Постанова від 05.08.2025 по справі 554/7260/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/7260/24 Номер провадження 22-ц/814/1695/25Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Полтава цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківський котельно-механічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шерстюк Анастасії Олегівни на рішення Київського районного суду м.Полтави від 13 січня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з АТ «ХКМЗ» заборгованість по заробітній платі.

Позов обґрунтував тим, що з 12.10.2012 позивач був прийнятий на посаду технічного директора ПАТ «Харківський котельно-механічний завод», 04.09.2020 звільнений за власним бажанням.

17.11.2020 позивач знову прийнятий на посаду технічного директора ПАТ «Харківський котельно-механічний завод» та 01.04.2024 звільнений за власним бажанням.

Вказував, що розрахунку при звільненні з ним проведено не було, звертався до відповідача з заявою про видачу довідки щодо розміру заробітної плати, але заява не була отримана відповідачем.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 13 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 - адвокат Шерстюк А.О., посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідачем не надано жодного доказу щодо сум, нарахованих та виплачених працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати.

Вказувала, що суд формально віднісся до виконання відповідачем ухвал в частині витребовування доказів та не врахував, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах.

У відзиві представник ТОВ "Харківський котельно-механічний завод " просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення- без змін.

В обґрунтування відзиву зазначено, що на виконання вказаної ухвали відповідач надав затребувані наявні документи, а також повідомив суду наступні відомості, які були пов`язані із заявленим предметом та підставами позову.

Зокрема, відповідачем надано довідку про нараховану та виплачену Позивачу заробітну плату з листопада 2020 по квітень 2024 року, якою підтверджено, що вся заробітна плата Позивачу за вказаний період виплачена, і щодо цього відсутній предмет спору.

Зазначено, що позивачем самим було надано виписки із банківських установ, які спростовували доводи позивача щодо не здійснення розрахунку із виплати заробітної плати за спірні періоди, що було враховано судом при прийнятті рішення у справі.

Вважають, що заявлені вимоги позивача взагалі не мали розглядатись судом, незалежно від обставин, які обґрунтовано дають підстави їх відхилити.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно вимог ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 12.10.2012 працював на посаді технічного директора ПрАТ «Харківський котельно-механічний завод», 04.09.2020 звільнений за власним бажанням на підставі наказу № 129-к від 04.09.2020.

17.11.2020 позивач ОСОБА_1 на підставі наказу № 148-к від 16.11.2020 прийнятий на роботу технічним директором ПрАТ «Харківський котельно-механічний завод», а наказом від 01.04.2024 № 11-к 01.04.2024 звільнений за власним бажанням.

Встановлено, що за період перебування позивача ОСОБА_1 в трудових відносинах з АТ «ХКМЗ» з 17.11.2020 по 01.04.2024 заборгованість із заробітної плати станом на час вирішення справи судом відсутня, розмір належної позивачу до виплати суми заробітної плати виплачено в повному обсязі, в тому числі сума в розмірі 12458,58 грн виплачена після пред`явлення позову до суду (а.с. 96).

За даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, встановлено, що сума доходу позивача ОСОБА_1 від АТ «ХКМЗ» за перший квартал (січень-березень) 2020 року склала 41932,22 грн, з яких 7547,79 грн податки. За другий квартал (квітень-червень) 2020 року сума доходу склала 29383,66 грн, з яких податки 5289,06 грн. За третій квартал 2020 року розмір доходів складає 33336,86 грн, з яких сума податків 6000,64 грн.

Дані виписки з банківського рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 в АТ «МТБ банк» за період з 01.10.2021 по 22.05.2024 містять інформацію про виплату позивачу заробітної плати в розмірах: 100,62 грн (24.11.2021), 9627,10 грн (01.12.2021), 12458,58 грн (15.12.2021), 12357,96 грн (23.12.2021), 12458,58 грн (11.01.2022), 8050 грн (07.03.2022), 8050 грн (01.04.2022), що не відповідає твердженням позивача.

Одночасно позивачем надано до суду виписку з банківського рахунку, відкритого в АТ «Сенс банк» за період 01.01.2020 по 01.01.2021 та з 01.01.2021 по 01.01.2022; та АТ «МТБ Банк» за період з 22.05.2024 по 26.09.2024.

Інформація з виписок по банківським рахунках, відкритих на ім`я позивача ОСОБА_1 , не узгоджуються з твердженнями позивача про фактично отримані суми заробітної плати.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про наявність заборгованості по заробітній платі за період квітень - липень 2020 року не підтверджено дослідженими в справі доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.12 ЦПК України). Принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню згідно вимог ст.ст.77-80 ЦПК України, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13 наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Проте пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

На підтвердження доводів позовної заяви, позивачем надано докази, які є суперечливими та не узгоджуються з твердженнями позивача про фактично отримані суми заробітної плати.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що відповідачем не надано жодної доказу щодо сум, нарахованих та виплачених працівникові при звільненні, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з процесуальним рішенням суду першої інстанції та не впливає на законність рішення по суті заявлених вимог.

Доводи, на які посилається представник позивача в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Інші доводи позивача не ґрунтуються на доказах, а тому апеляційним судом до уваги не приймаються. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст.ст.141, 367, 374, 375, 383, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шерстюк Анастасії Олегівни - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 13 січня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 серпня 2025 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль