Рішення від 08.05.2025 по справі 915/1319/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року Справа № 915/1319/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Миколаївської окружної прокуратури, Бузький бульвар, 15, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54006 (код ЄДРПОУ 0291004821)

електронна пошта: mykokrug@myk.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації, Одеське шосе, 18А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54036 (код ЄДРПОУ 04056500)

електронна пошта: nikolaev@mk.gov.ua

до відповідача Коблівської сільської ради, вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Миколаївська область, 57453 (код ЄДРПОУ 04375748)

електронна пошта: koblevorada@ukr.net

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 44768034).

електронна адреса: info@e-forest.gov.ua

про витребування земельної ділянки

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Григорян Е.Р.

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явились

від третьої особи: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулась Миколаївська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації до відповідача Коблівської сільської ради з позовною заявою, в якій просить суд:

1. Витребувати на користь держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04056500) з незаконного володіння Коблівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04375748) земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531, яка розташована на території Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, державну реєстрацію права комунальної власності на яку вчинено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.08.2021, про що вчинено запис № 43391129.

2. Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України". Призначено підготовче засідання на 26.11.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2024 задоволено заяву Миколаївської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 12988/24 від 25.10.2024). Вжито заходи забезпечення позову у справі № 915/1319/24, а саме:

- заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 площею 0,05 га;

- заборонено Коблівській сільській раді (ЄДРПОУ 04375748) вчиняти із земельною ділянкою площею 0,05 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531, розташованою на території Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об`єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 30.01.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області 30.01.2025 закрито підготовче провадження у справі та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 12.03.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 15.04.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 08.05.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2025 повідомлено сторін та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" про оголошення перерви в судовому засіданні до 08.05.2025.

Позивач, відповідач та третя особа в судове засідання 08.05.2025 не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили.

Ухвали суду по даній справі надсилались судом позивачу Миколаївській районній державній адміністрації, відповідачу Коблівській сільській раді, третій особі Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" до електронних кабінетів, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

03.02.2025 (вх. № 1560/25) та 13.03.2025 (вх. № 3843/25) від позивача Миколаївської районної державної адміністрації через підсистему "Електронний суд" надійшли заяви, в яких позивач просить суд провести розгляд справи без участі представника Миколаївської районної військової адміністрації за наявними в справі матеріалами.

Клопотання про розгляд справи без участі представника Миколаївської районної державної адміністрації судом задоволено (ч. 3 ст. 196 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

В судовому засіданні 08.05.2025 судом відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція прокуратури.

Підставою позову прокуратурою зазначено наступні обставини.

Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації від 13.12.2012 № 771 затверджено проект землеустрою та ОСОБА_1 в приватну власність надана земельна ділянка площею 0,05 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 за межами населеного пункту на території Рибаківської сільської ради для індивідуального дачного будівництва.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 . 19.12.2012 отримано державний акт ЯО 302083. В подальшому, вищевказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2013 № 622 відчужено на користь ОСОБА_2 . Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 13.02.2014 укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу та за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 4663352.

В подальшому Миколаївською обласною прокуратурою до Березанського районного суду Миколаївської області пред`явлено позов в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне підприємство "Очаківське ЛМГ" про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 13.12.2012 № 771 (в частині), визнання недійсним державного акту на право власності ЯО 302083 від 19.12.2012 на земельну ділянку, витребування від ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Миколаївської області.

Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 30.08.2017 у справі № 469/1291/16 позов задоволено в повному обсязі.

Судове рішення виконано, право державної власності на земельну ділянку 01.06.2018 зареєстровано за Миколаївською обласною державною адміністрацією, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 27112794.

Прокуратура зазначає, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, цільове призначення - землі лісогосподарського призначення. Проте, опрацюванням Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі клопотання секретаря Коблівської сільської ради від 29.07.2021 № 1304 державним реєстратором Березанської селищної ради 05.08.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531, про що вчинено запис № 43391129. Земельна ділянка зареєстрована у Реєстрі як землі рекреації (для індивідуального дачного будівництва).

