Рішення від 05.08.2025 по справі 360/1243/25

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1243/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративнусправу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2025 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, яким просить:

- визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2024 рік у кількості 14 діб;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2024 рік.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 07.11.2015 по 30.04.2025 проходив службу в Національній поліції України, в період з 01.03.2022 по 30.04.2025 в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 15.04.2025 № 95 о/с його було звільнено з посади заступника начальника відділу розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Луганській області за п. 2 ч.1 ст. 77 (через хворобу) Закону України Про Національну поліцію, із 30.04.2025, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 25 років 07 місяців 01 день, у пільговому обчисленні (з урахуванням календарної вислуги): 27 років 03 місяці 06 днів, з виплатою грошової компенсації, за всі невикористані дні відпусток під час проходження служби, у кількості 10 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік, 03 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 01 доби невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік, 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік, 15 діб невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік, 16 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік, 01 доби додаткової оплачуваної відпустки за 2024 рік, 15 діб невикористаної в році звільнення відпустки, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає: 25 років, встановивши відсоток премії за квітень 2025 року 179,629 %.

У відповідності до вимог п.6 ч.5 ст. 160 КАС України, з метою досудового врегулювання спору, Адвокат, діючи в інтересах Позивача, звернувся з запитом від 27.05.2025 № 63/25 до Відповідача, на отримання інформації про невикористані додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій або їх частини за 2024 та 2025 роки Позивачем, про здійснення Відповідачем виплати Позивачу компенсації за всі невикористані додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій або їх частини за 2024 та 2025 роки, і якщо компенсації не здійснені, виплатити їх Позивачу.

Вивченням наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 15.04.2025 № 95 о/с про звільнення Позивача, листа Відповідача від 05.06.2025 №373/111/19/01-2025 та довідки від 05.06.2025 №1646/111/19-2025 Головного управління Національної поліції в Луганській області про невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2024 рік, було встановлено, що Позивачем за час проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області не було використано додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2024 рік, компенсацію за яку не було виплачено Позивачу та про грошову компенсацію за цю невикористану відпустки не було зазначено в наказі Головного управління Національної поліції в Луганській області від 15.04.2025 № 95 о/с про звільнення Позивача.

У виплаті компенсації Позивачу за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2024 рік у кількості 14 діб, Відповідачем у відповіді від 05.06.2025 № 7373/111/19/01-2025 фактично було відмовлено.

Позивач вважає бездіяльність Відповідача щодо невиплати на користь Позивача при звільненні компенсації за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2024 рік у кількості 14 діб, протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник заперечує щодо задоволення позовних вимог наступних підстав.

Згідно ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію», передбачено, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» містить чіткий та вичерпний перелік відпусток які підлягають компенсації під час звільнення поліцейського у разі їх невикористання.

Відповідно до абзацу 7 пункту 8 розділу III наказу МВС України від 06.04.2016 № 260 яким затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», визначено наступне: Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Крім того, відповідно до ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

В свою чергу відповідно до переліку щорічних додаткових відпусток, визначених п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки», додаткова відпустка учасникам бойових дій не віднесена до вказаного переліку.

Статтею 24 Закону України «Про відпустки» визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, згідно ст. 24 цього Закону компенсуються лише щорічні відпустки та відпустки працівникам, які мають дітей або неповнолітню дитину - особу з інвалідністю.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, встановлено, що а ні нормами спеціального законодавства так саме нормами загального трудового законодавства не передбачена компенсація відпусток, яка передбачена ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», так саме норма компенсаційного характеру за відпустки яка надається учасникам бойових дій відсутня в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Наказом МВС України від 08.11.2023 № 903 «Затверджено Зміни до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260», які набули чинності 21.11.2023.

Яким зокрема зазначено: абзаци сьомий замінити трьома новими абзацами такого змісту:

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;

- щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Таким чином нормативно-правовим актом яким регламентований порядок виплати грошового забезпечення поліцейським, визначений перелік відпусток, які підлягають компенсації під час звільнення.

Тобто, на сьогодні правовий висновок Верховного Суду щодо компенсації відпустки передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» саме поліцейським, враховуючи зміни до Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС України від 06.04.2016 № 260, не сформований.

Ухвалою суду від 17.06.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , з 07.11.2015 по 30.04.2025 проходив службу в Національній поліції України, в період з 01.03.2022 по 30.04.2025 в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, що підтверджується трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_2 .

Наказом ГУНП в Луганській області №95 о/с від 15.04.2025 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 30.04.2025 (через хворобу) з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 25 років 07 місяців 01 день, у пільговому обчисленні (з урахуванням календарної вислуги): 27 років 03 місяці 06 днів, з виплатою грошової компенсації, за всі невикористані дні відпусток під час проходження служби, у кількості 10 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік, 03 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 01 доби невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік, 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік, 15 діб невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік, 16 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік, 01 доби невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2024 рік, 15 діб невикористаної в році звільнення відпустки, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає: 25 років, встановивши відсоток премії за квітень 2025 року 179,629 %.

Згідно із посвідченням серії НОМЕР_3 від 20.03.2024, ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Після звернення представника позивача, ГУНП в Луганській області листом від 05.06.2025 №7373/111/19/01-2025 повідомило, що враховуючи вимоги діючого законодавства правові підстави для компенсації за невикористану додаткову відпусту зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2024 рік відсутні.

Не погоджуючись з не виплатою компенсації за невикористані календарні дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2024 рік та вважаючи таке протиправною бездіяльністю відповідача, що порушує його права, передбачені Конституцією та законами України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Закон України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон №3551-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до статті 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

За приписами статті 12 Закону №3551-XII, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Як уже встановлено з матеріалів справи, позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, виданого ГУНП в Луганській області серії НОМЕР_3 від 20.03.2024.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII), служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (частина 2 статті 92 Закону №580-VIII).

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).

Відповідно до частини дев`ятої та десятої статті 93 Закону № 580-VIII, поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Закон України від 05.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Приписами частини 1 статті 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».

Суд звертає увагу, що правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій, що знайшло своє відображення у постановах від 04.04.2018 у справі №805/5111/15-а, від 14.04.2021 у справі №620/1487/20, від 29.04.2021 у справі №200/602/20-а, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд указав, що у випадку звільнення поліцейського учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та статтею 12 Закону №3551-XII.

Положення Закону №3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Таким чином, вказані норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

Отже, у випадку звільнення поліцейських, які є учасниками бойових дій, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та статтею 12 Закону №3551-ХІІ.

При вирішені справи суд враховує висновки викладені в рішенні Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30.04.2013 у справі «Тимошенко проти України» (заява №49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість за потреби, за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.

Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, додаткова відпустка позивачу як учаснику бойових дій у 2024 році не надавалася, що також підтверджується довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 19.06.2025 №1764/111/19-2025.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що при звільненні позивача як учасника бойових дій, він мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2024 році, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат у вигляді судового збору згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 260, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій терміном 14 діб за 2024 рік.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій терміном 14 діб за 2024 рік.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ірметова