Рішення

від 18.09.2006 по справі 8/496а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/496а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.09.06 р.                                                                               Справа № 8/496а                               

18.09.2006р.          № 8/496а

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

Головуючого: Р.О. Арсірія

Суддів          О.А. Марченко

О.І. Склярук

при секретарі судового засіданні Волобуєвій А. Ю.

за участю представників сторін:

від позивачів:  Браславський Р.Г. - довіреність

від відповідачів: 1) Кондратенко Г.П. (на оголошення не з'явився)

                            2) не з'явися

від третьої особи: Кондратенко Г.П. (на оголошення не з'явився)

за позовом: 1) Малого приватного підприємства "Науково-виробничої фірми "Богатир" м. Донецьк

2)          Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Централь"

м. Донецьк

3)          Приватного науково-виробничого підприємства "Дон-Сиб"

м. Донецьк

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська нафтова компанія" м. Маріуполь

2) Виконавчого комітету Маріупольської міської ради м. Маріуполь

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача 1: Корпорація "Енерджі Менеджмент Корпорейшн", США

про визнання недійсними та скасування рішень

СУТЬ СПРАВИ:

          Відповідно до постанови Вищого господарського суду України по справі № 8/496а від 19.07.2006 року справу передано на новий розгляд.

Позивачі, Мале приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Богатир" м. Донецьк, Товариство з обмеженою відповідальністю "Готель Централь" м. Донецьк, Приватне науково-виробниче підприємство "Дон-Сиб" м. Донецьк, 12.11.2004 р. звернулися до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська нафтова компанія" м. Маріуполь, Виконавчого комітету Маріупольської міської ради м. Маріуполь про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів учасників відповідача 1, які відбулися 23.04.2004 року.

Під час нового розгляду справи позивачі змінили позовні вимоги та просили визнати недійсними рішення загальних зборів учасників відповідача 1, які відбулися 23.04.2004 року та скасувати державну реєстрацію статуту ТОВ „Азовська нафтова компанія”, викладеного в новій редакції, зроблену виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 05.05.2004 р. за № 040527843Ю040958.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що: 1) всупереч вимогам ст.60, ч.5 ст.61 Закону України "Про господарські товариства" до порядку денного загальних зборів відповідача не було включене питання про виключення деяких учасників зі складу товариства, яке було поставлено перед зборами позивачем 1; 2) всупереч вимогам ч. 2 ст.13, ч.З ст.98 Цивільного кодексу України третя особа приймала участь у голосуванні щодо питання про збільшення статутного фонду відповідача за рахунок додаткового внеску третьої особи; 3) в порушення вимог ст.115 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 86 Господарського кодексу України, ч.2 ст.13 Закону України "Про господарські товариства ", ст. 393 Господарського кодексу України, ст. 5 Закону України „Про режим іноземного інвестування” та п.3.10 статуту відповідача 1 в редакції від 28.08.2002р., майно, яке стало предметом додаткового внеску на момент прийняття рішення загальними зборами відповідача не було визначене, та сам додатковий внесок не був оцінений за згодою всіх учасників товариства; 4) в порушення вимог ч.2 ст.98 Цивільного кодексу України рішення про внесення змін до статуту відповідача прийнято іншою більшістю, ніж то передбачено зазначеною нормою закону; 5) всупереч вимогам ст.51 Закону України "Про господарські товариства ", ч.4 ст.57, ч.4 ст.82 Господарського кодексу України статут відповідача в новій редакції не містить відомості про перелік (склад) майна, яке було передано як додатковий внесок третьою особою, та порядок передачі майна; 6) в порушення вимог ч.9 ст.82 ГК України, ч.3 ст.144 ЦК України та Закону України "Про господарські товариства" державна реєстрація нової редакції статуту відповідача відбулась без передання 50% майна, яке мало бути предметом додаткового внеску до статутного фонду та без самого переліку складу майна у цьому статуті, його перевірки органом реєстрації; 7) в порушення вимог ст. 7 Закону України "Про господарські товариства " про зміни в установчих документах відповідач 2 був повідомлений з перевищенням 5-денного терміну, встановленого законом; 8) зміни до установчих документів (нова редакція статуту) були підписані неуповноваженою особою, чим порушені вимоги п.23 Положення "Про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності", затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №740 від 25.05.1998р.

Відповідач заперечуючи проти позову, посилався на те, що: 1) взагалі загальними зборами відповідача 1 не приймалася відмова щодо невключення до порядку денного зборів питання про виключення зі складу відповідача 1 деяких учасників. Така відмова була прийнята генеральним директором відповідача 1 самостійно; 2) позивачі помилково ототожнюють рішення загальних зборів учасників з правочином, і як слід, безпідставно вважають наявними порушення вимог ч.3 ст.98 Цивільного кодексу України в частині неправомірності дій третьої особи щодо голосування з питання про збільшення статутного фонду відповідача 1 за рахунок додаткового внеску третьої особи; 3) не вбачається порушень ч.2 ст.13 Закону України "Про господарські товариства " при прийнятті рішення загальними зборами відповідача 1, щодо невизначення переліку майна, яке є предметом додаткового внеску, оскільки ані цією нормою, ані іншою нормою законодавства не встановлюється обов'язку зазначення такого переліку; 4) не відповідає дійсності твердження позивачів щодо непроведення оцінки додаткового внеску, оскільки оспорюваним рішенням загальних зборів учасників така оцінка була зроблена, шляхом голосування учасників (більшістю голосів), і як слід, відсутні порушення вимог ст.115 Цивільного кодексу України. До того ж, Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" в цьому випадку не передбачена обов'язкова оцінка незалежним експертом; 5) рішення щодо внесення змін, та доповнень до статуту було прийнято з додержанням вимог Закону України "Про господарські товариства " (шляхом голосування простою більшістю голосів), який є спеціальною нормою по відношенню до ч.2 ст.98 Цивільного кодексу України, і як слід, оспорюваний протокол загальних зборів товариства, і в цій частині є таким, що відповідає вимогам закону; 6) державна реєстрація змін до статуту (нова редакція статуту) відповідачем 2 проведена правомірно, оскільки нова редакція статуту містить відомості як про розмір статутного фонду, так і про розмір частин учасників, їх склад, порядок внесення та інші відомості, які є обов'язковими відповідно до вимог ст.51 Закону України "Про господарські товариства ", ч.4 ст.57, ч.4 ст. 82 Господарського кодексу України. При цьому, вважає, що в діючому законодавстві відсутня вимога про передання товариству 50% саме додаткового внеску до моменту державної реєстрації; 7) внаслідок надання генеральному директору права підпису установчих документів (шляхом прийняття відповідного рішення більшістю голосів загальних зборів), твердження позивачів про неуповноваженість особи, що підписала установчі документи до реєстрації є безпідставними; 8) вимоги позивачів щодо скасування рішення загальних зборів є такими, що непідвідомчі господарським судам відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач 2 в судові засідання не з'являвся, надав заяву про розгляд справи без його участі та надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що державна реєстрація змін в установчі документи відповідачем 1 проведена з дотриманням вимог діючого законодавства, і відповідно до ст.57   Господарського   кодексу   України   саме   власники   несуть відповідальність за невідповідність установчих документів нормам законодавства.

Представники третьої особи в судових засіданнях та в письмових поясненнях щодо позовних вимог повністю підтримав позицію, яка заявляється відповідачем 1 у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, суд встановив.

23.04.2004р. відбулись загальні збори учасників ТОВ "Азовська нафтова компанія". Згідно з установчими документами на той час частки учасників товариства були розподілені наступним чином: Корпорація "Енерджі Менеджмент Корпорейшн"-40%; МПП "Богатир”-12,301%; ТОВ "Готель "Централь"-8,38%; ПНВП "Дон-Сиб"-8,407%; Корпорація "Файв Стар Пропертіз, Інк."-8%; Богатиренко С.А.-6,112%; Палант В.Г.-4,8%; Холліс Моран Тейлор - 8%; Брюс Чарльз Амес-2%; Теодор Марк Альфред-1%; Джозеф Ричард Дегенфельдер -0,5%; Етель Полин Дегенфельдер-0,5%.

Як вбачається з матеріалів справи, порядком денним зазначених зборів були передбачені у тому числі такі питання, як збільшення розміру статутного фонду товариства шляхом внесення додаткового внеску Корпорації "Енерджі Менеджмент Корпорейшн", визначення форми, порядку внесення додаткового внеску (питання 6); внесення змін та доповнень до статуту товариства шляхом викладення його у новій редакції, переобрання генерального директора товариства.

Пропозиція щодо включення до порядку денного питання про виключення зі складу учасників певних учасників, була винесена на голосування, але ж проти цієї пропозиції проголосувало 64,8% учасників, і як слід, зазначене питання не увійшло до порядку денного. Тобто, не зважаючи на відмову генерального директора у включенні до порядку денного питання щодо виключення зі складу учасників товариства певних учасників, зазначена пропозиція позивача розглядалась загальними зборами та не була задоволена.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначені дії учасників не суперечать вимогам ст.ст. 41, 60 Закону України "Про господарські товариства ".

Оцінюючи доводи позивача щодо неправомірності оспорюваного рішення загальних зборів щодо збільшення статутного фонду товариства до 27524810,00 грн. шляхом внесення додаткового внеску Корпорації "Енерджі Менеджмент Корпорейшн", суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 145 Цивільного кодексу України до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, зокрема, належіть внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу.

Відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 98 Цивільного кодексу України рішення щодо внесення змін до статуту приймається більшістю не менш як у ѕ  голосів, якщо інше не встановлено законом. При цьому, саме законом Закон України "Про господарські товариства " (який є спеціальною нормою в даному випадку) передбачено, що для вирішення цього питання достатньо більш, ніж 50% голосів загальної кількості учасників товариства.

Таким чином, вирішення питання загальними зборами про внесення змін до статуту шляхом голосування 68,4% голосів учасників, відповідає вимогам закону.

За цих же обставин не суперечить вимогам абз. 1 ч.2 ст. 98 Цивільного кодексу України вирішення питання загальними зборами щодо зміни розміру статутного фонду.

Проте, досліджуючи правомірність або неправомірність оспорюваного рішення вимогам закону в частині грошової оцінки додаткового внеску Корпорації "Енерджі Менеджмент Корпорейшн", суд звертає увагу на те, що згідно з ч.2 ст.86 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" порядок оцінки визначається в установчих документах, якщо інше не передбачено законом. Статут відповідача 1 не містить положень щодо оцінки вкладів, а ч. 2 ст. 115 Цивільного кодексу України встановлює, що грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Необхідність здійснення оцінки додаткового внеску ще як іноземної інвестиції обумовлюється наступним.

Іноземною інвестицією у відповідності до Закону України "Про режим іноземних інвестицій" є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Твердження відповідача 1, що іноземна інвестиція набуває свого правового статусу лише в момент безпосереднього передання таких цінностей не ґрунтується на законі. Більш того, можливість визначення цінностей, як іноземних інвестицій, відбувається з моменту прийняття відповідною особою рішення щодо їх внесення.

Відповідно до ст. 393 Господарського кодексу України оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в іноземній конвертованій валюті та у гривнях, за згодою сторін, на основі цін міжнародних ринків або ринку України. При цьому, перерахунок сум в іноземній валюті у гривні проводиться за курсом, встановленим Національним банком України.

Стаття 5 Закону України „Про режим іноземного інвестування” регламентує, що іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

Зазначененими нормами законодавець вирішив питання захисту прав учасників товариства щодо їх участі в розподілі прибутку товариства, майна у разі ліквідації, можливості впливу на товариство шляхом участі в управлінні його справами.

П. 4.4 статуту відповідача 1 в редакції від 28.08.2002 р. буквально регламентує встановлення розміру, форми та порядку внесення учасниками додаткових вкладів.

Тобто, навіть цими положеннями Статуту, не передбачається саме оцінка вкладу та порядок такої оцінки, що, власне, і не заперечується відповідачем 1.

Таким чином, оцінка вкладу учасника відповідно до ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 86, ст. 393 ЦК України, ст. 5 Закону України „Про режим іноземного інвестування” повинна була здійснюватись за згодою кожного (усіх) учасників товариства.

Посилання відповідача 1 на те, що загальними зборами товариства фактично була зроблена оцінка вкладу Корпорації "Енерджі Менеджмент Корпорейшн", шляхом прийняття більшістю голосів рішення про збільшення статутного фонду шляхом внесення додаткового внеску Корпорації "Енерджі Менеджмент Корпорейшн", не приймаються судом з огляду на те, що як зазначено вище, це питання взагалі не віднесено до компетенції загальних зборів, а є волевиявленням кожного (всіх) учасників товариства.

Посилання відповідача 1 на те, що оцінку додаткового вкладу третьої особи до статутного фонду відповідача 1 було здійснено КФ „Експерт – Аналітик” судом не приймається з огляду на таке: незалежну оцінку обладнання – додаткового внеску третьої особи КФ „Експерт – Аналітик” було здійснено 19.08.2004 року, тоді як загальні збори учасників третьої особи відбулися 23.04.2004 року. Таким чином, на час проведення загальних зборів учасників відповідача 1 (23.04.2004 р.) оцінку додаткового вкладу третьої особи до статутного фонду відповідача 1 здійснено не було та не було отримано згоду всіх учасників відповідача 1 з цією оцінкою.

