Герб України

Ухвала від 04.08.2025 по справі 308/2380/21

Ужгородський міськрайонний суд закарпатської області

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

Справа № 308/2380/21

1-кс/308/4537/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , власника майна, підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання прокурора відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020070000000211, відомості про яке 06.05.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_7 звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020070000000211, відомості про яке 06.05.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до наказу директора Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгород» від 02.06.2014 за № 41-К ОСОБА_5 призначено з 01.06.2014 на посаду начальника станції комплексу очистки поверхневих вод Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (надалі КП «Водоканал м. Ужгорода», юридична адреса Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Митна,1).

Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» засноване на комунальній власності Ужгородської територіальної громади, засновником якого є Ужгородська міська рада, у своїй діяльності керується Конституцією України, Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншими законодавчими актами, указами Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, актами Ужгородської міської ради, її виконавчих органів, розпорядженнями Ужгородського міського голови та Статутом комунального підприємства.

Згідно із Статутом КП «Водоканал м. Ужгорода», затвердженого наказом директора департаменту міського господарства Ужгородської міської ради № 389 від 26.11.2019, дане комунальне підприємство створене з метою задоволення потреб споживачів у наданні якісних послуг з водопостачання і водовідведення, є юридичною особою, яка здійснює свою діяльність на засадах господарської самостійності і комерційного розрахунку.

За приписами визначеними частиною третьою статті 65 Господарського кодексу України керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства.

Відповідно до розділу ІІІ посадової інструкції начальника станції комплексу очистки поверхневих вод, затвердженої директором КП «Водоканал м. Ужгорода» 22.12.2015 (далі - КОПВ КП «Водоканал м. Ужгорода»), начальник має право: приймати і звільняти з роботи підпорядкованих йому працівників, розставляти робітників відповідно до їх спеціальності та кваліфікації; приймати участь в розробці і обговоренні різних планів водозабору; застосовувати заохочення і стягнення щодо підпорядкованих йому працівників; вимагати у керівництва підприємства покращення умов праці, вдосконалення технологічних процесів, покращення матеріально-технічного забезпечення; подавати пропозиції до колективного договору з питань покращення умов ОП; відсторонювати і не допускати до роботи осіб, що порушують правила охорони праці, знаходяться на робочому місці в нетверезому стані. Таким чином, начальник станції КОПВ КП «Водоканал м. Ужгорода» ОСОБА_5 (на час вчинення кримінального правопорушення, січень 2020 року) був службовою особою, яку відповідно до положень ч. 3 ст. 18 КК України визначено як особу, яка постійно обіймає на підприємствах посаду, пов`язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» начальник станції КОПВ КП «Водоканал м. Ужгорода» є суб`єктом, на який поширюється дія даного Закону.

У зв`язку із зазначеним на нього відповідно до статей 22, 41 та 42 цього Закону, поширюються такі вимоги та обмеження: забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах; діяти неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні, або інші особисті погляди чи переконання; сумлінно, компетентно, вчасно, результативно і відповідально виконувати службові повноваження та професійні обов`язки, не допускати зловживань та неефективного використання державної і комунальної власності.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1 вищевказаного Закону).

Статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі» унормовано, що закупівлі здійснюються за такими принципами: максимальна економія, ефективність та пропорційність; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до розділу ІІ посадової інструкції начальника станції комплексу очистки поверхневих вод, затвердженої директором КП «Водоканал м. Ужгорода» від 22.12.2015, начальник: здійснює керівництво роботою персоналу водозабору (ІІ.2); забезпечує облік роботи основного електротехнічного обладнання, обліку подачі води, економії електронергії (ІІ.4); заявляє матеріали та обладнання для водозабору КОПВ (ІІ.6); щоденно контролює роботу обладнання та споруд, прийом передачу зміни обслуговуючим персоналом (ІІ.7); складає звіт про роботу обладнання, споруд, план роботи споруд, план ОТЗ (ІІ.8); забезпечує своєчасне проведення ППР обладнання, споруд відповідно до річних графіків, оглядів і випробувань обладнання підвищеної небезпеки і підконтрольному держтехнаглядпраці і енергонагляду (ІІ.18); веде облік матеріальних цінностей, своєчасно оформляє документи на їх списання (ІІ.19); веде журнали інструктажу, поточний контроль за станом охорони праці, журнали огляду обладнання, журналу обліку і видачі нарядів-допусків по нагляду за хлорним господарством та інших документів, в порушення вимог чинного законодавства, шляхом зловживання службовим становищем, в період з 03.01.2020 по 31.01.2020 вчинив розтрату чужого майна а саме грошових коштів КП «Водоканал м. Ужгорода» в особливо великих розмірах при таких обставинах.

02.01.2020 між КП «Водоканал м. Ужгород» в особі директора ОСОБА_8 та ТОВ «Дезсистеми» в особі директора ОСОБА_9 укладено договір про закупівлю товару коагулянту №01/01-20, відповідно до умов якого ТОВ «Дезсистеми» взяло на себе зобов`язання у 2020 році поставити КП «Водоканал м. Ужгорода» коагулянт хлористий алюмінієвий в кількості 240 тон за ціною 12000 гривень за тонну. Всього вартість договору склала 2880 000 гривень. Згідно пункту 1.2. договору передача товару (коагулянту) здійснюється за місцем знаходження КП «Водоканал м. Ужгорода». Пунктом 4 Договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар (коагулянт) здійснюється у безготівковій формі протягом 60-ох робочих днів з моменту отримання рахунку, виписаного після поставки товару, до рахунку додаються накладна (видаткова накладна) на отримання товару.

Проте, начальник станції КОПВ КП «Водоканал м. Ужгорода» ОСОБА_5 , будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, в інтересах невстановленої особи з числа службових осіб ТОВ «Дезсистеми», достовірно знаючи, що станом на 01.01.2020 на балансі КП «Водоканал м. Ужгород» обліковано 80,812 тон коагулянту, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 08.01.2020 підписав три товарно-транспорті накладні, якими засвідчив факт отримання від ТОВ «Дезсистеми» коагулянту в кількості 59 тон, вартістю 708000 гривень, зокрема: товарно-транспортну накладну № Р-10 від 03.01.2020 щодо отримання від ТОВ «Дезсистеми» коагулянту в розмірі 23, 46 т. торгової марки «DONAU Klar smart», виробництва Угорщини, на суму 281520 грн; товарно-транспортну накладну № Р-12 від 08.01.2020 щодо отримання від ТОВ «Дезсистеми» коагулянту в розмірі 23, 46 т. торгової марки «DONAU Klar smart» на суму 281520 грн. товаро-транспортну накладну № Р-13 від 11.01.2020 щодо отримання від ТОВ «Дезсистеми» коагулянту в розмірі 12, 08 т. торгової марки «DONAU Klar smart» на суму 144960 грн.

Згідно відомостей з вищевказаних товаро-транспортних накладних транспортування вищезазначеного коагулянту у всіх трьох випадках здійснював водій ОСОБА_10 на транспортному засобі марки DAF з державним номерним знаком НОМЕР_1 та причіпом з державним номерним знаком НОМЕР_2 .

Разом з тим, відповідно до інформації Управління патрульної поліції в Закарпатській області вих. № 5820/41/15/02 від 09.04.2020 встановлено, що у інформаційній підсистемі «Гарпун», транспортний засіб марки DAF з державними номерними знаками НОМЕР_1 та причіп з державним номерним знаком НОМЕР_3 , протягом січня 2020 року на території Закарпатської області не фіксувався.

В той же час, згідно журналу реєстрації нарядів-допусків КП «Водоканал м. Ужгород» станом на 01.01.2020 в наявних на балансі комунального підприємства чотирьох ємностях поліетиленових V7500 в залишку перебувало 80,812 тон коагулянту, а самі ємності розраховані на загальний об`єм в кількості 71, 400 тон, що фізично унеможливлювало отримання 03.01.2020, 08.01.2020, 11.01.2020 від ТОВ «Дезсистеми» коагулянту загальним об`ємом 59,000 тон.

Отже, факт підписання ОСОБА_5 зі сторони КП «Водоканал м. Ужгорода» товарно-транспортних накладних № Р-10 від 03.01.2020, № Р-12 від 08.01.2020, № Р-13 від 11.01.2020, виписаних ТОВ «Дезсистеми», надало правові підстави на виставлення КП «Водоканал м. Ужгорода» рахунків на оплату на загальну суму 708000 гривень, за коагулянт, постачання якого фактично не було.

Надалі, протягом 2020 року КП «Водоканал м. Ужгород» на підставі виписаних ТОВ «Дезсистеми» рахунків в декілька етапів проведено оплату вартості фактично не поставленого коагулянту, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок даного товариства НОМЕР_4 , відкритий в ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк».

Таким чином, внаслідок зловживання своїм службовим становищем ОСОБА_5 , за період з 03.01.2020 по 31.12.2020 із власності комунального підприємства «Водоканал м. Ужгорода» незаконно вибули грошові кошти на загальну суму 708000 гривень, як оплата вартості коагулянту, постачання якого фактично не було, чим самим завдано даному комунальному підприємству матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

31 липня 2025 року стороною обвинувачення, відповідно до ст.278 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є розтрата чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинена в особливо великих розмірах.

Того ж дня на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду працівниками Національної поліції України було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого було вилученого: мобільний телефон марки «BLADE A 51 LITE», з ІМЕІ НОМЕР_5 та сім карткою НОМЕР_6 ; журнал обліку коагулянту від 03.01.2019, видаткові накладні № 10 від 03.01.2020, № 12 від 08.01.2020 та № 13 від 11.01.2020; транспортний засіб марки «Шкода Октавія», д.н. з. НОМЕР_7 .

На підставі наведеного, прокурор просить накласти арешт на речі та документи, вилучені 31.07.2025 в ході обшуку за адресою проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 : мобільний телефон марки «BLADE A 51 LITE», з ІМЕІ НОМЕР_5 та сім карткою НОМЕР_6 ; журнал обліку коагулянту від 03.01.2019, видаткові накладні № 10 від 03.01.2020, № 12 від 08.01.2020 та № 13 від 11.01.2020; транспортний засіб марки «Шкода Октавія», д.н. з. НОМЕР_7 .

Прокурор у судовому засіданні клопотання про накладення арешту на майно підтримав та просив задовольнити таке.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив стосовно задоволення клопотання прокурора та заначив, що підозра висунута ОСОБА_5 є неогрунтованою, враховуючи те, що санкція статті у якій підозрюється підзахисний передбачає конфіскацію майна, однак транспортний засіб виконує фукцію забезпечення життєдіяльності, оскільки підзахисний перевозить ним хворих батьків за потреби. У разі накладення арешту, просить залишити право користуватися транспортним засобом, враховуючи той факт, що він не був знаряддям злочину.

Власник майна ОСОБА_5 у судовому засіданні просив не накладати арешт на автомобіль.

Заслухавши думку учасників, розглянувши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Витягом з Єдиного реєструдосудових розслідувань за номером кримінального провадження №42020070000000211, підтверджено,що органомдосудового розслідування Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: працівниками ОУ ГУ ДФС у Закарпатській області встановлено, що службовими особами одного з комунальних підприємств на території Закарпатської області, здійснюється систематичне розкрадання державних коштів шляхом укладення удаваних договорів про закупівлю товарів.

Як вбачається з доданої до клопотання копії протоколу огляду місця події від 31.07.2025 року, який проводився за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого слідчим було вилучено: мобільний телефон марки «BLADE A 51 LITE», з ІМЕІ НОМЕР_5 та сім карткою НОМЕР_6 ; журнал обліку коагулянту від 03.01.2019, видаткові накладні № 10 від 03.01.2020, № 12 від 08.01.2020 та № 13 від 11.01.2020; транспортний засіб марки «Шкода Октавія», д.н. з. НОМЕР_7 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію до транспортного засобу НОМЕР_8 , такий належить громадянину ОСОБА_5 , мешканцю АДРЕСА_1 .

Постановою слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_11 від 31.07.2025 вищевказані вилучені речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

31.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно зі ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому за загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначеними ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення,зберегли насобі йогосліди абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в томучислі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінальнопротиправним шляхомабо отриманіюридичною особоювнаслідок вчиненнякримінального правопорушення(ч.1ст. 98 КПК України).

За приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Прокурором в клопотанні наведено достатньо підстав для застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна на: мобільний телефон марки «BLADE A 51 LITE», з ІМЕІ НОМЕР_5 та сім карткою НОМЕР_6 ; журнал обліку коагулянту від 03.01.2019, видаткові накладні № 10 від 03.01.2020, № 12 від 08.01.2020 та № 13 від 11.01.2020.

За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна.

Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз, встановлення осіб винних у вчиненні кримінального правопорушення, та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню в цій частині.

Разом із тим, слідчий суддя вважає необґрунтованим клопотання в частині накладення арешту на транспортний засіб марки марки «Шкода Октавія», д.н. з. НОМЕР_7 . Слідчим суддею, встановлено, що зазначене майно належить ОСОБА_5 . Таким чином, слідчий суддя вважає, що матеріалами, доданими до клопотання, не встановлено достатніх підстав для накладення арешту транспортний засіб марки «Шкода Октавія», д.н. з. НОМЕР_7 . В цій частині клопотання задоволенню не підлягає, оскільки ні з клопотання, ні з матеріалів, які обґрунтовують клопотання, в порушення вимог п. 1 ч. 2ст. 171 КПК Українине вбачається підстав, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт вказаного майна, окрім цього на даний автомобіль вже накладений арешт слідчим суддею.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права. Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність. Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Вимога щодо забезпечення балансу між приватним та публічним інтересом слідує власне зі структури статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна подбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться. Отже, у кожній справі, в якій зазначається про порушення цієї статті, Суд повинен з`ясувати, внаслідок чого саме відповідна особа була змушена нести непропорційний і надмірний тягар. Як при втручанні у право мирного володіння майном, так і при утриманні від застосування заходів, необхідно забезпечити справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основних прав відповідної особи. Вимога щодо забезпечення такого балансу випливає зі структури статті 1 Першого Протоколу, якщо розглядати її в цілому. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

Зі змісту наведеного, вбачається, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.

На теперішній час прокурором не доведено, що в застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт такого майна, а саме: транспортний засіб «Шкода Октавія», д.н. з. НОМЕР_7 .

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020070000000211, відомості про яке 06.05.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України задовольнити частково.

Накласти арешт на речі та документи, вилучені 31.07.2025 в ході обшуку за адресою проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 : мобільний телефон марки «BLADE A 51 LITE», 3 ІМЕІ НОМЕР_5 та сім карткою НОМЕР_6 ; журнал обліку коагулянту від 03.01.2019, видаткові накладні № 10 від 03.01.2020, № 12 від 08.01.2020 та № 13 від 11.01.2020.

В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 08 серпня 2025 року.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1

СудУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Дата ухвалення рішення04.08.2025
Оприлюднено11.08.2025
Номер документу129407946
СудочинствоКримінальне
КатегоріяПровадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна

Судовий реєстр по справі —308/2380/21

Ухвала від 22.09.2025

Кримінальне

Закарпатський апеляційний суд

Фазикош Г. В.

Ухвала від 22.09.2025

Кримінальне

Закарпатський апеляційний суд

Фазикош Г. В.

Ухвала від 22.09.2025

Кримінальне

Закарпатський апеляційний суд

Фазикош Г. В.

Ухвала від 22.09.2025

Кримінальне

Закарпатський апеляційний суд

Фазикош Г. В.

Ухвала від 18.08.2025

Кримінальне

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Логойда І. В.

Ухвала від 04.08.2025

Кримінальне

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Логойда І. В.

Ухвала від 31.07.2025

Кримінальне

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Логойда І. В.

Ухвала від 31.07.2025

Кримінальне

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Логойда І. В.

Ухвала від 04.08.2025

Кримінальне

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Логойда І. В.

Ухвала від 01.08.2025

Кримінальне

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Логойда І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні