Рішення від 08.08.2025 по справі 640/32475/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2025 року справа №640/32475/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа - Головне управління Національної поліції у м. Києві Національної поліції України в особі Управління міграційної поліції про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 19.08.2021 № 173 та від 12.10.2021 №80111500030783.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Залучено до участі у справі в якості третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Національної поліції у м. Києві Національної поліції України в особі Управління міграційної поліції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2022 відмовлено в забезпеченні позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2022 відмовлено в забезпеченні позову.

На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

12.03.2024 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 13.03.2024 справа розподілена судді Горобцовій Я.В.

Ухвалою від 02.04.2024 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність правових підстав для їх прийняття.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Свої письмові пояснення щодо обставин справи надані третьою особою.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 серпня 2021 року органом Державної прикордонної служби України (ППр «Бориспіль») прийнято Рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, яким прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону, а саме в`їзду в Україну гр. ОСОБА_3 на підставі частини 1 пункту 2 статті 8 Закону України «Про прикордонний контроль» із зазначенням, що відносно гр. ОСОБА_3 є рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в України.

Адвокатом позивача зроблено адвокатський запит до відповідача, на який 09.09.2021 отримано відповідь № 8010.8.2-39715/80.2-21 від 03.09.2021.

У вказаній відповіді відповідач повідомляв, що: « 19.08.2021 на підставі ст. 13 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до подання Управління міграційної поліції ГУ НП у м. Києві вих. № 1295/125/20/03-202! від 19.09.2021, ЦМУ ДМО у м. Києві та Київській області прийнято рішення про заборону в`їзду на території України гр. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію подання Управління міграційної поліції ГУ НП у м. Києві вих. № 1295/125/20/03-2021 від 19.08.2021, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, надати немає можливості, оскільки відповідно до пункту 70 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та міських органах виконавчої влади, затвердженої Постановою КМУ від 17.01.2018 № 55, установа може засвічувати копії лише тих документів, що створені в ній».

До відповіді № 8010.8.2-39715/80.2-21 від 03.09.2021 відповідач додав копію рішення №173 про заборону в`їзду в України від 19.08.2021. Так, у вказаному рішенні зазначено, що:

« 19 серпня 2021 року до ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області надійшло подання від Управління міграційної поліції ГУ НП у м. Києві вих. № 1295/125/20/03-2021 від 19.08.2021 «Про прийняття рішення про скасування посвідки на та заборону в`їзду в Україну», в якому вказане наступне:

У відповідності до пункту 1 статті 1, пунктів 1-3 статті 2, підпунктів 1, 2 пункту 1 статті 23 ЗУ «Про національну поліцію», Управлінням міграційної поліції ГУ НП у м. Києві за результатами реалізації оперативної інформації встановлено громадянина Ізраїлю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за наявною оперативною інформацією планує прибути до України з метою незаконної легалізації на території України, шляхом надання недостовірних відомостей, та налагодження функціонування схеми шахрайського заволодіння грошовими коштами громадян України, під виглядом продажу фіктивних цінних паперів.

Здійснює негативний вплив на криміногенну обстановку на території міста Києві та України в цілому. Сприяє виготовленню підроблених документів, для подальшої легалізації вихідців з вказаного регіону, тим самим має причетність до діянь щодо організації каналів нелегальної міграції в Україну.

Таким чином, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми діями демонструє повну зневагу до законів України та громадян, які їх дотримуються. Порушуючи адміністративне законодавство України ОСОБА_5 створює загрозу для суспільства.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги те, що громадянин Ізраїлю ОСОБА_5 становить загрозу інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в України, керуючись Інструкцією про порядок прийняття ДМС України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в України іноземцям та особам без громадянства, затвердженою Наказом МВС від 17.12.2013 № 1235 та пунктами 1, 2 частини 1 ст. 13 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», вирішив: заборонити громадянину Ізраїлю ОСОБА_6 в`їзд у Україну строком на 3 (три) роки».

15 жовтня 2021 року позивачем отримано відповідь на адвокатський запит № 232- 30082/0/6-21-Вих від 11.10.2021 від Адміністрації державної прикордонної служби України, яка підтвердила, що станом на 11.10.2021 стосовно позивача Державною прикордонною службою України виконується доручення уповноваженого державного органу України, а саме: ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області, про заборону в`їзду в Україну з 20.08.2021 до 19.08.2024.

Позвиачем отримано два листи, а саме № 1838/125/20/01-2021 від 19.10.2021 і № 1839/125/20/01-2021 від 19.10.2021, до яких Управлінням міграційної поліції ГУ НП у м. Києві НП України додано два примірники Подання вих. № 1295/125/20/03-2021 від 19.08.2021 «Про прийняття рішення про скасування посвідки на та заборону в`їзду в Україну». Також у відповідях повідомлено про відмову в надання копій матеріалів, які стали підставою для складання вказаного Подання.

Також позивачем отримано відповідь на адвокатський запит від Слідчого управління ГУ НП у м. Києві НП України від 23.10.2021 № 568аз/125/23/1/2021. Так, в останньому абзаці вказаної відповіді зазначено наступне: «Також повідомляємо, що згідно відомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформації Управління інформаційної аналітичної системи Головного управління Національної поліції у м. Києві слідчими підрозділами ГУНП у м. Києві кримінальні провадження відносно ОСОБА_2 не розслідуються».

Відповіддю на адвокатський запит № 8010.6.2-48730/80.1-21 від 19.10.2021 відповідач повідомив позивача про прийняття ним рішення від 12.10.2021 номер: 80111500030783 про скасування посвідки виданої позивачу на тимчасове проживання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Статтею 18 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

За приписами ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватись Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю;

якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України.

Порядок прийняття відповідачем та його територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється, визначає Інструкція про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2014 року за № 25/24802 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 3 Інструкції рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до пункту 4 Інструкції рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Отже, відповідач хоча і посилається в своєму рішенні про заборону позивачу в`їзду в Україну на пункти 1, 2 частини 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», однак відповідачем не надано доказів, які б реально підтверджували заявлені в у такому оскаржуваному рішенні підозри і звинувачення відносно позивача. Наявне посилання на оперативну інформацію, однак доказів оперативно-розшукової діяльності також не надано.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що перебування позивача на території України може призвести до порушення національної безпеки України або порушення охорони громадського порядку, або причетності позивача до організованої злочинності (п. 1 ч. 2 ст. 13 вказаного Закону), а також не надано доказів втручання позивача в питання охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні (п. 2 ст. 13 вказаного Закону).

Суд звертає увагу, що у рішенні № 173 про заборону в`їзду в Україну від 19.08.2021 чітко вказано, що наявна саме оперативна інформація на підставі якої зроблено висновок про наступне вчинення позивачем протиправних дій. Однак за час розгляду справи ні відповідач, ні третя особа не надали відповіді щодо змісту цієї оперативної інформації.

Водночас, у відповіді на адвокатський запит представника позивача від Міграційної поліції від 24.11.2021 вказано, що Міграційна поліція повідомляє, що підставою складання працівниками УМП ГУНП у м. Києві відповідного подання до органу УМУ ДМС у м. Києві та Київській області про прийняття рішення щодо скасування посвідки та заборону в`їзду в Україну громадянину Ізраїлю, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стали матеріали, які надійшли до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, щодо систематичного вчинення кримінальних правопорушень громадянином Ізраїлю, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено, що Голосіївською окружною прокуратурою зареєстровано кримінальне провадження № 42021102010000147 від 12.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 301-1 КК України відносно гр. Ізраїлю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснює Голосіївське УП ГУНП у м. Києві.

У відповіді ж Голосіївського управління ГУНП у м. Києві від 06.12.2021 про надання формації щодо матеріалів, які надійшли до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві щодо систематичного вчинення кримінальних правопорушень громадянином ОСОБА_3 , повідомлено, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві не здійснюється судового розслідування відносно громадянина Ізраїлю ОСОБА_2 , зокрема у яких останньому відповідно зі статтями 42, 276, 277, 278 КПК України було повідомлено про підозру чи відносно якого в порядку ст. 291 було направлено обвинувальний акт до суду.

Таким чином, первісне Подання Управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві і прийняте на підставі вказаного подання рішення № 173 про заборону позивачу 'їзду в України від 19.08.2021 містять у собі посилання на оперативну інформацію за якою нібито встановлено, що позивач планує прибути до України з метою незаконної легалізації на території України, шляхом надання недостовірних відомостей, та налагодження функціонування схеми шахрайського заволодіння грошовими коштами громадян України, під виглядом продажу фіктивних цінних паперів. Однак, ні відповідач, ні третя особа доказів на підтвердження таких тверджень викладених у вказаному поданні і рішенні про заборону в`їзду в України суду не надали.

Більше того, у відповідях на адвокатські запити, наданих Управлінням міграційної поліції від 10.11.2021, 11.11.2021 і 24.11.2021, вказано, що підставами складання подання Управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві від 19.08.2021 стала заява, яка надійшла до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, щодо систематичного вчинення позивачем кримінальних правопорушень.

А у відповіді від 24.11.2021, натомість, наявне пряме посилання, що на підставі матеріалів, на підставі яких було складено подання від 19.08.2021 про заборону позивачу в`їзду в України, Голосіївською окружною прокуратурою зареєстровано кримінальне провадження №42021102010000147 від 12.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301-1 КК України відносно гр. Ізраїлю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною 3 статті 301-1 КК України вказано, що виготовлення, розповсюдження, збут дитячої порнографії або примушування неповнолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Тобто, у поданні третьої особи від 19.08.2021 і в рішенні відповідача про заборону в`їзду в України від 19.08.2021 вказано про наявність оперативної інформації за якою встановлено, що позивач планує прибути до України з метою незаконної легалізації на території України, шляхом надання недостовірних відомостей, та налагодження функціонування схеми шахрайського заволодіння грошовими коштами громадян України, під виглядом продажу фіктивних цінних паперів. Натомість, у відповіді Управління міграційної поліції від 24.11.2021 зазначено, що на підставі матеріалів, на підставі яких було складено подання від 19.08.2021 про заборону позивачу в`їзду в України, Голосіївською окружною прокуратурою зареєстровано кримінальне провадження № 42021102010000147 від 12.08.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301-1 КК України відносно гр. Ізраїлю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дві вказані обставини протирічать одна одній, що на думку суду, додатково свідчить про необґрунтованість оскаржуваних рішень.

При цьому, жодних доказів здійснення кримінального провадження №42021102010000147 від 12.08.2021 суду не надано. Натомість третьою особою повідомлено про відібрання матеріалів такого кримінального провадження для знищення, що, між тим, не є підтвердженням здійснення такого кримінального провадження.

Враховуючи наведене у контексті вказаних вище правових положень, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 816, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа - Головне управління Національної поліції у м. Києві Національної поліції України в особі Управління міграційної поліції про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 173 від 19.08.2021 про заборону в`їзду в Україну, прийняте відносно ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_1 від 12.10.2021 № 80111500030783 про скасування посвідки на тимчасове проживання, прийняте відносно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 1 816, 00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.