Ухвала від 15.08.2025 по справі 380/1645/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

15 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/1645/25 пров. № А/857/21550/25

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Курильця Андрія Романовича, Мікули Оксани Іванівни та Кузьмича Сергія Миколайовича в справі № 380/1645/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби України у Дніпропетровській області, Покровської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа № 380/1645/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби України у Дніпропетровській області, Покровської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління державної податкової служби України у Дніпропетровській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу №380/1645/25 до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 20 серпня 2025 року о 09:30 год.

Так, 15 серпня 2025 року Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Курильця Андрія Романовича, Мікули Оксани Іванівни та Кузьмича Сергія Миколайовича від розгляду справи №380/1645/25. Заяву мотивує тим, що ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2025 року відкрито провадження у справі №380/9916/25 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду Кузьмича Сергія Миколайовича, Курильця Андрія Романовича, Мікули Оксани Іванівни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. 07 серпня 2025 року колегією суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Мікули О.І. Кузьмича С.М. Курильця А. було постановлено ухвалу у справі 380/11759/25 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Держави України в особі Львівського окружного адміністративного суду судді Кисильової Ольги Йосипівни, секретаря судового засідання Фінканіної Марії Сергіївни, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінця Дмитра Валерійовича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Івано Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі № 380/11759/25 повернути скаржнику. Судді С.Кузьмич, А. Курилець, О. Мікула приймали участь у голосуванні та обранні на посаду заступника голови суду Носа С.П.

Вищенаведене, на переконання заявника, свідчить про обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності згаданої колегії суддів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заявленого відводу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 40 КАС України визначено порядок вирішення заявленого відводу.

Так, відповідно до ч. 3 цієї статті передбачено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу.

Згідно ч. 8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Відповідно до ч. 11 ст. 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Враховуючи вимоги вищенаведених процесуальних норм та те, що виклик сторін щодо вирішення питання про відвід є правом, а не обов`язком суду, відвід надійшов поза межами судового засідання, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розгляд заяви провести без виклику сторін у судове засідання, в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст. 36 КАС України.

Так, зокрема, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 37 КАС України передбачені наступні підстави для відводу.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на думку ОСОБА_1 , обставинами, які викликають сумнів у неупередженості членів колегії суддів Курильця Андрія Романовича, Мікули Оксани Іванівни та Кузьмича Сергія Миколайовича, є прийняття ними ухвали від 07 серпня 2025 року в справі № 380/11759/25, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі № 380/11759/25 повернуто скаржнику. Також на вирішенні Сьомого апеляційного адміністративного суду перебуває справа за позовом заявника - ОСОБА_1, в якому останній визначив відповідачами суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду Кузьмича Сергія Миколайовича, Курильця Андрія Романовича, Мікулу Оксану Іванівну. Так само на думку ОСОБА_1, обставинами, які викликають сумнів у неупередженості судді Курильця Андрія Романовича, Мікули Оксани Іванівни та Кузьмича Сергія Миколайовича є прийняття ними участі у голосуванні та обранні на посаду заступника голови суду Носа С.П.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України).

Апеляційний суд наголошує, що висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявника не влаштовує.

Отже посилання на постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги 07 серпня 2025 року в справі № 380/11759/25, є безпідставними та не можуть слугувати підставою для відводу складу суду.

Більше того, з функціоналу комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що ОСОБА_1 не скористався правом на подання касаційної скарги на вищезгадану ухвалу, а звернувся з повторною апеляційною скаргою, чим фактично погодився з процесуальними діями суду.

Щодо міркувань про участь колегії суддів в зборах суддів з обрання заступника голови апеляційного суду, то суд зазначає, що заступник голови апеляційного суду обирається на посаду зборами суддів шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів відповідного суду. Участь суддів у зборах суддів, тобто зібранні суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань є елементом суддівського самоврядування та гарантією незалежності суду та судді. Участь в зборах суддів не може свідчити про упередженість щодо сторони процесу.

