованість їх вимог та заперечень.

Поміж іншого, за приписами ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зважаючи на викладене, не є аргументованою необхідність подання доказів на спростування обставин, які не були предметом судового розгляду, тому колегією суддів відхиляється клопотання про долучення нових доказів.

Щодо клопотання ТОВ «Ланкун» про виклик експерта, то за приписами ч.ч. 1-5 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 69 ГПК України експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання. Експерт зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом та роз`яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. За відсутності заперечень учасників справи експерт може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Оскільки судом було відмовлено у залученні до матеріалів справи висновку (копії) ДніпроНДІСЕ № 3279-24 за результатами проведення будівельно-технічної / експертизи від 10.02.2025 року, то й відсутні правові підстави для виклику експерта, що його склав, для надання пояснень щодо нього.

За сукупності наведених умов суд відмовляє у задоволенні клопотання про виклик експерта.

В судовому засіданні 11.06.2025 брали участь представники позивача (апелянта), відповідача та третьої особи (апелянта).

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представники позивача та третьої особи (апелянтів) підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг, просили суд їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Представники відповідача заперечили проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзивах, наполягали на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до інформаційної довідки № 372028892 від 29.03.2024 (т. 1 а.с. 16-19) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланкун» на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: САК509732/19260832 від 19.03.2014, виданого Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, 26.02.2014 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості: літній кінотеатр А-1 загальною площею 18,1 кв.м, літній кінотеатр Б-1 загальною площею 24,9 кв.м, навіси літ. Д,З,Ж, огорожа № 1,2, 4-8, мостіння - І, II, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10.

Позивач за первісним позовом зазначає, що 17.09.2020 відповідач звернувся до Дніпровської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10 (т. 1 а.с. 25).

Як стверджує позивач за первісним позовом, в якості додатків до зазначеної заяви відповідачем було надано правовстановлюючі документи (свідоцтво про право власності № 19260832 від 19.03.2014) та технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, виготовлений станом на 18.10.2016 ФОП Шендрик С.Д.

Позивач за первісним позовом зазначає, що при перевірці відповідності вимогам законодавства у земельній сфері серед іншого було перевірено відповідність забудови земельної ділянки, яку ТОВ «Ланкун» бажало отримати на праві оренди. Таким чином, було встановлено розбіжність між зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, опис якого містився у правовстановлюючих документах, та правом приватної власності, яке було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із фактичним нерухомим майном, що розміщувалось на земельній ділянці комунальної форми власності. Так, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Ланкун» зареєстровано право власності на літній кінотеатр з описом: літ. А-1-літній кінотеатр, загальною площею 18,1 кв.м, літ. Б-1-літній кінотеатр, загальною площею 24,9 кв.м, літ. Д,3,Ж - навіси, № 1,2,4-8-огорожа, І, II - мостіння за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10. Натомість, як стверджує позивач за первісним позовом, ТОВ «Ланкун» було надано технічний паспорт, виготовлений ФОП Шендрик С.Д. станом на 18.10.2016 (рік будівництва не зазначено) (т. 1 а.с. 47-55) з відмінними технічними характеристиками нерухомого майна, а саме: літ. А-1-літній кінотеатр, загальною площею 131,1 кв.м, літ. Б-1 - літній кінотеатр, загальною площею 24,9 кв.м, літ. М-вбиральня, загальна площа 13,4 кв.м, літ. Л (тимчасовий) - навіс, № 1-6 - огорожа, І, II - мостіння.

Враховуючи те, що технічні характеристики об`єкту нерухомого майна, що зазначені в технічному паспорті станом на 18.10.2016 відмінні від технічних характеристик, зазначених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності, на які було набуто ТОВ «Ланкун» у встановленому законодавством порядку, співробітниками міської ради було перевірено законність такого будівництва по вул. Станіславського, буд. 10 у м. Дніпрі та направлено відповідні запити для перевірки правомірності зайняття земельної ділянки комунальної форми власності та наявність дозвільних документів, які надавали б дозвіл на проведення будівельних робіт, що мало б змогу надати підстави виключити можливість самочинного будівництва. Позивач за первісним позовом стверджує, що з наданих листів-відповідей компетентних органів було встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований літній кінотеатр за адресою м. Дніпро, вул. Станіславського, 10, жодній фізичній або юридичній особі у власність або у користування не надавалась, документи на право виконувати будівельні роботи відсутні. Отже, встановлене надає можливість дійти до думки про самочинність здійсненого будівництва.

Позивач за первісним позовом наголошує, що між власником спірної земельної ділянки (позивачем) та відповідачем немає та ніколи не було договірних відносин щодо будівництва або розміщення будь-яких будівель та споруд, Дніпровська міська рада не приймала рішень про передачу ТОВ «Ланкун» або іншим особам земельної ділянки, розташованої по вул. Станіславського, 10 у м. Дніпро, документи, що посвідчують право користування земельними ділянками і надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт за вказаною адресою не видавалися та не реєструвалися, проектна документація на проведення будівельних робіт не погоджувалася та до містобудівного кадастру не вносилася. Відсутність доказів належного оформлення за ТОВ «Ланкун» речового права на спірну земельну ділянку, отримання ним відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, належно затвердженого проекту чи присвоєння адреси може свідчити про те, що спірна будівля є об`єктом самочинного будівництва.

