Рішення від 18.07.2025 по справі 911/514/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2025 р. м. Київ

Справа № 911/514/25

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжкранзавод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Енерго» про стягнення 8 479 653,68грн, за участі представників від:

позивача Сідельникова О.Л. (ордер АР №1217159 від 06.02.2025);

відповідача не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у даній справі:

-позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Енерго» (далі ТОВ «Норма Енерго») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжкранзавод» (далі - ТОВ «Запоріжкранзавод») 6 469124грн - основного боргу, 1 523 484,40грн - втрат від інфляції, 487 045,28грн - 3% річних, а також 101 755,84грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором;

-призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 09:30 18.07.2025.

Вступна та резолютивна частина рішення (скорочене рішення) доставлено до електронних кабінетів сторін 07.07.2025 о 20:36, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.2 а.с.186-187).

30.06.2025 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від ТОВ «Запоріжкранзавод» надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000грн, до якого позивач долучив докази понесення відповідних витрат (т.2 а.с.179-180).

В судому засідання 18.07.2025 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача не з`явився і про причини неявки суд не повідомив; про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений, оскільки був присутній 07.07.2025 в судовому засіданні, у якому оголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким призначено засідання для вирішення питання про судові витрати; крім того, відповідач отримав скорочене рішення, яке доставлено до його електронного кабінету.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що установлено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі № 910/13060/21, 17.01.2023 у справі № 922/4812/21, 09.01.2024 у справі №922/1253/23, 17.01.2024 у справі №910/2158/23, а також додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, 27.02.2024 №922/1075/23, 16.09.2024 №922/3611/23, постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позовній заяві позивач повідомив, що його орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу становлять 10 000грн (т.1 а.с.49-51), а до закінчення судових дебатів позивач повідомив, що всі докази на підтвердження загального розміру витрат на професійну правничу допомогу подасть протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення.

Як визначено ч.1 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем, після прийняття рішення у справі в строк, визначений ч.8 ст.129 ГПК України надані докази, частина з яких подана позивачем разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви, а частина - після ухвалення судом рішення у даній справі, хоча могла бути подана до проведення судових дебатів, оскільки станом на момент проголошення відповідного рішення відповідний доказ існував (акт від 26.06.2025 прийому-передачі послуг).

Отже, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази:

договір від 04.02.2025 №01 про надання юридичних послуг, укладений між позивачем (далі замовник/клієнт) та фізичною особою-підприємцем адвокатом Сідельниковою Оленою Леонідівною (далі - виконавець) (далі договір; т.1 а.с.45-47);

ордер АР №1217159 від 06.02.2025, виданий адвокатом Сіжельниковою О,Л. на надання правничої допомоги позивачу (т.1 а.с.5);

платіжну інструкцію від 06.02.2025 №4124 на суму 10 000грн (т.1 а.с.48);

акт від 26.06.2025 прийому-передачі наданих послуг на суму 10 000грн (т.2 а.с.180).

Так, відповідно до абз.4 п.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець, відповідно до чинного в Україні законодавства, приймає на себе обов`язки (з правом передоручення третім особам) представляти інтереси замовника та надавати юридичні послуги (правничу допомогу) останньому, зокрема, вести від імені замовника будь-які справи в усіх установах, організаціях, підприємствах України, незалежно від форм власності та підпорядкування (у тому числі, але не виключно в усіх органах державної влади України, судах, органах державної фіскальної служби України, органах Державної казначейської служби України, органах внутрішніх справ України, органах юстиції України, усіх органах дізнання, в усіх органах досудового розслідування, в усіх органах виконавчої служби та будь-яких інших).

Згідно п.3.1 договору в межах цього договору замовник наділяє виконавця усіма правами і повноваженнями, які надано законом позивачу, потерпілому, заявнику, в тому числі пред`явлення позову (позовної заяви), повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав та (або) предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, уточнення позову, оскарження рішень, постанов і ухвал суду в апеляційному і касаційному порядку, з правом вимагати виконання рішень, ухвал, постанов суду, з правом подання виконавчих документів до стягнення, оскарження дій державних виконавців, з правом знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов і інших документів, що є у справах, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення суду, подавати доводи, міркування та заперечення, з усіх питань, що виникають в ході судових процесів, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судових процесів, подавати справи у товариський або третейський суд, а також користуватись іншими процесуальними правами, наданими законом.

За послуги, надані виконавцем, замовник сплачує грошову винагороду в розмірі 10 000грн; розмір вартості наданих робіт може бути збільшено в залежності від об`єму фактично наданих послуг, в такому випадку остаточна сума грошової винагороди визначається сторонами та вказується у акті наданих послуг, підписаному сторонами (п.6.1 договору). Оплата проводиться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний у договорі або будь-який інший рахунок, який буде ним вказаний, протягом 10 днів з дня виставлення рахунку (п.6.2 договору).

Договір, як визначено його п.8.2, починає свій перебіг з моменту його підписання та діє до 31.12.2025 (п.8.2 договору).

Згідно акту виконавець надав, а клієнт отримав послуги на загальну суму 10000грн, а саме:

аналіз законодавства, судової практики та підготовка правової позиції у справі щодо стягнення заборгованості за договором від 20.12.2021 №17, укладеного між ТОВ «Норма Енерго» (до перейменування ТОВ «Діаконт»), як покупцем та ТОВ «Запоріжкранзавод», як постачальником;

підготовка позовної заяви та матеріалів справи, направлення їх до суду (справа №911/514/25);

підготовка інших процесуальних документів по суті справи та направлення їх до суду (справа №911/514/25);

участь у судових засіданнях по справі (справа №911/514/25).

Відповідні послуги оплачені позивачем, про що свідчить платіжна інструкція від 06.02.2025 №4124 на суму 10 000грн (т.1 а.с.48).

У вирішенні питання щодо відшкодування позивачу відповідних витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10 000грн, які позивач вже поніс, суд виходить з наступного.

Як визначено ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.126 ГПК України унормовано, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (також п.39 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 №910/12876/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (правова позиція викладена у: постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі №902/519/18, 21.01.2020 у справі №903/390/18, 21.01.2020 у справі №916/2982/16, 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, 03.04.2024 у справі №915/436/23, 30.04.2024 у справі №914/1508/23: додаткових постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21, 24.09.2024 у справі №910/13177/23, 23.10.2024 у справі №910/6224/23, 21.05.2025 у справі №910/2014/23).

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19, 20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додаткових постановах Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 924/746/22, 21.06.2023 у справі №908/3387/21, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16; постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №906/432/19, 21.02.2023 у справі №4/40/5022-387/2012, 02.03.2023 у справі №910/1864/21, 19.09.2023 у справі №905/1191/21, 06.11.2023 у справі №938/466/21; додаткові постанови Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №910/3567/23, 05.03.2024 у справі №916/2266/22, 18.06.2024 у справі №910/466/22, 08.10.2024 у справі №907/878/23, 31.10.2024 у справі №912/2308/23, 13.03.2025 у справі №910/18717/23, 29.04.2025 у справі №910/2697/24).

У п.7.50 постанови Верховного Суду від 01.05.2025 у справі №910/9107/20 викладено висновок, відповідно до якого: вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації; зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат; суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, 16.11.2022 у справі №922/1964/21; постанови Верховного Суду 16.11.2022 у справі №922/1964/21, 27.02.2024 у справі №916/2239/22, 05.03.2024 №912/3432/23, 15.05.2024 у справі №922/2738/21, 15.04.2025 у справі №910/6138/24; додаткові постанови Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, 12.07.2024 у справі №913/205/23).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч.5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5,6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування ч.4 ст.126, ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України також викладені у постанові Верховного Суду від 01.05.2025 у справі №910/9107/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №911/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У даній справі відповідач не скористався своїм правом та не подав заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та не посилався не співмірність відповідних витрат позивача.

Враховуючи, що витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000грн, понесені позивачем, пов`язані із розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим та не є непропорційним до предмету спору, зважаючи на поведінку учасників, а також те, що сума заявлених до відшкодування витрат не перевищує суму, заявлену позивачем у орієнтованому розрахунку (у позовній заяві), а відповідні витрати є необхідними, враховуючи обсяг виконаних робіт та витрачений адвокатом час, суд вважає за можливе подану заяву задовольнити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 232-233, 237-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжкранзавод» щодо покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Норма Енерго» витрат на професійну правничу допомогу, включену до тексту позовної заяви, задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Енерго» (ідентифікаційний код 33870520; 08170, Київська обл., Фастівський р-н, с. Віта-Поштова, вул. Набережна, буд. 33) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжкранзавод» (ідентифікаційний код 42877613; 69104, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, буд. 12) 10 000грн в рахунок відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 08.08.2025.

Суддя А.Р. Ейвазова