Водночас, заступник голови апеляційного суду обирається на посаду зборами суддів шляхом таємного голосування, відтак твердження заявника, через призму особистого голосування за того чи іншого кандидата, колегією суддів, котрій заявлено відвід, є нікчемними, оскільки не підкріплені доказами.

В контексті доводів про наявність невирішеного юридичного спору між ОСОБА_1 з однієї сторони як позивачем, та персональним складом колегії суддів з іншої як відповідачів, то суд апеляційної інстанції зазначає, що з позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постановах від 08.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц (пункти 36, 39, 40, 78-80 постанови), від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц (пункти 30, 37, 39, 61-65 постанови), від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 (пункт 25 постанови), судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їхніх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у судовій справі. Це можливо лише у випадках, коли суд (суддя) виступає як звичайна установа (особа), а не як орган (особа), що здійснює правосуддя. Заяви та скарги, спрямовані на притягнення суду (судді) як відповідача, не підлягають розгляду в суді першої інстанції, оскільки законом передбачено інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що зміст заяви про відвід, наведені в їх обґрунтування обставини та подані докази, не знайшли свого підтвердження під час розгляду заяви про відвід. Також, заява про відвід не містить даних, які б викликали сумнів у неупередженості або об`єктивності колегії суддів у складі Курильця Андрія Романовича, Мікули Оксани Іванівни та Кузьмича Сергія Миколайовича, вказували на їх заінтересованість в результаті розгляду справи, тобто при здійсненні правосуддя у цій справі.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, ЄСПЛ, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Зокрема, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14.05.2004, заява № 67208/01; «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04.02.2003, заяви № 61164/00 і № 18589/02; «Guntis Apinis проти Латвії» від 20.09.2011, заява № 46549/06).

Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, взявши до уваги, також, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 14.03.2019 у справі № 9901/34/19.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що свобода вираження поглядів сторонами не є необмеженою і певні інтереси, такі як авторитет суду, є достатньо важливими для виправдання обмежень цього права (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Маріапорі проти Фінляндії», заява № 37751/07, § 62, від 06.07.2010).

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Відповідно до п. п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волкова О. проти України» від 09.01.2013 (остаточне 27.05.2013), «Для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (2) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій)… Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності…».

На неупередженість судді, як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту судді: «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений».

Приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23) визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Відвід судді від участі в розгляді справи повинен мати місце також в тому випадку, коли у спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Аналіз наведених правових норм та норм КАС України дає підстави для висновку, що підставою для відводу не обов`язково має бути доведений факт необ`єктивності чи заінтересованості судді. Згідно з зазначеними нормами, унеможливлюється участь судді у розгляді справи коли в учасника справи могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (суддів).

На підставі вище викладеного, задля усунення сумнівів щодо безсторонності та неупередженості колегії суддів у складі Курильця Андрія Романовича, Мікули Оксани Іванівни та Кузьмича Сергія Миколайовича, яка згідно протоколу автоматизованого розподілу визначена складом суду, для розгляду цієї справи, для забезпечення умов, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи доброчесним, безстороннім та неупередженим судом, а також заради уникнення в подальшому атмосфери конфліктності, несприйняття, неспокою, надмірного хвилювання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відвід, з урахуванням мотивів суду апеляційної інстанції викладених вище.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 КАС України, у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Отже, справу слід передати на повторний автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів.

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Курильця Андрія Романовича, Мікули Оксани Іванівни та Кузьмича Сергія Миколайовича задовольнити частково, з урахуванням мотивів викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.

Відвести колегію суддів у складі Курильця Андрія Романовича, Мікули Оксани Іванівни та Кузьмича Сергія Миколайовича від розгляду справи № 380/1645/25 (апеляційне провадження А/857/21550/25).

Адміністративну справу № 380/1645/25 (апеляційне провадження А/857/21550/25) передати для повторного автоматичного розподілу в порядку статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді С. М. Кузьмич О. І. Мікула