Отже, як зазначає позивач за первісним позовом, ТОВ «Ланкун» свого часу набуло право власності на літній кінотеатр з описом: літ.А-1-літній кінотеатр, загальною площею 18,1 кв.м, літ.Б-1-літній кінотеатр, загальною площею 24,9 кв.м, літ. Д, 3, Ж-навіси, № 1, 2, 4-8 - огорожа, І, II - мостіння, загальною площею 123,2 кв.м, а у подальшому було здійснено самочинне будівництво та збільшено об`єкт нерухомого майна в розмірах, що на даний момент становить новостворену річ, яка не введена в експлуатацію у визначений законодавством спосіб та побудована на земельній ділянці, не відведеній під таке будівництво. Таким чином, об`єкт нерухомого майна, набутий ТОВ «Ланкун» у зв`язку з перебудовою, змінив свої технічні характеристики та став новоутвореним, зокрема, деякі складові, а саме: літ. Д, З, Ж - навіси знесені та замість них побудовано нові - літ. М вбиральня, літ. Л (тимчасовий) навіс, що призводить до припинення права власності на раніше існуючий об`єкт нерухомого майна згідно положень п.4 ч.1 ст. 346 ЦК України. До того ж, здійснивши самочинне будівництво по вул. Станіславського, 10 у м. Дніпрі, ТОВ «Ланкун» не набуло і не мало змогу набути право власності на цей об`єкт з огляду на приписи статті 376 Цивільного кодексу України. Виходячи з викладеного, за наявності на земельній ділянці об`єктів самочинного будівництва, ефективним способом захисту порушених прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку.

Позивач за первісним позовом наголошує, що земельна ділянка за адресою м. Дніпро, вул. Станіславського, 10 саме внаслідок самочинного будівництва вибула з користування Дніпровської міської ради поза її волею. Саме наявність на земельній ділянці комунальної форми власності об`єкту нерухомого майна значно більших розмірів та конфігурації перешкоджає законному власнику земельної ділянки - територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради володіти, розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою, що є підставою для усунення перешкод у такому користуванні земельною ділянкою. Отже, спірний об`єкт підлягає знесенню за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкун», а земельна ділянка приведенню у придатний для використання стан.

Крім того, позивач за первісним позовом зазначає, що спірна земельна ділянка розташована на території, яка не підлягає забудові (рішення міської ради від 08.12.2004 № 41/22 «Про затвердження переліку земельних ділянок, які не підлягають забудові»), відсутні відомості щодо наявності розробленого та затвердженого проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони річки Дніпро.

У зв`язку із викладеним, позивач за первісним позовом просить суд усунути перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10, шляхом знесення самочинно побудованого літнього кінотеатру літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральні літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навісу (тимчасового) літ.Л, огорожі № 3 за рахунок ТОВ «Ланкун» (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 87412012101) та припинити право володіння ТОВ «Ланкун» відповідним правом на самочинно побудований літній кінотеатр літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральню літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навіс (тимчасовий) літ.Л, огорожу № 3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 87412012101) із закриттям розділу.

За результатом оцінки встановлених обставин та доказів, наявних в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на те, що належні та достовірні докази здійснення відповідачем за первісним позовом самочинного будівництва, збільшення спірного об`єкту нерухомого майна в розмірах, тощо в матеріалах справи відсутні, враховуючи те, що відповідач є законним власником об`єкту нерухомості: літнього кінотеатру, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10, позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10 шляхом знесення самочинно побудованого літнього кінотеатру літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральні літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навісу (тимчасового) літ.Л, огорожі № 3 за рахунок ТОВ «Ланкун» (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 87412012101) та припинення права володіння ТОВ «Ланкун» відповідним правом на самочинно побудований літній кінотеатр літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральню літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навіс (тимчасовий) літ. Л, огорожу № 3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 87412012101) із закриттям розділу є необґрунтованими, недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд виснував, що позовні вимоги про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланкун» права на користування земельною задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційних скарг, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Дніпровська міська рада звернулась до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланкун", в якій просить суд:

- усунути перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10 шляхом знесення самочинно побудованого літнього кінотеатру літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральні літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навісу (тимчасового) літ.Л, огорожі № 3 за рахунок ТОВ «Ланкун» (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 87412012101);

- припинити право володіння ТОВ «Ланкун» відповідним правом на самочинно побудований літній кінотеатр літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральню літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навіс (тимчасовий) літ. Л, огорожу № 3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 87412012101) із закриттям розділу.

Суд ухвалою від 09.04.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 06.05.2024.

05.06.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідачу, на підставі Свідоцтва про право власності, серія та номер: САК509732/19260832 від 19.03.2014, виданого Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, що було видане згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Будівелінвест» № 10/02-14 від 10.02.2014, протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Ланкун» № 2 від 11.02.2014 та акту оцінки та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного (складеного) капіталу ТОВ «Ланкун» № 1 від 11.02.2014 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 87412012101), на праві власності належить нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10, а саме: літ. А-1 - літній кінотеатр, загальною площею 18,1 кв.м., літ. Б-1 - літній кінотеатр, загальною площею 24,9 кв.м., літ. Д,З,Ж - навіси, № 1,2, 4-8 - огорожа, І, II - мостіння. Дані обставини підтверджуються матеріалами даної справи та не заперечуються позивачем. Позивач мотивує свій позов тим, що 17.09.2020, відповідач звертався до Дніпровської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10, з копіями правовстановлюючих документів та технічного паспорта виготовленого ФОП Шендрикова С.Д. станом на 18.10.2016, які є відмінними, а саме: літ. А-1 - літній кінотеатр, загальною площею 131,1 кв.м., літ. Б-1 літній кінотеатр, загальною площею 24,9 кв.м., літ. М - вбиральня, загальною площею 13,4 кв. м., літ. Л (тимчасовий) - навіс № 1-6 - огорожа, І, II - мостіння. У зв`язку з тим, що фактичні технічні характеристики об`єкта нерухомого майна відмінні від технічних характеристик зазначених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке було набуто ТОВ «Ланкун», співробітниками позивача було перевірено законність нібито такого будівництва. Звертає увагу суду, що висновки позивача щодо здійснення відповідачем самочинного будівництва, викладені в позовній заяві є помилковими та необґрунтованими, останній жодних будівельних робіт на спірному об`єкті нерухомості не здійснював, а походження копії технічного паспорта виготовленого ФОП Шендріковою С.Д. станом на 18.10.2016, яку долучено до матеріалів справи, відповідачу невідоме. Так, відповідно до результатів технічної інвентаризації станом на 03.01.2024, проведеної ФОП Шендрікова С.Д., спірний об`єкт нерухомості за адресою Самійла Зборовського (Станіславського), буд. 10 має наступні технічні характеристики: літ. А-1 - літній кінотеатр, загальною площею 18,1 кв.м., літ. Б-1 - літній кінотеатр, загальною площею 24,9 кв.м., літ. Д,3,Ж - навіси, № 1, 2, 4, 5, 8 - споруди, І, II - мостіння. Тобто технічні характеристики об`єкта, зазначені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не є відмінними від фактичних. Також, звертає увагу суду на той факт, що позивачем, до матеріалів справи долучена копія Акту обстеження земельної ділянки № 7/2-0822 від 01.08.202, у якому при візуальному обстеженні встановлено що навіси літ. Д, З, Ж відсутні, а також інші елементи нерухомості, які зазначені в технічному паспорті від 18.10.2016 - відсутні в реєстраційних документах на право власності. Дані обставини теж не відповідають дійсності, оскільки відповідач не здійснював будь-якої реконструкції об`єкта та такі елементи відсутні як і в документах підтверджуючих право власності та фактично не знаходяться на об`єкті. Крім того, станом на дату обстеження даної земельної ділянки, представниками позивача 01.08.2022, даний об`єкт нерухомості був зачинений, ключі від входу знаходились у відповідача, будь-хто не запрошував останнього до участі в обстеженні земельної ділянки та надання доступу до об`єкта, у зв`язку з чим, даний доказ не є належним та не повинен враховуватись судом при вирішенні даної спору. З викладеного вбачається, що відповідач не займав самовільно земельну ділянку за адресою по вул. Станіславського, 10, у передбачений законом спосіб у 2014 році придбав нерухоме майно, будь-яких дій щодо реконструкції даного об`єкта не вчиняв, регулярно сплачує податок на землю, на якій розташований об`єкт та податок на нерухоме майно (копії платіжних доручень додаються), звертався до позивача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1079 га., проте дозволу не отримав. Отже, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, викладені в позові обставини та докази не відповідають дійсним обставинам, у зв`язку з чим, у задоволенні позовної заяви слід відмовити у повному обсязі. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

