Постанова від 28.07.2025 по справі 907/1011/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2025 р. Справа №907/1011/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіО.І. Матущак

І.Ю. Панова,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 007М»</a> б/н від 22.04.2025 року (вх. № 01-05/1242/25 від 23.04.2025 року)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2025 року (суддя А.А.Худенко; повне рішення складено 11.04.2025 року)

у справі № 907/1011/24

за позовом: Львівського комунального підприємства «Міський центр інформаційних технологій» (надалі ЛКП «Міський центр інформаційних технологій»)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю « 007М»</a> (надалі ТзОВ « 007М»)

про стягнення 359037,00 грн,

за участю:

від позивача: Хомко Ю.М. адвокат (ордер серії ВС №1368949 від 14.05.2025 року);

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

28.11.2024 року ЛКП «Міський центр інформаційних технологій» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТзОВ « 007М» про стягнення 359037,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про поставку товару №78-В від 19 липня 2024 року, укладеного між Львівським комунальним підприємством «Міський центр інформаційних технологій» та Товариством з обмеженою відповідальністю « 007М».

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив обґрунтованості нарахованих штрафних санкцій, просив суд зменшити їх розмір, прийняти часткове визнання Товариством з обмеженою відповідальністю « 007» позовних вимог в розмірі 120 000 грн. та відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2025 року у справі №907/1011/24 задоволено позов ЛКП «Міський центр інформаційних технологій». Стягнуто з ТзОВ « 007М» на користь ЛКП «Міський центр інформаційних технологій» заборгованість у розмірі 359037,00 грн та витрати, що складаються зі сплати судового збору у сумі 5385,55 грн.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідачем не здійснено поставку повної партії замовленого товару (Квадрокоптер DJI Mavic 3 у кількості 40 штук). Також не подано суду доказів на підтвердження направлення позивачу повідомлення про настання обставин, передбачених договором, зокрема, форс-мажорних обставин з відповідним доказом - сертифікатом ТПП чи будь-яким іншим доказом. Судом враховано, що відповідач вчиняв дії до примирення та повідомляв позивача про причини несвоєчасного виконання зобов`язань за контрактом щодо термінів поставки товару. Однак, вказані обставини не визнані судом такими, що звільняють відповідача від відповідальності, передбаченої договором.

Суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що в оскаржуваній частині рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що в судовому рішенні відсутні оцінка позиції відповідача щодо часткового визнання та згоди із частковою компенсацією вимушеного простою позивача у закупівлі, що виникла в період часу між 31.07.2024 по 14.08.2024, а також оцінка договірної поведінки відповідача в контексті порушеного відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій. Стверджує, що застосування неустойки має здійснюватись із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Заявляє, що відповідачем в ході розгляду справи було надано суду докази на підтвердження наявності підстави для зменшення штрафних санкцій. Вважає, що позивач не поніс суттєвих збитків за результатами неналежного виконання договору. Просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2025 року у справі №907/1011/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги; зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій; прийняти часткове визнання Товариством з обмеженою відповідальністю « 007» позовних вимог в розмірі 120 000 грн.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що судом при ухваленні рішення враховано всі обставини справи, зокрема поведінку відповідача на стадії виконання договору та після його розірвання. Вважає, що скаржником не доведено жодну з обставин, які б дозволяли зменшити нараховану позивачем згідно умов договору суму штрафних санкцій. Просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2025 року у справі №907/1011/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів скаржника.

Відповідач не забезпечив участі представника у судовому засіданні, про причини неявки не повідомив.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення з датою, часом та місцем розгляду справи, суд встановив, що всі ухвали Західного апеляційного господарського суду у справі №907/1011/24 доставлені до електронного кабінету відповідача, що підтверджується долученими до справи довідками відповідального працівника суду.

Вищенаведеним підтверджується, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи №907/1011/24.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності відповідача.

Обставини справи

Як вбачається із наявних у справі копій документів, 19.07.2024 року ЛКП «Міський центр інформаційних технологій» (покупець) та ТзОВ « 007М» (постачальник) укладено договір про поставку товару №78-В.

Відповідно до п.п. 1.1. вказаного Договору постачальник зобов`язується у встановлений цим Договором термін поставити та передати у власність покупця товар, (зокрема Квадрокоптери), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 3.1 валютою цього договору є національна валюта України гривня. Загальна вартість та ціна за одиницю товару вказується у Специфікації (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору строк поставки товару впродовж 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня підписання Договору, але не пізніше 31.07.2024.

Згідно підп. 6.3.1 п.6.3 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

За положеннями п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим Договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору за не поставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару.

Згідно із п. 10.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 13.1 договору встановлено, що невід`ємною частиною цього договору є Специфікація (Додаток №1), копію якої додано до матеріалів справи.

За змістом цієї Специфікації, найменування товару: DJI Mavic 3; кількість 40 шт; ціна за одиницю (без ПДВ) 72975,00 грн. Загальна сума складає 2 919 000 грн. (без ПДВ).

Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідачем не здійснено поставку повної партії товару (Квадрокоптер DJI Mavic 3) у кількості 40 штук; відповідач цього не заперечує.

З копії листа ЛКП «Міський центр інформаційних технологій» №0406-вих-116305 від 14.08.2024 року вбачається, що позивач надіслав відповідачеві проєкт Додаткової угоди №1 від 23.08.2024 про розірвання договору №78-В від 19.07.2024.

Також у справі наявна копія договору №ITECH-0001, укладеного в м.Ньїредьгаза, Угорщина з 17.01.2024, діє до 17.01.2025, між:Tradinng FZ-LLC (продавець) та ТОВ « 007М» (покупець). Предмет вказаного договору в порядку, на умовах і з метою, встановленими Договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію (далі - «товар»), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування (марка), номенклатура, асортимент, якість і кількість (обсяг) товару, ціна і умови оплати, строки (період) і умови поставки, місце поставки узгоджуються сторонами та вказуються в рахунках, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до листа ТзОВ « 007М» за №379/04 від 08.08.2024 року відповідач повідомив позивача, що у дистриб`ютора виникли непередбачувані форс-мажорні обставини, які спричинили несвоєчасне виконання його зобов`язань за контрактом, щодо термінів поставки товару та просили продовжити строк поставки товару відповідно до вимог ч. 4. п. 12.1. шляхом підписання Додаткової угоди.

Позивач 02.09.2024 надіслав претензію щодо сплати штрафних санкцій відповідачу, що підтверджується копією претензії №1 за №0406-вих-124652 від 02.09.2024 року.

Із наявної у справі копії перекладу з англійської на українську листа ТОВ iTech Tradinng FZ до Товариства з обмеженою відповідальністю « 007М»</a> від 29.07.2024 вбачається, що замовлення на 100 шт Маvік 3 затримується через те, що ці моделі досягли свого крайнього терміну придатності і більше не випускаються; пошук складських одиниць для виконання замовлення займе певний час, отже раніше обговорюваний двотижневий термін доставки не є актуальним.

Позивач у справі №907/1011/24 нарахував відповідачу штрафні санкції за прострочення поставки товару за період з 01.08.2024 по 23.08.2024 року (загалом 23 дні).

Зважаючи на встановлені у п.п. 7.1.-7.2. Договору штрафні санкції за несвоєчасну поставку товару, відповідач зобов`язаний сплатити 67 137,00 грн пені, що становить 0,1% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару за 23 (двадцять три) дні прострочення поставки (розрахунок наведено нижче): 2 919 000 грн (ціна Договору) * 0,1% (розмір пені за день прострочення) * 23 (кількість днів прострочення) = 67 137 гривень.

Окрім того, відповідно п. 7.2 Договору позивач нарахував відповідачу штраф за прострочення виконання зобов`язань за Договором понад 10 днів, що становить: 2 919 000,00 грн (ціна Договору) * 10% (розмір штрафу) = 291 900 грн.

Відповідно до розрахунку позивача загальна заборгованість відповідача по сплаті штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобов`язань становить 359 037 грн.

Неналежне виконання відповідачем умов договору стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду в частині стягнення 239037,00 грн, апеляційний господарський суд надає правову оцінку спірним правовідносинам в межах вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У цій справі суд встановив, що 19.07.2024 року позивач - ЛКП «Міський центр інформаційних технологій» (покупець) та відповідач - ТзОВ « 007М» (постачальник) за результатом проведеної закупівлі уклали Договір про поставку товару №78-В.

Отже, укладений договір став підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З аналізу п. 5.1. Договору випливає, що строк поставки товару - впродовж 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня підписання Договору, але не пізніше 31.07.2024.

Згідно підп. 6.3.1 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим Договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору за не поставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару.

З аналізу матеріалів справи суд встановив, що відповідачем не здійснено поставку повної партії товару (Квадрокоптер DJI Mavic 3 у кількості 40 штук).

Позивач нарахував відповідачу штрафні санкції за період з 01.08.2024 по 23.08.2024 року (загалом 23 дні). Зважаючи на встановлені у п.п. 7.1.-7.2. Договору штрафні санкції за несвоєчасну поставку товару, відповідач зобов`язаний сплатити 67 137,00 грн пені, що становить 0,1% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару за 23 (двадцять три) дні прострочення поставки (розрахунок наведено нижче): 2 919 000 грн (ціна Договору) * 0,1% (розмір пені за день прострочення) * 23 (кількість днів прострочення) = 67 137 гривень.

Окрім того, відповідно п. 7.2 Договору позивач нарахував відповідачу штраф за прострочення виконання зобов`язань за Договором понад 10 днів, що становить: 2 919 000,00 грн (ціна Договору) * 10% (розмір штрафу) = 291 900 грн.

За розрахунком позивача, з яким погодився суд першої інстанції, загальна заборгованість відповідача по сплаті штрафних санкцій через невиконання зобов`язань за Договором становить 359 037 грн (Триста п`ятдесят дев`ять тисяч тридцять сім гривень) (пеня і штраф).

Апеляційним господарським судом перевірено нарахування штрафних санкцій у цій справі та встановлено, що їх розмір є обґрунтованим та арифметично правильним, який апелянтом не заперечується.

За положеннями частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 року у cправі № 920/437/22 зазначив про те, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 року у справі №915/2095/19.

У справі, що розглядається, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що відповідач вчиняв дії до примирення та повідомив позивача про обставини, які спричинили несвоєчасне виконання зобов`язань щодо термінів поставки товару. Разом із тим суд вважав, що вказані обставини не можуть слугувати підставою для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої договором.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки скаржником не доведено жодну з обставин, які б дозволяли зменшити нараховану позивачем згідно умов договору суму штрафних санкцій.

Можливість зменшення неустойки, передбачена статтею 551 Цивільного кодексу України, є правом суду, яке він може (але не зобов`язаний), застосувати з огляду на конкретні обставини, тобто зменшення неустойки є дискреційними повноваженнями суду, яке суд може реалізувати на власний розсуд.

Апеляційний господарський звертає увагу на те, що договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків в силу статті 11 Цивільного кодексу України, а відтак сторони, укладаючи договір, повинні розуміти наслідки невиконання чи неналежного виконання договірних зобов`язань.

Уклавши договір про поставку товару №78-В з позивачем, відповідач погодився на умови, викладені в указаному договорі, зокрема з відповідальністю, передбаченою в пунктах 7.1 та 7.2 договору. Відповідач погодився на такі умови, а відтак несе відповідальність за неналежне виконання своїх зобов`язань.

Позивач, не отримавши поставку повної партії товару (Квадрокоптер DJI Mavic 3 у кількості 40 штук), нарахував неустойку відповідно до пунктів 7.1 та 7.2 договору.

Зважаючи на вищеописані норми, правову позицію Верховного Суду, встановлені у цій справі обставини, а також враховуючи, що відповідач погодився на умови укладеного договору, колегія суддів вважає рішення суду в оскаржуваній частині таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального і процесуального права із з`ясуванням усіх обставин справи.

Доводи скаржника не спростовують висновків рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевий господарський суд законно й обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, зокрема в частині, що оскаржується апелянтом.

За наслідками апеляційного перегляду судового рішення в оскарженій частині, судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2025 року у справі №907/1011/24.

Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладається на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 007М»</a> б/н від 22.04.2025 року (вх. № 01-05/1242/25 від 23.04.2025 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2025 року у справі №907/1011/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяО.І. Матущак

СуддяІ.Ю. Панова