Рішення від 05.08.2025 по справі 724/1562/25

Справа № 724/1562/25 Провадження № 2/724/458/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2025 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді:Гураль Л.Л.

за участю:

секретаря судового засідання:Мазної О.М.

представника позивача: ОСОБА_1 (присутній в судовому засіданні 30.07.2025р.)

представника відповідача: ОСОБА_2 (присутній в судовому засіданні 30.07.2025р.)

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хотині Чернівецької області справу

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Рукшинська сільська рада Дністровського району Чернівецької області про витребування майна із чужого незаконного володіння

І. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Рукшинська сільська рада Дністровського району Чернівецької області про витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову зазначає, що 19.04.1982 р. позивач набув право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Рукшинською сільською радою, зареєстрованого за №36 в книзі обліку нотаріальних дій Рукшинської сільської ради за 1981-1982 роки. Вказаний факт підтверджується виписками із погосподарської книги №310 від 03.04.2025р. про право власності позивача на будинок на підставі вказаного договору.

09.04.2024р. рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області у справі №724/443/24 розірвано шлюб між позивачем та відповідачем, укладений 26.06.1984 року.

В квітні 2025 року відповідачка повідомила позивача про необхідність забрати свої речі з будинку та виселитися у зв`язку з тим, що будинок належить їй на праві приватної власності, до будинку він ніякого відношення не має.

З довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №421000522 від 03.06.2025р.. позивач дізнався, що право власності на будинок з 29.06.2017р. зареєстровано за відповідачкою. Підставою слугували подані відповідачкою документи, а саме: заява від 29.06.2017р., довідка про стан майна №50 від 06.03.2017р., видана Хотинським КБТІ, витяг з погосподарської книги №111 від 08.02.2017р., виданий виконавчим комітетом Рукшинської сільської ради, довідка №109 від 08.02.2017р., видана виконавчим комітетом Рукшинської сільської ради, рішення виконавчого комітету Рукшинської сільської ради №127, сесії 7, скликання 7 від 12.02.2017р.

Згідно листа №211 від 14.04.2025р. Рукшинська сільська рада повідомила, що копія договору купівлі-продажу від 19.04.1982р. з невідомих причин відсутня, копії витягу Рукшинської сільської ради з по господарської книг №111 від 08.02.2017р. та довідки №109 від 08.02.2017р. відсутні, так як вони не зберігаються в архіві сільської ради, копія рішення сільської ради від 12.02.2017р. відсутня, оскільки цього дня не проводилося ні засідання виконавчого комітету, ні сесії сільської ради.

За таких обставин, за твердженнями позивача, відповідачем для проведення державної реєстрації права власності на будинок приватному нотаріусу, як державному реєстратору, подані завідомо підроблені (такі що містять завідомо недостовірну інформацію) від імені сільської ради документи.

Також стверджує, що відповідачці достеменно було відомо про факт недостовірності вищезазначених документів, оскільки вона ніколи не набувала право власності на будинок та їй було відомо, що власником будинку є позивач на підставі договору купівлі-продажу, який укладений задовго до реєстрації шлюбу між ними.

Пояснює, що не може надати суду договір купівлі-продажу спірного будинку, оскільки він зник з його будинку, а в сільській раді також не виявилося іншого примірника договору.

Одночасно стверджує, що згідно записів погосподарських книг, саме позивач є власником спірного будинку, і момент набуття на нього права власності не залежав від державної реєстрації, згідно з вимогами чинного на той час законодавства.

Крім того, за позивачем закріплена присадибна ділянка в розмірі 0,52 га.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідачка незаконно та без відповідної правової підстави заволоділа будинком, який належить позивачу на праві власності, просить суд витребувати вказаний будинок з незаконного володіння ОСОБА_4 у власність ОСОБА_3 .

Відповідачка подала відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнає, просить в їх задоволенні відмовити з наступних підстав.

Зі змісту копій погосподарських книг за 1981-1982 роки зазначено двох осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а в 2021 році одна особа ОСОБА_3 , що викликає сумнів у їх достовірності. Звертає увагу суду, що право власності на нерухоме майно підлягає обов`язковій державній реєстрації, відсутність якої свідчить про недоведеність права власності на спірний будинок позивача. Натомість відповідачка має документи, які підтверджують її право власності на спірний будинок. Крім того, з книги обліку нотаріальних дій сільської ради не можливо встановити, яка саме угода була укладена позивачем (чи іншою особою), оскільки не містить в собі відомостей щодо продавця та покупця. Додатково зазначає, що згідно норм чинного законодавства на той час передбачено було виготовлення інвентарної справи та державної реєстрації відповідними службами БТІ, що в свою чергу підтверджувало право власності на нерухоме майно. Стверджує, що є власником спірного будинку на законних підставах, а позивач здійснює спроби незаконно позбавити її права власності.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що листом № 306 від 29.05.2025р. Рукшинська сільська рада повідомила, що в погосподарських книгах за 1980-2025 роки по даному господарстві власником вказано ОСОБА_3 . Ні сесією, ні виконавчим комітетом сільської ради рішення про передачу у власність ОСОБА_4 житлового будинку не приймалося. Рішення про передачу у власність/користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельної ділянки, на якій розміщено житловий будинок не приймалося.

Також сільська рада повідомила, що на витягові з погосподарської книги №1 за 2016-2020 роки №111 від 08.02.2017р. стоїть резолюція на підпис сільським головою ОСОБА_5 , але дана довідка підписана колишнім секретарем сільської ради ОСОБА_6 .

Щодо укладеного договору купівлі-продажу, то згідно повідомлення сільської ради в книзі реєстрації нотаріальних дій за 1981-1982 роки за №36 вказаний ОСОБА_3 , перевіривши наявні договора купівлі продажу у папці з першими екземплярами нотаріальних справ, то там реєстрували лише тих, хто купував майно, а не продавців.

Крім того, згідно даних УДМС України в Чернівецькій області, ОСОБА_3 був документований паспортом громадянина колишнього СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_1 , такі ж паспортні дані містяться в книзі реєстрації нотаріальних дій за 1981-1982 роки за №36.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Також, звернув увагу суду на відсутність рішення сільської ради №127 від 12.02.2017р., яке було надано нотаріусу для реєстрації права власності на спірний будинок за відповідачем. Одночасно, представник позивача, припускає, що таке рішення взагалі відсутнє, оскільки сільська рада повідомила, що 12.02.2017р. жодні рішення сесії чи виконавчого комітету сільської ради не приймалися. Таким чином стверджує, що відповідачка зареєструвала за собою право власності на спірний будинок на підставі завідомо підроблених документах, а тому клопоче перед судом про постановлення окремої ухвали з даних питань.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов. При цьому повідомив, що у відповідачка не збереглася копія рішення сільської ради, яке слугувало підставою для реєстрації права власності на спірний будинок.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 06.05.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 16.05.2025р. вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, який є предметом спору.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 22.05.2025р. витребувано докази по справі у Дністровської РВА, а підготовче засідання відкладено.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 24.06.2025р. задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, а підготовче засідання відкладено.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 16.07.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Так, судом встановлено, що 26.06.1984р. позивач та відповідач зареєстрували шлюб, який згідно рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 09.04.2024р. був розірваний. Рішення набрало законної сили 22.05.2024р. (а.с.10).

Згідно виписки з погосподарської книги №310 від 03.04.2025р., виданої виконкомом Рукшинської сільської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в тому, що він є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.1982р., посвідченого Рукшинською сільською радою, зареєстрованого за №36 в книзі обліку нотаріальних дій Рукшинської сільської ради за 1981-1982 роки, згідно погосподарської книги №01, особового рахунку № НОМЕР_2 (а.с.13-14).

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав станом на 03.04.2025р. право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 , розмір частки 1, дата реєстрації 29.06.2017р.

Підставою для державної реєстрації слугували, подані ОСОБА_4 документи, а саме: заява від 29.06.2017р., довідка про стан майна №50 від 06.03.2017р., видана Хотинським КБТІ, витяг з по господарської книги №111 від 08.02.2017р., виданий виконавчим комітетом Рукшинської сільської ради, довідка №109 від 08.02.2017р., видана виконавчим комітетом Рукшинської сільської ради, рішення виконавчого комітету Рукшинської сільської ради №127, сесії 7, скликання 7 від 12.02.2017р. (а.с.14).

Зі змісту листа Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 14.04.2025р. №211 вбачається, що копія договору купівлі-продажу від 19.04.1982р. з невідомих сільській раді причин відсутня, однак наявна довідка, що підтверджує власність земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок. Також зазначено про відсутність рішення виконавчого комітету, оскільки 12.02.2017р. не проводилися ні засідання виконавчого комітету, ні сесії сільської ради (а.с.15).

Згідно копії книги обліку нотаріальних дій Рукшинської сільської ради за 1981-1982 роки міститься запис під №36, про те, що 19.04.1982р. було посвідчено договір купівлі-продажу та прізвище особи для якої вчинено нотаріальну дію ОСОБА_3 , паспорт НОМЕР_1 від 11.03.1977р. (а.с.16-17).

Відповідно до відповіді ДМС України в Чернівецькій області від 04.06.2025р. вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був документований паспортом громадянина колишнього СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_1 від 11.03.1977р. (а.с.112).

Згідно з відомостями з погосподарської книги №1 по с. Рукшин, господарства №1-99 за 1980-1982 роки (с. Рукшин) ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є головою господарства, також ОСОБА_7 (1958 р.н.) значиться як жінка (в графі відношення до голови сім`ї) (а.с.91-92).

З погосподарської книги за 1983-1985 роки вбачається, що головою господарства є ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а в графі «відношення до голови сім`ї» значиться жінка ОСОБА_8 (закреслено) ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (а.с.93-94).

В погосподарських книгах за 1986-1990 роки, за 1991-1995 роки, за 1996-2000 роки, за 2001-2005 роки, за 2006-2010 роки, за 2011-2015 роки містяться аналогічні записи щодо голови господарства за адресою АДРЕСА_1 , а саме: голова ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), дружина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (а.с.95-104).

Судом досліджено копію погосподарської книги за 2016-2020 роки №1 стор.100, де зазначено, що власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , номер об`єкта 0034-1 є ОСОБА_3 , за будинком закріплена земельна ділянка 0,55 га (а.с.105-106).

Разом з цим, згідно Витягу з погосподарської книги №1, особовий рахунок № НОМЕР_2 Рукшинської сільської ради Хотинського району Чернівецької області за 2016-2020 роки, ОСОБА_4 , 1985 р.н. є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.62).

Вищезазначений витяг від 08.02.2017р. №111 містить відомості, що він підписаний сільським головою Горбатюком О.В.

Відповідно до листа Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 29.05.2025р. №306, на витязі з погосподарської книги №1 за 2016-2020 роки, який зареєстровано за №111 від 08.02.2017р. стоїть резолюція на підпис сільським головою ОСОБА_5 , однак дана довідка підписана колишнім секретарем сільської ради ОСОБА_6 (а.с.90).

Також судом досліджено копію погосподарської книги за 2021-2025 роки, де зазначено, що власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , номер об`єкта 0034-1 є ОСОБА_3 , за будинком закріплена земельна ділянка 0,55 га (а.с.107-108).

Згідно копії погосподарської книги №3 по с. Рукшин за 1980-1982 роки, господарства №199-296, міститься запис, що головою сім`ї є ОСОБА_3 (закреслено), також запис про ОСОБА_4 (невістка) (закреслено), та про голову господарства ОСОБА_9 . Одночасно записано, про вибуття в господарство №26 в квітні 1982 року, та відомості про договір дарування (а.с.109-110).

Судом встановлено, що за ОСОБА_3 закріплена присадибна земельна ділянка в розмірі 0,52 га, про що свідчить довідка колгоспу ім. Хотинського повстання с. Рукшин №24 від 10.04.1982р. (а.с.21).

Згідно Запису акту про укладення шлюбу №20 від 26.06.1984р. ОСОБА_3 одружився з ОСОБА_10 , а після укладення шлюбу прізвище чоловіка та дружини ОСОБА_11 . Також міститься запис про те, що ОСОБА_3 розірвав попередній шлюб 19.06.1981р., актовий запис 88, а ОСОБА_10 розірвала попередній шлюб 04.02.1983р. актовий запис 13 (а.с.147).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 , пояснив суду, що є рідним братом позивача. Так йому відомо, що його брат навесні 1982 року купив житловий будинок в с. Рукшин, оскільки позичав йому кошти для такої купівлі в розмірі 1200 рублів. Потім ці кошти йому віддавала їхня мама, оскільки позивач не мав можливості повернути борг. На момент придбання будинку позивач не перебував в шлюбі з відповідачкою, оскільки вона була заміжня за іншим чоловіком з ОСОБА_13 на прізвище ОСОБА_8 . Також пояснив, що позивач, після купівлі будинку почав проживати з відповідачкою, коли вона перебувала ще в попередньому шлюбі, а згодом в 1984 році вони одружилися. З того часу позивач і відповідач проживали разом в тому будинку, що купив брат. В 2024 році вони розлучилися і стало відомо, що відповідачка зареєструвала за собою право власності на даний будинок.

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

Позивач стверджує, що набув право власності на спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.1982 року, посвідченого Рукшинською сільською радою та зареєстрованого в книзі обліку нотаріальних дій Рукшинської сільської ради за 1981-1982 роки.

Отже, в даному випадку до правовідносин щодо набуття позивачем права власності на спірний будинок підлягають застосуванню норми законодавства, яке діяло на час набуття цього права.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів

Як встановлено судом, примірник договору купівлі-продажу житлового будинку від 19.04.1982р. відсутній як в сільській раді, так і в позивача.

Разом з цим, в книзі обліку нотаріальних дій Рукшинської сільської ради за 1981-1982 роки міститься запис під №36, про те, що 19.04.1982р. було посвідчено договір купівлі-продажу та прізвище особи для якої вчинено нотаріальну дію ОСОБА_3 , паспорт НОМЕР_1 від 11.03.1977р. (а.с.16-17).

Одночасно судом встановлено, що до погосподарської книги №1 за 1980-1982 роки (с. Рукшин) внесено запис про ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - голова господарства, а запис щодо попереднього власника ОСОБА_14 закреслений. Крім того, наявний запис про договір купівлі-продажу 1982 року квітень місяць (а.с.91-92).

Згідно з частиною третьоюстатті 3Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертоїстатті 3 зазначеного Закону Україниправа на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56 (далі Інструкція Української РСР).

Відповідно до п.1 Інструкції Української РСР Реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу

Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності (п. 4 Інструкції Української РСР).

Не підлягають реєстрації такожбудинки ідомоволодіння, щорозташовані всільських населених пунктах,які адміністративнопідпорядковані містам або селищам міськоготипу, аледо нихне приєднані(п.6 Інструкції Української РСР).

На підставі перевірених документів і свого висновку бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і проставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою (п. 23 Інструкції Української РСР).

Так, за відсутності копії договору купівлі-продажу спірного будинку від 19.04.1982 року суд позбавлений можливості встановити наявність на ньому реєстраційного напису щодо реєстрації права власності на житловий будинок.

Отже, вищезазначена Інструкція Української РСР передбачала державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦК УкраїнитаЗаконом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Разом з цим, з досліджених в судовому засіданні погосподарських книг спірного житлового будинку за 1980-2025 роки, власником (головою сім`ї) господарства значиться позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконанняпостанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Вищезазначена Інструкція Української РСР передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Так, судом встановлено, що в погосподарській книзі спірного житлового будинку за 1980-1982 роки міститься запис, що головою сім`ї є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також є відмітка про наявність договору купівлі-продажу (квітень 1982 року), а також закреслено колишнього голову сім`ї ОСОБА_14 .

Крім того, судом встановлено, що за ОСОБА_3 закріплена присадибна земельна ділянка в розмірі 0,52 га, про що свідчить довідка колгоспу ім. Хотинського повстання с. Рукшин №24 від 10.04.1982р.

Про купівлю позивачем спірного будинку навесні 1982 року також підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок.

Отже, вищенаведене в сукупності свідчить про те, що власником спірного будинку починаючи з 1982 року (моменту придбання будинку) був ОСОБА_3 , що не спростовано стороною відповідача в судовому засіданні.

Заперечуючи проти позову, з посилання в тому числі на витяг з погосподарської книги №111 від 08.02.2017р. сторона відповідача не змогла пояснити коли і в який спосіб набула право власності на спірний будинок.

Судом враховується, що згідно копії погосподарської книги за 2016-2020 роки, яка була досліджена в судовому засіданні власником спірного значиться ОСОБА_3 , а тому суду виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей, зазначених у витязі з погосподарської книги №111 від 08.02.2017р.

Крім того, в судовому засіданні встановлено відсутність рішення виконавчого комітету Рукшинської сільської ради №127 від 12.02.2017р., яке в тому числі слугувало підставою виникнення права власності на спірний житловий будинок, про що зазначено у відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому судом враховуються пояснення Рукшинської сільської ради про те, що 12.02.2017р. рішення сесії сільської ради та виконавчого комітету сільської ради не приймалися.

Стаття 15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 цього Кодексукожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 41 Конституції Українигарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Устатті 321 ЦК Українизакріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом частини першоїстатті 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно дозаконуза своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно з вимогамистатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечатьзаконуі не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом(див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і388ЦКУкраїни, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і388ЦКУкраїни може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанов Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що відповідач набула право власності на спірний житловий будинок на підставі витягу з погосподарської книги №111 від 08.02.2017р. про те, що вона є власником будинку, однак даний витяг не відповідає записам погосподарської книги за 2016-2020 роки, копія якої була досліджена в судовому засіданні, а також на підставі рішення виконавчого комітету Рукшинської сільської ради №127 від 12.02.2017р., яке відсутнє в учасників справи та за твердженнями сільської ради взагалі не приймалося, то відповідач заволоділа спірним житловим будинком без відповідної правової підстави.

Таким чином, встановивши, що власником спірного житлового будинку є позивач ОСОБА_3 , то він має право на підставі ст. 387 ЦК України витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном набувачем без правових підстав, тобто недобросовісним набувачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також представник позивача, зважаючи на факти вчинення відповідачкою ОСОБА_4 кримінального правопорушення, просив суд постановити окрему ухвалу в порядку ч. 11 ст. 262 ЦПК України.

Відповідно до ч. 11 ст. 262 ЦПК України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк.

Так, судом враховується, що вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком, а не постановлення окремої ухвали не свідчить про несправедливу процедуру.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (100%), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 11095,76 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, то судом враховується заява представника позивача в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України про те, що докази на підтвердження понесених витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 2, 5, 10, 13,19, 76-89, 139, 141, 142, 259, 263, 264, 265, 354 Цивільно-процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Рукшинська сільська рада Дністровського району Чернівецької області про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) із незаконного володіння ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1289794073250.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 11095,76 грн. (одинадцять тисяч дев`яносто п`ять гривень 76 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05.08.2025 року.

Суддя: Л. Л. ГУРАЛЬ