Ухвала від 11.08.2025 по справі 990/252/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 серпня 2025 року м. Чернігів Справа № 990/252/24

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ольга ТКАЧЕНКО перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду, Київського окружного адміністративного суду про визнання незаконним рішення,

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду, як суду першої інстанції, з позовом до Шостого апеляційного адміністративного суду, Київського окружного адміністративного суду, у якому просить:

визнати рішення суду у справі №320/16533/24 незаконним, що базується не на фактах, а припущеннях, скасувати його та прийняти нове рішення, а саме: зобов`язати відповідача (особу 2) розглянути позов до Міністерства Юстиції по суті щодо призначення йому безкоштовної правової допомоги;

відшкодувати шкоду у розмірі 10000 грн за час, витрачений на написання позову, його складання, час на доставку до суду, що складається з транспортування, набору тексту, витратних матеріалів;

забезпечити явку свідка у справі судді ОСОБА_2 ;

стягнути з відповідача (особа 1) на його користь моральну школу у розмірі 2000 гривень;

спростувати неправдиву інформацію.

Ухвалою Верховного суду від 07.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду, Київського окружного адміністративного суду про визнання незаконним рішення передано на розгляд Шостому апеляційному адміністративному суду, як суду вищої інстанції, для визначення суду, до підсудності якого віднесена дана справа.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2025 матеріали справи №990/252/24 за позовом ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду, Київського окружного адміністративного суду про визнання незаконним рішення, передати голові Шостого апеляційного адміністративного суду для направлення її до суду вищої інстанції для визначення підсудності.

Розпорядженням від 23.01.2025 №1 голова Шостого апеляційного адміністративного суду Олена Кузьмишина передаласправу до Верховного Суду справу №990/252/24 для визначення підсудності.

Ухвалою Верхового Суду від 28.01.2025 визначено підсудність справи №990/252/24 за позовом ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду, Київського окружного адміністративного суду про визнання незаконним рішення за Сьомим апеляційним адміністративним судом.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 справу №990/252/24 запозовом ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду, Київського окружного адміністративного суду про визнання незаконним рішення, передано за підсудністю до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 для розгляду цієї адміністративної справи визначена суддя Ткаченко О.Є.

Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

По-перше, відповідно до частини 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у позовній заві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має сформулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Таким чином, позовна зава має містити максимально чіткі і зрозуміло сформовані позовні вимоги, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Суддя зауважує, що прохальна частина позову не містить чітких позовних вимог, натомість позивач обґрунтовує причини свого звернення до суду з позовом.

Зміст позовних вимог не узгоджується з частиною 1 статті 5 КАС України та позбавляє можливості суд встановити чіткий предмет позову.

Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

З огляду на зміст позовних вимог, суддя зазначає, що таке формулювання позовних вимог позбавляє можливості суд встановити чіткий предмет позову.

Суддя звертає увагу, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, і вказаний обов`язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.

По-друге, відповідно до частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (стаття 79 КАС України).

Жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у позові, позивачем не надано.

По-третє, частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних.

Відповідно до статті 7 Закону України від 09.11.2023№3460-IX Про Державний бюджет України на 2024 рік з 01.01.2024 установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Згідно із частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, за подання фізичною особою до суду адміністративного позову, який містить вимогу немайнового характеру ставка судового збору у 2024 році (на момент подання позову до суду) становила 1211,20 грн (3028,00 грн*0,4), який містить вимогу майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 1211,20 грн (3028,00 грн*0,4).

Позивачем заявлено вимогу немайнового характеру про визнання протиправним та скасування рішення суду, за яку належить сплатити 1211,10 грн судового збору; вимогу про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 10000,00 грн, за яку належить сплати судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Водночас позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн. Суддя зазначає, що вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру. Таким чином, за вимогу про відшкодування моральної шкоди у даному випадку позивачу належить сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

У позовній заяві позивач вказує, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позову до суду) за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Крім того, є інвалідом 2 групи, що є підставою для звільнення його від сплати судового збору за подання позову до суду.

Водночас документ на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору (посвідчення особи з інвалідністю 2 групи) суду не надано.

Щодо покликання позивача на пункт 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позову до суду) суддя зазначає наступне.

У поданій до суду позовній заяві вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суду, а тому з огляду на характер спірних правовідносин та заявлених позовних вимог, позивач не є особою, яка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позову до суду).

Адже наведене вище положення Закону України «Про судовий збір» передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а отже, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди це рішення повинне бути визнане судовим рішенням незаконним.

Суд наголошує, що матеріали адміністративного позову не містять доказів, які б підтверджували, що дії чи рішення відповідача визнані незаконними в установленому законом порядку, зокрема, відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, в межах цієї справи ще не прийнято та, як наслідок не встановлено, що позивачу заподіяно шкоду незаконними діями чи рішеннями органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою. Тому на стадії відкриття провадження у справі суд не має можливості встановити, що спірна моральна шкода, завдана незаконними діями (рішенням) відповідача.

Отже, судовий збір за заявлені позовні вимоги має бути сплачений позивачем на загальних підставах.

У даному випадку належною сплатою судового збору при поданні до суду фізичною особою позову, що має одночасно вимоги майнового і немайнового характеру вважається сплата судового збору в розмірі 3633,60 грн (1211,20+1211,20 +1211,20).

Документ про сплату судового збору або документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору в матеріалах позову відсутній.

Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам положень статей 160, 161 КАС України.

З огляду на викладене, відповідно до приписів частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позов належить залишити без руху, встановивши позивачу семиденний строк з дня отримання ухвали суду про залишення позову без руху для усунення недоліків шляхом:

- надання до суду уточненої позовної заяви та її копій відповідно до кількості учасників справи, приведеної у відповідність до вимог статей 160, 161 КАС України, сформувавши позовні вимоги з урахуванням зауважень суду;

- надання до суду доказів на підтвердження вказаних в позовній заяві обставин;

- надання документа про сплату судового збору в розмірі 3633,60 грн або документа, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду, Київського окружного адміністративного суду про визнання незаконним рішення залишити без руху.

Встановити позивачу семиденний строк з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде йому повернута.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу для виконання.

Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО