Повістка від 06.08.2025 по справі 766/3298/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/3298/23

Номер провадження: 22-з/819/41/25

ДОДАТКОВА П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2025року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Приходько Л. А.,

суддів: Базіль Л. В.,

Радченка С. В.,

секретар Андреєва В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Голопристанський відділ державної виконавчої служби у Скадовському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алло»,

третя особа - Великоолександрівський ВДВС у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло» - адвоката Нестерова Єгора Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Голопристанського відділу державної виконавчої служби у Скадовському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Великоолександрівський ВДВС у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про відшкодування збитків та моральної шкоди,

встановив:

Постановою Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2025 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 лютого 2025 року та додаткове рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 березня 2025 року залишені без змін.

Питання про судові витрати, а саме про розподіл витрат на професійну правничу допомогу понесену ТОВ «Алло» під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції судом не вирішено.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло» адвокат Шевцова В.В. у відзиві на апеляційну скаргу, сформовану в системі «Електронний суд» 16 квітня 2025 року, просило стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 20000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Алло» подав до суду копію додаткової угоди №52 від 10 квітня 2025 року до договору про надання правової допомоги №А1 від 10 червня 2019 року, копію акту прийому-передачі послуг №52 від 16 квітня 2025 року до договору про надання правової допомоги №А1 від 10 червня 2019 року та додаткової угоди №52 від 10 квітня 2025 року, платіжну інструкцію №19437965 від 16 квітня 2025 року, відповідно до якої ТОВ «Алло» здійснило платіж у розмірі 20000.00грн за підставі акту прийому-передачі послуг №52від 16 квітня 2025 року, із призначенням платежу оплата витрат на підставі акту прийому-передачі послуг №52від 16 квітня 2025 року до договору про надання правової допомоги №А1 від 10 червня 2019 року та додаткової угоди №52 від 10 квітня 2025 року.

21 липня 2025 року представник ТОВ «Алло» адвокат Нестеров Є.М. подав, сформувавши в системі «Електронний суд», заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не вирішив питання про відшкодування судових витрат, зокрема витрат Товариства на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

30 липня 2025 року адвокат Родіонова В.Є., діючи від імені ОСОБА_1 подала, сформувавши в системі «Електронний суд» заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення з приводу стягнення судових витрат у вигляді правової допомоги, посилаючись на необґрунтованість та не співмірність заявлений стороною розмір судових витрат на правничу допомогу. При цьому вказувала на те, що стороною відповідача неодноразово вживалися заходи щодо затягування розгляду справи, щодо витребування документів, які не вливали на розгляд справи та призначення експертиз у справі, у якій не подано зустрічного позову щодо недійсності укладених позивачем угод. Крім того зазначала, що сторона приймала участь в режимі відеоконференції у двох судових засіданнях не витрачаючи часу на прибуття та проїзд до місця судового розгляду. Участь у судових засіданнях зайняло не більше двох годин.

Одночасно просила розглянути питання щодо ухвалення додаткового рішення у її відсутність.

У письмових поясненнях на заперечення, сформованих 31 липня 2025 року у системі «Електронний суд», представник ТОВ «Алло» адвокат Нестеров Є.М. вказував на те, що доводи представника позивача є формальними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, а заявлені Товариством витрати на професійну правничу допомогу є співмірними з розміром позовних вимог і складністю справи.

У письмовій заяві від 04 серпня 2025 року, сформованої в системі «Електронний суд», представник ТОВ «Алло» адвокат Нестеров Є.М. просив питання про ухвалення додаткового рішення розглянути у відсутність представника ТОВ «Алло».

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами третьою, четвертою статті 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка належним чином повідомленого учасника справи для розгляду питання про ухвалення додаткового рішення не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень суду.

З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду питання про ухвалення додаткового рішення, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду питання, створення апеляційним судом під умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду питання, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності неявившихся учасників справи.

Положеннями статті59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частинитретьоїстатті2 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків в потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістомстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2019 року між Адвокатським бюро «Олександра Шевченка» в особі керівника Шевченко О.А. та ТОВ «Алло» укладено договір №А1 про надання правової допомоги від 10 червня 2019 року.

Відповідно до додаткової угоди №52 від 10 квітня 2025 року до договору про надання правової допомоги №А1 від 10 червня 2019 року ТОВ «Алло» (замовник) доручило Адвокатському бюро «Олександра Шевченка» (виконавець) надати консультації, з урахуванням норм чинного законодавства, прецедентної практики та правових висновків за аналогічними справами з питань викладених в апеляційних скаргах ОСОБА_1 на рішення та додаткове рішення у справі № 766/3298/23, а також підготувати, скласти та подати до суду відзив на апеляційні скарги у цій же справі.

Цією ж додатковою угодою сторони погодили розмір оплати за послуги передбачені угодою в сумі 20000.00грн за 40 годин.

Як вбачається з ордеру серії АЕ № 1378599 виданого 10 квітня 2025 року АБ «Олександра Шевченка», ТОВ «Алло» на підставі договору від 15 листопада 2024 року, ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги №А1 від 10 червня 2019 року про надання правової допомоги № 15-04/24 від 15 квітня 2024 року уповноважує адвоката Шевцову В.В. представляти інтереси Товариства у Херсонському апеляційному суді.

16 квітня 2024 року представником ТОВ «Алло» адвокатом Шевцовою В.В. подано до Херсонського апеляційного суду, сформовано в системі «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суху Херсонської області від 24 лютого 2025 року та відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Херсонського міського суху Херсонської області від 25 березня 2025 року.

Згідно акту прийому-передачі послуг №52від 16 квітня 2025 року до договору про надання правової допомоги №А1 від 10 червня 2019 року та додаткової угоди №52 від 10 квітня 2025 року виконавець надав, а замовник прийняв послуги з надання консультації, з урахуванням норм чинного законодавства, прецедентної практики та правових висновків за аналогічними справами з питань викладених в апеляційних скаргах ОСОБА_1 на рішення та додаткове рішення у справі № 766/3298/23, та з підготовки, складення та подання до суду відзиву на апеляційні скарги у цій же справі загальною вартістю 20000.00грн за 40 годин.

Відповідно до платіжної інструкції №19437965 від 16 квітня 2025 року ТОВ «Алло» здійснило платіж у розмірі 20000.00грн на підставі акту прийому-передачі послуг №52від 16 квітня 2025 року.

Вирішуючи питання про стягнення понесених ТОВ «Алло» витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні у матеріалах справи документи є підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання Товариством послуг адвоката та понесення ним відповідних витрат під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Доводи представника позивача щодо відсутності підстав для відшкодування понесених Товариством витрат на правничу допомогу через зловживання представником Товариства процесуальними правами при розгляді справи в суді першої інстанції, участь представника ТОВ «Алло» у розгляді справи в режимі відеоконференції у двох судових засіданнях без витрати часу на прибуття та проїзд до місця судового розгляду, не співмірність зі складністю справи колегією суддів не приймаються з огляду на таке.

Наразі вирішується питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу надану АБ «Олександра Шевченка» ТОВ «Алло» при апеляційному перегляді рішень, а тому посилання представника позивача на процесуальні дії вчиненні представником відповідача у суді першої інстанції не мають значення для вирішення питання щодо розподілу судових витрат понесених учасником справи при апеляційному перегляді судового рішення.

Наданими ТОВ «Алло» додатковою угодою №52 від 10 квітня 2025 року до договору про надання правової допомоги №А1 від 10 червня 2019 року та актом прийому-передачі послуг №52 від 16 квітня 2025 року визначений вичерпний перелік послуг з правничої допомоги, це надання консультацій, з урахуванням норм чинного законодавства, прецедентної практики та правових висновків за аналогічними справами з питань викладених в апеляційних скаргах ОСОБА_1 та підготовка, складення та подання до суду відзивів на апеляційні скарги. Заявлені Товариством витрати на професійну правничу допомогу не включають участь у судових засіданнях.

Заперечення представника позивача, щодо неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу складності справи не містять жодних обґрунтування та доказів на їх підтвердження, проте частиною шостою статті 137 ЦПК України обв`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд в своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови Верховного Суду у справах №922/445/19, №922/3436/20, №910/7586/19 та №910/16803/19).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі 686/31892/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

З урахуванням встановлених обставин та того, що АБ «Олександра Шевченка» в особі адвоката Шевцової В.В. надавалась на підставі договору про надання правової допомоги №А1 від 10 червня 2019 року та додаткової угоди №22 до цього ж договору правнича допомога ТОВ «Алло» при розгляді цієї справи у суді першої інстанції, яка, зокрема, складалася з надання консультації з питань практичного застосування норм законодавства що регулює спірні відносини, що виникли між позивачем та ТОВ «АЛЛО», проведення аналізу прецедентної практики та правових висновків за аналогічними справами; складення відзиву тощо, надання тим самим адвокатом послуг передбачених умовами додаткової угоди №25 до договору про надання правової допомоги №А1 від 10 червня 2019 року, а саме надання консультацій, з урахуванням норм чинного законодавства, прецедентної практики та правових висновків за аналогічними справами з питань викладених в апеляційних скаргах та підготовка і складення відзивів на апеляційні скарги, на думку колегії суддів, не вимагало від адвоката додаткового вивчення законодавства, що регулює спірні відносини, аналізу прецедентної практики та правових висновків за аналогічними справами. Відзив на апеляційну скаргу містить посилання на ті ж самі обставини, норми права та правові висновки, що і відзив та доповнення до відзиву подані представниками товариства в суді перші інстанції. Зазначені обставини викликають ґрунтовні сумніви щодо реальної витрати адвокатом кількості годин, зазначених у додатковій угоді №52 та акті прийому-передачі, на надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, враховуючи, що відповідно до документів наданих на підтвердження витрат на правничу допомогу, адвокатом на надання правової допомоги в суді першої інстанції було витрачено вдвічі менше часу ніж в суді апеляційної інстанції, незважаючи на надання правової допомоги у значно більшому розмірі.

Отже, дослідивши надані представником Товариства документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів, враховуючи критерії співмірності, реальності, їх розумності та пропорційності до характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн, що зумовлює часткове задоволення заяви ТОВ «Алло»про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та, відповідно, стягнення з позивача на користь ТОВ «Алло»вказаних витрат у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись статтею 270 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальність «Алло» адвоката Нестерова Єгора Миколайовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Алло» (ЕДРПОУ 30012848, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Барикадна, 15А) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000( п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л. А. Приходько

Судді: Л. В. Базіль

С. В. Радченко