Таким чином, Коблівською сільською радою в односторонньому та позасудовому порядку з перевищенням наданих законом повноважень незаконно вилучено поза волею належного розпорядника - держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації та постійного землекористувача - ДП "Очаківське ЛМГ" (на цей час - ДСГП "Ліси України") ділянку із земель лісогосподарського призначення державної власності та прийнято її у комунальну власність зі зміною цільового призначення - як землі рекреаційного призначення.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 13, 14, 19, 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 3, 55-57, 59, 60, 84, 116, 117, 122, 141, 149, 152, 155 ЗК України, ст. 15, 16, 21, 317, 319, 321, 324, 328, 387, 393 ЦК України, ст. 20 ГК України та судовою практикою.

2.2. Правова позиція позивача.

В клопотаннях (вх. № 1560/25 від 03.02.2025 та № 3843/25 від 13.03.2025) позивач зазначає, що позовні вимоги, викладені в позові, підтримує в повному обсязі.

2.3. Правова позиція відповідача.

Відповідач не скористався наданим ст. 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

2.4. Правова позиція третьої особи.

Третя особа не скористалась наданим ст. 168 ГПК України правом на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 13.12.2012 № 771:

1. Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

2. Надано громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту площею 0,1500 га в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Громадянкою ОСОБА_1 оформлено право приватної власності на земельну ділянку площею 0,05 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531, яка розташована за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (підстава - розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 13.12.2012 № 771), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯО № 302083 від 19.12.2012, виданого Березанською райдержадміністрацією Миколаївської області 19.12.2012, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 482090001001198. Додатком до акту є план земельної ділянки.

31.07.2013 між гр. ОСОБА_1 (продавець) та гр. ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31.07.2013, відповідно до умов якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв (купив) земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 загальною площею 0,0500 га, розташовану за адресою: Миколаївська область, Рибаківська сільська рада, за межами населеного пункту на якій відсутні будь-які будівні та споруди (п. 1.1, п. 1.4 договору).

13.02.2014 між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 було укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого даним договором розривається договір купівлі - продажу земельної ділянки загальною площею 0,0500 (нуль цілих п`ять сотих) га, розташованої за адресою: Миколаївська область, Березанський район, Рибаківська сільська рада, за межами населеного пункту, на якій відсутні будь-які будівлі та споруди, укладений між Стороною-1 (Продавець) та Стороною-2 (Покупець) та посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. 31 липня 2013 року за реєстровим номером 622, надалі за текстом договір купівлі-продажу (п. 1 договору).

Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 30.08.2017 по справі № 469/1291/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 08.11.2017 та постановою Верховного Суду від 23.05.2018, позовні вимоги заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації № 771 від 13.12.2012 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 за межами населеного пункту на території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва.

Визнано недійсним виданий на ім`я ОСОБА_1 державний акт на право власності серії ЯО №302083 від 19 грудня 2012 року на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531.

Витребувано від ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Судові рішення мотивовано тим, що спірна земельна ділянка розміщена на території, яка до 01 січня 2013 року обліковувалась як землі лісового фонду, перебуває у користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство», і у встановленому законом порядку не була вилучена з його користування. Зазначена земельна ділянка розміщена у прибережній захисній смузі, а тому передача таких земель у приватну власність та для потреб, не визначених у ч. 4 ст. 59 ЗК України, заборонена, а будівництво індивідуального дачного будинку в трикілометровій зоні узбережжя Чорного моря суперечить містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам. Крім того, оскаржуване розпорядження прийнято всупереч забороні, встановленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р в частині прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення. Оскільки оспорюване розпорядження суперечить вимогам чинного законодавства останнє визнано недійсним та скасовано, наслідком чого є визнання недійсним документа, який посвідчує право власності фізичної особи на зазначену земельну ділянку. Ураховуючи, що земельна ділянка вибула з володіння держави незаконно, вимога про її витребування в порядку ст. 388 ЦК України задоволена.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка 386445887 від 11.07.2024) право державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 площею 0, 05 га, розташованої в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області з цільовим призначенням "для індивідуального дачного будівництва" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 119429948209) 01.06.2018 було зареєстровано за державою в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, про що вчинено запис № 27112794.

29.07.2021 Коблівська сільська рада звернулась із клопотанням № 1304 до Центру надання адміністративних послуг Березанської селищної ради, в якому просила провести перереєстрацію земельних ділянок з державної власності відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ згідно доданого переліку.

Додатком до клопотання є перелік земельних ділянок для переведення з державної власності в комунальну. До переліку включена, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 (під номером 37).

05.08.2021 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на вищевказану земельну ділянку. Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка 386445887 від 11.07.2024) право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 площею 0, 05 га, розташованої в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області з цільовим призначенням "для індивідуального дачного будівництва" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 119429948209) 05.08.2021 було зареєстровано за Коблівською сільською радою, про що вчинено запис № 43391129. Підставою для проведення державної реєстрації зазначено: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ.

Внесено запис про припинення речового права - права власності на вищевказану земельну ділянку за державою в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Прокуратурою на підтвердження правового статусу земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 подано наступні докази:

1) Акт на право користування землею від 15.11.1964, виданий виконавчим комітетом Миколаївської міської ради депутатів трудящихся, Миколаївському Лісгоспзагу Миколаївського району Миколаївської області на право постійного користування земельною ділянкою площею 307,40 га;

2) інформація Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» № 463 від 01.09.2016, відповідно до якої станом на 01.01.2003, 01.01.2006, 01.01.2012 і 01.01.2013 земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 знаходилась на території, що обліковувались як землі лісового фонду вид. 4. 10, 13, 21, кв. 41 Березанського лісництва ДП «Очаківське ЛМГ». При виконанні польових лісовпорядних робіт базового лісовпорядкування у 2013 році територія, де розміщені земельні ділянки з кадастровими номерами, зокрема, 4820983900:09:000:1531 була вилучена із складу земель лісового фонду на підставі рішень органів місцевої влади та даних відділу Держгеокадастру Березанського району.

До листа додано фрагмент накладки картографічної бази даних кв. 41 Березанського лісництва ДП «Очаківське ЛМГ» на ортофотоплан публічної кадастрової карти України станом на 01.01.2003 -01.01.2013 роки та на 01.01.2014-01.01.2016 роки.

3) інформація ДП «Очаківське лісомисливське господарство» № 282 від 31.08.2016, надана на запит прокуратури, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 станом на 01.01.2003, 01.01.2006, 01.01.2008, 01.01.2010, 01.01.2011, 01.01.2013 за матеріалами лісовпорядкування 2003 входила до земель державного лісового фонду ДП «Очаківське ЛМГ», що розташовані в ур. «Рибаківка» Березанського району Миколаївської області; базовим лісовпорядкуванням 2013 вищевказані земельні ділянки були виключені зі складу Держлісфонду і станом па 01.01.2014 та на цей час в складі земель Держлісфонду не числяться.

Крім того, повідомлено, що заяви про відмову від права постійного користування вищевказаних земельних ділянок до органу влади, який мав право розпоряджатися земельними ділянками державної власності Держлісфонду, з боку ДП «Очаківське ЛМГ» не надавалися, згода на вилучення зазначених земельних ділянок з боку ДП «Очаківське ЛМГ» не надавалася.

4) інформація філії «Південний лісовий офіс» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», надана в листах № 200 від 21.07.2024 та № 369 від 29.08.2024, на запити прокуратури, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 згідно матеріалів лісовпорядкування 2003 року відносилась до земель державного лісового фонду, однак згідно матеріалів лісовпорядкування 2013 року - не відноситься до земель державного лісового фонду.

Згідно матеріалів лісовпорядкування 2003 року земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 100% відносилась до земель державного лісового фонду та була розташована в кварталі 41 виділ 13.

Станом на теперішній час земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 перетину із земельними ділянками, наданим у користування ДСГП «Ліси України» не має.

До інформацій додано Проект організації та розвитку лісового господарства Очаківського ДЛМГ Державного лісогосподарського об`єднання "Миколаївліс" Ірпінь-2004, таксаційні матеріали (квартали 40, 41), графічні матеріали планшет 2, 4.

5) інформація Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-0.32-5796/2-24 від 23.12.2024, надана на запит прокуратури, відповідно до якої згідно даних ДЗК межі населеного пункту с. Рибаківка Березанського району Миколаївської області внесекно 28.09.2018, відповідно до Проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж села Рибаківка на території Рибаківської сільської ради Березанськго району Миколаївської області та 25.01.2022 відповідно до Проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Рибаківка Березанськго району Миколаївської області. Відповідно до вказаних документацій земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 увійшла у межі населеного пункту села Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області.

6) інформація Миколаївської обласної військової адміністрації № 05-67/1885/5-24 від 22.07.2024, надана на запит прокуратури, відповідно до якої головою обласної державної адміністрації не видавались розпорядження щодо добровільної відмови, згоди на вилучення, припинення права постійного користування ДП «Очаківське лісомисливське господарство» (в подальшому його правонаступника - ДП «Миколаївське лісове господарство») земельними ділянками з кадастровими номерами 4820982200:12:046:0109 і 4820983900:09:000:1531, відведення вищевказаних земельних ділянок фізичним або юридичним особам у власність чи користування або зміни їх цільового призначення;

7) інформація Миколаївської районної військової адміністрації № 2914/02-19-24 від 18.07.2024, надана на запит прокуратури, відповідно до якої Миколаївською райвійськадміністрацією не надавалась добровільна відмова, згода на вилучення, припинення права постійного користування ДП «Очаківське лісомисливське господарство» (в подальшому його правонаступника - ДП «Миколаївське лісове господарство»), відведення або зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 4820982200:12:046:0109 і 4820983900:09:000:1531, будь-яким фізичним або юридичним особам, а також не приймалось розпорядження про передачу вищевказаних земельних ділянок до комунальної власності Коблівської сільської ради.

На підтвердження обставин правонаступництва Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» суду подано наступні докази:

- наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 678 від 21.10.2021 «Про припинення Державного підприємства «Очаківське лісопромислове господарство» та затвердження складу комісії з припинення», яким припинено Державне підприємство «Очаківське лісопромислове господарство» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство»;

- інформацію Миколаївського обласного управління лісового та мисливого господарства № 380 від 18.08.2022, відповідно до якої повноваження ДП «Очаківське ЛМГ», яке припинено шляхом реорганізації, фактично здійснюється його правонаступником згідно з наказом Держлісагенства від 21.10.2021 № 678, а саме Державним підприємством «Миколаївське лісове господарство».

- наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 804 від 26.10.2022 «Про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яким, зокрема, створено Державне спеціалізоване господарське підприємства «Ліси України», з місцезнаходженням за адресою: 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а;

- наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 987 від 04.11.2022 «Про припинення Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення», яким, зокрема, припинено Державне підприємство «Миколаївське лісове господарство», шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Судом також встановлено факт відсутності на земельній ділянці з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 будівель, тимчасових або недобудованих споруд. Так, 23.07.2024 комісією зі спеціалістів Коблівської сільської ради складено Акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 (зона відпочинку «Рибаківка»), відповідно до якого під час виїзду на місцевість шляхом візуального огляду на земельній ділянці з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531, площею 0,05 га для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва шляхом її візуального огляду встановлено наявність будівельних матеріалів. Будівлі, тимчасові або недобудовані споруди відсутні.

Вказана інформація також підтверджена наявною в справі інформацією Коблівської сільської ради від 25.07.2024 № 934, наданої на запит прокуратури.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

4.1. Правове регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Повноваження щодо розпорядження земельними ділянками.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України (в редакціях від 01.04.2018, від 24.07.2021) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України (в редакції від 24.07.2021, яка діяла на час оформлення права комунальної власності на земельну ділянку) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції від 24.07.2021) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України (в редакції від 24.07.2021) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції від 07.02.2025) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України (в редакції від 07.02.2025) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

4.3. Порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України (в редакції від 24.07.2021) передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 ЗК України (в редакції від 24.07.2021) до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Відповідно до пп. а п. 24 Розділу Х «Перехідних положень» ЗК України (в редакції від 24.07.2021) з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Відповідно до п. "а", "б", "в" ч. 1 ст. 141 ЗК України (в редакції станом на 24.07.2021) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ст. 149 ЦК України (в редакції від 24.07.2021) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Відповідно до ст. 11 Лісового кодексу України (в редакції від 27.05.2021) право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

4.4. Правове регулювання витребування майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (ч. 1 ст. 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).

Інакше кажучи, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, оскільки воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 64)).

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37)).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, зокрема, судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням.

Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Тому може просити про захист цього права шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевої набувачки. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку. Після того власник може ставити питання про захист прав від порушень, які не пов`язані із позбавленням його володіння спірною земельною ділянкою (постанова ВП ВС від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України). У разі, якщо володілець такого майна недобросовісний, суд витребовує це майно на користь власника у всіх випадках (постанова ВП ВС від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17).

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86)).

Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Вирішуючи питання про витребування земельної ділянки, суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності, насамперед, володільця цього майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків. Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункти 37, 38), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 52), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20(пункт 40),).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) зазначено, що вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування ст. 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови: від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови: від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Судовим рішенням по справі № 469/1291/16-ц, яке набрало законної сили та набуло статусу остаточного, а відтак, є обов`язковим до виконання, встановлено належність земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 до земель державної власності з цільовим призначенням - землі лісогосподарського призначення. Право державної власності на земельну ділянку 01.06.2018 зареєстровано за Миколаївською обласною державною адміністрацією, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 27112794.

Матеріалами даної господарської справи також підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531 знаходиться в межах населеного пункту села Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області, тобто розпорядником земельної ділянки є Миколаївська районна (військова) державна адміністрація в силу приписів ч. 3 ст. 122 ЗК України (як на час оформлення права комунальної власності на земельну ділянку, так і на час розгляду справи).

Факт належності зазначеної земельної ділянки до земель держлісфонду підтверджується також наявними в матеріалах справи інформаціями Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект", ДП "Очаківське лісомисливське господарство", філії "Південний лісовий офіс" Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", а також матеріалами лісовпорядкування. При цьому, матеріали справи не містять доказів надання землевласником добровільної відмови, згоди на вилучення, припинення права постійного користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство" (в подальшому його правонаступника - ДП "Миколаївське лісове господарство") земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531, відведення вищевказаної земельної ділянки фізичним або юридичним особам у власність чи користування або зміни її цільового призначення.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі клопотання секретаря Коблівської сільської ради від 29.07.2021 № 1304 державним реєстратором Березанської селищної ради Ковалишиним Д.Є. 05.08.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531, про що вчинено запис № 43391129. Земельна ділянка зареєстрована у реєстрі з цільовим призначенням «для індивідуального дачного будівництва», тобто цільове призначення зазначено відповідно до розпорядження Березанської районної державної адміністрації, яке визнано в судовому порядку незаконним та скасовано.

На законодавчому рівні (ч. 2 ст. 117 ЗК України, пп. а п. 24 Розділу Х "Перехідних положень" ЗК України) встановлена пряма заборона на перехід права власності (із державної у комунальну) на землі лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств.

Таким чином, Коблівською сільською радою в односторонньому та позасудовому порядку з перевищенням наданих законом повноважень незаконно вилучено поза волею належного розпорядника - держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації та постійного землекористувача - ДП "Очаківське ЛМГ" (на цей час - ДСГП "Ліси України") ділянку із земель лісогосподарського призначення державної власності та прийнято її у комунальну власність зі зміною цільового призначення - як землі рекреаційного призначення.

Матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем Коблівською сільською радою будь-яких подальших рішень про надання у власність або у користування вказаної ділянки, вчинення правочинів, реєстрації похідних речових прав тощо.

Враховуючи вищевикладене, а також факт підтвердження державної реєстрації відповідного речового права (права власності), суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав в спірному випадку є вимога про витребування земельної ділянки на користь власника майна.

Позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами у справі та підлягають задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ. ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн. слід відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі з відповідача Коблівської сільської ради.

Відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ч. 7 ст. 145 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування забезпечення позову.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати на користь держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації, Одеське шосе, 18А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54036 (код ЄДРПОУ 04056500) з незаконного володіння Коблівської сільської ради, вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Миколаївська область, 57453 (код ЄДРПОУ 04375748) земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1531, яка розташована на території Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, державну реєстрацію права комунальної власності на яку вчинено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.08.2021, про що вчинено запис № 43391129.

3. Стягнути з відповідача Коблівської сільської ради, вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Миколаївська область, 57453 (код ЄДРПОУ 04375748) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048) на р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172:

- 2 422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати прокуратурі після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 14.08.2025.

Суддя Е.М. Олейняш