Ухвала від 08.08.2025 по справі 160/22683/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

08 серпня 2025 р.Справа №160/22683/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

06.08.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДНДІБВ» №4397-П від 04.07.2025 року.

Одночасно з поданням позовної заяви до суду позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДНДІБВ» №4397-П від 04.07.2025 року до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі;

- заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області вчиняти будь-які дії на виконання наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДНДІБВ» №4397-П від 04.07.2025 року, у тому числі приймати податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що наказ є очевидно протиправним, з огляду на наявність мораторію на проведення перевірок суб`єктів господарювання з незначним ступенем ризику, а також спірний наказ не містить конкретних посилань на підставу для проведення перевірки. Підсумовуючи позивач зауважив, що невжиття заходів забезпечення позову призведе в подальшому до неможливості відновлення порушених прав позивача, оскільки на підставі такого наказу можуть бути складені податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи по суті заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частина 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що на час розгляду заяви про забезпечення позову позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з наступного.

Посилання позивача на очевидну протиправність оскаржуваного наказу не приймається судом до уваги, оскільки фактично вказані доводи покладені позивачем в підстави позову, надання оцінки яким буде здійснюватися під час розгляду даної справи по суті.

Щодо можливості прийняття податкових повідомлень-рішень за результатом проведеної перевірки, суд зазначає, що вказане твердження позивача не може бути обґрунтованою підставою для забезпечення позову, оскільки позивачем не надано до суду акту перевірки, в якому виявлено будь-які порушення податкового законодавства, наявність яких може свідчити про прийняття в подальшому податкових повідомлень-рішень.

Крім цього суд зазначає, що позивачем не зазначено та не підтверджено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Таким чином, суд вказує, що позивачем, не зазначено відповідних підстав та не надано належних доказів, які б підтверджували ті обставини, які ним зазначено у заяві про забезпечення позову, які передбачені ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, суд зазначає, що позивачем у своїй заяві про забезпечення позову не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам і не підтверджено таких обставин належними та допустимими доказами.

Крім того, суд зазначає, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення позовної заяви. Водночас, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про правомірність наказу відповідача, що є предметом спору. Оцінка наказу відповідача буде надана під час розгляду справи по суті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.150-154,241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський