Ухвала від 08.08.2025 по справі 2а/0370/1817/12

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження

08 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 2а/0370/1817/12 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Волинського обласного центру зайнятості про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі за позовом Ковельського міськрайонного центру зайнятості до Комунального підприємства «Ковельський міський культурно-просвітницький центр» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 у цій справі, яка набрала законної сили, адміністративний позов Ковельського міжрайонного центру зайнятості задоволено повністю: стягнуто з Комунального підприємства «Ковельський міський культурно-просвітницький центр» на користь Ковельського міжрайонного центру зайнятості 8667 грн. 92 коп. (вісім тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 42 коп. виплаченої дотації.

29.07.2025 до суду надійшла заява Волинського обласного центру зайнятості про заміну сторони виконавчого провадження в даній адміністративній справі, а саме стягувача - Ковельський міськрайонний центр зайнятості на його правонаступника Волинський обласний центр зайнятості.

Вказана заява обґрунтована тим, що відповідно до пункту 1 наказу Міністерства економіки України «Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості» від 18.10.2022 року №3907, Ковельський міськрайонний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 20123578) реорганізовано шляхом приєднання до Волинського обласного центру зайнятості. Згідно пункту 6 даного наказу, Волинський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Ковельського міськрайонного центру зайнятості. В свою чергу, 31.10.2022 до ЄДРПОУ внесено запис про перебування в стані припинення Ковельського міськрайонного центру зайнятості.

Вказане на переконання заявника є підставою для заміни сторони стягувача у виконавчому листі Волинського окружного адміністративного суду від 06.08.2012.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 вказану заяву призначено до судового розгляду на 11 год 00 хв 08.08.2025.

У судове засідання представники заявника, стягувача та боржника не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, при цьому представник заявника просив розгляд заяви здійснювати за його відсутності.

З урахуванням вимог частини четвертої статті 229, частини другої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заява про заміну сторони виконавчого провадження підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «v. Georgia» від 28.11.2006, заява №30779/04).

На підставі аналізу статей 3,8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Як встановлено судом, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 у цій справі, яка набрала законної сили, адміністративний позов Ковельського міжрайонного центру зайнятості задоволено повністю: стягнуто з Комунального підприємства «Ковельський міський культурно-просвітницький центр» на користь Ковельського міжрайонного центру зайнятості 8667 грн. 92 коп. (вісім тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 42 коп. виплаченої дотації.

На виконання даного судового рішення, 06.08.2012 Волинським окружним адміністративним судом стягувачу було видано виконавчий лист №603/2012 (а.с.65).

14.08.2012 старшим державним виконавцем державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Самойленком С.А. відкрито виконавче провадження №33925671 щодо виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду №603/2012 від 06.08.2012 (а.с.68).

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції від 08.10.2012 вказане виконавче провадження закінчено на підставі пункту 7 частини 1 статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що згідно витягу ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців державного реєстратора Холзунової І.І. виконавчого комітету Ковельської міської ради від 12.01.2012 №12710096 стан юридичної особи Комунальне підприємство «Ковельський міський культурно-просвітницький центр» в стані припинення підприємницької діяльності. Згідно публікацій в офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації «Бюлетень державної реєстрації» №201(1) від 10.01.2011 за порядковим номером 1173 Комунальне підприємство «Ковельській міський культурно- просвітницький центр» припиняє підприємницьку діяльність шляхом ліквідації (а.с.69).

Вказаною постановою державного виконавця від 14.08.2012 виконавчий лист №603-2012 передано арбітражному керуючому голові ліквідаційної комісії Комунального підприємства «Ковельський міський культурно-просвітницький центр».

Як зазначає представник заявника (Волинського обласного центру зайнятості) на даний час рішення суду від 08.10.2012 у цій справі, яке набрало законної сили, боржником так і не виконано. Виконавчий лист №603-2012 перебуває у ліквідаційної комісії Комунального підприємства «Ковельський міський культурно-просвітницький центр».

Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно до частини четвертої статті 379 КАС України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Отже, заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу - як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі №812/1408/16, здійснивши системне тлумачення норм Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII у взаємозв`язку зі статтями 52 та 379 КАС України, сформулював висновок відповідно до якого публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або ж часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому чи внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення адміністративної компетенції.

Зазначеної вище правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 12.06.2018 у справі №2а-23895/09/1270, від 13.03.2019 у справі №524/4478/17 та від 20.02.2019 у справі №826/16659/15.

Суд зазначає, що особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва:

1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та

2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача".

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Вищевказані висновки Верховного Суду у справі №812/1408/16, в подальшому підтримані Верховним Судом у постанові від 04.10.2023 у справі №805/2819/18-а.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1 наказу Міністерства економіки України «Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості» від 18.10.2022 року №3907, Ковельський міськрайонний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 20123578) реорганізовано шляхом приєднання до Волинського обласного центру зайнятості. Згідно пункту 6 даного наказу, Волинський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Ковельського міськрайонного центру зайнятості (а.с.73-75).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань 31.10.2022.внесено запис про перебування в стані припинення Ковельського міськрайонного центру зайнятості (а.с.77).

Вказане вище свідчить про те, що Ковельський міськрайонний центр зайнятості вибув з відносин, щодо яких виник спір.

Натомість, усі майнові та немайнові права та обов`язки Ковельського міськрайонного центру зайнятості перейшли до Волинського обласного центру зайнятості (код 05427482).

Враховуючи викладене вище, забезпечуючи виконання судового рішення у цій справі в цілях сприяння реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності заміни сторони стягувача у виконавчому листі №603/2012 від 06.08.2012 у справі №2а/0370/1817/12.

Керуючись статтями 243, 248, 379 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

заяву Волинського обласного центру зайнятості про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Замінити у виконавчому листі №603/2012, виданому 06.08.2012 Волинським окружним адміністративним судом у справі №2а/0370/1817/12, стягувача Ковельський міськрайонний центр зайнятості на його правонаступника Волинський обласний центр зайнятості (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, за; код ЄДРПОУ 05427482).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 11 серпня 2025 року.

Суддя Н. В. Стецик