Рішення від 29.10.2025 по справі 160/22683/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2025 рокуСправа №160/22683/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (49050, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, код ЄДРПОУ 02498174) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

06.08.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДНДІБВ» №4397-П від 04.07.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ взагалі не містить обґрунтування жодної з можливих підстав перевірки, визначеної п.п.78.1.4. пункту 78 ст. 78 Податкового кодексу України. Також в оскаржуваному наказі не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності Позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти порушення вимог законодавства при визначенні показників декларації; сумнівність яких саме дій позивача (дата вчинення дії, характер та наслідки вчинення такої дії та інші докази вчинення таких дій, показання свідків, працівників) була встановлена контролюючим органом. З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

08.08.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

22.08.2025 року на адресу суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідно до п. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка проводиться у разі, якщо за результатами аналізу податкової звітності, інших даних, отриманих від платника податків, а також органів державної влади та місцевого самоврядування, виявлено недостовірність даних, що впливають на правильність визначення податкових зобов`язань. Таким чином, сам факт подання декларації є законною підставою для аналізу податковим органом правильності їх відображення та, у разі наявності сумнівів чи невідповідностей, для призначення перевірки.

26.08.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін відмовлено.

28.08.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

04.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» про зміну підстав позову.

09.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:

- відомості та докази щодо надіслання (вручення) ТОВ «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» платнику податків (його представнику) копії спірного наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою);

- відомості та докази надіслання (вручення) ТОВ «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» платнику податків (його представнику) копії спірного наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання в електронний кабінет платника податку.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (ЄДРПОУ 02498174) є юридичною особою, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 05.12.1997 року, номер запису 12241450000052480.

04.07.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на підставі п. 19.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), прийнято наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДНДІБВ» (податковий номер 02498174) за №4397-П.

Пунктом 1 Наказу визначено, провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДНДІБВ» (податковий номер 02498174) з 06 серпня 2025 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести щодо дотримання вимог податкового законодавства України при декларуванні податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно. відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

На думку Товариства, вказані в оскарженому наказі підстави проведення перевірки є необґрунтованими, у зв`язку з чим і звернулося до суду із вимогою про його скасування.

Натомість контролюючий орган вважає, що такий наказ прийнято з дотриманням законодавчо визначеної процедури, а визначені у ньому підстави визначені у законодавстві.

Відтак, на підставі викладеного, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України (надалі також - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями статті 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом:

- ведення обліку платників податків;

- інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів;

- перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

- моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Підпунктами 20.1.2, 20.1.4 пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПУ України) встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

За змістом пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4 статті 78 ПК України).

Верховний Суд у постановах від 31 травня 2019 року у справі № 813/1041/18, від 14 березня 2019 року у справі № 808/2603/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 815/343/18, аналізуючи наведені правові положення, виклав позицію, що підпункти 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачають абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, проте спільним для обох підстав є обставина ненадання або надання не у повному обсязі пояснень та документальних підтверджень протягом десяти календарних днів на письмовий запит контролюючого органу.

В разі надсилання запиту, де зазначено порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та в разі недотримання платником податків вимог щодо надання пояснень та документальних підтверджень, відповідна перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

У випадку надсилання запиту, в якому містяться відомості про виявлену недостовірність даних щодо відповідної декларації та не вжиття особою дій щодо надання у встановленому порядку відповіді на вказаний запит, перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Таким чином, призначенню документальної позапланової перевірки, зокрема з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, передує ненадання (надання не в повному обсязі) платником податків пояснень та документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу з відповідного питання, якщо такий запит оформлено і направлено відповідно до вимог законодавства.

Іншими словами, виникнення права призначення контролюючим органом перевірки за кожною із вказаних підстав є наслідком ненадання (надання не в повному обсязі) відповідних пояснень платником податків на законний запит контролюючого органу, поданий за наявності відповідних обставин, які кореспондують конкретній із таких підстав призначення перевірки.

Отже документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Направлення відповідного запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2024 року по справі №420/5252/19, постанові Верховного Суду від 11 квітня 2024 року по справі №815/2596/17.

Підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час направлення запиту) встановлено обов`язок платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

У справі, яка розглядається, докази направлення запиту(ів) контролюючого органу із вимогою про надання інформації та її документального підтвердження декларування податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на адресу Товариства (за його місцезнаходженням, податковою адресою) надіслано не було, як і не було вручено такого(их) особисто платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Оскаржуваний наказ також не містить посилань на відповідні норми ПК України та не містить інформації щодо направлення контролюючим органом запиту(ів) позивачу із вимогою про надання інформації, що додатково вказує на відсутність вчинення контролюючим органом дій, як обов`язкової підстави для реалізації права на проведення документальної позапланової перевірки.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав згідно підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДНДІБВ» щодо дотримання вимог податкового законодавства України при декларуванні податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та, як наслідок, прийняття спірного наказу.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 липня 2025 року "Про запровадження правових і організаційних заходів щодо мораторію на безпідставні перевірки та втручання державних органів у діяльність бізнесу й стимулювання економічного зростання в Україні", відповідно до п.3 якого, зокрема, встановлено обмеження на проведення перевірок стосовно суб`єктів господарювання, які мають статус авторизованих економічних операторів та суб`єктів господарювання з незначним ступенем ризику, за виключенням тих, які здійснюють діяльність, пов`язану з обігом підакцизних товарів, яке введено в дію Указом Президента України №538/2025 від 21.07.2025 року, з огляду на таке.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Пунктом 7.3. ст.7 Податкового кодексу України визначено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Тобто, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексі України, з одного боку і в інших нормативно-правових актах з іншого боку застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що відповідні зміни до Податкового кодексу України, направлені на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 липня 2025 року "Про запровадження правових і організаційних заходів щодо мораторію на безпідставні перевірки та втручання державних органів у діяльність бізнесу й стимулювання економічного зростання в Україні", внесені не були.

Беручи до уваги той факт, що Податковий кодекс України є нормою вищої юридичної сили, ніж рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 липня 2025 року "Про запровадження правових і організаційних заходів щодо мораторію на безпідставні перевірки та втручання державних органів у діяльність бізнесу й стимулювання економічного зростання в Україні", за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у цьому випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21 (провадження № К/990/1304/22).

Отже, доводи позивача про те, що рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 липня 2025 року "Про запровадження правових і організаційних заходів щодо мораторію на безпідставні перевірки та втручання державних органів у діяльність бізнесу й стимулювання економічного зростання в Україні" в частині дії мораторію підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає хибними.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (49050, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, код ЄДРПОУ 02498174) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДНДІБВ» №4397-П від 04.07.2025 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро вул.Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (49050, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, код ЄДРПОУ 02498174) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський