Ухвала від 23.07.2025 по справі 947/12615/25

Номер провадження: 11-сс/813/1142/25

Справа № 947/12615/25 1-кс/947/6481/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника володільців майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційними скаргами володільців майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.05.2025 року про арешт майна в кримінальному провадженні №72024161030000019 від 26.12.2024 року,

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 в кримінальному провадженні №72024161030000019 від 26.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, та накладено арешт на майно, вилучене 06.05.2025 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

1) чорнові записи на 3 арк.;

2) грошові кошти у розмірі 2600 Євро, купюрами номіналом 100 Євро;

3) грошові кошти у розмірі 1400 Євро, купюрами номіналом 200 Євро;

4) грошові кошти у розмірі 69800 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном власниками та іншими особами до скасування арешту у порядку встановленому КПК України.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що вилучене під час обшуку майно, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя зазначив, що вилучене під час обшуку майно, може відповідати критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки є всі підстави вважати, що вказані речі та грошові кошти єпредметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій тамістять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.

Окрім цього, слідчий суддя зазначив, що вилучене стороною обвинувачення під час обшуку майно може свідчити про незаконний збут, незаконно виготовлених підакцизних товарів, шляхом організації мережі АЗС, зокрема вилучені чорнові записи, можуть підтвердити факт вчинення кримінального правопорушення.

Також слідчий суддя дійшов висновку, що грошові вилучені за місцем ведення бухгалтерського облікувантажоодержувача ТОВ «ЕЛ ПИ ДЖИ ПОСТАЧАННЯ» (ЄДРПОУ 44257589) грошові кошти мають ознаки майна, що отримане в результаті вчинення злочину, тому є важливими доказами можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, володільці майна ОСОБА_8 та ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.

Володілець майна ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить частково скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти: 2600 Євро, купюрами номіналом 100 Євро; 1400 Євро, купюрами номіналом 200 Євро.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_8 посилається на те, що вказані грошові кошти не мають відношення до кримінального провадження, вона не є підозрюваною, грошові кошти належать їй на праві власності, їх походження є законним, а саме вони отримані з продажу 08.11.2022 року належного їй автомобіля «Hundai Sonata» (договір у ТСЦ 5142), а також з отриманого доходу, що підтверджується довідкою 5 ОК.

Крім того, ОСОБА_8 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскільки розгляд клопотання здійснено без її виклику та без її участі, копію ухвали отримано її чоловіком ОСОБА_7 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого була подана апеляційна скарга.

Володілець майна ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на грошові кошти у сумі 69800 доларів США та постановити нову ухвалу в цій частині, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на вказані грошові кошти.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, ОСОБА_7 вказує, що ТОВ «ЕЛ ПИ ДЖИ ПОСТАЧАННЯ», засновником та директором якого він є, правомірно здійснює свою господарську діяльність, не має відношення до кримінального провадження, повідомлення про підозру йому не вручалося, арешт на вилучені за місцем його проживання грошові кошти накладено безпідставно, оскільки вказані грошові кошти мають законне походження, отримані від діяльності ТОВ «ЕЛ ПИ ДЖИ ПОСТАЧАННЯ», дохід від підприємницької діяльності, продажу належних йому автомобілів: 18.03.2023 року продажу автомобіля Mazda CX-5, д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до договору у ТСЦ 5142; у 2021 році продажу автомобіля «Bentley».

Крім того, ОСОБА_7 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскільки розгляд клопотання здійснено без його виклику та без його участі, копію ухвали отримав на електронну пошту 15.05.2025 року, після чого подав апеляційну скаргу.

Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.

Володільці майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. При цьому, їх представник адвокат ОСОБА_9 повідомила суду, що володільці майна обізнані про розгляд справи, однак не мають можливості з`явитися в судове засідання, вважала за можливе здійснювати розгляд за їх відсутності.

За наведених обставин, відповіднодо ч.4 ст.405, ст.422 КПК України, апеляційний розгляд проведено за відсутності володільців майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Крім того, в умовах воєнного стану, колегія суддів вважає, що відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявленняучасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це може становити загрозу для вказаних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача; вислухавши представника володільців майна адвоката ОСОБА_9 , яка підтримала апеляційні скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, просила їх задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг та клопотань про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційних скарг, які подані особами, які відповідно до матеріалів кримінального провадження, не мають процесуального статусу і не є стороною цього провадження, апеляційний суд виходить з наступного.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому, КПК не встановлено чіткого переліку осіб суб`єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, але п.10 ч.1ст.393 КПК регламентовано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.

Одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт(п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК).

Статтею 64-2 КПК визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Водночас, в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК передбачено, що треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

За таких обставин, власник чи володілець майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.

Із матеріалів судового провадження вбачається, що обшук проведено за місцем проживання ОСОБА_7 та його дружини ОСОБА_8 , під час якого виявлено та вилучено майно, володільцями якого вони є.

Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених у ст.41 Конституції України, ст.ст. 24, 64-2, 173, ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК, володільці майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є особами, які вправі звернутися з апеляційними скаргами на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.

Що стосується строку звернення володільців майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із апеляційними скаргами, колегією суддів встановлене таке.

Відповідно до вимог ст.395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п`яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику скаржника, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Із оскарженої ухвали вбачається, що розгляд клопотання прокурора слідчим суддею здійснено 13.05.2025 року за відсутності володільців майна та їх представника.

15.05.2025 року копію ухвали направлено на електронну адресу лише одного із володільців майна ОСОБА_7 , іншому володільцю майна ОСОБА_8 копія ухвали не направлялась. При цьому, ОСОБА_8 не повідомлялась про розгляд клопотання.

20.05.2025 року через систему «Електронний суд» адвокат ОСОБА_9 в інтересах володільця майна ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу.

23.05.2025 року ухвалою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 повернуто особі, яка її подала, у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження.

Одночасно, 20.05.2025 року кур`єрською службою доставки володільцями майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 направлені до апеляційного суду апеляційні скарги разом із долученими документами, з клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження.

02.06.2025 року апеляційні скарги надійшли до апеляційного суду та зареєстровані.

Приймаючи до уваги, встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання володільців майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає задоволенню.

Перевіривши доводи апеляційних скарг щодо незаконності ухвали слідчого судді, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 404 КПК України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді невідповідає вимогам закону, з огляду на таке.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість вказаних вимог слідчий суддя не дотримався.

Так, апеляційним судом встановлено, що протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду Київського районного суду м. Одеси від 07.05.2025 року справу розподілено до розгляду слідчим суддею ОСОБА_1 (а.с.127).

Згідно матеріалів справи, розгляд вказаного клопотання про арешт майна було призначено на 12:00 год 13.05.2025 року. Про дату та час судового засідання було повідомлено прокурора ОСОБА_6 (телефонограмою) та володільця майна ОСОБА_7 (смс-повідомлення) (а.с.128, 130, 131).

У матеріалах судової справи містяться дві заяви від прокурора ОСОБА_6 та володільця майна ОСОБА_7 про розгляд клопотання зі їх відсутністю (а.с.132, 133).

Вказані обставини свідчать про те, що інший володілець майна - ОСОБА_8 , у якої під час обшуку вилучені грошові кошти, про розгляд клопотання про арешт майна не повідомлявся.

При цьому, 13.05.2025 року, без виклику та без участі володільця майна ОСОБА_8 , та за відсутності іншого володільця майна ОСОБА_7 , слідчий суддя розглянув клопотання прокурора та постановив оскаржену ухвалу про арешт майна.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису в місцевому суді не здійснювалось (ст.107 КПК), про що складена довідка секретарем судового засідання (а.с.134).

В оскарженій ухвалі слідчого судді вказано, що особа щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту ОСОБА_7 надав заяву про розгляд клопотання у його відсутності, в якій зазначив, що заперечує проти накладення арешту на вилучене майно.

В ухвалі слідчий суддя також вказав про можливість прийняття рішення по суті клопотання у відсутність власника майна та його представника.

Разом з цим, обґрунтування щодо підстав розгляду клопотання прокурора про арешт без виклику та без участі володільця майна ОСОБА_8 , оскаржена ухвала не містить.

Таким чином, розглянувши клопотання прокурора про арешт майна без участі володільця майна ОСОБА_8 чи її представника, слідчий суддя не дотримався вимог процесуального закону.

Відповідно до положень ст. 2 КПК, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 КПК досудове розслідування стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Відповідно до п.25, 26 ч.1 ст.3 КПК третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт є одним із учасників як кримінального та судового провадження.

Згідно ч.2, 3, 6 ст.64-2 КПК третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, користується процесуальними правами третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інтереси якої він представляє.

Положеннями ч.1 ст.172 КПК визначено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Статтею 173 КПК передбачено питання, які слідчий суддя повинен врахувати, при розгляді клопотання про арешт майна.

Однією з основних засад кримінального провадження є закріплений у п.14 ч.1 ст.7 та ст.21 КПК доступ до правосуддя, що передбачає право на справедливийсудовий розгляд і доступ до правосуддя кожному, зокрема і третій особі, щодо майна якої вирішується питання про арешту кримінальному провадженні.

Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Забезпечення доступу до правосуддя має здійснюватися на всіх стадіях кримінального провадження. На кожній стадії мають бути роз`яснені права кожному учаснику провадження, в тому числі і третій особі, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна. Слідчий суддя, виходячи із завдань кримінального провадження, встановлених у ст.2 КПК, повинен забезпечити швидкий, повний і неупереджений розгляд клопотання слідчого в строки визначені ст.172 КПК.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду слідчий суддя повинен забезпечити учасникам провадження, необхідні умови для реалізації їх процесуальних прав, у тому числі вираження правової позиції, яка може мати вирішальне значення для справи.

Власник чи володілець майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, має право надавати пояснення, заявляти клопотання тощо.

Слідчий суддярозглянувши клопотання прокурора, без участі володільця майна ОСОБА_8 чи їїпредставника,не забезпечив право учасника провадження на захист своїх інтересів, чим допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для скасуваннясудового рішення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в клопотанні прокурор не порушував питання щодо проведення судового розгляду без участі власників/володільців майна.

Що стосується законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, колегією суддів встановлено наступне.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого/прокурора та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

За змістом ст.170 КПКарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч.2 ст.173КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.173 КПК, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 98 КПК, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Апеляційним судом встановлено, що слідчий суддянезвернув уваги на невідповідність клопотання прокурора про накладення арешту на майно вимогам ст.171 КПК, прийняв його до розгляду та ухвалив передчасне рішення, яке не можна вважати законним та обґрунтованим.

Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що детективами Територіального управління БЕБ в Одеській області, за процесуального керівництва прокурорів Одеської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024161030000019 від 26.12.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про те, що невстановлені особи, на території Одеської області здійснюють збут незаконно виготовлених підакцизних товарів шляхом організації мережі АЗС.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Одеської області здійснюють господарську діяльність з роздрібної торгівлі пальним на автозаправних станціях під брендом «Petromol» підприємства ТОВ «Топгрупп» (код ЄДРПОУ 43300491) та ТОВ «Толар-Групп» (код ЄДРПОУ 45373378). Вказані товариства підконтрольні фактичному власнику мережі АЗС «Petromol» громадянину Республіки Болгарія ОСОБА_10 , а також посадовим особам ТОВ «Топгрупп», які здійснюють свою діяльність з приховуванням фактичних доходів і ухиленням від сплати податків.

За наявною інформацією, в листопаді-грудні 2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області було анульовано ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним вищевказаним юридичним особам, в тому числі за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Крайня, 83.

Проте, станом на теперішній час на автомобільних заправних станціях «Petromol», розташованих за вищевказаними адресами, і надалі здійснюється роздрібна торгівля пальним за відсутності ліцензій на право провадження такої діяльності.

Детективами Територіального управління БЕБ в Одеській області в ході обшуку від 08.04.2025 року за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Крайня, буд.83, у тому числі встановлено автомобіль DAF, д.н.з. НОМЕР_2 , полупричіп-цистерна НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 , що безпосередньо мав намір на вивантаження імпортованого газу скрапленого нафтового (код 2711190000).

Досудовим розслідуванням відповідно до показів свідка ОСОБА_11 від 08.04.2025 року встановлено, що будучи водієм ТОВ «М ОЙЛ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44707123) за вказівкою службових осіб зазначеного підприємства, 08.04.2025 року відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №000028753 від 08.04.2025 року здійснив завантаження на території ДП «Ренійський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125809) імпортованого газу скрапленого нафтового, об`ємом 36431,55 дм3 у автомобіль DAF, д.н.з. НОМЕР_2 , полупричіп-цистерна НОМЕР_3 , та направився на автозаправну станцію під брендом «Petromol», що знаходиться за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Крайня, буд.83 з метою вивантаження палива (газу) на зазначеній АЗС та надав копії підтверджуючих документів, а саме: товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №000028753 від 08.04.2025 року.

Відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №000028753 від 08.04.2025 року вантажовідправником нафтопродукту газу вуглеводного скрапленого (код 2711190000) являється ТОВ «М ОЙЛ ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 44707123),вантажоодержувачем ТОВ «ЕЛ ПИ ДЖИ ПОСТАЧАННЯ» (ЄДРПОУ 44257589)у пункті навантаження: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, буд.188, пункт розвантаження: м. Львів, вул. Конюшинна, буд.14. Прийняв водій ОСОБА_11 автомобілем DAF, д.н.з. НОМЕР_2 , полупричіп-цистерна НОМЕР_3 .

Сторона обвинувачення стверджує, що ТОВ «М ОЙЛ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44707123) в супереч діючого законодавства України вчиняють дії направлені на незаконну торгівлю пальним на автомобільних заправних станціях «Petromol» за відсутності ліцензій на право провадження такої діяльності.

Разом з цим, досудовим розслідуванням встановлено, що для ведення бухгалтерського обліку, зберігання первинної фінансово-господарської документації, чорнових записів тощо, використовуються приміщення, розташовані за адресою проживання директора та засновника ТОВ «ЕЛ ПИ ДЖИ ПОСТАЧАННЯ» (код ЄДРПОУ 44257589), а саме: м. Одеса, вул. Педагогічна, буд. 17, кв. 67.

01.05.2025 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (справа №947/12615/25, провадження №1-кс/947/6118/25) (а.с.112-115 т.1).

У ході обшуку, проведеного 06.05.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено:

1) чорнові записи на 3 арк.;

2) грошові кошти у розмірі 2600 Євро, купюрами номіналом 100 Євро;

3) грошові кошти у розмірі 1400 Євро, купюрами номіналом 200 Євро;

4) грошові кошти у розмірі 69800 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США.

07.05.2025 року постановою детектива підрозділу ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_12 виявлене та вилучене 06.05.2025 року під час обшуку майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні (а.с.123-125 т.1).

Цього ж дня, прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Одеси із клопотанням про накладення арешту на товарно-матеріальні цінності, які вилучені в ході вказаного обшуку.

Клопотання прокурора мотивовано тим, що накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно необхідно з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки зберігає на собі інформацію, що має важливе доказове значення, містить відомості, які можуть бути використані, як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Однак, колегія суддів вважає, щоклопотання прокурора про накладення арешту на майно подане без дотримання вимог ст.171 КПК.

Клопотання прокурора,всупереч вимогам ч.2 ст.171 КПК, не містить відповідного зазначення наявності підстав, мети згідно ст.170 КПК, а також належного обґрунтування необхідності накладення арешту на вказані речі та документи.

Частиною 2 статті 171 КПК чітко визначено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Колегія суддів звертає увагу, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та може бути застосований лише в порядку та на підставах визначених кримінальним процесуальним законодавством. Не допустимим є формальне посилання прокурора на необхідність накладення арешту майна, без зазначення на те належних підстав та без долучення відповідних підтверджуючих документів.

Слідчим суддею не враховано, що звертаючись із клопотанням про накладення арешту,прокурор вказує, що органом досудового розслідування встановлено, що ТОВ «М ОЙЛ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44707123) всупереч діючого законодавства України вчиняють дії направлені на незаконну торгівлю пальним на автомобільних заправних станціях «Petromol» за відсутності ліцензій на право провадження такої діяльності.

Одночасно, прокурор зазначає в клопотанні, що для ведення бухгалтерського обліку, зберігання первинної фінансово-господарської документації, чорнових записів тощо, використовуються приміщення, розташовані за адресою проживання директора та засновника ТОВ «ЕЛ ПИ ДЖИ ПОСТАЧАННЯ», а саме за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна, буд.17, кв.67, де в подальшому проведений обшук.

Однак, в клопотанні прокурор не вказує дані, зокрема прізвища, ім?я та по батькові особи, яка є директором та засновником ТОВ «ЕЛ ПИ ДЖИ ПОСТАЧАННЯ», та не обґрунтовує яке відношення ТОВ «ЕЛ ПИ ДЖИ ПОСТАЧАННЯ» до вказаного кримінального провадження, та не долучає належних документів на підтвердження вказаних обставин.

Колегія суддів наголошує, що посилання в клопотанні лише на товарно-транспортну накладну, вантажоодержувачем якої вказано ТОВ «ЕЛ ПИ ДЖИ ПОСТАЧАННЯ» не є достатнім для застосування арешту майна осіб, без відповідного обґрунтування відношення вилученого під час обшуку майна до кримінального провадження та його значення для проведення досудового розслідування.

Окрім цього, не зрозумілим залишається про які приміщення вказує прокурор, які ніби могли використовуватись для ведення бухгалтерського обліку, зберігання первинної фінансово-господарської документації, чорнових записів тощо, якщо обшук було проведено в квартирі АДРЕСА_2 , звідки вилучено майно.

Колегія суддів також звертає увагу, що в клопотанні прокурор просить накласти арешт на товарно-матеріальні цінності, хоча фактично просить накласти арешт на чорнові записи та грошові кошти, що не є тотожними поняттями.

Також в клопотанні прокурор вказує, що вилучені «речі» необхідні для подальшого проведення судових експертиз, з посиланням на те, що можуть містити сліди вчинення кримінального правопорушення. Однак, прокурор не конкретизує, які саме сліди вчинення злочину можуть містити вилучені під час обшуку грошові кошти та чорнові записи, та не долучає доказів про призначення у кримінальному провадженні будь-яких експертних досліджень.

Апеляційний суд також звертає увагу, що документи, які долучені прокурором до клопотання про накладення арешту, не можуть враховуватись при розгляді вказаного клопотання, оскільки копії документів неналежної якості, належними чином не завірені, частину змісту документів не можливо прочитати, частина документів викладена на іноземній мові (без здійснення перекладу), що відповідно перешкоджає ознайомитись із їх змістом та перевірити доводи прокурора (а.с.54, 55, 70-80 та ін.)

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, щозвертаючись із клопотанням про накладення арешту на майно, прокурором не долучено документів, на підтвердження того, що вилучені грошові кошти та чорнові записи можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення саме у даному кримінальному провадженні з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.204 КК України, зокрема щодо можливої незаконної торгівлі пальним на автомобільних заправних станціях «Petromol» ТОВ «М ОЙЛ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44707123), з урахуванням того, що арешт прокурор просить накласти на гроші та чорнові записи, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Колегія суддів звертає увагу, що необґрунтоване накладення арешту на майно може в подальшому потягнути за собою негативні наслідкидля даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням, а також може порушити законні права власників та володільців майна.

За таких підстав,у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання прокурора не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності повної інформації в клопотанні щодо виявленого та вилученого майна та обґрунтування підстав та мети для накладення арешту.

На переконання апеляційного суду, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.

Колегія суддів вважає, що за встановлених обставин, враховуючи недотримання прокурором вимог ст.171 КПК при зверненні з клопотанням, слідчий суддя повинен був керуватися вимогами ч.3 ст.172 КПК та мав повернути прокурору клопотання для усунення недоліків.

Відповідно до ст.ст. 409, 412 КПК судове рішення підлягає скасуванню, якщо суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч.3 ст.407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги невідповідність клопотання прокурора вимогам ст.171 КПК, яка не була усунута слідчим суддею суду першої інстанції, в порядку ч.3 ст.172 КПК, та приймаючи до уваги те, що кримінальне провадження на даний час перебуває на стадії досудового розслідування, строк якого ще не закінчився, що дає можливість прокурору усунути недоліки клопотання та повторно звернутися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, у разі існування для цього підстав.

У свою чергу, власник та володілець майна, на стадії усунення прокурором недоліків, не позбавлений можливості реалізувати своє право на надання органу досудового розслідування додаткових доказів на підтвердження законності погодження вилучених грошових коштів.

За наведених обставин, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали про повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, з підстав його невідповідності вимогам ст.171 КПК.

Керуючись ст.ст. 132, 167, 170-173, 376,404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Клопотання володільців майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги володільців майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.05.2025 року в кримінальному провадженні №72024161030000019 від 26.12.2024 року, якою накладено арешт на майно, яке вилучене 06.05.2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №72024161030000019 від 26.12.2024 року про накладення арешту на майно, яке вилучене 06.05.2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , повернути прокурору для усунення недоліків викладених в мотивувальній частині ухвали,на протязі 72 (семидесяти двох) годин, з моменту отримання повного тексту ухвали апеляційного суду.

Копію ухвали надіслати прокурору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4