Ухвала від 12.08.2025 по справі 524/9139/24

Справа № 524/9139/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2025 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кременчук кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170090001874 від 06.05.2016 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук, Полтавської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого КНМП «Кременчуцька міська лікарня «Правобережна», раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

представника цивільного відповідача адвоката ОСОБА_6 ,

Встановив:

У провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває дане кримінальне провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 грудня 2024 року дане кримінальне провадження надійшло судді ОСОБА_7 .

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 грудня 2024 року призначено підготовче судове засідання по кримінальному провадженню.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що обіймаючи посаду лікаря-анестезіолога другої міської лікарні м. Кременчука та по сумісництву, згідно з наказом №23с від 29.02.2016 року комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського», посаду лікаря-анестезіолога відділення анестезіології комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського», тобто будучи відповідно до ст.74 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року медичним працівником зі спеціальною освітою, який зобов`язаний надавати своєчасну та кваліфіковану медичну й лікарську допомогу, неналежно виконав свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, 27 березня 2016 року до ендокринологічного відділення комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» поступив ОСОБА_8 та ОСОБА_3 достовірно знаючи діагноз ОСОБА_8 , порушуючи вимоги Уніфікованого клінічного протоколу первинної, екстреної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.12.2014 року № 1021, неналежно виконав свої професійні обов`язки через недбале до них ставлення, не вчинив дій, які зобов`язаний був вчинити, що в подальшому призвело до смерті хворого ОСОБА_8 .

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.140 КК України як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинили тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_8 у вигляді смерті.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України. Вказав, що правові наслідки такого звільнення йому роз`яснені та зрозумілі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав клопотання обвинуваченого та просив його задовольнити.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження. Вказав, що процесуальні витрати та речові докази про кримінальному провадженню відсутні.

Представник цивільноговідповідача адвокат ОСОБА_6 в судовомузасіданніне заперечував проти задоволення заявленого ОСОБА_3 клопотання. Вважав, що цивільний позов потерпілої повинен бути залишений без розгляду.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Звільнення від кримінальної відповідальності це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК (пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом (стаття 44КК України).

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Положеннями ст.49КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності це передбачений ст.49КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є: закінчення встановлених ч.1 ст.49КК України строків давності; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.2-4 ст.49 КК України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

У відповідності до ч.4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

ОСОБА_3 обвинувачуєтьсяу вчиненнякримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.140 КК України, а саме у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинили тяжкі наслідки для хворого, яке відповідно до ст.12КК України відноситься до нетяжкого злочину та за яке передбачено покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п`яти років або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.49КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно зі ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

У відповідності до п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення як закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другоюстатті 284 цього Кодексу.

У п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» зазначено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.ч.4-5 ст. 49 КК України.

У ПостановіВерховного Судувід 19.11.2019року (справа№345/2618/16-к)зазначено,що звільненняособи відкримінальної відповідальностіє обов`язкомсуду уразі настанняобставин,передбачених ч.1ст.49КК України,за наявностізгоди обвинуваченогона звільненняна підставіспливу строківдавності. Суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.

Так, початком перебігу строку давності є дата, коли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КК України, було вчинено, тобто відповідно до обвинувального акту це березень 2016 року та ця обставина учасниками процесу не заперечується.

Враховуючи, що з дня вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України минуло понад три роки, згідно наданої стороною обвинувачення інформації, а саме вимоги про судимість, до закінчення строку давності ОСОБА_3 нових кримінальних правопорушень не вчинив, від досудового розслідування та суду не ухилився, перебіг строків давності у справі не переривався та не зупинявся, а тому у відповідності до ст. 49 КК України, обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

Суд переконався, що ОСОБА_3 правильно розуміє підставу звільнення від кримінальної відповідальності і правові наслідки такого звільнення з вказаної підстави та надав суду згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження з цієї підстави.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання обвинуваченого ґрунтується на вимогах закону у частині звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст.49КК України у зв`язку з закінченням строків давності та підлягає задоволенню. У зв`язку із чим суд вважає за можливе у відповідності до вимог ст.49КК України звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження за ч.1 ст.140 КК України закрити.

У даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_9 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням до КНМП «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського».

Відповідно положень ч. 1 ст.129КПК вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Отже, у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду.

Ухвалами Кременчуцького районного суду від 08 квітня 2025 року та від 02 липня 2025 року ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, та кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170090001874 від 06.05.2016 за обвинуваченням ОСОБА_10 за 1 ст. 140 КК України, ОСОБА_11 за 1 ст. 140 КК України, ОСОБА_12 за 1 ст. 140 КК України, закрите у зв`язку із звільненням обвинувачених від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, закриваючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 та звільняючи його згідно ст.49КК від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.140КК у зв`язку із закінченням строку давності, суд вважає за необхідне залишити заявлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 без розгляду. При цьому суд роз`яснює потерпілій (цивільному позивачу), що вона має право пред`явити позов в порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.44, 49 КК України, ст. 284, 285, 286, 314, 376КПК України суд,-

Ухвалив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності задовольнити.

ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170090001874 від 06.05.2016 за обвинуваченням ОСОБА_3 за 1 ст. 140 КК України, - закрити у зв`язку із звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до КНМП «Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського» про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 15.08.2025.

СуддяОСОБА_1