Крім того, ч. 4 ст. 82 Господарського кодексу України передбачає визначення у статуті складу частки учасника, але склад додаткового внеску Корпорації "Енерджі Менеджмент Корпорейшн" на час затвердження нової редакції статуту та прийняття відповідного рішення взагалі не був визначений.

Посилання відповідача 1 на попередні рішення загальних зборів до уваги не приймається так як у протоколі зборів від 23.04.2004 р. відповідні посилання на ці обставини відсутні.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, майно, яке було в подальшому внесено до статутного фонду як додатковий внесок, на час прийняття спірного рішення та державної реєстрації нової редакції статуту не належало третій особі, а було власністю відповідача 1.

Посилання відповідача 1 на той факт, що у подальшому право власності на внесене майно було набуто у майбутньому судом до уваги не приймається оскільки предметом спору є рішення прийняте 23.04.2004 р.

Відповідно до статті 4 Закону України „Про власність” тільки власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Стаття 316 Цивільного кодексу України встановлює, що правом власності  є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності включає володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 135 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених Господарським кодексом України.

Частина 1 статті 2 Закону України „Про власність” регламентує, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Частина 1 статті 4 Закону України „Про власність” встановлює, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Частина 2 статті 4 Закону України „Про власність” передбачає, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.    

Таким чином, майно не могло розглядатися як додатковий внесок Третьої особи до статутного фонду Відповідача – 1, тому що Третя особа не мала права розпоряджатися цим майном та не могла передати як додатковий внесок до статутного фонду Відповідача – 1.

Суд не погоджується з доводом позивачів про те, що третя особа не мала права брати участь у голосуванні при прийнятті рішення загальними зборами щодо внесення нею додаткового внеску, оскільки у цьому випадку безпосередньо між товариством та учасником товариства будь – яких правовідносин не виникає. Виходячи з цього, частина 3 статті 98 Цивільного кодексу України не може бути застосована до спірних правовідносин.

Що стосується позовних вимог, заявлених до другого відповідача, суд виходить з наступного.

Зазначені вище дії є розпорядчими функціями органу місцевого самоврядування, що делеговані державою. Таким чином відповідно до ст. ст. 3, 17 КАС України має розглядатися за приписами адміністративного судочинства, а господарським судам не підвідомча.

Судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача 1 у відповідності з вимогами статті 49  Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 7, 13, 51, 60, 61 Законом України „Про господарські товариства”, ст.ст. 21, 98, 115, 144, 145 ЦК України, п. 2 ч.2 ст.20, ст.ст. 57, 82, 86, 238, 393 ГК України, Законом України „Про власність”, Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та осіб – підприємців”, та керуючись ст.ст. 12, 22, 32-35, 43, 49, ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Малого приватного підприємства „Науково –виробничої  фірми „Богатир” м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю „Готель Централь” м. Донецьк, Приватного науково-виробничого підприємства „Дон-Сиб” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовська нафтова компанія” м. Маріуполь, Виконавчого комітету Маріупольської міської ради м. Маріуполя про визнання недійсними рішень - задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Азовська нафтова компанія”, що відбулися 23.04.2004 р. про збільшення статутного фонду товариства за рахунок додаткового внеску Корпорації „Енерджі Менеджмент Корпорейшн”

Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Азовська нафтова компанія”, що відбулися 23.04.2004 р., про перерозподіл часток між учасниками товариства,

Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „Азовська нафтова компанія”, що відбулися 23.04.2004 р. про внесення змін та доповнень у статут товариства шляхом його викладення в новій редакції.

Припинити провадження у справі в частині скасування державної реєстрації статуту ТОВ „Азовська нафтова компанія”, викладеного в новій редакції, зроблену виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 05.05.2004 р. за № 040527843Ю040958.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовська нафтова компанія” м. Маріуполь (87503, м. Маріуполь, Донецьке шоссе, 3) на користь Малого приватного підприємства „Науково-виробничої фірми „Богатир” м. Донецьк (83000, м. Донецьк, вул.. Артема, 87) витрати з державного мита у сумі 85 грн. та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                         Арсірій Р.О.                               

Судді        О.А. Марченко

                                                                                 О.І. Склярук