Постанова від 13.08.2025 по справі 380/17493/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 380/17493/24

касаційне провадження № К/990/50435/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «УКРБУД» (далі - Товариство) на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 (суддя Кузан Р.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 (головуючий суддя - Качмар В.Я., судді - Гудим Л.Я., Кузьмич С.М.)у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «УКРБУД» до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - Управління), Державної податкової служби України (далі - ДПС України) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

16.08.2024 через систему «Електронний суд» Товариство в особі представника - адвоката Янків І.М. (далі - представник) подало до суду позов до Управління та ДПС України, у якому просило: скасувати рішення №8203645/36659992 від 03.02.2023 Управління в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 42 від 16.09.2022 Товариства; зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 42 від 16.09.2022 Товариства за датою її первинного подання на реєстрацію, а саме 08.11.2022.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.08.2024 позовну заяву Товариства залишив без руху з підстав її невідповідності вимогам частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України щодо подання заяви про строку звернення до суду та встановив позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десять днів з дня вручення вказаної ухвали.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач подав до суду, зокрема, заяву про поновлення строку звернення до суду, яку обґрунтував тим, що директор Товариства 15.04.2022 пішов добровольцем на війну з російськи агресором. Зазначив, що з незалежних від позивача обставин, а саме відсутністю через військові дії за місцем реєстрації бухгалтера та директора Товариства та, відповідно, відсутністю прямого та вчасного доступу представника позивача до необхідних документів для написання та подання до суду позовної заяви Товариством був пропущений встановлений законом строк для звернення до суду з позовом про скасування оскаржуваного рішення Управління.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 03.09.2024 відмовив у задоволенні заяви Товариства про поновлення строку. позовну заяву Товариства повернув позивачеві.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 31.10.2024 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 залишив без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об`єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення особи та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом, з урахуванням того, що: позовна заява Товариства була подана та підписана представником Товариства - адвокатом Янків І.М., що підтверджується ордером серії ВС №1238699, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги №1-021023 від 02.10.2023, що свідчить про те, що Товариство та адвокат Янків І.М. співпрацюють ще з 02.10.2023; з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що представником позивача до Львівського окружного адміністративного суду в інтересах Товариства 04.10.2023 та 23.11.2023 через систему «Електронний суд» були подані позовні заяви про визнання протиправними та скасування рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних Управління №9355073/36659992 від 15.08.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної № 49 від 07.07.2023 у Єдиному реєстрі податкових накладних та №9617264/36659992 від 28.09.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної №56 від 19.10.2022, що свідчить про те, що період перебування директора на службі у Збройних силах України, представник позивача був наділений повноваженнями представляти інтереси цього Товариства та використовував ці повноваження; Товариством 23.01.2023 було надіслано повідомлення про надання пояснень по податковій накладній, реєстрація якої зупинена, а також копії документів, пов`язаних із здійсненими господарськими операціями, в кількості 43 додатків; скаржник самостійно зазначає, що 25.08.2023 він розпочав процес оскарження рішення податкового органу, надаючи при цьому перевагу адміністративному оскарженню, а не звернення до суду. Зазначене слугувало підставою для висновку судів про те, що такі доводи ані в умовах воєнного стану, ані в звичайних умовах не можуть бути визнані такими, що не залежали від особи, яка пропустила строк.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 08.01.2025 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме - статей 122, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки при розгляді даної справи суд апеляційної інстанції безпідставно застосував норму статті 122 КАС України без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 щодо особливостей застосування процесуальних строків звернення до суду у справі за позовом позивача, який є учасником бойових дій. Скаржник наголошує, що перебування керівника Товариства з 15.04.2022 на фронті, який одночасно є і його бухгалтером, зумовило несвоєчасне звернення до суду з вказаним позовом. Також, скаржник посилається на положення частини першої статті 353 КАС України та наголошує, що Товариство має законне право на поновлення строку звернення до суду з цим позовом, оскільки позивач скористався своїм законним правом на адміністративний спосіб оскарження, оскільки він не потребує правової допомоги і сплати судового збору.

У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін з підстав того, що: скаржником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обмежень для підготовки позову у період з 03.02.2022 по 16.08.2024; Товариство повноцінно функціонувало у період з 03.02.2022 по 16.08.2024, про що свідчать своєчасно подані декларації від 20.02.2023, від 20.04.2023, від 22.05.2023, від 20.06.2023, від 20.07.2023, від 20.08.2023; адміністративна скарга подана скаржником з пропуском строку, встановленого для оскарження рішення Управління, понад 6 місяців, який у відповідності до пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України становить 10 робочих днів.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.08.2025 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив її до розгляду з 12.08.2025.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у даній справі є, зокрема, рішення Управління №8203645/36659992 від 03.02.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної № 42 від 16.09.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, судами було встановлено, що Товариством 25.08.2023 проводилася процедура адміністративного оскарження даного рішення.

З даним позовом Товариство в особі представника звернулося до суду першої інстанції 15.08.2024.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - КАС України).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).

Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта цієї статті).

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини четвертої статті 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Конституційний Суд України в рішенні від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визнав конституційними положення КАС України про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору, якими лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту й обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірним у цій справі є питання додержання позивачем строку звернення до суду з позовом про скасування рішення контролюючого органу, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань, а саме - рішення №8203645/36659992 від 03.02.2023 Управління в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 42 від 16.09.2022.

При цьому, судами було встановлено, що Товариством проводилася процедура адміністративного оскарження цього рішення, про що свідчить подана Товариством скарга від 25.08.2023, що підтверджується квитанціями № 1 та № 2.

У сфері оподаткування права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є норми статті 56 ПК України. Зі змісту цієї статті вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

За пунктом 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до правового висновку, сформованого Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Вказаний правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 тривалий час застосовують адміністративні суди у своїй судовій практиці, його, зокрема, підтримав Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 у справі № 520/1810/23, у якій констатував, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

В свою чергу, згідно з висновками Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 та у постанові Верховного Суду від 08.02.2021 у справі №360/1252/19 спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому, такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі №1.380.2019.006517 зазначив, що строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, за сформованою судовою практикою, яка є обов`язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування іншого рішення контролюючого органу, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань, за умови попереднього використання досудового порядку становить три місяці, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України.

Аналогічний правовий висновок був сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24.

При цьому, підсумовуючи вказане вище Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 вказала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Також, у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на необхідність встановлення судами обставин закінчення процедури адміністративного оскарження ухваленням рішення ДПС України про результати розгляду скарги платника податків та підтвердженням дати отримання такого рішення платником (який має бути підтверджений належними та допустимими доказами), від якого починається відлік строку для звернення до суду після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Як зазначалося вище, судами було встановлено та не заперечувалося відповідачами, що 25.08.2023 Товариством проводилася процедура адміністративного оскарження рішення №8203645/36659992 від 03.02.2023 Управління в особі Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 42 від 16.09.2022.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не встановили чи була розглянута скарга Товариства, яке саме рішення було прийняте ДПС України за результатом розгляду поданої 25.08.2023 Товариством скарги, дату такого рішення, а також дату отримання Товариством рішення ДПС України про результати розгляду скарги, тоді як вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом, оскільки саме від дати отримання Товариством рішення ДПС України про результати розгляду скарги платника податків (або у разі встановлення обставин стосовно того, що рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України) слід обраховувати відлік строку для звернення до суду після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Ураховуючи зазначене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає висновки судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви Товариства передчасними, оскільки такі висновки зроблені без повно та всебічно встановлених обставин справи.

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «УКРБУД» задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк