Постанова від 28.07.2025 по справі 922/4567/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/4567/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.

та представників учасників справи:

від Позивача: - Черкасов І.Р. -представник

від Відповідача 2: - Савчук О.Г. представник

від третьої особи: Кустова Т.В.-представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП (SIA Royal Pay Europe), Рига, Латвійська Республіка та АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА МЕГАБАНК, м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/4567/24

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ОПЦІОН-ТРЕЙД, м. Харків

до відповідачів:

першого відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП (SIA Royal Pay Europe), Рига, Латвійська Республіка,

другого відповідача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА МЕГАБАНК, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні другого відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ,

про визнання відсутнім права кредитора та визнання відсутнім права іпотекодержателя

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ОПЦІОН-ТРЕЙД (далі- Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП (SIA Royal Pay Europe) (далі- Відповідач 1) та АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА МЕГАБАНК (далі- Відповідач 2) про визнання відсутнім права кредитора - ТОВ РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП шляхом припинення Договору про відступлення та набуття прав від 01.02.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ОПЦІОН-ТРЕЙД, ТОВ РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП та Акціонерним товариством Мегабанк та про визнання відсутнім права іпотекодержателя - ТОВ РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП шляхом припинення іпотечного договору від 01.02.2022 року, укладеного між АТ МЕГАБАНК та ТОВ РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О. реєстровий № 72 з 02.06.2022 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 січня 2025 року, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні другого відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб(далі- Третя особа).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/4567/24 позов задоволено повністю.

Відповідач 1 з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2025 року у справі № 922/4567/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 відкрито апеляційне провадження за даною скаргою.

Відповідач 2 з рішенням суду першої інстанції також не погодився, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 по справі №922/4567/24 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Опціон-Трейд» в задоволенні позову.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2025 відкрито апеляційне провадження за даною скаргою, об`єднано апеляційні скарги в одне апеляційне провадження, а ухвалою від 09.06.2025 розгляд скарг призначено на 28.07.2025 о 11:15.

Аргументи обох апеляційних скарг зводяться до наступного:

-висновок суду про припинення договору про відступлення прав ухвалений із порушенням норм матеріального права та внаслідок невірного з`ясування правової природи угоди про фінансовий інструмент, суд жодним чином не обґрунтував свої висновки положеннями чинного законодавства щодо припинення зобов`язань за угодою;

- за змістом угоди кредитор має лише право вимоги щодо сплати відсотків та повернення вкладу у порядку та на умовах угоди після спливу строку користування вкладом, а реалізація вказаних прав не залежить від можливості, або неможливості використання капітального інструмента;

- судом не встановлено порушеного права або законного інтересу Позивача, а обраний останнім спосіб захисту не є належним та ефективним;

- Позивач міг скористатись своїми процесуальними правами в межах інших судових справ та висловити свою правову позицію і аргументи, вжити інших процесуальних заходів з метою захисту свого інтересу у правовій визначеності щодо своїх прав та обов`язків за фінансовим інструментом;

-Позивач не позбавлений можливості пред`явити відповідний позов на захист свого цивільного права з підстав, передбачених ст. 519 ЦК України;

- суд не дослідив дійсного моменту відмовлення НБУ у наданні дозволу на включення капітального інструменту до капіталу АТ МЕГАБАНК ;

- спірний іпотечний договір є нікчемним і дана обставина встановлена в рамках іншої справи №922/2005/23.

Від Позивача надійшов відзив, за змістом якого він просив залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Від Третьої особи надійшов відзив, за змістом якого вона вважала апеляційну скаргу Відповідача-2 такою, що підлягає задоволенню.

У судовому засідання 28.07.2025 Відповідач 2 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, рішення суду просив залишити без змін.

Представник Третьої особи підтримав позицію Відповідача 2, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Від Відповідача 1 в день розгляду справи надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження у зв`язку з хворобою, проте будь-яких доказів такої обставини не надано.

Ухвалою судової колегії, занесеної до протоколу судового засідання причини неявки визнано неповажними, оскільки будь-яких доказів поважності причин неявки не надано, в задоволенні клопотання відмовлено.

Оскільки Відповідач-1 був повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, проте не скористався своїм правом участі в суді апеляційної інстанції з власної волі, не приєднався в режимі відеоконференції, його явка не була визнана обов`язковою, отже судова колегія розглядає справу в його відсутності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

-укладення 23.12.2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та SIA «Royal Pay Europe» Договору № 74/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів в кінці строку), відповідно до п. 1.1. якого вкладник SIA «Royal Pay Europe» розміщує у Банку грошові кошти (вклад) у сумі 4 000 000,00 на строк з 23 грудня 2021 року по 28 березня 2022 року;

-укладення Додаткової угоди № 1 від 26.01.2022 року до цього Договору, якою сторони передбачили, що вкладник до 03 лютого 2022 року додатково розміщує у Банку грошові кошти (вклад) у сумі 6 500 000, 00 строком з 23 грудня 2021 року по 28 березня 2072 року;

-укладення 26 січня 2022 між банком та вкладником угоди про надання фінансового інструменту із можливістю списання (далі Угода), за умовами якої сторони домовились, що 100% вкладу за договором банківського строкового вкладу, що становить 10 500 000,00 , повинні бути конвертовані в фінансовий інструмент із можливістю списання відповідно до умов, визначених у цьому договорі;

- прийняття рішення правлінням АТ «МЕГАБАНК» від 31 січня 2022 року з пропозицією укласти договори щодо відступлення та набуття прав на суми розмірів вкладів та забезпечити виконання вказаних зобов`язань перед компаніями шляхом передачі в іпотеку майна банку, у зв`язку з чим було вирішено, зокрема, укласти з ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» іпотечні договори та передати в іпотеку майно банку в якості забезпечення виконання зобов`язань;

-укладення 01.02.2022 року між Позивачем (правонабувач), Відповідачем 1 (правонабувач) та Відповідачем 2 (Банк) Договору про відступлення та набуття прав (надалі Договір та/або договір про відступлення), відповідно до умов якого передбачено, що за ціною придбання та на дату оплати правовласник цим безповоротно продає та передає правонабувачу, а правонабувач цим безповоротно купує та приймає у правовласника, відповідно до Угоди станом на дату оплати всі права та обов`язки правовласника в якості Кредитора згідно з Угодою;

-укладення 01.02.2022 року між Банком та ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» Іпотечного Договору, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О. за реєстровим № 72, відповідно до умов якого цей договір забезпечує виконання іпотекодавцем всіх у повному обсязі зобов`язань, які визначені у договорі про відступлення та набуття прав від 01.02.2022 року та/або будь-яких додаткових угод до нього, укладеному між іпотекодавцем, іпотекодержателем та ТОВ «ОПЦІОН-ТРЕЙД», із сумою відступних прав 10 500 000,00 EUR, строком оплати відступлених прав 01.02.2027 року;

- проведення Національним Банком України на підставі Наказу № 685-но від 23 вересня 2021 року з 27 вересня по 06 грудня 2021 року позапланової інспекційної перевірки АТ «МЕГАБАНК» за період діяльності з 01 грудня 220 року по 24 вересня 2021 року (включно), за результатами якої Банку запропоновано надати до Департаменту банківського нагляду інформацію щодо врахованих рекомендацій (з документальним їх підтвердженням), надати або план заходів щодо врахування наданих рекомендацій, із визначенням відповідальних осіб та строків виконання рекомендацій (у тому числі з урахуванням письмової вимоги, яка буде направлена до Банку)»;

- укладення 26.01.2022 року, з метою виконання запланованих заходів, між Банком та SIA «Royal Pay Europe» угоди про надання фінансового інструменту з можливістю списання на загальну суму 10,5 млн. євро;

- прийняття 03.02.2022 року Правлінням Національного банку України рішення №54-рш/БТ Про віднесення АТ «МЕГАБАНК» до категорії проблемних;

-звернення Відповідача 2 до Національного Банку України з клопотаннями щодо надання дозволу на включення залучених коштів в сумі 10 500 000 євро на умовах капітального інструменту до капіталу Банку, які Національним банком України не були задоволені.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

За твердженням Позивача, оскільки 02.06.2022 року Національним банком України відмовлено у наданні Відповідачу 2 дозволу на включення залучених коштів на умовах капітального інструменту до капіталу банку від інвестора-нерезидента SIA «Royal Pay Europe» у сумі 10 500 000,00 євро строком на 50 років та 1 місяць відповідно до Угоди про надання фінансового інструменту з можливістю списання від 26.01.2022, то Відповідач 1 з 02.06.2022 року не володіє правом вимоги, так як кошти в сумі 10 500 000,00 євро не зараховані до капітального інструменту, а ТОВ «ОПЦІОН-ТРЕЙД» не набув всіх прав та обов`язків Правовласника, не став Кредитором для Банку, так як за умовами Договору ТОВ «РОЙЯЛ ПЕЙ ЮРОП» мав відступити саме фінансовий інструмент капітальний інструмент з можливістю списання /вклад (п. 10 Договору).

Відповідач 1 у суді першої інстанції заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, Відповідач стверджував, що обраний Позивачем спосіб захисту інтересів є неналежним на неефективним.

Відповідач 2 також заперечував проти позову та зазначав, що в п. 3 Договору про відступлення встановлено умови безповоротного продажу правовласником та придбання правонабувачем всіх прав та обов`язків за Угодою за ціною придбання та на дату оплати (01.02.2027), отже Позивач (правонабувач) зміг би набути прав та обов`язків за Угодою лише після оплати суми договору на дату такої оплати (01.02.2027) і в разі виникнення таких прав та обов`язків за Угодою у правовласника, а відтак право Позивача не порушене.

У письмових поясненнях Третя особа зазначала, що рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 04.04.2022 № 20/610-рк/БТ Відповідачу 2 відмовлено в наданні дозволів на включення залучених коштів на умовах капітального інструменту до його капіталу від інвестора-нерезидента Відповідача-1, у зв`язку з чим відсутня будь-яка правова невизначеність, яка могла б якимось чином зачіпати інтереси Позивача, оскільки відповідно до умов Договору він зміг би набути прав та обов`язків за Угодою лише після оплати суми договору на дату такої оплати (01.02.2027) і в разі виникнення таких прав та обов`язків за Угодою у правовласника.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки сума вкладу в розмірі 10 500 000 євро не була зарахована до капіталу Відповідача-2, відповідно у Позивача припинилися права та обов`язки за договором про відступлення та набуття прав від 01.02.2022 року, укладеного між Позивачем, Відповідачем 1 та Відповідачем 2 з 02.06.2022 року. Також, суд визнав належним та ефективний спосіб захисту порушеного права, обраний Позивачем.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є незгода Відповідачів з висновком суду першої інстанції про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, зокрема, щодо належності та ефективності обраного способу захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частина перша статті 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно- правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.

Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійсними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Предметом спору по цій справі є визнання відсутнім права кредитора - ТОВ РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП шляхом припинення Договору про відступлення та набуття прав від 01.02.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ОПЦІОН- ТРЕЙД, ТОВ РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП та Акціонерним товариством Мегабанк та про визнання відсутнім права іпотекодержателя - ТОВ РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП, шляхом припинення іпотечного договору від 01.02.2022 року, укладеного між АТ МЕГАБАНК та ТОВ РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О. реєстровий № 72 з 02.06.2022 року.

Встановлено, що договір про відступлення та набуття прав від 01.02.2022 року укладено на виконання Угоди про надання фінансового інструменту з можливістю списання від 26.01.2022 року, підписання якої було направлено за збільшення капіталу АТ «МЕГАБАНК» через фінансовий інструмент.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачу 2 відмовлено у наданні дозволу на включення капітального інструменту до капіталу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК».

Підставою для відмови зазначено недотримання вимоги підпункту 3 пункту 1 глави 7 розділу ІІІ Інструкції № 368 стосовно незабезпеченості капітальних інструментів, а також ненадання всіх необхідних документів, які розкривають трасу платежу грошових коштів SIA «Royal Pay Europe» в обсязі, який вимагається в підпункті 3 пункту 158, глави 18 розділу III Положення про ліцензування, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 22.12.2018 № 149.

З тексту іпотечного договору від 01 лютого 2022 року, зареєстрованого в реєстрі за № 72, вбачається, що договір забезпечує виконання АТ «Мегабанк» всіх у повному обсязі зобов`язань, які визначені у Договорі про відступлення та набуття прав від 01.02.2022 року та\або будь-яких додаткових угодах до нього (надалі - «Основне зобов`язання»), укладеному між Іпотекодавцем, Іпотекодержателем та ТОВ «ОПЦІОН-ТРЕЙД», із сумою відступлення прав 10 500 000,00 EUR, строком оплати відступлених прав 01 лютого 2027 року, що не узгоджується з висновком Національного банку України.

Правлінням Національного Банку України 02.06.2022 року прийнято рішення № 261 рш/БТ «Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних».

В подальшому, на підставі рішення Правлінням Національного Банку України від 21.07.2022 № 362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «МЕГАБАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.07.2022 № 506 «Про початок процедури ліквідації АТ «МЕГАБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ «МЕГАБАНК» з 22.07.2022 по 21.07.2025.

Відповідно до пункту 15.1 Угоди про надання фінансового інструменту з можливістю списання від 26.01.2022 року АТ «Мегабанк» з метою отримання відповідного Дозволу Центрального банку надає необхідний пакет документів у Центральний банк протягом 10 (десяти) робочих днів після укладення Договору та докладає максимальних зусиль для завершення процедури в найкоротший можливий строк.

При цьому в Угоді про надання фінансового інструменту з можливістю списання від 26.01.2022 року зафіксовано, що цей Договір укладено в якості офіційного документу, і він надається на дату, що вказана в початку документу, і набирає чинності відповідно до його умов.

Тобто, набрання чинності Угоди про надання фінансового інструменту із можливістю списання сторони - АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ »РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» (SIA «Royal Pay Europe») пов`язували з отримання Банком дозволу Національного банку України на врахування залучених коштів на умовах капітального інструменту до капіталу Банку.

Таким чином, оскільки Національний банк України не надав відповідного дозволу, Відповідач 1 залишився вкладником Відповідача 2 відповідно до Договору № 74/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів в кінці строку) від 23.12.2021 року, він не став інвестором Відповідача 2 відповідно до Угоди про надання фінансового інструменту із можливістю списання.

Отже доводи апеляційних скарг про відсутність взаємозв`язку між неможливістю використання вкладу на умовах капітального інструмента внаслідок відмови НБУ від включення фінансового інструмента до капіталу Банку та можливістю виконання умов Угоди, зокрема, щодо повернення вкладу кредитору, або сплати йому відсотків- є безпідставними, а правовідносини між Відповідачами щодо самого вкладу (повернення, проценти і таке інше) врегульовані умовами Договору № 74/2021.

Також судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що остаточна відмова Національного банку України в наданні відповідного дозволу датується саме 02 червня 2022 року, а Відповідачами не спростовано факту відмови Національного банку України в наданні АТ «Мегабанк» дозволу на включення капітального інструменту до капіталу банку, як й не доведено прийняття такого рішення в іншу дату.

За таких підстав, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідач 1 з 02.06.2022 року не володіє правом вимоги до Позивача саме по договору про відступлення та набуття прав від 01.02.2022 року, оскільки сума вкладу в розмірі 10 500 000,00 євро не була зарахована до капітального інструменту АТ «Мегабанк».

Щодо доводів апеляційних скарг про обрання неналежного та неефективного способу захисту.

Надаючи оцінку способу захисту права особи, що прагне відновити своє порушене право після вибуття з власності спірного майна на користь інших осіб, судова колегія зазначає наступне.

За частинами першою, другою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Спосіб захисту, визначений законом або договором у розумінні статті 5 ГПК України - це спосіб захисту, передбачений законами України або договором, або не передбачений ними, але такий, що не суперечить законам України.

Спосіб захисту є визначеним законом або договором у тому разі, коли закон (нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України) та/або умови укладеного сторонами договору передбачають можливість захисту прав чи законних інтересів учасника відповідного правовідношення за допомогою певного способу. Такий спосіб захисту може бути універсальним (застосування якого можливе до всіх чи більшості видів цивільних правовідносин і який може мати певний конкретизований зміст в конкретній правовій ситуації), стосуватися певної обмеженої групи цивільних правовідносин чи навіть бути суто індивідуальним (наприклад, передбачений договором для конкретного порушення і одночасно такий, що не є різновидом універсального чи групового способу захисту).

Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні.

Натомість суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 19.05.2020 у справі №922/4206/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» («Kudla v. Poland», заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» («Garnaga v. Ukraine», заява № 20390/07, § 29).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції.

ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» («Chahal v. the United Kingdom», заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.

Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №233/4365/18).

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорювання та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 18.01.2013 у справі № 488/2807/17, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).

Позивач вправі обирати будь-який із передбачених частиною другою статті 16 ЦК України, частиною другою статті 20 ГК України способів захисту, а також способи захисту, передбачені договором або іншим законом. Проте, не кожен спосіб захисту за своїми властивостями може бути застосований в окремо визначених конкретних правовідносинах (конкретній правовій ситуації).

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

Ефективність оцінюється лише з точки зору інтересів позивача (особи, право якої порушено), адже йому з урахуванням принципу диспозитивності належить право самостійно обрати спосіб захисту, який на його думку, забезпечить відновлення порушеного права та саме він може визначити чи відповідає спосіб захисту його інтересам (меті, стратегії його захисту), в той час як належність передбачає з`ясування наявності закріплення такого способу захисту в законі, договорі, а у разі відсутності відповідності його вимогам закону. Будь-який ефективний спосіб захисту є належним, проте, не кожен належний спосіб захисту є ефективним.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (п. 64 постанови ВП ВС від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Така правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54- 56).

Оскільки Позивач не вважає себе боржником у правовідносинах за спірним Договором і на даний момент відсутній судовий розгляд про стягнення з нього коштів на виконання зобов`язання, Позивач прагне досягти правової визначеності у вигляді підтвердження припинення прав Відповідача (свого обов`язку перед Відповідачем), що виникають за Договором відступлення прав, тому належним способом захисту є визнання відсутності права останнього.

Доводи апелянтів про можливість усунення правової невизначеності Позивачем в межах вже існуючих судових спорах, які стосуються прав та інтересів Позивача або шляхом подання позову про захист цивільного права - є такими, що не впливають на висновок суду про захист інтересу Позивача у правовій визначеності та задоволення позову в даній справі, оскільки з урахуванням принципу диспозитивності саме Позивачу належить право самостійно обрати спосіб захисту та визначити, чи відповідає спосіб захисту його інтересам (меті, стратегії його захисту).

Крім того, ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2024 року у справі №922/2183/22 задоволено заяву Відповідача-2 про залишення без розгляду позову до Позивача та Відповідача-1 про визнання спірних правочинів недійсними та скасування записів, вчинених приватним нотаріусом, отже зазначений позов не був розглянутий судом по суті саме з волі Відповідача-1, отже Позивач не мав можливості реалізувати відповідне право в межах зазначеної справи, зокрема, щодо забезпечення правової визначеності.

Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний Позивачем спосіб захисту інтересу, що спрямований на усунення правової невизначеності у відносинах із Відповідачами є належним та ефективним, оскільки така невизначеність триває, починаючи з 02.06.2022 року по теперішній час, а відповідне провадження за позовом кредиторів до Позивача не було відкрите.

Щодо доводів про нікчемність іпотечного договору через встановлення такої обставини судовими рішеннями в межах справи №922/2005/23 за позовом Відповідача-2 про застосування наслідків нікчемності правочину, судова колегія зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Відповідач 1 з 02 червня 2022 року не володіє правом вимоги за основним зобов`язанням -за договором про відступлення та набуття прав від 01.02.2022 року-до Позивача, оскільки саме цією датою НБУ остаточно відмовлено в наданні дозволу на включення Інструменту до капіталу банку та прийнято рішення № 261-рш/БТ «Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних», тому сума вкладу в розмірі 10 500 000 євро не була зарахована до капіталу Відповідача-2.

Оскільки Іпотечний договір забезпечує виконання іпотекодавцем всіх зобов`язань, які визначені у Договорі про відступлення та набуття прав від 01.02.2022 року, укладеному між сторонами, відповідно відсутнім є і право іпотекодержателя - Відповідача-1- з 02 червня 2022 року.

При цьому, постановою Східного апеляційного господарського суду скасовані рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 у справі № 922/2005/23 , якими застосовані наслідки нікчемного правочину(договору іпотеки), в задоволенні відповідного позову відмовлено у зв`язку з обранням заявником неналежного та неефективного способу захисту.

В межах даної справи №922/4567/24 безпосередньо не розглядається питання щодо правових наслідків укладеного між сторонами договору про іпотеку, проте висновок суду першої інстанції щодо відсутності з 02 червня 2022 року права іпотекодержателя - Відповідача-1 - базується виключно на вимогах ст. 3 Закону України «Про іпотеку», за змістом якої іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, оскільки спірний договір іпотеки укладений на забезпечення виконання зобов`язань, які визначені у договорі про відступлення та набуття прав від 01.02.2022 року.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, а доводи апеляційних скарг вважає безпідставними.

Інші доводи апеляційних скарг також не спростовують висновку суду першої інстанції.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2025 року у справі №922/4567/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скаргибез задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги, про стягнення інших витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу, учасниками справи не заявлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП (SIA Royal Pay Europe), Рига, Латвійська Республіка та АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА МЕГАБАНК, м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/4567/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 у справі №922/4567/24 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП (SIA Royal Pay Europe), Рига, Латвійська Республіка та Акціонерне товариство "Мегабанк", м. Київ.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 01.08.2025.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков