Ухвала від 05.08.2025 по справі 320/25649/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/25649/24

УХВАЛА

05 серпня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Кузьмишина О.М.

розглянув у порядку письмового провадження заяву Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» про вжиття заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» до Київської обласної військової адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна установа «Національне військове меморіальне кладовище» про визнання протиправними та скасування пунктів розпорядження, -

У С Т А Н О В И В:

Громадська організація «Мархалівка. Підтримка» звернулася з позовом до Київської обласної військової адміністрації у якому просила суд визнати протиправним та скасувати пункти 2-5 Розпорядження Київської обласної військової адміністрації №275 від 14.03.2024 «Про вилучення та надання в постійне користування земельної ділянки зі зміною цільового призначення державній установі «Національне військове меморіальне кладовище».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваним рішенням відповідачем поза межами його компетенції та в порушення вимог діючого законодавства, зокрема вимог Земельного кодексу України та Лісового кодексу України, одночасно було вилучено земельну ділянку, змінено її цільове призначення та передано у постійне користування державній установі «Національне військове меморіальне кладовище».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року адміністративний позов - задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано пункти 2-5 Розпорядження Київської обласної військової адміністрації №275 від 14.03.2024 «Про вилучення та надання в постійне користування земельної ділянки зі зміною цільового призначення державній установі «Національне військове меморіальне кладовище».

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської обласної військової адміністрації на користь Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 05 квітня 2024 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року призначено апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року до розгляду в судовому засіданні.

18 липня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

1. Зупинення дії Розпорядження Київської обласної військової державної адміністрації № 275 від 14.03.2024 року щодо зміни цільового призначення та надання Державній установі «Національне військове меморіальне кладовище» земельної ділянки площею 258,7298 га з кадастровим номером 3222481200:05:002:0457 для будівництва національного військового меморіального кладовища;

2. Заборони Державній установі «Національне військове меморіальне кладовище» (код ЄДРПОУ 45022710) проведення діяльності з розташування кладовища, зокрема будівництва, вирубки лісу, проведення поховань на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481200:05:002:0457 що знаходиться на території Гатненської сільської територіальної громади Фастівського району Київської області;

3. Заборони Державній установі «Національне військове меморіальне кладовище» (код ЄДРПОУ 45022710) передавати (підрядникам тощо) права, повноваження (на будівництво, вирубку, інші дії), а вже передані відповідні права, повноваження (на будівництво, вирубку, інші дії) зобов`язати зупинити, щодо здійснення діяльності з розташування кладовища на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481200:05:002:0457 що знаходиться на території Гатненської сільської територіальної громади Фастівського району Київської області;

4. Заборонити іншим особам (підрядникам, субпідрядникам Державної установи «Національне військове меморіальне кладовище» тощо) проведення діяльності з розташування кладовища, зокрема будівництва, вирубки лісу, проведення поховань на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481200:05:002:0457 що знаходиться на території Гатненської сільської територіальної громади Фастівського району Київської області.

В обґрунтування заяви зазначено, що попри встановлення різними судами статусу земельної ділянки як земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, попри неможливість розташування кладовища в силу чітких санітарних і гігієнічних вимог, всупереч висновкам судів про неможливість використання цих ділянок для іншого використання, крім як природоохоронного, замовник будівництва Державна установа «Національне військове меморіальне кладовище» продовжує проводити незаконну діяльність. Наразі, Державною установою «Національне військове меморіальне кладовище» із залученням підрядних організацій провадиться зняття ґрунтового покриву із застосуванням спеціалізованої техніки, облаштування доріг і проїздів, облаштування огороджувального паркану, вирубка цінного лісу, будівництво різних споруд й підготовка до поховань на базі першої черги будівництва кладовища.

Перевіривши вказану заяву, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірним із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Факт прийняття відповідачем рішення, яке, на думку позивача, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

При цьому суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, поза обґрунтованим сумнівом, порушує права, свободи або інтереси позивача і що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об`єктивного існування наведених ризиків. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Так, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що предметом оскарження в цій справі є визнання протиправним та скасування пунктів 2-5 Розпорядження Київської обласної військової адміністрації №275 від 14.03.2024 «Про вилучення та надання в постійне користування земельної ділянки зі зміною цільового призначення державній установі «Національне військове меморіальне кладовище».

Разом з тим, у заяві про вжиття заходів забезпечення позову зупинення дії оскаржуваного Розпорядження №275 від 14.03.24, тобто фактично вирішити спірні відносини до розгляду справи по суті.

Колегія суддів також зазначає, що саме по собі подання адміністративного позову, предметом якого є визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень не є доказом того, що таке рішення є протиправним, адже розгляд адміністративної справи по суті і має на меті встановлення правомірності чи протиправності прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного рішення, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження.

Крім того, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони третій особі у справі проводити певну діяльність на відповідній земельній ділянці, передавати права та повноваження іншим особам та зупинити здійснення діяльності з розташування кладовища, а також заборонити необмеженому колу осіб вчиняти певні дії на спірній земельній ділянці (заборони проведення діяльності з розташування кладовища, зокрема його будівництва, здійснення вирубки лісу, проведення поховань тощо) протягом проміжку часу, що не пов`язано з розглядом спору по суті.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на те, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову виходить за межі позовних вимог, пов`язується з вирішенням питань, що не є предметом спору в цій справі та стосується невизначеного кола осіб , які не є учасниками процесу, що суперечать нормам адміністративного судочинства.

Колегія суддів акцентує увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Наразі, більшість заходів, які позивач просить застосувати в забезпечення позову, відносяться до дискреційних повноважень державних органів, що мають здійснювати контроль в сфері земельного, лісового та природоохоронного законодавства, та перебувають поза межами судового контролю в цій справі.

Водночас, колегія суддів враховує те, що суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі.

Крім того, очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150-156, 248, 305, 308, 321, 325 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Громадської організації «Мархалівка. Підтримка» про вжиття заходів забезпечення у справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

О.М. Кузьмишина

(повний текст ухвали складено 05.08.2025р.)