05.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланкун" подало до суду зустрічну позовну заяву до Дніпровської міської ради, в якій просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланкун» право на користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню нерухомого майна: літ. А-1 - літній кінотеатр, загальною площею 18,1 кв.м, літ. Б-1 - літній кінотеатр, загальною площею 24,9 кв.м, літ. Д,З,Ж - навіси, № 1, 2, 4, 5, 8 - споруди, І, II - мостіння, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Самійла Зборовського (до перейменування - вул. Станіславського), буд. 10.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. (ст.391 Цивільного кодексу України).

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України).

Отже, залежно від ознак самочинного будівництва особи, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування та у разі неможливості здійснити перебудову такого будівництва.

Як вказано вище, відповідно до інформаційної довідки № 372028892 від 29.03.2024 (т. 1 а.с. 16-19) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланкун» на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: САК509732/19260832 від 19.03.2014, виданого Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, 26.02.2014 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості: літній кінотеатр А-1 загальною площею 18,1 кв.м, літній кінотеатр Б-1 загальною площею 24,9 кв.м, навіси літ. Д,З,Ж, огорожа № 1,2, 4-8, мостіння - І, II, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10.

Позивач за первісним позовом зазначає, що 17.09.2020 відповідач звернувся до Дніпровської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10 (т. 1 а.с. 25).

Як стверджує позивач, в якості додатків до зазначеної заяви відповідачем було надано правовстановлюючі документи та технічний паспорт на об`єкт нерухомого.

Позивач за первісним позовом наголошує, що до заяви про надання дозволу на розроблення проекту від 17.09.2020 ТОВ «Ланкун» було надано технічний паспорт, виготовлений ФОП Шендрик С.Д. станом на 18.10.2016 (рік будівництва не зазначено) (т. 1 а.с. 47-55) з відмінними технічними характеристиками нерухомого майна, а саме: літ. А-1-літній кінотеатр, загальною площею 131,1 кв.м, літ. Б-1 - літній кінотеатр, загальною площею 24,9 кв.м, літ. М-вбиральня, загальна площа 13,4 кв.м, літ. Л (тимчасовий) - навіс, № 1-6 - огорожа, І, II - мостіння.

Отже, як зазначає позивач за первісним позовом, ТОВ «Ланкун» свого часу набуло право власності на літній кінотеатр з описом: літ.А-1-літній кінотеатр, загальною площею 18,1 кв.м, літ.Б-1-літній кінотеатр, загальною площею 24,9 кв.м, літ. Д, 3, Ж-навіси, № 1, 2, 4-8 - огорожа, І, II - мостіння, загальною площею 123,2 кв.м, а у подальшому було здійснено самочинне будівництво та збільшено об`єкт нерухомого майна в розмірах, що на даний момент становить новостворену річ, яка не введена в експлуатацію у визначений законодавством спосіб та побудована на земельній ділянці, не відведеній під таке будівництво.

Таким чином, об`єкт нерухомого майна набутий ТОВ «Ланкун» у зв`язку з перебудовою, змінив свої технічні характеристики та став новоутвореним, зокрема, деякі складові, а саме: літ. Д, З, Ж - навіси знесені та замість них побудовано нові - літ. М вбиральня, літ. Л (тимчасовий) навіс. Вказане свідчить про те, що спірна будівля є об`єктом самочинного будівництва.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що жодних будівельних робіт на спірному об`єкті нерухомості не здійснював, а походження копії технічного паспорта, виготовленого ФОП Шендріковою С.Д. станом на 18.10.2016, яку долучено до матеріалів справи, відповідачу невідоме.

Водночас, апелянт Дніпровська міська рада зазначає, що підставою звернення Дніпровською міською радою до Господарського суду Дніпропетровської області стало те, що 17.09.2020 відповідач звернувся до Дніпровської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10.

Слід зауважити, що в заяві ТОВ «Ланкун» про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10 від 17.09.2020 (т. 1 а.с. 25), відповідач зазначив, що має правовстановлюючі документи, що свідчать про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, та технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Посилання на те, що правовстановлюючі документи та технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна було передано позивачу разом із вказаною заявою, заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 19.07.2020 не містить. Будь-яких посилань на те, що відповідач має та/або передав позивачу технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, виготовлений саме станом на 18.10.2016 заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 17.09.2020 також не містить.

Оригінал технічного паспорта, виготовленого ФОП Шендріковою С.Д. станом на 18.10.2016, в матеріалах справи відсутній.

Представник позивача суду першої інстанції у судовому засіданні пояснив, що оригінал вказаного технічного паспорта виготовлено станом на 18.10.2016 у позивача відсутній. Відповідач також наголосив, що не має у себе зазначеного технічного паспорта (виготовлено станом на 18.10.2016), більше того, виготовлення такого паспорта не замовляв, а походження копії вказаного паспорта йому не відоме.

З огляду на викладене, за наявності заперечення сторони щодо дійсності, автентичності та справжності технічного паспорта, виготовлено станом на 18.10.2016, у зв`язку із фактичною відсутністю його оригіналу, у суду відсутня можливість надати об`єктивну оцінку такому доказу, що в свою чергу, унеможливлює використання останнього в якості належного та достовірного доказу в підтвердження наведених позивачем обставин.

Натомість в апеляційній скарзі Дніпровська міська рада зауважує, що судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання у витребуванні оригіналу технічного паспорту виготовленого станом на 18.10.2016 ФОП Шендрик С.Д.

З матеріалів справи слідує, що 31.07.2024 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд витребувати у ФОП Шендрик С.Д. оригінал технічного паспорта від 18.10.2016.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 у задоволенні клопотання Дніпровської міської ради про витребування доказів було відмовлено.

Як слушно наголосив суд, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Позивач у клопотанні вказав, що не заперечує існування поданого до заяви від 17.09.2020 технічного паспорта від 18.10.2016, а тому не звертався до ФОП Шендрик С.Д. про витребування його оригіналу.

Водночас, вищевказана позиція позивача за первісним позовом не спростовує необхідності дотримання вимог процесуального законодавства, в даному випадку положень ст. 81 ГПК України, при зверненні до суду з відповідним клопотанням.

Натомість позивачем на зазначені заходи, яких він вжив для отримання зазначеного доказу самостійно, не представлено суду доказів вжиття таких заходів та не повідомлено про причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Як встановлено судом, разом з позовною заявою відповідне клопотання позивачем за первісним позовом подано не було.

Також, ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У поданому до суду 05.06.2024 відзиві на позовну заяву відповідач вказав (т. 1 а.с. 146), що походження копії технічного паспорта, виготовленого ФОП Шендріковою С.Д. станом на 18.10.2016 року, яку долучено до матеріалів справи, відповідачу невідоме.

Однак позивач, будучи обізнаним з поясненнями відповідача по справі, протягом майже двох місяців відповідне клопотання про витребування доказів не подавав.

За змістом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з позицією господарського суду про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення клопотання позивача за первісним позовом про витребування доказів, а відтак відхиляє посилання апелянта про безпідставну відмову суду у його задоволенні, адже судом детально аргументовано причину такої відмови.

В той же час, відповідачем надано до суду технічний паспорт виготовлений ФОП Шендріковою С.Д. станом на 03.01.2024 (т. 1 а.с. 150-166).

Відповідно до результатів технічної інвентаризації станом на 03.01.2024, проведеної ФОП Шендрікова С.Д., спірний об`єкт нерухомості за адресою Самійла Зборовського (Станіславського), буд. 10 має наступні технічні характеристики: літ. А-1 - літній кінотеатр, загальною площею 18,1 кв.м, літ. Б-1 - літній кінотеатр, загальною площею 24,9 кв.м, літ. Д,3,Ж - навіси, № 1, 2, 4, 5, 8 - споруди, І, II - мостіння.

З викладеного вбачається, що технічні характеристики спірного об`єкта нерухомості, зазначені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не є відмінними від фактичних.

Крім того, судом встановлено, що будь-які належні та достовірні докази здійснення відповідачем за первісним позовом самочинного будівництва на належному йому об`єкті нерухомості в матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не надані.

Господарським судом обґрунтовано зауважено, що позивачем за первісним позовом до позовної заяви додано акт обстеження земельної ділянки № 7/2-0822 (т. 1 а.с. 40), відповідно до якого, 01.08.2022 було проведено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою: Самарський район, по вул. Станіславського, 10, площею: орієнтовно 0,1000 га за замовленням Департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради. Так, при візуальному обстеженні земельної ділянки, комісією встановлено: рельєф спокійний; на земельній ділянці розташовано тимчасову металеву будку; навіси, літ. Д, З, Ж, які позначені в технічному паспорті, виготовленим ФОП Шендрикова С.Д., станом на 18.10.2016, на земельній ділянці відсутні. Доступ до земельної ділянки частково обмежений, частина земельної ділянки огороджена цегляною огорожею. На земельній ділянці розташовано одноповерхові капітальні будівлі, навіси та мостіння. В графі: «Наявність у замовника правовстановлюючих документів на будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці:» зазначено: «В наявності інформаційна довідка № 306296586 від 01.08.2022, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 87412012101, номер запису про право власності/довірчої власності: 5039236) - об`єкт нерухомого майна літній кінотеатр, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, будинок 10, власник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланкун». Прибудова літ. А1-1 (приміщення № 6 3,2 кв.м, № 7 7,2 кв.м, № 8-7,0 кв.м). літ. а-1 (тераса), літ.а1-1 (тераса), літ. а (ґанок), літ. б (ґанок), літ. б1 (ґанок), вбиральня літ. М (приміщення № 1 7,8 кв.м. № 2 - 2,5 кв.м, № 3 - 3.1 кв.м), навіс літ. Л (металевий тимчасовий), які позначені в технічному паспорті, виготовленим ФОП Шендрикова С.Д., станом на 18.10.2016 - відсутні у реєстраційних документах на право власності.».

З аналізу вказаного акту обстеження вбачається, що зазначена позивачем за первісним позовом невідповідність технічних характеристик спірного нерухомого майна визначена шляхом порівняння відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно та технічного паспорту, виготовленого станом на 18.10.2016. В свою чергу, при візуальному обстеженні зазначеної земельної ділянки, комісією встановлено: рельєф спокійний; на земельній ділянці розташовано тимчасову металеву будку; навіси, літ. Д, З, Ж, які позначені в технічному паспорті, виготовленим ФОП Шендрикова С.Д., станом на 18.10.2016, на земельній ділянці відсутні.

За приписами ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Варто наголосити, що факт здійснення самочинного будівництва та збільшення об`єкту нерухомого майна в розмірах, зміни технічних характеристик, у зв`язку з перебудовою, зокрема, будування нових об`єктів, а саме: літ. М вбиральня, літ. Л (тимчасовий) навіс, тощо, при візуальному обстеженні спірної земельної ділянки, комісією встановлено не було.

При цьому сам по собі факт відсутності/тимчасової відсутності на земельній ділянці навісів, літ. Д, З, Ж не свідчить та не може свідчити про здійснення відповідачем самочинного будівництва та збільшення об`єкту нерухомого майна в розмірах.

У розділі «Наявність на земельній ділянці будівництва та споруд (незавершеного будівництва)» зазначено: «На земельній ділянці розташовано одноповерхові капітальні будівлі, навіси і мостіння (т. 1 а.с.40), що фактично за загальним описом відповідає даним інформаційної довідки № 372028892 від 29.03.2024 (об`єкт нерухомості: літній кінотеатр А-1 літній кінотеатр Б-1 навіси, огорожа, мостіння) (т. 1 а.с. 16-19).

До того ж, як вказано вище, в матеріалах справи міститься технічний паспорт, виготовлений ФОП Шендріковою С.Д. станом на 03.01.2024 (т. 1 а.с. 150-166), за яким відповідно до результатів технічної інвентаризації станом на 03.01.2024, проведеної ФОП Шендрікова С.Д., спірний об`єкт нерухомості за адресою Самійла Зборовського (Станіславського), буд. 10 має наступні технічні характеристики: літ. А-1 - літній кінотеатр, загальною площею 18,1 кв.м, літ. Б-1 - літній кінотеатр, загальною площею 24,9 кв.м, літ. Д,3,Ж - навіси, № 1, 2, 4, 5, 8 - споруди, І, II - мостіння.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що наданий позивачем за первісним позовом акт обстеження земельної ділянки № 7/2-0822 від 01.08.2022 (т. 1 а.с. 40) не може бути належним доказом здійснення відповідачем самочинного будівництва, збільшення об`єкту нерухомого майна в розмірах.

Також, під час розгляду справи позивачем за первісним позовом надано до суду акт обстеження земельної ділянки № 03/07/24-КР від 03.07.2024, відповідно до якого Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради за участю геодезиста відділу землевпорядкування та контролю Комунального підприємства «Муніципальний землевпорядний офіс» Дніпровської міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресою: . Дніпро, вул. Станіславського, 10. За результатами обстеження земельної ділянки встановлено: доступ до земельної ділянки: вільний. Обстежувана земельна ділянка знаходиться на вул. Самійла Зборовського (Станіславського), буд. 10 у місті Дніпрі на території Парку культури та відпочинку Придніпровський. На території земельної ділянки розташовані дві будівлі літнього кінотеатру, площею 31 кв. м та 67 кв. м, які переобладнані під кафе «Аura». Підлога всередині літнього кінотеатру з бетону. Зліва від входу до об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці між деревами складовано орієнтовно 60 мішків з будівельним сміттям, які зверху накриті брезентовими тентами. Площа земельної ділянки, яку займає об`єкт нерухомого майна, складає 0,093 га.

Водночас, актом обстеження земельної ділянки № 03/07/24-КР від 03.07.2024 не засвідчено факт здійснення самочинного будівництва, зокрема, будування нових об`єктів, а саме: літ. М вбиральня, літ. Л (тимчасовий) навіс, тощо.

Вказаний акт не містить детальної інформації щодо вимірювання площ будівель літніх кінотеатрів, зокрема якій конкретній будівлі належить відповідна площа, яким чином та яким обладнанням проводилось вимірювання, тощо.

Необхідно зважати на те, що переобладнання належних відповідачу на праві власності приміщень не свідчить про їх перебудову, факт здійснення самочинного будівництва та збільшення об`єкту нерухомого майна в розмірах, тощо.

Враховуючи вищевикладене, наданий позивачем за первісним позовом акт обстеження земельної ділянки № 03/07/24-КР від 03.07.2024 також не може бути належним доказом здійснення відповідачем самочинного будівництва, збільшення об`єкту нерухомого майна в розмірах, з чим погоджується апеляційний суд.

Наведеним вище спростовуються доводи скаржника про те, що акт обстеження земельної ділянки № 03/07/24-КР від 03.07.2024 є належним доказом щодо збільшення спірного об`єкту нерухомого майна, однак судом не надана належна йому оцінка, оскільки такий було ґрунтовно оцінено судом першої інстанції та мотивовано відхилено його як неналежний, оскільки він не містить в собі інформацію про обставини, які підтверджують заявлені вимоги.

Окрім того, позивач за первісним позовом зазначає, що 17.09.2020 відповідач звернувся до Дніпровської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10 (т. 1 а.с. 25). Як стверджує позивач, в якості додатків до зазначеної заяви відповідачем було надано правовстановлюючі документи (свідоцтво про право власності № 19260832 від 19.03.2014) та технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, виготовлений станом на 18.10.2016 ФОП Шендрик С.Д.

Позивач за первісним позовом вказує на те, що при перевірці відповідності вимогам законодавства у земельній сфері серед іншого було перевірено відповідність забудови земельної ділянки, яку ТОВ «Ланкун» бажало отримати на праві оренди. Таким чином, було встановлено розбіжність між зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, опис якого містився у правовстановлюючих документах, та правом приватної власності, яке було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, із фактичним нерухомим майном, що розміщувалось на земельній ділянці комунальної форми власності.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься лист Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 7/13-2551 від 31.12.2020 (а.с. 26), відповідно до якого на виконання доручення міського голови Департаментом по роботі з активами міської ради в межах наданих повноважень було розглянуто клопотання ТОВ «Ланкун» від 17.09.2020 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню літнього кінотеатру по вул. Станіславського, 10. Із зазначеного питання повідомлено таке. Відповідно до листа Головного архітектурно-планувального управління від 11.12.2020 № 4/16-3552 за матеріалами генерального плану розвитку міста зазначені земельні ділянки розташовані на території зелених насаджень загального користування. Відсутність інформації щодо функціонального призначення павільйону не дає можливості визначити відповідність розміщення об`єкта вимогам містобудівної документації. Зазначені земельні ділянки розташовані на території, прилеглій до акваторії р. Дніпро. За даними інформаційної бази містобудівного кадастру земельна ділянка по вул. Станіславського, 10 розташована в межах території, яка не підлягає забудові (рішення міської ради від 08.12.2004 № 41/22 «Про затвердження переліку земельних ділянок, які не підлягають забудові», п. 7.4 - територія, що має благоустрій по вул. Енергетичній (вул. 60-річчя Жовтня)); запитувана ділянка розташована в межах території, на яку відсутні відомості щодо наявності розробленого та затвердженого проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро. Відповідно до ст. 89 Водного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Враховуючи вищезазначене, підготувати проект рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню літнього кінотеатру по вул. Станіславського, 10, не вбачається можливим.

Як обґрунтовано зауважено господарським судом, будь-яких посилань на факт здійснення відповідачем за первісним позовом самочинного будівництва, збільшення об`єкту нерухомого майна в розмірах, тощо, в тому числі, як на підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, вказана відповідь не містить.

В свою чергу, щодо тверджень апелянта КП «Парк культури та відпочинку Придніпровський» про те, що суд першої інстанції проігнорував докази які надані були позивачем, взяв до уваги результати технічної інвентаризації станом на 03.01.2024, проведеної ФОП Шендрікова С.Д., які не відповідають дійсності, є недостовірними, вводять в суд в оману. Враховуючи викладене КП «Парк культури та відпочинку Придніпровський» ДМР, звернулось із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 01.07.2024 до Дніпровського районного управління поліції з приводу шахрайства та підробки документів, пов`язаних з нерухомим майном на території парку, докази звернення містяться у матеріалах справи, варто зупинитися на наступному.

Скаржник не конкретизує, яким доказам позивача не було надано оцінку, в той час, як зміст оскаржуваного рішення свідчить про належне мотивування судом прийняття та відхилення поданих учасниками справи доказам, зокрема, актам обстеження, технічним паспортам тощо.

Посилання на підробку результатів технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, проведеної ФОП Шендріковою С.Д. станом на 03.01.2024, є безпідставними, позаяк подання заяви про вчинення кримінального правопорушення саме по собі не доводить факту його вчинення й таких доказів суду не надано. На сьогоднішній день у суду відсутні підстави, визначені процесуальним кодексом, для неврахування як належного, допустимого та достовірного доказу - технічного паспорту, виготовленого ФОП Шендріковою С.Д. станом на 03.01.2024. При цьому надаючи оцінку вказаному доказу та правомірності заявлених позовних вимог в цілому, господарський суд обґрунтовано вважав, що надані відповідачем докази видаються більш переконливими щодо відсутності обставин, на які посилається позивач, тобто обставини здійснення самочинного будівництва внаслідок незаконної реконструкції об`єктів нерухомого майна, що належать на праві власності відповідачу на земельній ділянці, яка розміщена по вул. Станіславського, 10 в м. Дніпро, є менш вірогідними за заперечення ТОВ «Ланкун» проти цього.

Заслуговує на увагу й той факт, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» [Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria] (№46577/15) від 21.04.2016, вказав, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Як зазначив суд першої інстанції, відповідні перевірки в порядку, визначеному законом, на спірному об`єкті нерухомості не проводилися, жодних приписів про усунення виявлених порушень відповідачу за первісним позовом не надсилалось/не вручалось, як і вимог про здійснення перебудови - докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, позивачем за первісним позовом до позовної заяви додано припис Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради від 02.12.2021 (а.с. 30), який видано власнику або орендарю споруди, щодо порушень і недоліків у сфері благоустрою, які виявлено при перевірці території міста за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 3.

Тобто наданий позивачем за первісним позовом припис жодним чином не стосується спірного об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Станіславського, 10.

Незважаючи на викладене, позивач за первісним позовом просить суд застосувати крайню міру захисту порушеного, на його думку, права згідно ст. 376 Цивільного кодексу України, якій не передували інші заходи, які б надали змогу відповідачу усунути можливі виявлені порушення.

Доказів укладання з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланкун» договору оренди спірної земельної ділянки, зокрема, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, сторонами до суду не надано.

Щодо доводів про те, що відповідачем за первісним позовом до цього часу не оформлено землекористування спірною земельною ділянкою, то матеріалами справи підтверджується, що відповідач за первісним позовом неодноразово звертався до позивача з відповідними заявами, однак докази прийняття позивачем відповідного рішення в матеріалах справи відсутні.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частина 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає обов`язок державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось вище, відповідно до інформаційної довідки № 372028892 від 29.03.2024 (т. 1 а.с. 16-19) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланкун» на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: САК509732/19260832 від 19.03.2014, виданого Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, 26.02.2014 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості: літній кінотеатр А-1 загальною площею 18,1 кв.м, літній кінотеатр Б-1 загальною площею 24,9 кв.м, навіси літ. Д,З,Ж, огорожа № 1,2, 4-8, мостіння - І, II, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10.

Відповідно до інформації Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради № 7375 від 23.06.2024 будівля літ.А-1 загальною площею 18,1 кв.м, побудована в 1955 році, будівля літ.Б-1 загальною площею 24,9 кв.м. побудована в 1955 році, навіси літ. Д,Ж,3 побудовані в 2003 році, будівлі літ. В, літ. Г, Е знесені, первинна інвентаризація об`єкта КП «ДМБТІ» ДМР була проведена 21.11.2001.

Таким чином, відповідач за первісним позовом у передбачений законом спосіб у 2014 році набув у власність спірне нерухоме майно, що не спростовано апелянтами.

Докази припинення права власності ТОВ «Ланкун» на спірний об`єкт нерухомості в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що належні та достовірні докази здійснення відповідачем за первісним позовом самочинного будівництва, збільшення спірного об`єкту нерухомого майна в розмірах, тощо в матеріалах справи відсутні, враховуючи те, що відповідач є законним власником об`єкту нерухомості: літнього кінотеатру, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10, слід погодитися з правильністю висновку суду першої інстанції, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10 шляхом знесення самочинно побудованого літнього кінотеатру літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральні літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навісу (тимчасового) літ.Л, огорожі № 3 за рахунок ТОВ «Ланкун» (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 87412012101) та припинення права володіння ТОВ «Ланкун» відповідним правом на самочинно побудований літній кінотеатр літ.А-1, загальною площею 131,1 кв.м, вбиральню літ.М, загальною площею 13,4 кв.м, навіс (тимчасовий) літ. Л, огорожу № 3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 87412012101) із закриттям розділу є необґрунтованими, недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланкун" подало до суду зустрічну позовну заяву до Дніпровської міської ради, в якій зазначає, що йому на праві власності належить нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10, а саме: літ. А-1 - літній кінотеатр, загальною площею 18,1 кв.м, літ. Б-1 - літній кінотеатр, загальною площею 24,9 кв.м, літ. Д, З, Ж - навіси, № 1, 2, 4-8 - огорожа, І, II - мостіння. Рішенням Дніпровської міської ради №118/64 від 03.06.2015 Комунальному закладу культури «Парк культури та відпочинку Придніпровський» Дніпропетровської міської ради надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню парку культури та відпочинку по вул. Станіславського. ТОВ «Центр землеустрою та технічної інвентаризації» було розроблено проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки. Згідно з пояснювальною запискою даного проекту землеустрою земельна ділянка парку межує, зокрема, із земельною ділянкою по вул. Станіславського, буд. 10, яка перебуває у користуванні ТОВ «Будівелінвест», тобто у попереднього власника нерухомого майна. Згідно з копією до даного проекту землеустрою землевпорядною організацією виконані геодезичні роботи щодо встановлення координат, ліній та дискреційних кутів, координат кутів повороту меж земельних ділянок, у тому числі сторонніх користувачів, а також виконані роботи щодо встановлення обмеження у використанні (водоохоронна зона), із схематичним відображенням у матеріалах проекту орієнтовної площі земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно ТОВ «Ланкун». 06.04.2015 та 17.09.2020 ТОВ «Ланкун» зверталось до Дніпровської міської ради із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1079 га, за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10. Проте, як зазначає позивач за зустрічним позовом, незважаючи на той факт, що вищевказане нерухоме майно було побудоване ще у 1955 році, дана заява власника майна була залишена без задоволення, зокрема, у зв`язку з тим, що дана ділянка розташована в межах території, яка не підлягає забудові. Відповідно до результатів технічної інвентаризації станом на 03.01.2024, проведеної ФОП Шендрікова С.Д., спірний об`єкт нерухомості за адресою: м. Дніпро, вул. Самійла Зборовського (Станіславського), буд. 10 має наступні технічні характеристики: літ. А-1 - літній кінотеатр, загальною площею 18,1 кв.м, літ. Б-1 - літній кінотеатр, загальною площею 24,9 кв.м, літ. Д, З, Ж - навіси, №1,2,4,5,8- споруди, І, II - мостіння. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, які є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству, а саме - в результаті набуття права власності на нерухоме майно, право власності на яке належним чином було зареєстроване за ТОВ «Ланкун» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З викладеного вбачається, що позивач за зустрічним позовом не займав самовільно земельну ділянку за адресою по вул. Станіславського, 10, у передбачений законом спосіб у 2014 році придбав нерухоме майно, яке було побудоване ще у 1955 році, будь-яких дій щодо реконструкції та/або будівництва даного об`єкта не вчиняв, регулярно сплачує податок на землю, на якій розташований об`єкт та податок на нерухоме майно, звертався до відповідача за зустрічним позовом із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1079 га, проте дозволу не отримав, у зв`язку з чим, така бездіяльність останнього щодо оформлення відносин користування земельною ділянкою (укладення договору оренди) під належним ТОВ «Ланкун» об`єктом нерухомого майна, яке вже здійснюється, порушує цивільні права та приватний інтерес позивача за зустрічним позовом, що також свідчить про приватноправовий характер даних правовідносин.

З огляду на викладене, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланкун» право на користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню нерухомого майна: літ. А-1 - літній кінотеатр, загальною площею 18,1 кв.м, літ. Б-1 - літній кінотеатр, загальною площею 24,9 кв.м, літ. Д,З,Ж - навіси, № 1, 2, 4, 5, 8 - споруди, І, II - мостіння, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Самійла Зборовського (до перейменування - вул. Станіславського), буд. 10.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми в її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено завдання суду при здійсненні правосуддя та вказано, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог про визнання за ним права користування спірною земельною позивач посилався на не надання відповідачем дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не визнання його права, як власника нерухомості, на користування спірною земельною ділянкою, на якій розташована така нерухомість та яка є необхідною для її обслуговування.

У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті (ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України).

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України).

Положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України закріплюють принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Набуття у визначеному законом порядку права приватної власності на будівлю або споруду, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, що розташований на ній, на підставі правочину з придбання майна відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди знаходить вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника - у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частина 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає обов`язок державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось вище, відповідно до інформаційної довідки № 372028892 від 29.03.2024 (т. 1 а.с. 16-19) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланкун» на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: САК509732/19260832 від 19.03.2014, виданого Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, 26.02.2014 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості: літній кінотеатр А-1 загальною площею 18,1 кв.м, літній кінотеатр Б-1 загальною площею 24,9 кв.м, навіси літ. Д,З,Ж, огорожа № 1,2, 4-8, мостіння - І, II, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10.

Відповідно до інформації Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради № 7375 від 23.06.2024, будівля літ.А-1 загальною площею 18,1 кв.м. побудована в 1955 році, будівля літ.Б-1 загальною площею 24,9 кв.м. побудована в 1955 році, навіси літ. Д,Ж,3 побудовані в 2003 році, будівлі літ. В, літ. Г, Е знесені, первинна інвентаризація об`єкта КП «ДМБТІ» ДМР була проведена 21.11.2001.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом у передбачений законом спосіб у 2014 році набув у власність нерухоме майно, яке було побудоване ще у 1955 році.

Докази припинення права власності ТОВ «Ланкун» на спірний об`єкт нерухомості в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства України, разом із набуттям у власність спірного об`єкта нерухомості за адресою по вул. Станіславського, 10, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкун» перейшло право на земельну ділянку під такими об`єктом нерухомості. Такий перехід права на земельну ділянку відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

Слід зазначити, що при застосуванні приписів ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України у судовій практиці сформувався принцип єдності юридичної долі земельної ділянки разом зі збудованим на ній об`єктом нерухомого майна, в основу якого покладено слідування землі за об`єктом нерухомості у разі переходу права власності на такий об`єкт на підставі того чи іншого юридичного факту.

Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду.

Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Враховуючи наведене, ТОВ «Ланкун», як власник об`єкта нерухомого майна, що розташований за адресою по вул. Станіславського, 10, набуло право вимагати оформлення документів щодо користування земельною ділянкою, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та яка необхідна для його обслуговування.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, що в свою чергу не заперечується відповідачем, 06.04.2015 та 17.09.2020 ТОВ «Ланкун» зверталось до Дніпровської міської ради із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1079 га, за адресою: м. Дніпро, вул. Станіславського, 10. Проте відповідного дозволу позивач за зустрічним позовом не отримав.

Господарський суд зазначив, що така бездіяльність Дніпровської міської ради щодо оформлення відносин користування земельною ділянкою під належним ТОВ «Ланкун» об`єктом нерухомого майна, яке вже здійснюється, порушує цивільні права та законні інтереси позивача за зустрічним позовом та втягує останнього в стан правової невизначеності та безпорадності.

В свою чергу, спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених(оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Тобто це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути ефективними, тобто приводити до реального поновлення порушеного права(забезпечення припинення його невизнання чи оспорювання) або припиняти неможливість задоволення інтересу, а у випадку неможливості вказаного забезпечити отримання відповідного відшкодування.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (оспорювання, невизнання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку із цим, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Даний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п. Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09.12.2010 у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 09.03.2011, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.05.1980 в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), рішення від 30.05.2013 в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.

Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) .

Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.

Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

Відповідно до ч. 1 с. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

З викладеного вбачається, що належним підтвердженням наявності права оренди земельної ділянки є укладений договір оренди земельної ділянки.

З огляду на викладене, в даному випадку, задоволення позовних вимог про визнання права на користування земельною ділянкою без укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки не призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів позивача. Для належної реалізації права на користування земельною ділянкою позивачу необхідно звертатися до Дніпровської міської ради в порядку визначеному чинним законодавством України для укладення договору оренди земельної ділянки. Тому обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним і можливим з точки зору подальшого примусового виконання судового рішення.

До того ж, задоволення позовних вимог про визнання права на користування земельною ділянкою без укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки може призвести до правової невизначеності позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позовні вимоги про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ланкун» права на користування земельною задоволенню не підлягають.

Мотиви та висновки суду першої інстанції щодо вирішення зустрічного позову учасниками справи не оскаржуються.

Крім того, судом встановлено, що відповідач подав до суду заяву, в якій просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, відповідачем долучено до матеріалів справи договір про надання правничої (правової) допомоги № 17/05 від 17.05.2024 укладений між відповідачем та адвокатом Литвином Р.О., акт виконаних робіт (наданих послуг) від 12.08.2024 на суму 42 000,00 грн, прибутковий касовий ордер № 3 від 12.08.2024, видатковий касовий ордер від 12.08.2024 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 3 від 12.08.2024 про сплату позивачем адвокату 42 000,00 грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 37711 від 08.06.2018.

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник позивача заперечував щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу та просив його зменшити.

Суд першої інстанції зауважив, що з огляду на зміст акту виконаних робіт (наданих послуг) від 12.08.2024 витрати ТОВ «Ланкун», які стосуються зустрічної позовної заяви, у розмірі 6 000,00 грн покладаються на позивача за зустрічним позовом.

З урахуванням матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката (щодо первісного позову) в сумі 36 000 грн (42 000,00 6 000,00) є несвівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, а тому вважав за необхідне здійснити розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн, що, на його думку, буде обґрунтованим та відповідатиме складності справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Відповідно до положень п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відповідача за первісним позовом у розмірі 18 000,00 грн. покладено на позивача за первісним позовом.

Таким чином, суд першої інстанції врахував судову практику, на яку посилається апелянт Дніпровська міська рада, щодо необхідності при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, та обґрунтовано зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу для цілей їх розподілу та стягнення на користь відповідача.

Зважаючи на результати вирішення відповідного процесуального питання, доводи апеляційної скарги щодо надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються як додаткового способу отримання доходу не відповідають фактичним обставинам справи, а також проведеного судом аналізу заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх відповідності реально понесеним витратам (ТОВ «Ланкун» надано докази сплати адвокату за виконану роботу 42 000 грн), а також їх співмірності складності справи, обсягу правничої допомоги, враховуючи значення спору для сторін.

Отже, є правомірним часткове задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача про стягнення з позивача на його користь 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на усе вищевказане, колегія суддів відхиляє доводи апелянтів як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи те, що доводи апеляційних скарг не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на їх заявників.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Дніпровської міської ради та Комунального підприємства «Парк культури та відпочинку Придніпровський» Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2024 у справі № 904/1530/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського Дніпропетровської області від 28.08.2024 у справі №904/1530/24 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 05.08.2025

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко