Ухвала від 07.08.2025 по справі 160/1255/25

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

07 серпня 2025 року

м. Київ

справа №160/1255/25

адміністративне провадження №К/990/30745/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року (колегія у складі суддів Чередниченка В.Є., Іванова С.М., Шальєвої В.А.)

у справі № 160/1255/25

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, начальника Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної в місті ради Угринович Людмили Володимирівни, Міністерства у справах ветеранів України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , позивачі, скаржники) звернулися до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, начальника Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної в місті ради Угринович Людмили Володимирівни та Міністерства у справах ветеранів України (далі також - відповідачі), в якому просили:

- визнати протиправною відмову відповідачів видати посвідчення для членів сімей загиблих ветеранів війни - ОСОБА_1 (вдові інваліда Другої світової війни І групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_3 ) і ОСОБА_2 (вдові інваліда Другої світової війни ІІ групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_4 у порядку ст.ст. 7, 10 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ);

- зобов`язати відповідачів видати посвідчення членам сімей загиблих ветеранів війни - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку ст.ст. 7, 10 Закону № 3551-ХІІ;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради та начальника Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної в місті ради Угринович Л.В. опублікувати оголошення про оскарження протиправних дій у суді на веб-сайті виконкому Центрально-міської районної в місті ради web: vvkonkom-tsmia-.gov.ua. згідно ч. 4 ст. 264 КАС України;

- зобов`язати Міністерства у справах ветеранів України опублікувати оголошення про оскарження протиправних дій у суді у газеті «Урядовий кур`єр» згідно з ч. 4 ст. 264 КАС України.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 14.03.2025 позов задовольнив частково. А саме:

- визнав протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, викладену в листах від 08.07.2024 за № 10/01-31/1982 і № 10/01-31/1983 у наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни;

- зобов`язав Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати їм посвідчення встановленого зразка;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Надалі Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 17.06.2025, задовольнивши апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України, скасував зазначене рішення суду першої інстанції від 14.03.2025 та прийняв нове - про відмову в задоволенні позову.

21.07.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , в якій останні з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просять скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025, а натомість зашити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2025.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

Щодо обгрунтування заявлених підстав касаційного оскарження.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, за правилами норм ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржники не навели обов`язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судового рішення в касаційному порядку за п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Позивачі не вказали на конкретні норми матеріального права, які були застосовані судом апеляційної інстанції неправильно. Натомість виклали фактичні обставини із покликанням на постанову Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 520/2798/19 (без доведення при цьому подібності правовідносин), а також судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені в інших справах.

Таким чином, касаційна скарга не містить аргументованих мотивів підстави касаційного оскарження в розумінні п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.

Одночасно приписами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України визначено, що судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У цій касаційній скарзі міститься покликання на те, що ця справа становить значний суспільний інтерес.

У контексті з наведеним Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Одночасно оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Проте позивачі у касаційній скарзі не наводять аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до цієї справи; не вказують на обставин, які б вирізняли таку справу з-поміж інших справ даної категорії спорів.

У взаємозв`язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов`язок у силу приписів ч. 3 ст. 334 КАС України покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Стосовно сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановлених законом порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Частинами 1 та 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що з 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3 028 гривень.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4, ч. 7 ст. 6 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, судовий збір який підлягає сплаті за подання цієї касаційної скарги кожним із позивачів, становить 7 267,20 грн (тобто 1 211,20 грн х 3 х 200%).

Проте ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до матеріалів касаційної скарги не долучені докази сплати ними судового збору за подання цієї скарги в сумі 7 267,20 грн. (кожною). Натомість, покликаючись на норми п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону № 3551-ХІІ, а також певні судові рішення (постанову Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 160/4401/19, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі № 160/18650/22), ухвалені у справах не за їх участю, скаржниці стверджують, що вони звільнені від сплати судового збору.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Втім, такі посилання скаржниць Суд вважає наразі безпідставними, оскільки з доданих до касаційної скарги документів не убачається, що останні є дружинами чоловіків, які мали статус інвалідів Другої світової війни. Зокрема, відповідним актом працівників відділу забезпечення функціонування автоматизованого документообігу управління забезпечення автоматизованого документообігу суду від 21.07.2025 зафіксовано, що під час розкриття конверта (пакета), в якому було надіслано касаційну скаргу, виявлено відсутність: «копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 04.11.1994; копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 НОМЕР_2 від 25.11.2005 та касаційна скарга до Верховного Суду надійшла в 1 примірнику».

Таким чином, з метою підтвердження наявності підстав для звільнення позивачок від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги в порядку п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI останнім необхідно подати відповідні документальні докази, що підтверджують статус їх чоловіків

Окрім того, касаційна скарга подана без дотримання інших вимог ч. 4 ст. 330 КАС України. Так, за приписами названих частини та статті до касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Скаржники подали касаційну скаргу в паперовій формі, не долучивши при цьому до неї її копій разом із додатками у кількості примірників, що відповідає кількості інших учасників справи (відповідачів).

Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржникам десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного провадження, передбачених ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, а також копій цієї скарги разом із додатками для надсилання такої відповідачам; надання документів на підтвердження сплати судового збору у розмірі у зазначеній вище сумі коштів кожним із скаржників або документальних доказів того, що вони в розумінні норм закону звільняються від сплати судового збору.

Реквізити для сплати судового збору:

отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

код ЄДРПОУ: 37993783;

код класифікації доходів бюджету: 22030102;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

найменування податку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Також скаржнику слід роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали скарга буде повернута (п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України).

Керуючись ст.ст. 330, 332 КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 160/1255/25 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою осіб, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з дією воєнного стану в Україні.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя С.Г. Стеценко