Ухвала від 05.08.2025 по справі 953/6714/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №953/6741/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/887/25 Доповідач ОСОБА_2

Категорія: тримання під вартою

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

підозрюваного ОСОБА_9

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Харків врежимі відеоконференціїапеляційну скаргузахисника ОСОБА_7 на ухвалуслідчого суддіКиївського районногосуду м.Харковавід 30червня 2025року,якою задоволеноклопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42025052110000001 від 16 січня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, до 26 серпня 2025 року -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

В провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиногореєстру досудових розслідуваньза№ 42025052110000001 від 16 січня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, в якому ОСОБА_9 підозрюється:

- в участі у злочинній організації, вчиненій службовою особою з використанням службового становища;

- в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією, в умовах воєнного стану;

- в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією, повторно, в умовах воєнного стану;

- в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією, повторно, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах.

28.06.2025 року о09 год. 58 хв. ОСОБА_9 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

28.06.2025 року о 09:48 год. ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.

28.06.2025 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_9 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 30 червня 2025 року задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 26.08.2025 року без визначення розміру застави.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі та поясненнях до неї захисник просить ухвалу слідчого скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме у виді застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В обґрунтуванняапеляційної скаргипосилається нате,що підозра,яка булавручена ОСОБА_9 ,є необґрунтованою, оскільки висновки експертиз, на які посилається сторона обвинувачення, є недостовірними та не можуть розглядатися як належні та допустимі докази обґрунтованості підозри. Слідчим суддею не були проаналізовані докази обґрунтованості підозри з урахуванням того, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом та самостійно встановлювати ціни на продукцію

Зазначає, що стороною обвинувачення не доведено та не обґрунтовано наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Посилається на те, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави обумовлено єдиною підставою, а саме наявністю у кваліфікації ст.255 КК України, серед тих статей, за якими пред`явлено підозру, однак відомості за ст. 255 КК України були внесені до ЄРДР за день до вручення підозри, що є маніпулятивним і штучним засобом посилення правової кваліфікації дій з боку сторони обвинувачення.

Прокурор подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, просить апеляційну скаргу залишити без задволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_9 та його захисників на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви суду

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.

Згідно ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.177, 178 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.193,194КПК України заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного такого виняткового виду запобіжного заходу як тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України,а наявністьсамої обґрунтованоїпідозри підтверджуєтьсявідповідними письмовимидоказами,зібраними підчас досудовогорозслідування.

КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Відповідно до вимог п.п.4,5 ч.1 ст.277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Як убачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_9 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється останній, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йомукримінальних правопорушень,передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у: протоколах складеними в результаті проведення НСРД під час досудового розслідування кримінального провадження; протоколі обшуку від 12.04.2025 року; протоколі огляду від 22.04.2025 року мобільного телефону Samsung, який належить директору ТОВ «Тех-Інком» ОСОБА_9 , в якому зафіксовано зміст листування ОСОБА_9 в месенджері WhatsApp із ОСОБА_11 (організатор), ОСОБА_12 (директор ТОВ «Буд-Техпром»), ОСОБА_13 (помічниця ОСОБА_11 ), ОСОБА_14 (дружина та бухгалтер ФОП ОСОБА_15 ), щодо виконання договорів із Департаментом, способи завищення ціни, реальні ціни товарів та перерахування грошових коштів на користь злочинної організації; відомостях ГУ ДПС в Харківській області про податкові накладні видані і отримані ТОВ «Тех-Інком», ТОВ «Буд-Техпром», ФОП ОСОБА_15 і ФОП ОСОБА_16 в яких відображено взаємовідносини вказаних підприємств та реальні ціни поставлених та закуплених товарів; протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_9 у якого наявні повідомлення ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_12 скаржиться їй, що йому готівкою не додали заробітну плату за те, що він директор ТОВ «Буд-Техпром», а також наявні фото документів в яких відображено відомості про заробітну плату працівникам з розбивкою на банківські рахунки та готівку; протоколі огляду від 21.04.2025 року мобільного телефону Samsung, який належить ОСОБА_12 , в якому зафіксовано зміст і листування ОСОБА_12 в месенджері WhatsApp із ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 (помічниця ОСОБА_11 ) щодо виконання договорів із Департаментом, способи завищення ціни, реальні ціни товарів та перерахування грошових коштів на користь злочинної організації; протоколі огляду комп`ютерної техніки вилученої за адресою розташування ТОВ «Тех-Інком», в якій наявні документи в електронному вигляді щодо виконання договорів із чорновими помітками про реальні ціни на товари ціни по яким завищено; матеріалах тимчасових доступів до документів суб`єктів господарювання, які постачали будівельні матеріали за реальними ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , ТОВ «Буд-техпром»; матеріалах за результатами проведених обшуків за місцями проживання підозрюваних, автомобілях та розташування офісних приміщень; висновках судових будівельно-технічних експертиз: №№ СЕ-19/121-25/10698-БТ від 20.05.2025, СЕ-19/121-25/10697-БТ від 20.05.2025, СЕ-19/121-25/10696-БТ від 20.05.2025, СЕ-19/121-25/10684-БТ від 19.05.2025, СЕ-19/121-25/10681-БТ від 19.05.2025, СЕ-19/121-25/10699-БТ від 20.05.2025, СЕ-19/121-25/10685-БТ від 20.05.2025, СЕ-19/121-25/10688-БТ від 20.05.2025, СЕ-19/121-25/10686-БТ від 20.05.2025, СЕ-19/121-25/10695-БТ від 20.05.2025, СЕ-19/121-25/10687-БТ від 19.05.2025; висновками судових економічних експертиз: №№ СЕ-19/121-25/13265-ЕК від 12.06.2025, СЕ-19/121-25/13261-ЕК від 12.06.2025, СЕ-19/121-25/13260-ЕК від 12.06.2025, СЕ-19/121-25/13270-ЕК від 12.06.2025, СЕ-19/121-25/13267-ЕК від 11.06.2025, СЕ-19/121-25/13269-ЕК від 11.06.2025, СЕ-19/121-25/13268-ЕК від 11.06.2025, СЕ-19/121-25/13263-ЕК від 10.06.2025, СЕ-19/121-25/13262-ЕК від 09.06.2025, СЕ-19/121-25/13266-ЕК від 11.06.2025, СЕ-19/121-25/13264-ЕК від 11.06.2025; протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_12 .

Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об`єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання, в тому числі й для стороннього спостерігача, причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінальних правопорушень, згідно підозри.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання захисника про неналежність наданих органом досудового розслідування доказів причетності ОСОБА_9 до інкримінованих правопорушень, оскільки слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Судом першої інстанції також правильно взято до уваги й самі фактичні обставини (фабули злочину) згідно підозри, а саме те, що ОСОБА_9 , виконуючи функції співвиконавця, діючи відповідно до розробленого ОСОБА_11 плану через підконтрольні підприємства ТОВ «Буд-Техпром» (директор ОСОБА_12 ), ФОП ОСОБА_15 і ФОП ОСОБА_16 , які виступали в якості фірм-прокладок, забезпечили закупівлю будівельних матеріалів за реальними цінами та їх продаж за завищеними цінами на підконтрольну ТОВ «Тех-Інком» (директор ОСОБА_9 ), які виконували договори з ХОДА, внаслідок чого спричинили Державі в особі ХОДА матеріальну шкоду назагальну суму 5 411 767 грн.

За таких обставин зазначене свідчить про підвищену суспільну небезпеку як інкримінованих злочинів, так й самої особи підозрюваного.

Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

За таких обставини, враховуючи, що дії ОСОБА_9 ,за вчиненняяких йомуповідомлено підозру,за ч.3ст.255КК України,який єособливо тяжкимзлочином; за ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191 КК України, який є тяжким злочином; за ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191 КК України,який є тяжким злочином; за ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, який є особливо тяжким злочином. Санкція ч. 3 ст. 255 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до тринадцяти років з конфіскацією майна. Санкція ч. 4 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна то колегія суддіввбачає,що існуєсуспільний інтересякий свідчить проте,що більшм`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Крім того,ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Крім того, у зв`язку з тим, що на даний час не всі ділянки державного кордону України перебувають під контролем української влади, не виключена можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також існує ризик того, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Колегія суддів погоджується з доводами слідчого судді про те, що наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_9 може знищити, сховати або спотворити мобільні термінали, засоби зв`язку та інші предмети та/або документи, що використовувались для вчинення кримінального правопорушення, які на даний час органом досудового розслідування не виявлені.

Також колегія суддів зазначає, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4ст. 95 КПК).

Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого, свідків та дослідження їх судом.

Також, достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_9 , оскільки він підозрюється у вчинення кримінального правопорушення, яке тривало протягом 2024 року, що вказує на систематичний характер його протиправної поведінки та дає підстави вважати, що останній у разі не обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може вчинити інші кримінальні правопорушення, у тому числі аналогічного характеру та/або продовжити вчинення цього кримінального правопорушення.

Таким чином, доводи захисника про те, що фактично лише тяжкість інкримінованих злочинів формально стала єдиною підставою для обрання найбільш суворого виду запобіжного заходу - тримання під вартою є необґрунтованими.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

За таких обставин доводи сторони захисту про недоведеність висновків суду першої інстанції з цього приводу та їх декларативність не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є слушними та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на відомостях провадження.

Зважаючи на вагомість доказів та обґрунтованість підозри, в тому числі, у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя, керуючись положеннями ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано, враховуючи суспільний інтерес, який в даному випадку превалює над приватним, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, слідчий суддя дійшов до цілком правильного висновку про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання та реєстрації, раніше не судимий, має на утриманні неповнолітнього сина, однак такі відомості не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Крім того, зазначені обставини існували на час інкримінованих підозрюваному дій, однак, згідно підозри, вони не стали для нього стримуючим фактором для уникнення від вчинення дій відповідно до повідомлення про підозру.

Також слідчим суддею перевірено можливістьзастосування менш суворого запобіжного заходу, однак встановлено,що стороною захисту не надано доказів, які б вказували на те, що інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, може забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків і запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України

Колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою або процесуальної ефективності застосування інших менш суворих запобіжних заходів.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження ОСОБА_9 на свободу саме в такий спосіб процесуального примусу.

Також, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що хоча внесення кваліфікації за ст. 255 КК України до ЄРДР і відбулося незадовго до затримання, однак з наданих органом досудового розслідування матеріалів вбачається, що підозра ґрунтувалася не лише на самій формальній реєстрації, а на результатах негласних слідчих (розшукових) дій, оперативної інформації, а також на встановленій співучасті особи з іншими членами організованої групи, що задокументовано в ході досудового розслідування до моменту вручення підозри.

Щодо не визначення слідчим суддею розміру застави при застосуваннізапобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 апеляційний суд зазначає наступне.

Оцінюючи доводи захисників, які полягають у тому, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам КПК України, адже була обрана безальтернативна міра запобіжного заходу тримання під вартою, не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки вони є хибними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3, п.4 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3Кримінального кодексу України.

Ключовими моментами зазначених положень є те, що у слідчого судді, суду є можливість, а не обов`язок за певних підстав та обставин, визначених ст.ст.177, 178 КПК України, застосувати заставу як альтернативний запобіжний захід.

На переконання колегії суддів, з огляду на обставини кримінального правопорушення, лише запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими, а тому і такими, що не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги захисника.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.407,419, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районногосуду м.Харковавід 30червня 2025 рокупро застосуваннязапобіжного заходуу видітримання підвартою щодопідозрюваного ОСОБА_9 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4