Рішення від 05.08.2025 по справі 826/19539/16

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2025 року Справа№826/19539/16

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу (ЄДРПОУ ВП 44116011, за місцезнаходженням: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116), Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393, за місцезнаходженням: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2016 №0020801201, №0020811201, визнання протиправною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просило:

- визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.07.2016 за №0020801201 та №0020811201;

- визнати протиправною бездіяльність ДФС України, яка полягала в неприйнятті вмотивованого рішення за скаргою ТОВ «Текссол-С» №0310/16-03 від 03.10.2016 протягом строку, визначеного пунктом 56.8 та пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки допущення позивачем помилки при визначенні податкових зобов`язань з податку на додану вартість до сплати за результатами господарської діяльності за вересень 2015 року (шляхом їх завищення, що підтверджується уточнюючим розрахунком за вересень 2015 року) не може, на думку позивача, бути підставою для притягнення позивача до фінансової відповідальності, адже помилкове декларування позивачем надмірних сум, що підлягають до сплати в бюджет, не може вважатися грошовим зобов`язанням у розумінніПодаткового кодексу України, а обов`язок зі сплати податку не може виникати у платника в силу допущення ним помилки при обчисленні податкового зобов`язання. Також на думку позивача, бездіяльність податкового органу є протиправною, оскільки відповідач-2 не надав вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги-2, то скарга-2 є задоволеною, на думку позивача, в силу пункту56.9 статті 56 Податкового кодексу України, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 06 червня 2017 року позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв не у спосіб, передбачений пунктом86.8 статті 86 Податкового кодексу України, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення могли бути прийняті відповідачем лише починаючи з 28 липня 2016 року. Тому, на думку позивача, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю Текссоп-С відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.12.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2019 скасовано, а справу №826/19539/16 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2022 прийнято до провадження адміністративну справу №826/19539/16. Від учасників справи судом витребувано письмові пояснення щодо постанови Верховного Суду від 23.12.2021.

19.01.2022 представником позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва подано додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган не прийняв до уваги практику Верховного суду. Поза увагою залишилось, те що з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою й нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні, та те, що подання уточнюючої податкової декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як нарахування штрафної санкції за статтею 126 ПК України залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати суми податкового зобов`язання.

Крім того, позивач вказав на протиправну бездіяльність ДПС України не прийнявши вмотивованого рішення за скаргою позивача протягом строку визначеного пунктами 56.9 статті 56 ПУ України, що слугує підставою для повного скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

27.03.2025 адміністративна справа №826/19539/16 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Зеленову А.С.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2025 адміністративну справу №826/19539/16 прийнято до провадження. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розгляд справи розпочато спочатку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2025 допущено заміну відповідачів у справі №826/19539/16 з Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на її правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві як територіальний орган (відокремлений підрозділ) Державної податкової служби України та Державної фіскальної служби України на її правонаступника Державну податкову службу України.

ГУ ДПС у м. Києві надало відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що перевіркою своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено порушення вимог пп. п.57.1 ст.57 ПК України.

Позивач надав відповідь на відзив аналогічну додатковим поясненням від 19.01.2022.

ДПС України також надані пояснення в яких відповідач зазначив, що при прийнятті рішення за скаргою позивача ним було дотримано всі необхідні вимоги, які ставляться до форми та змісту рішення про результати розгляду скарги, яке містить відповідне чітке мотивування підстав для залишення скарги без задоволення, а рішення контролюючого органу без змін.

Відповідач звернув увагу на те, що матеріали справи містять належну та допустимі докази дотримання на той момент ДФС України як строків розгляду скарги, так і порядку направлення рішення по скарзі на адресу позивача.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази і відзив, встановив наступне.

20.05.2015 позивач подав до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року за реєстраційним номером № 9101142234 від 20.05.2015.

Відповідно до рядка 24 Декларації за квітень 2015 року, позивач визначив суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 1995858,00 грн.

17.06.2015 позивач подав до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року за реєстраційним номером№ 9126520223 від 17.06.2015.

17.07.2015 позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року за реєстраційним номером № 9150575276 від 17.07.2015.

17.08.2015 позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року за реєстраційним номером № 9172599292 від 17.08.2015.

Відповідно до рядка 25.1 декларації за липень 2015 року, позивач визначив суму податку на вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету в розмірі 50540,00 грн.

17.09.2015 позивачем подана до відповідача-1 податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2015 року за реєстраційним номером № 9192910149 від 17.09.2015.

17.10.2015 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року за реєстраційним номером № 9214521350 від 19.10.2015.

Так, відповідно до рядка 25.1 декларації за вересень 2015 року, позивач визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету у розмірі 789081,00 грн.

27.11.2015 позивач, самостійно виявивши помилку в декларації за квітень 2015 року та керуючись приписами абзацу 1 пункту50.1статті50 Податкового кодексу України, подав до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок: за квітень 2015 за № 9241877721; за травень 2015 за № 9241877698; за червень 2015 за № 9241877700; за липень 2015 за № 9241877686; за серпень 2015 за № 9241877744; за вересень 2015 за № 9241877714.

У зв`язку з цим, ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість (з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань), за результатами якої складено акт перевірки від 21.07.2016 № 9657/26-58-12-01-35892372, яким, встановлено порушення пункту57.1статті57 Податкового кодексу України, а саме, товариством протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість - порушено терміни сплати податку на додану вартість у загальній сумі 329615,00 грн (затримка до 30 днів) та у загальній сумі 583954,00 грн (затримка більше 30 днів).

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 21.07.2016: № 0020801201, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеногоПодатковим кодексом України, та на підставістатті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 27 календарних днів сплати грошового зобов`язання в розмірі 329615,00 грн., ТОВ «Текссол-С» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 32961,50 грн.; № 0020811201, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеногоПодатковим кодексом України, та на підставістатті 126 Податкового кодексу України, за затримку на 89 календарних днів сплати грошового зобов`язання в розмірі 583954,00 грн., ТОВ «Текссол-С» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 160790,95 грн.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у порядку адміністративного оскарження до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України.

Так, рішеннями про результати розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві від 21.09.2016 за№ 110/26-15-1001-35 та ДФС України від 30.11.2016 за № 25797/6/99-99-11-03-01-25, скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

У відповідності до змісту рішення від 30.11.2016 №25797/6/99-99-11-03-01-25, рішенням ДФС України від 25.10.2016 № 22969/6/99-99-11-03-01-25, строк розгляду скарги було продовжено до 03.12.2016 включно.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, товариство звернулось до суду за захистом своїх прав.

На платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання.

Сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

За несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначенихПодатковим кодексом України.

Платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеномустаттею 50 ПК України.

Скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 826/19539/16 та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд виходив з того, що суди першої та апеляційної інстанцій визнаючи доведеним податкове правопорушення не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23 січня 2018 року у справі № 810/2108/16, від 13 лютого 2018 року у справі № 803/1156/17 від 12 червня 2018 року у справі №822/2198/17, від 23 червня 2018 року у справі № 820/2508/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 824/95/18-а, від 25 квітня 2019 року у справі №826/19068/16, від 20 січня 2021 року у справі № 826/7382/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 812/1520/15, від 10 вересня 2020 року у справі № 812/1703/16, від 19 серпня 2021 року у справі 812/1666/17. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченоїстаттею 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як нарахування (застосування) штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Враховуючи вказану правову позицію, суди попередніх інстанцій не надали оцінку правомірності нарахування штрафних санкцій на підставі уточнюючих розрахунків з ПДВ.

Верховний Суд додатково звернув увагу на те, що специфіка нарахуванняштрафної санкції, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченоїстаттею 126 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Стаття 67 Конституції Українивизначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс Українирегулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів16.1.3,16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом46.1 статті 46 Податкового кодексу Україниподаткова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт49.1 статті 49 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, згідно із приписами пункту57.1 статті 57 Податкового кодексу Україниплатник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до пункту54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже з моменту подання платником податків податкової декларації, визначена ним сума податкового зобов`язання є узгодженою і має бути сплачена у граничні терміни, визначені законом.

В силу приписів пункту50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, вказаними нормами встановлено право платника податку, у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Предметом оскарження у цій справі є вимоги щодо визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21 липня 2016 року № 0020801201 та № 00208112014.

Судом встановлено, що 27.11.2015 позивач, самостійно виявивши помилку в декларації за квітень 2015 року та керуючись приписами абзацу 1 пункту50.1 статті 50 Податкового кодексу України, подав до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень - вересень 2015 року.

згідно з даними ІКПП та АІС «Податковий Блок», ТОВ «Текссол-С» нарахування та погашення зобов`язань відбувалось наступним чином:

сума в розмірі 50540,00 грн., яка була нарахована 30 серпня 2015 року на підставі податкової декларації з ПДВ (№ 9172599292 від 17 серпня 2015 року) сплачена 27 листопада 2015 року у сумі 50540,00 грн., згідно з уточнюючим розрахунком (№ 9241877686 від 27 листопада 2015 року), тобто, з затримкою на 89 календарних днів;

сума в розмірі 789081,00 грн., яка була нарахована 30 жовтня 2015 року на підставі податкової декларації з ПДВ (№ 9214521350 від 19 жовтня 2015 року) сплачена 27 листопада 2015 року у сумі 329615,00 грн., згідно з уточнюючим розрахунком (№ 9241877714 від 27 листопада 2015 року), тобто, із затримкою на 27 календарних днів та 05 січня 2016 року у сумі 459466,00 грн., згідно з платіжним дорученням від 05 січня 2016 року № 2963, тобто, з затримкою на 67 календарних днів;

сума в розмірі 380155,00 грн, яка була нарахована 27 листопада 2015 року на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (№ 9241877721 від 27 листопада 2015 року) сплачена 27 листопада 2015 року, у сумі 306206,27 грн за рахунок переплати та 05 січня 2016 року у сумі 73948,73 грн., згідно з платіжним дорученням від 05 січня 2016 року № 2963, тобто, із затримкою на 39 календарних днів.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що позивач при поданні уточнюючих податкових декларацій реалізував своє право на усунення самостійно виявлених помилок і не здійснював при цьому сплати податкових зобов`язань, а тому притягнення його до відповідальності за погашення податкового зобов`язання з порушенням строку і фактичне ототожнення відповідачем подання уточнюючої декларації з погашенням грошового зобов`язання не відповідає змісту та сутності пункту126.1статті126 Податкового кодексу Українита покладає на платника додатковий тягар майнових зобов`язань за відсутності відповідного правового підґрунтя.

Отже контролюючий орган при проведенні камеральної перевірки використав дані уточнюючого розрахунку виключно як факт погашення залишкуподаткових зобов`язань по декларації з ПДВ. Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що подання уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, виключає об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченоїстаттею 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання.

У податкового органу відсутні підстави для розрахунку штрафних санкцій, виходячи з суми податкового зобов`язання без врахування уточнюючих показників, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки допущеної при її поданні.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності ДФС України, яка полягала в неприйнятті вмотивованого рішення за скаргою ТОВ Текссол-С №0310/16-03 від 03.10.2016 протягом строку, визначеного пунктами 56.8 та 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що скарга позивача від 03.10.2016 за №0310/16-03 на оскаржувані податкові повідомлення-рішення отримана Державною фіскальною службою України 05.10.2016.

Відповідно до пункту 56.8. статті 56 Податкового Кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Пунктом 56.9 цієї статті Кодексу передбачено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 25.10.2016 №22969/6/99-99-11-03-01-25 строк розгляду скарги було продовжено до 03.12.2016 включно.

Рішення про результати розгляду скарги прийнято ДФС України від 30.11.2016 за №25797/6/99-99-11-03-01-25 скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач стверджує в уточненій позовній заяві, що на час звернення з позовом ним не було отримано рішення від 30.11.2016 №25797/6/99-99-11-03-01-25 про розгляд скарги.

Проте, до позовної заяви було додано таке рішення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно копії поштового конверту, копію рішення направлено на адресу позивача 30.11.2016, а отримано позивачем 02.12.2016,

Крім того, ані судами першої та апеляційної інстанції при попередньому розгляді справи, а ні Верховним судом при направленні справи на новий розгляд не встановлено жодних порушень з боку відповідача 2 в процедурі прийняття рішення по скарзі.

Таким чином, доводи позивача в частині позовних вимог до ДПС України є неправомірними, не обґрунтованими, що не підлягають задоволенню.

Частинами першою та другоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинстваунормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.07.2016 за №0020801201 та №00208112014.

Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність ДПС України, яка полягала в неприйнятті вмотивованого рішення за скаргою ТОВ «Текссол-С» №0310/16-03 від 03.10.2016 протягом строку, визначеного пунктом 56.8 та пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, суд позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплатусудового збору.

Судом встановлено, що при зверненні з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3129,86 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2016 позовну заяву залишено без руху.

20.01.2017 позивачем на усунення недоліків згідно ухвали від 14.12.2016 надано уточнений позов включивши до нього додаткову позовну вимогу немайнового характеру, а саме, позивач просив визнати протиправною бездіяльність ДФС України, яка полягала в неприйнятті вмотивованого рішення за скаргою ТОВ «Текссол-С» №0310/16-03 від 03.10.2016 протягом строку, визначеного пунктом 56.8 та пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.

Отже, позивачем додатково сплачено суму судового збору за нову позовну вимогу у розмірі 1 600, 00 грн.

У зв`язку з тим, що судом частково задоволено позовні вимоги та прийнято рішення визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.07.2016 за №0020801201 та №0020811201 які прийняті відповідачем-1, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу на користь позивача судовий збір у розмірі 3129,86 грн.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу (ЄДРПОУ ВП 44116011, за місцезнаходженням: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116) Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393, за місцезнаходженням: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2016 №0020801201, № 0020811201, визнання протиправною бездіяльності задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016 №0020801201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.07.2016 №0020811201.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» суму судового збору у розмірі 3129,86 грн.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 05.08.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов