Постанова від 20.08.2025 по справі 380/1645/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/1645/25 пров. № А/857/21550/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Обрізка І.М., Судової-Хомюк Н.М.,

за участі секретаря судового засіданніЄршової Ю.С.,

представника позивачаРеймера В.Є.,

представника відповідачаМихайловської А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі № 380/1645/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Покровської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Кухар Н.А. у м. Львів Львівської області 24 квітня 2025 року в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) за правилами спрощеного позовного провадження, дата складення повного тексту судового рішення не зазначена), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Держави Україна в особі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі також ГУ ДПС, відповідач), Покровської міської ради Дніпропетровської області, в якому (з врахуванням заяви про усунення недоліків) просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення (далі також ППР), постановлені ГУ ДПС 30 грудня 2024 року:

2712671-2417-0409 на суму 714,71 грн. за 2019 рік;

2712672-2417-0409 на суму 656,12 грн. за 2019 рік;

2712673-2417-0409 на суму 742,60 грн. за 2019 рік;

2712674-2417-0409 на суму 808,90 грн. за 2019 рік;

- визнати незаконною та протиправною вимогу ГУ ДПС щодо сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на бюджетний рахунок НОМЕР_1 у зв`язку з тим, що орган місцевого самоврядування Покровська міська рада Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 340881234) не являється власником такого рахунку;

- визнати протиправним та скасувати рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області № 7 від 22.06.2018 р. «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яке постановлено з порушенням діючого законодавства України та частини другої статті 19 Конституції України;

- зобов`язати юридичну особу ГУ ДПС внести зміни в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки (код КДБ 18010300);

- стягнути з Держави Україна в особі ГУ ДПС на користь позивача моральну шкоду у сумі 400 000, 00грн.

Ухвалою суду першої інстанції від 10 квітня 2025 року позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області № 7 від 22.06.2018 р. «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» залишити без розгляду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені ГУ ДПС 30 грудня 2024 року, №№ 2712671-2417-0409, 2712672-2417-0409, 2712673-2417-0409, 2712674-2417-0409.

Стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням в частині задоволених вимог, його оскаржив відповідач ГУ ДПС, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що ОСОБА_1 було змінено місце реєстрації, про що свідчить інформація баз даних ДПС України, а саме: знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , однак зміни до Державного реєстру за місцем своєї реєстрації не внесено, тому оскаржувані ППР правомірно винесені відповідачем. Доказів завданої позивачу діями чи бездіяльністю відповідача моральної шкоди немає.

У відповідь на подану апеляційну скаргу позивач подав відзив, у якому заперечує проти вимог скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник апелянта наполягала на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача проти задоволення такої заперечив.

Відповідач Покровська міська рада була належним чином повідомлена про дату час та місце розгляду справи правом на участь у судовому засіданні не скористалася.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог учасниками справи не оскаржується, а тому в силу приписів частини першої статті 308 КАС України не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ГУ ДПС сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

1. За податковий період 2019 рік:

- ППР № 2712671-2417-0409-UA12080090000039979 від 30.12.2024 на суму 714,71 грн., (квартира загальною площею 42,7 м кв. за адресою: АДРЕСА_3 ;

- ППР №2712672-2417-0409-UA12080090000039979 від 30.12.2024 на суму 656,12 грн., (квартира, загальною площею 39,2 м кв. за адресою: АДРЕСА_1 ).

2. За податковий період 2020 рік:

- ППР №2712673-2417-0409-UA12080090000039979 від 30.12.2024 на суму 742,60 грн., (квартира загальною площею 42,7 м кв. за адресою: АДРЕСА_3 ;

- ППР №2712674-2417-0409-UA12080090000039979 від 30.12.2024 на суму 808,90 грн., (квартира, загальною площею 39,2 м кв. за адресою: АДРЕСА_1 ).

Вищезазначені ППР направлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та повернулося до ГУ ДПС з відміткою «вручено» за довіреністю 13 січня 2025 за підписом Гузова.

Підставою для винесення вищевказаних податкових повідомлень-рішень стали дані інформаційно-комунікаційних систем ДПС України та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна відповідно до яких ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна, які розташовані на території Покровської територіальної громади (м. Покров):

- квартира, загальною площею 39,2 м кв. за адресою АДРЕСА_1 ;

- квартира, загальною площею 42,7 м кв. за адресою: АДРЕСА_3 .

Вважаючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні повноваження на винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Положенням підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України врегульовано, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 ПК України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 45.1 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі також Закон № 1382-IV) місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстраціяце внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Спірні податкові повідомлення-рішення направлялись відповідачем засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_4 .

Як вбачається з відмітки в паспорті позивача, ОСОБА_1 з 18.08.2016 зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 .

Згідно з пунктом 65.1 статті 65 ПК України взяття на облік фізичних осіб-підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з ЄДР, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

При цьому пунктом 45.1 статті 45 ПК України визначено, що податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Згідно з підпунктом 66.1.1 пункту 66.1 статті 66 ПК України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є інформація органів державної реєстрації.

Внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 66.2 статті ). ПК України

Відповідно до пункту 66.3 статті 66 ПК України у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.

Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі, взяття на облік фізичних осіб підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з ЄДР.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті винесені контролюючим органом не за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника нерухомості. Тобто, у ГУ ДПС не було повноважень на прийняття податкових повідомлень-рішень щодо ОСОБА_1 , податкова адреса (місце реєстрації) якого є Львівська область.

Згідно з пунктом 5 Порядку подання органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 476 (далі Порядок, в редакції на момент зміни позивачем місця реєстрації)територіальні органи і підрозділи ДМС подають відповідним контролюючим органам інформацію про фізичних осіб, місце проживання яких зареєстровано (знято з реєстрації) у відповідному населеному пункті, із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати і місця народження, місця проживання (країна, регіон, район, населений пункт, вулиця, номер будинку (корпусу) і квартири (до і після реєстрації), серії та номера паспорта, свідоцтва про народження або іншого документа, що посвідчує особу, найменування органу, який видав документ, і дати видачі після запровадження електронного обліку реєстрації місця проживання фізичних осіб. Передача інформації про фізичних осіб здійснюється на рівні територіальних органів і підрозділів ДМС та контролюючих органів в електронній формі. Формати інформаційних файлів, регламент передачі інформації, форма журналів обліку переданих та отриманих інформаційних файлів визначаються спільними актами МВС і Мінфіну. До запровадження електронного обліку реєстрації місця проживання фізичних осіб територіальні органи і підрозділи ДМС подають інформацію контролюючим органам за їх письмовим запитом.

Отже, доводи відповідача щодо встановленого ПК України обов`язку платника податків подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки фізичної особи - платника податків, на думку суду є необґрунтованими.

За таких обставин, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано та за відсутності повноважень визначених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Таким чином, оцінивши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність податкових повідомлень- рішень, винесених ГУ ПФУ 30 грудня 2024 року №№ 2712671-2417-0409, 2712672-2417-0409, 2712673-2417-0409, 2712674-2417-0409.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди то слід зазначити наступне.

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 23 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

За змістом пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі також Постанова № 4) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89; від 20.10.2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22.11.2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Разом з тим, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частини друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі № 560/798/16-а.

На обґрунтування наявності підстав для відшкодування моральної шкоди позивач указує на те, що внаслідок протиправних дій відповідачів йому заподіяна моральна шкода у вигляді фізичних, душевних, психічних страждань, порушення нормального ритму життя, постійних судових процесів, які негативно впливають на фізичний та психологічний стан позивача.

Водночас, зважаючи на те, що в межах розгляду цієї справи встановлено необґрунтованість та недотримання порядку прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, системне порушення прав позивача відповідачем (наявні такі що набрали законної сили судові рішення в інших справах про скасування аналогічних податкових повідомлень-рішень відповідача за попередні періоди та їх (судових рішень) свідоме ігнорування відповідачем як суб`єктом владних повноважень)апеляційний суд дійшов висновку про те, що негативні емоції позивача перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача, а відтак завдали йому моральної шкоди.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 4000,00 грн за заподіяну моральну шкоду.

Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.

Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій та спростування висновків суду першої інстанції скаржник не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби України у Дніпропетровській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі № 380/1645/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді І. М. Обрізко Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 20.08.25