Рішення від 25.04.2025 по справі 761/14504/23

Справа № 761/14504/23

Провадження № 2/761/1719/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Яцишина А.О.

позивачки: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Денисенка С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екжитлоком» про стягнення матеріальної і моральної шкоди, суд, -

в с т а н о в и в :

у квітні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екжитлоком» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття квартири, згідно з якою позивач просила суд: стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 135 120 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., суму за оплату наданих оціночних послуг в розмірі 3500,00 грн. та судовий збір у розмірі 1440,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та є власником вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 09 листопада 2005 року за номером 2129 - С/КІ.

11 лютого 2023 року чоловіку її доньки - ОСОБА_4 , який тимчасово мешкає в її квартирі, подзвонила сусідка із 182 квартири, за адресою: АДРЕСА_1 і повідомила про те, що з квартири АДРЕСА_3 , за тією ж адресою, біжить вода і заливає інші квартири в будинку. ОСОБА_4 негайно прибув до квартири позивачки і побачив, що квартира залита водою і для ліквідації цієї проблеми і недопущення подальшого розповсюдження затоплення на нижчі поверхи він, з людьми, які визвались йому допомагати, більше трьох годин вичерпував воду, яка лилась з квартири АДРЕСА_3 , що належить відповідачу ОСОБА_3 .

У позовній заяві зазначено, що 16 лютого 2023 року позивачка звернулась із заявою до генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Екжитлоком» Сазонова М.І. про проведення обстеження її квартири за адресою: АДРЕСА_1 на предмет пошкодження майна з вказанням причини залиття та з проханням визначити відповідальних осіб, для проведення такого обстеження і скласти по результатам обстеження відповідний акт.

20 лютого 2023 року комісією за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Екжитлоком», а саме начальника дільниці ОСОБА_5 , слюсаря - сантехніка ОСОБА_6 , склала Акт на предмет обстеження квартири за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з її залиттям 11 лютого 2023 року з вище розташованої квартири за адресою: АДРЕСА_3 . За результатами обстеження встановлено, що у квартирі спостерігаються сліди явного залиття: - у санвузлі стеля (гіпсокартон, (площа = 5,2 метра квадратних - мокра); - у житловій кімнаті на стелі спостерігається волога пляма, розміром приблизно 6,8 метра квадратних, на стінах вологі плями приблизно 3,4 метра квадратних, є відставання шпалер, на підлозі (ламінат) місцями, при навантаженні виступає вода; - на кухні (ліворуч) на стіні вологі плями, відставання шпалер, відшарування та відпадання 1 (кахельної плитки); - у коридорі на стіні вологі плями приблизно 3,8 метра квадратних. Причиною вищевказаного залиття є пошкодження системи очищення води (лопнула колба), яка встановлена власником у вище розташованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Акт затверджено 20 лютого 2023 року генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Екжитлоком» Сазоновим М.І. Так, позивач вказує, що 28 березня 2023 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенство Експертної Оцінки України» було укладено договір про надання оціночних послуг для визначення реальної величини майнового збитку завданого майну у зв`язку із залиттям 11 лютого 2023 року моєї квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство Експертної Оцінки України» виконавши визначені законодавчими актами та іншими нормативно - правовими документами необхідні оціночні процедури зробило висновок про те, що вартість майнового збитку, завданого майну, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 135 120 гривень 00 копійок, що підтверджує звіт про оцінку майна.

Позивач зазначає, що у досудовому порядку в період з 11 лютого 2023 року і по 25 квітня 2023 року вона намагалася донести до відповідачки інформацію про те, що в наслідок затоплення її квартири АДРЕСА_1 на даний час там неможливо мешкати, а вона і її чоловік ОСОБА_7 є пенсіонерами і вони мають дуже невеликий дохід, і не можуть самостійно і за власні кошти зробити ремонт в квартирі після її залиття, але відповідачка категорично відмовляється спілкуватись з приводу компенсації отриманих збитків від затоплення і направляє позивачку до свого адвоката. 14 квітня 2023 року позивач ОСОБА_1 , письмово звернулась до відповідача ОСОБА_3 з клопотанням про компенсацію матеріальної шкоди чи проведенню ремонтних робіт, але ніякої відповіді чи пропозиції по вирішенню питання вона від відповідача не отримала.

З поміж іншого, позивачка вказує, що у зв`язку із залиттям її квартири за адресою: АДРЕСА_1 і неможливістю там мешкати на даний час вона та її чоловік, який є пенсіонером і часто хворіє, вимушені жити у рідних і знайомих, витрачати час на захист своїх прав та збір доказів для звернення до суду та вчиняти інші дії і мати великі незручності у зв`язку із чим їм мешканцям затопленої квартири завдано моральну шкоду, яка виражається у негативних емоціях та душевних переживаннях з приводу пошкодження майна, неможливості нормального користування ним, порушенням звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. Враховуючи вище вказане позивач оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 5 000,00 гривень.

У зв`язку із викладеним, позивач та посилаючись на положення ст.ст. 22, 23, 1166,1192 ЦК України просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.05.2023 року було відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06.06.2023 року до суду надійшло клопотання ТОВ «Екжитлоком» про виключення їх зі складу третіх осіб, в судовому засіданні 02.08.2023 року судом було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.

Заочним рішенням від 02.08.2023 вказаний позов було задоволено.

Однак, відповідною ухвалою суду від 29.11.2023 вищевказане заочне рішення скасоване та призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні із повідомленням (викликом) сторін.

В грудні 2023 року надійшов відзив на позов в якому сторона відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначила про невідповідність акту про залиття Правилам утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 №76 (надалі - Правил). Так, на думку відповідачки, акт не містить зазначених у Правилах реквізитів, а також відсутні докази винних та недбалих дій мешканців відповідача, що призвели до залиття квартири позивачки. При цьому, у відзиві наявні посилання на відповідні рішення суду касаційної інстанції в справах №465/2120/14-ц, №711/7670/16-ц.

Окрім того, у відзиві звернуто увагу на невідповідність обсягів пошкодженого майна, вказаного в акті, та висновками Звіту про оцінку майна проведення відновлювального ремонту, що призвело до безпідставного завищування сум відновлювальної вартості ремонтних робіт.

Посилається на ту обставину, що на замовлення сторони відповідачки, було проведено ТОВ «Спецюст», що має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, рецензування вказаного Звіту і відповідно до висновку якого визначено, що звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Окрім вказаного, у відзиві також міститься заперечення щодо задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки така вимога є похідною від вимог про стягнення матеріальної шкоди та відсутність вини відповідачки у заподіянні такої шкоди.

В свою чергу, у наданій та прийнятій судом відповіді на відзив сторона позивача, серед іншого, зазначає, що Акт залиття квартири позивачки є належним і допустимим доказом у справі на підтвердження заявлених позовних вимог оскільки позивачка звернулась до належної особи ТОВ «Екжитлоком» із заявою по проведення обстеження квартири та предмет пошкодження майна із зазначенням причин залиття та з проханням визначити відповідальних осіб.

Окрім цього, у відповіді на відзив зазначено, що ТОВ «Агенство Експертної Оцінки України», яке зробило висновок про вартість майнового збитку у зв`язку із залиттям, на відповідний запит представника позивачки в якому повністю спростувало висновки Рецензії на Звіт про оцінку майна.

А щодо заперечень проти відсутності вини відповідачки - як власника квартири з якої відбулось залиття квартири позивачки, то позивач зазначає, що руйнування колби (корпус фільтру), що, як зазначає сторона відповідача, відбулась унаслідок миттєвого переміщення тиску води (гідроудар) у водопровідній системі, чи в результаті прихованих дефектів при виготовленні корпусу виробником і для цього необхідно призначити відповідну експертизу, - то саме власник квартири із якої відбулось залиття і зобов`язаний був в силу ст. 177 ЖК України бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, адже доказів того, що відповідачка встановила редуктор тиску води, тощо, - матеріали справи не містять.

Представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив в якому вказано на процесуальні порушення позивача при поданні доказів та недобросовісності позивача. Вказана відповідь на відзив також містить заперечення проти доводів позивача щодо належності та допустимості доказів, зазначає, що Рецензія на звіт є остаточним і належним доказом щодо спростування висновків звіту. Відповідачка також вказує на бездоказовість спричинення моральної шкоди.

Ухвалою суд від 07.03.2024 задоволено клопотання представника відповідачки - адвоката Денисенка С.О. та призначено по вказаній цивільній справі судову-технічну експертизу.

Вказана ухвала була оскаржена стороною позивачки і постановою Київського апеляційного суду від 15.05.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2025 після проведення експертизи поновлено провадження у вказаній справі.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник Новохацька Н.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Разом із тим, її представник - адвокат Денисенко С.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив справу розглядати без участі свого представника.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Вислухавши пояснення присутніх в судовому засіданні позивачки та її представника, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 51,30 кв.м., належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про право власності виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 09 листопада 2005 року за номером 2129 - С/КІ (а.с. 12).

16 лютого 2023 року позивачка звернулась із заявою до генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Екжитлоком» Сазонова М.І. про проведення обстеження її квартири за адресою: АДРЕСА_1 на предмет пошкодження майна з вказанням причини залиття та з проханням визначити відповідальних осіб, для проведення такого обстеження і скласти по результатам обстеження відповідний Акт (а.с. 15).

Як вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2023 року комісією в складі представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Екжитлоком», а саме начальника дільниці Сагумбаєва А.К, слюсаря - сантехніка ОСОБА_6 , склала Акт на предмет обстеження квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з її залиттям 11.02.2023 з вище розташованої квартири АДРЕСА_3 (14 поверх). За результатами обстеження встановлено, що у квартирі спостерігаються сліди явного залиття:

-у санвузлі - стеля (гіпсокартон, (S (площа) = 5,2 метра квадратних - мокра).

-у житловій кімнаті: - на стелі - спостерігається волога пляма, розміром приблизно 6,8 метра квадратних; - на стінах - вологі плями (приблизно 3,4 метра квадратних), є відставання шпалер;

-на підлозі (ламінат) - місцями, при навантаженні виступає вода.

-на кухні - (ліворуч) на стіні вологі плями, відставання шпалер, відшарування та відпадання 1 (кахельної плитки).

-у коридорі: - на стіні вологі плями (приблизно 3,8 метра квадратних) (т.1 а.с. 16).

Також в акті вказано, що причиною вищевказаного залиття є пошкодження системи очищення води (лопнула колба), яка встановлена власником у вище розташованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Акт затверджено 20 лютого 2023 року генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Екжитлоком» Сазоновим М.І. (т.1 а.с. 16).

В свою чергу, згідно положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням порушеного права, тобто, з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року за №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: шкода; протиправна поведінка заподіювана шкоди; причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювана; вина.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, в редакції Постанови № 5 від 14.01.2009 року власник квартири зобов`язаний, зокрема, використовувати приміщення, житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.

Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 242/4773/17 міститься висновок,що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона с юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов`язанні доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

За приписами ст. ст. 316, 319, 322 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторонами не заперечувався сам факт залиття квартири позивачки, як і ті обставини, що відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_3 і що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулось саме із її квартири АДРЕСА_3 .

Вказані обставини також були підтверджені допитаному в судовому засіданні свідком ОСОБА_8 .

Причиною вищевказаного залиття є пошкодження системи очищення води (лопнула колба) із вище розташованої квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується вищевказаним Актом.

Так, порядок складання Акту про залиття, аварії квартир регулюється Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 №76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за №927/11207.

Відповідно п. 2.3.6 зазначених Правил, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт.

З додатку № 4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій вбачається, що в Акті про залиття обов`язково зазначається дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Висновком експерта від 03.02.2025 №8961/24-31 (на виконання ухвали суду про задоволення клопотання сторони відповідача про призначення експертизи) за результатом проведення судово-технічної експертизи, визначено, що причиною виникнення тріщини та вподальшому розколу корпуса колби наданого на дослідження магістрального фільтра для води, є: 1) різке підвищення тиску в системі, заповненої рідиною, викликане швидкою зміною швидкості потоку цієї рідини, тобто гідроудар; 2) часткова руйнація корпуса колби фільтра виникла в згинах внутрішньої поверхні корпуса колби фільтра, тобто в місцях концентрації напруги, під час експлуатації магістрального фільтра для води - під час подачі води під тиском, в результаті стрибку тиску в системі, заповненою рідиною, викликаний швидкою зміною швидкості потоку цієї рідини (гідроудар) (т.2 а.с. 101-108).

В даному випадку, судом критично оцінюється зазначений висновок експерта, оскільки він не підтверджує та не встановлює взагалі факт зміни тиску в системі водопостачання, тим більше про перевищення тиску в мережі водопостачання, як причину пошкодження колби для фільтру води, оскільки як даний висновок взагалі не жодних технічних та кількісних показників щодо тиску води в момент пошкодження корпусу колби фільтра для води та подальшого залиття, а також не містить порівняння з іншими показниками тиску води у взаємозв`язку із подіями щодо залиття. Вказаний висновок містить здебільшого опис об`єкта дослідження та його пошкоджень.

Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

Положеннями ст. 177 ЖК України встановлено, що громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання.

Відповідно до частин 4 та 5 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Тобто, оскільки відповідач як власник, несе обов`язок по забезпеченню схоронності житла, санітарно-технічного та іншого обладнання в квартирі, яке стало причиною залиття, суд, враховуючи обставини, встановлені Актом, приходить до висновку, що відповідальність за завдану шкоду позивачу має нести саме відповідач ОСОБА_3 , як власник квартири з якій відбулось залиття квартири позивача.

Так, згідно Звіту про оцінку майна проведення відновлювального ремонту квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенство Експертної Оцінки України» вартість матеріально збитку становить: 135 120,00 грн.(надалі - Звіт).

Відповідачем на спростування розміру майнової шкоди не було надано іншого розрахунку завданої шкоди, також не заявлялось клопотань про призначення відповідної експертизи для визначення її розміру.

Натомість, заперечуючи проти позову та на спростування висновків Звіту, до відзиву відповідачем долучена Рецензія від 07.12.2023 на копію Звіту, складена рецензентом ОСОБА_9 та підписану також директором ТОВ «Спецюст» (надалі - Рецензія, т.1 а.с. 173-182).

Відповідно до висновків рецензента: « В Звіті відсутнє обґрунтування вибору виду вартості та її відповідність вимогам нормативно-правових вимог з оцінки майна; зібраних вихідних даних недостатньо для проведення оцінки; Методичні підходи, методи та оціночні процедури, застосовані під час оцінки відповідають вимогам національних стандартів оцінки. Зроблені припущення не обгрунтовані в Звіті, а припущення щодо фізичного стану об`єкту оцінки не відповідають вимогам національних стандартів оцінки; Звіт класифікується за ознакою абз.5 п.67 Національного стандарту №1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 : «звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний» Відповідно до п.3 НС №1 неякісна(недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень. Що доводиться шляхом рецензування; Відповідно до п.3 НС №1 непрофесійна оцінка - оцінка, проведена з порушенням кваліфікаційних вимог, що визначаються законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»(т.1 а.с 181-182).

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Частиною першою статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

В силу приписів частини другої статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" вбачається, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Проте, в даному спорі не ставиться вимога про оскарження саме оцінки майна, а заперечення відповідачки базуються на власній оцінці Звіту про вартість матеріальної шкоди, спричиненої залиттям, та проведеної на її замовлення Рецензії на нього.

Вказана Рецензія судом оцінюється критично, оскільки напрям і спеціалізація рецензента ОСОБА_9 визначена виключно з оцінки майна, про що зазначено в загальній частині Рецензії: 1.1. - Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них.

Однак, Звіт фактично містить висновок щодо встановлення виключно вартості матеріального збитку внаслідок залиття квартири та взагалі не визначає та не стосується, не зважаючи на частину назви Звіту, - оцінки безпосередньо майна (т.1 а.с.173).

Таким чином, здійснення Рецензії в даному випадку не узгоджується із положенням статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оскільки звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності щодо оцінки майна, а вказаний спір стосується деліктних правовідносин і Звіт сторона позивачки долучила до позову виключно на підтвердження розміру матеріального збитку, завданою залиттям її квартири.

При цьому, сторона відповідача, заперечуючи проти позову, у відзиві посилається на Постанову ВС у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.04.2020 у справі №826/6706/18, якою визначено, що рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.

Однак, у вказаній постанові суду касаційної інстанції йдеться мова про оцінку безпосередньо нерухомого майна в межах адміністративного спору про визнання протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо визначення вартості майна боржника та зобов`язання державного виконавця здійснити рецензування звіту про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості, складеного на відповідну суб`єктом оціночної діяльності, - тоді як у даній справі предметом розгляду є відшкодування збитків, завданих залиттям квартири.

Cтороною відповідача зазначалось, що Акт залиття від 20.02.2023 (т.1 а.с.16) складений з порушенням форми, а тому не може бути належним і достатнім доказом позовних вимог.

Однак, суд зазначає, що невідповідність Акту за своєю формою вимогам Правил не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття, у разі доведеності факту залиття та розміру завданої шкоди. При цьому, слід відмітити, що відповідачами оспорюється форма даного акту, а не його зміст із зазначенням причин його складення.

Тобто, даний письмовий доказ є належним та допустимим доказом факту залиття та спричинення внаслідок залиття пошкоджень, які і відображені в Акті, що мало місце 11.02.2023 року та яке відбулось внаслідок пошкодження системи очищення води (лопнула колба) в квартирі відповідачки.

Приписами ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даному випадку, слід зазначити, що стороною відповідача не доведено відповідно до ст.ст. 81, 77-80 ЦПК України, що залиття квартири позивача відбулось не з її вини.

Натомість, відповідачка та її представник, посилаючись на вимоги ст. 12, 81 ЦПК України та наголошуючи на тому, що позивачкою не подано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження реальної вартості збитків, завданих внаслідок залиття квартири, зі своєї сторони не долучили до матеріалів справи жодних звітів, висновків експертів, не заявляли клопотання про призначення відповідних експертиз щодо визначення розміру збитків, завданих в результаті такого залиття. Одже, висновки викладені у Звіті, яким визначена оцінка ринкової вартості матеріального збитку внаслідок залиття, не спростовані відповідачкою належними, допустимими та достатніми доказами.

Підстав для неврахування судом висновків оцінювача, викладених у зазначеному Звіті, судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд приймає до уваги наданий позивачами Звіт щодо визначення матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, як доказ (т.1 а.с.17-40).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про доведення позивачкою на підставі належних та допустимих доказів завдання шкоди її майну внаслідок залиття, що відбулось із квартири відповідачки, а також доведено розмір спричиненої майнової шкоди. Натомість відповідачем не надано доказів, що свідчать про відсутність її вини, як власника квартири з якої відбулось залиття, у завданні такої шкоди, як і не спростовано її розмір.

Таким чином, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка у позовній заяві, як на підставу для задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 135 120,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Щодо відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, у відповідності до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року за №6, суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Суд приймає до уваги доводи позивачки про завдання їй моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких вони зазнали внаслідок пошкодження майна, як безумовні і враховує ступінь їх глибини, а також тривалість часу, протягом якого відповідачка не відшкодовувала позивачці завдану залиттям квартири шкоду.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, суд зазначає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Отже, суд, враховуючи обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачам моральних страждань, розмір матеріальної шкоди, завданих позивачам, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в заявленому позивачкою розмірі - 5 000,00 грн., а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті, не впливають на вищевказані висновки суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1401,20 грн..

При цьому, за ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено. що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Так, позивачка в позовній заяві просила стягнути з відповідача оплату за надані оціночні послуги згідно договором від 28.03.2023 року у розмірі 3500,00 грн.

До матеріалів позовної заяви долучено Звіт про оцінку майна проведення відновлювального ремонту квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенство Експертної Оцінки України» із Актом №1 Здачі-приймання виконаних робіт згідно договору №8 від 28 березня 2023 на суму 3500,00 грн.

При цьому, матеріли справи містять докази щодо сплати вказаних коштів, а тому суд вважає за необхідне задовольнити відшкодування позивачу вказаних судових витрат у розмірі 3500,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1192 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екжитлоком» про стягнення матеріальної і моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 135120,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1401,20 грн., а також 3500,00 грн. судових витрат на проведення оцінки вартості майнового збитку.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екжитлоком», ЄДРПОУ 33551763, адреса: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 69, кв.181. Повний текст складений 14.08.2025.

Суддя: