Рішення від 17.07.2025 по справі 910/26/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2025Справа № 910/26/22 (911/2442/24)

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін

за позовом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень"

про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення 145 181,67 грн

в межах справи №910/26/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгазтрейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень" (ідентифікаційний код 02583744)

про банкрутство

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що протягом 2021-2024 років відповідач не виконував умови договору оренди земельної ділянки загальною площею 1,3900 га для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей посвідчений державним нотаріусом Обухівської державної нотаріальної контори 15.01.2002 року за № 111 в частині внесення орендної плати, що призвело до накопичення заборгованості. Зазначені обставини, на думку позивача, є підставою для розірвання договору оренди та стягнення заборгованості у розмірі 145 181,67 грн.

2. Стислий виклад позиції відповідача

У поданих поясненнях, відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що заборгованість виникла внаслідок невідворотних дій надзвичайного характеру, які виникли після підписання договору. Так, на думку відповідача, оголошення в країні карантину у 2020 році та введення воєнного стану у 2022 році є достатньою підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання умов договору. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не доведено умисне порушення ним умов договору.

3. Процесуальні дії у справі

У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії розпорядження майном боржника, введеного ухвалою від 01.02.2022 перебуває справа № 910/26/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень".

До Господарського суду Київської області звернулася з позовом Козинська селищна рада Обухівського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень" про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення 145 181,67 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.09.2024 відкрито провадження у справі № 911/2442/24 за правилами загального позовного провадження.

29.01.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача дійшли пояснення.

10.02.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача дійшло клопотання про долучення доказів.

10.02.2025 до Господарського суду Київської області від позивача дійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.03.2025.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2025 надіслано матеріали справи № 911/2442/24 за позовом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень" про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення 145 181,67 грн. за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень" № 910/26/22.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказану справу передано для розгляду судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 справу № 910/26/22 (911/2442/24) в межах розгляду справи № 910/26/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень" прийнято до свого провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 26.06.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 відкладено розгляд справи на 10.07.2025.

04.07.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 відкладено розгляд справи на 17.07.2025.

17.07.2025 до Господарського суду міста Києва від розпорядника майна боржника надійшли заперечення до позовних вимог позивача.

У судовому засіданні 17.07.2025 представник позивача заявив усне клопотання про долучення доказів. Після технічної перерви, суд відмовив у долученні клопотання до матеріалів справи та повернув його представнику позивача.

В даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про задоволення позову.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову, з урахуванням викладених у письмових поясненнях мотивів.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 17.07.2025 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

15.01.2002 на підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.12.2001 № 4/1 між Козинською селищною радою та Дочірнім підприємством "санаторій Жовтень" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" був укладений договір оренди земельної ділянки АЕІ №257024, предметом якого є ділянка площею 5,79 га, яка знаходиться на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, згідно з планом землекористування.

Рішенням Козинської селищної ради від 01.04.2010 № 21, за наслідками розгляду заяви ДП Клінічний санаторій "Жовтень" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", внесено зміни до договору оренди від 15.01.2002 р. за взаємною згодою з ДП Клінічний санаторій "Жовтень" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" і вилучено з користування заявника земельну ділянку загальною площею 4,4га і зараховано її до земель запасу Козинської селищної ради.

Рішенням Козинської селищної ради від 14.05.2010 № 21 затверджено ДП Клінічний санаторій "Жовтень" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" технічну документацію по земельно-кадастровій інвентаризації та узгодженню зовнішніх меж земельної ділянки площею 1,3900 га, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район смт. Козин, що знаходиться у користуванні ДП Клінічний санаторій "Жовтень" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей на підставі договору оренди землі від 15.01.2002, який зареєстрований в Обухівському районному відділі земельних ресурсів за № 317 від 13.04.2004;

внесено зміни та доповнення до договору оренди землі від 15.01.2002, а саме встановлено площу земельної ділянки, яку орендодавець передає, а орендар набуває право тимчасового користування на умовах оренди 1,3900 га, що знаходиться в смт. Козин, Обухівського району, Київської області;

встановлено річну орендну плату за орендовану земельну ділянку в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідні зміни до умов договору оренди були угоджені сторонами шляхом укладення Договору про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 15.01.2002. Зокрема, п.1.1 договору оренди викладено у наступній редакції:

"на підставі рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради від 27.12.2001 за № 4/1 та рішення 32 сесії Козинської селищної ради 5 скликання № 21 від 01.04.2010 орендодавець передає, а орендар набуває право тимчасового користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 1,3900 га, яка знаходиться на території Козинської селищної ради, Обухівського району. Київської області, кадастровий номер 3223155400:03:018:0026".

Рішенням Козинської селищної ради від 05.09.2011 № 21 на підставі клопотання ДП Клінічний санаторій "Жовтень" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" внесено зміни до абзацу 3 пункту 2 рішення тридцять третьої сесії Козинської селищної ради V скликання від 14.05.2010 р. за № 21 "Про затвердження технічної документації по земельно-кадастровій інвентаризації та узгодженню зовнішніх меж земельної ділянки, що перебуває в користуванні ДП Клінічний санаторій "Жовтень" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", в частині встановлення розміру орендної плати, а саме встановлено річну орендну плату за орендовану земельну ділянку в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, що згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.08.2011 за № 05-08/4654, складеної Управлінням Держкомзему в Обухівському районі Київської області складає 1 007 333,00 грн.

У зв`язку з надходженням інформації від ГУ ДПС у Київській області щодо наявності станом на 01.07.2024 заборгованості зі сплати орендної плати за землю, орендовану відповідачем, позивач звернувся до останнього з листом від 15.07.2024, в якому просив до 03.08.2024 погасити заборгованість у розмірі 140 925,84 грн.

Згідно з розрахунком позивача, за 2021 рік відповідачу нараховано 38 409,87 грн орендної плати, з них сплачено 9 602,46 грн; за 2022 рік нараховано 42 250,44 грн; за 2023 рік нараховано 48 588,84 грн; за 2024 рік нараховано 25 534,98 грн.

З огляду на викладене позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.01.2002 та стягнення заборгованості з орендної плати за період з листопада 2021 року по липень 2024 року в розмірі 145 181,67 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди землі, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому Закону України "Про оренду землі", Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 124 Земельного кодексу України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладання договору оренди землі від 15.01.2002) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 12 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

У ст. 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін.

За положеннями ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Як встановлено судом, уклавши договір оренди земельної ділянки від 15.01.2002, сторони погодили, зокрема, обов`язок орендаря своєчасно вносити орендну плату у визначеному договором розмірі.

Надалі, за згодою сторін, розмір орендної плати було змінено Рішенням Козинської селищної ради від 05.09.2011 № 21 на підставі клопотання ДП Клінічний санаторій "Жовтень" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" до 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, що згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.08.2011 за № 05-08/4654, складеної Управлінням Держкомзему в Обухівському районі Київської області складає 1 007 333,00 грн.

Водночас, ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній у момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У відповідності до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами) (п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п. 12 Договору контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює районний податковий орган за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до п. 41.1.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Так, орендодавець 15.07.2024 звернувся до орендаря з вимогою сплатити заборгованість за договором оренди земельної ділянки, посилаючись на інформацію від ГУ ДПС у Київській області щодо наявності станом на 01.07.2024 заборгованості зі сплати орендної плати за землю у розмірі 140 925,84 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

У відповідності до п. 285.1, 285.2 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Зважаючи на викладене, позивачем правомірно розраховано наявну заборгованість відповідача з орендної плати за період з листопада 2021 року по липень 2024 року в розмірі 145 181,67 грн, з урахуванням її часткового погашення у 2021 році.

Вказаний розмір частково підтверджується наданою відповідачем податковою декларацією з плати за землю за 2024 рік. Заперечень щодо заявленого розміру відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Заперечуючи щодо задоволення позову, відповідач посилається на наявність обставин надзвичайного характеру, які звільняють його від відповідальності за невиконання умов договору.

Відповідно до п. 5.1. договору оренди земельної ділянки від 15.01.2002 до невідворотних дій надзвичайного характеру відносяться такі, про які сторони не могли ні передбачити, ні попередити загальновживаними заходами (повінь і паводок катастрофічного типу, землетрус, обвали і зсуви, пожежа та інші явища природи, а також війна або військові дії) які призвели до неможливості виконання даного договору.

Пунктом 5.2. цього ж договору передбачено, що сторони звільняються за часткове або повне невиконання обов`язків в рамках даного договору, якщо це невиконання пов`язане з невідворотними діями надзвичайного характеру, які виникли після підписання договору.

В п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, вказана норма передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Відтак, відповідач, посилаючись на настання обставин непереборної сили, що вплинули на виконання ним умов договору оренди, зобов`язаний надати беззаперечний доказ наявності такого впливу та взаємозв`язку між обставиною та конкретним негативним наслідком - сертифікат про форс-мажорні обставини, засвідчений Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою.

Водночас, відповідач посилається на те, що обставини непереборної сили, а саме пандемія SARS-CoV-2 та воєнний стан в Україні є загальновідомими, а також вважає належним підтвердженням вказаних обставин лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», яким Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Однак, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. У будь-якому разі стороні необхідно довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією Російської Федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на певне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Таким чином, відповідачем не доведено наявності обставин, що звільняли б його від відповідальності за невиконання умов договору оренди земельної ділянки від 15.01.2002 в частині внесення орендної плати у розмірі 140 925,84 грн.

Отже, з огляду на викладені обставини та приписи закону, суд дійшов висновку, що заборгованість у розмірі 140 925,84 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимоги позивача про розірвання договору, то суд відзначає наступне.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Водночас, у пункті д) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Верховний Суд у постанові від 06.10.2021 у справі №573/1831/20 дійшов висновку, що згідно зі ст. 13, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

За загальними правилами ст. 651 Цивільного кодексу України умовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Оскільки судом було встановлено факт систематичного невиконання умов договору відповідачем в частині внесення орендної плати у період з листопада 2021 року по липень 2024 року, договір оренди земельної ділянки від 15.01.2002 підлягає розірванню.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.01.2002 року, із змінами та доповненнями, який укладений між Козинською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень", посвідчений державним нотаріусом Обухівської державної нотаріальної контори 15.01.2002 року № 111 щодо земельної ділянки площею 1,3900 га, кадастровий помер 3223155400:03:018:0026, для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень" на користь Козинської селищної ради заборгованості по орендній платі за орендовану земельну ділянку в розмірі 145 181,67 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Козинської селищної ради Обухівського району Київської області - задовольнити.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 15.01.2002 року, із змінами та доповненнями, який укладений між Козинською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень", посвідчений державним нотаріусом Обухівської державної нотаріальної контори 15.01.2002 року № 111 щодо земельної ділянки площею 1,3900 га, кадастровий помер 3223155400:03:018:0026, для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінічний санаторій "Жовтень" (03084, місто Київ, Столичне шосе, інше, 27 км; ідентифікаційний код 02583744) на користь Козинської селищної ради (08711, Обухівський р-н, Київська обл., селище міського типу Козин, вулиця Партизанська, будинок, 2; ідентифікаційний код 04362697, р/р IBAN UA798999980334169812000010822 ГУК у Київ.обл/Козипська сел18010600, Казначейство України (ел.адм.подат. 18010600) заборгованість по орендній платі в розмірі 145 181 (сто сорок п`ять тисяч сто вісімдесят один) грн 67 коп. та судовий збір в сумі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 05.08.2025

Суддя Сергій СТАСЮК