Постанова від 23.07.2025 по справі 909/1044/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2025 р. Справа №909/1044/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущака,

секретар судового засідання Залуцький Д.Т.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 14.04.2025 (вх. № 01-05/1227/25 від 22.04.2025)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2025 (повний текст ухвали складено 02.04.2025, м. Івано-Франківськ, суддя І.М. Скапровська)

за заявою приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Володимира Васильовича Витвицького

про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законодавством порядку за боржником ОСОБА_2 , домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності невідома, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2282086726101, для виконання ОСОБА_2 наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2024, що виданий

у справі № 909/1044/23

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», м. Київ

до відповідача-1 Приватного підприємства «Карпатнафтопродукт», м. Івано-Франківськ

до відповідача-2 ОСОБА_1 , с. Кадобна Калуського району Івано-Франківської області

про стягнення солідарно заборгованості в сумі 458 260,37 грн.

за участю представників:

від скаржника: не з`явився

від позивача: Фоменко Л.В.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

приватний виконавець: Витвицький В.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.02.2024 задоволено позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» та стягнуто солідарно з ПП «Карпатнафтопродукт» та ОСОБА_1 153 047, 28 грн інфляційних нарахувань та 305 213, 09 грн процентів на прострочену до повернення суму кредиту.

Приватний виконавець Витвицький В. В. 04.09.2024 звернувся з поданням про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Подання мотивував тим, що на виконанні у приватного виконавця знаходиться зведене виконавче провадження № 74901951 з примусового виконання наказів Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2024, що видані у справі № 909/1044/23. За виконавчими документами боржником є ОСОБА_1 . Після відкриття 01.05.2024 виконавчих проваджень № 74902303 та № 74901951 боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно. Приватний виконавець зазначив, що боржник не виконав вказані вимоги, а також те, що рішення суду до теперішнього часу не виконане, а боржник ухиляється від його виконання.

У поданні приватний виконавець стверджує, що 02.02.2021 боржник уклав договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О. В., від 02.02.2021, номер в реєстрі 212, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняла в дарунок 1/2 частину домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 16.06.2021, Івано-Франківський міський суд ухвалив рішення, залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15.01.2024, згідно з яким задоволено позов ПАТ АКБ АКБ «Індустріалбанк» та визнав недійсним договір дарування від 02.02.2021, укладений боржником, предметом відчуження за яким є об`єкт нерухомого майна - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності: 1/2, реєстраційний номер майна в РПВНМ: 485031, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер: 2282086726101.

Виконавець стверджує, що згідно з доданими до подання документами боржнику на праві власності належить нерухоме майно з часткою власності: 1/2, право власності на яке не зареєстроване за боржником у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в установленому законодавством порядку. Просить звернути стягнення на вказане нерухоме майно.

Господарський суд Івано-Франківської області за наслідками розгляду зазначеного подання виніс ухвалу від 18.09.2024, залишену без змін апеляційною інстанцією, про відмову у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В. В. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Постановою від 21.02.2025 у справі № 909/1044/23 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» задовольнив частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 і ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2024 у справі № 909/1044/23 скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2025 заяву приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В. В., про звернення стягнення на нерухоме майно боржника задоволено. Звернуто стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване у встановленому законодавством порядку, а саме: домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності - невідома, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2282086726101 для виконання ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2024, що виданий у справі 909/1044/23 про стягнення солідарно з ПП «Карпатнафтопродукт» та ОСОБА_1 на користь ПАТ Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» заборгованості у сумі 458 260,37 грн та судового збору 3 436,95 грн.

Місцевий господарський суд зазначив, що аналіз норми статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.12.2024 у справі № 755/3390/16-ц.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 21.02.2025, що винесена у даній справі, встановив те, що спірне нерухоме майно боржника не зареєстровано у встановленому порядку, між тим обставини належності боржникові такого нерухомого майна є доведеними та підтвердженими, а доказів щодо наявності спору про право на спірне майно на момент звернення приватного виконавця з поданням у матеріалах справи немає, тому, приватний виконавець правомірно звернувся до суду з відповідним поданням.

За таких обставин, місцевий суд враховуючи відсутність будь-яких доказів на підтвердження наявності у боржника ( ОСОБА_1 ) грошових коштів чи рухомого майна, на які можливо звернути стягнення, достатність такого майна для виконання судового рішення та те, що Верховним Судом встановлено як правомірність звернення виконавця до суду з відповідним поданням так і відсутність обставин, за яких таке подання не могло бути задоволено, дійшов висновку про задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В. В., про звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 14.04.2025 (вх. № 01-05/1227/25 від 22.04.2025). в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви ОСОБА_4 про звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

Скаржник в апеляційній скарзі в обґрунтування своєї позиції зазначає, що не погоджується з позицією господарського суду з огляду на норми ЗУ «Про виконавче провадження» (зокрема ч. ч. 1,2, 5 ст.48, ст.50) якими передбачено при виконанні виконавчих документів звертати стягнення в першу чергу на кошти боржника, у другу чергу на рухоме та інше майно боржника, у третю чергу - на об`єкти нерухомого майна (у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна).

На переконання апелянта, господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали неповно з`ясовано обставини справи вказавши при цьому, що він працює та має дохід в розмірі 20 000,00 грн. та за ним на праві власності зареєстровано три транспортні засоби орієнтовною ринковою вартістю 1 300 000,00 грн.

Разом з тим, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі стверджує, що господарським судом Івано-Франківської області порушено норми процесуального права, що полягає у незалученні судом до участі у справі ОСОБА_3 , як заінтересованої особи, оскільки вона за договором дарування від 02.02.2021 року набула право власності на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

У судове засідання 23.07.2025 з`явився представник позивача та приватного виконавця, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 23.07.2025 відповідач -1 ,-2 явки уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та дату судового засідання.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно із частиною 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За приписами частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання щодо звернення стягнення на таке майно.

Аналіз норми статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.12.2024 у справі № 755/3390/16-ц.

Приватним виконавцем Витвицьким В.В. надано суду докази, що підтверджують перебування на його виконанні виконавчого провадження № 74902303 та № 74901951 з виконання судових наказів по справі № 909/1044/23 зі стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», докази здійснення приватним виконавцем необхідних виконавчих дій зі стягнення заборгованості та відсутності фактичного стягнення коштів, а також надано докази належності ОСОБА_1 на праві власності 1/2 частки власності домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2282086726101 і відсутності реєстрації права власності ОСОБА_1 на зазначене нерухоме майно.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 21.02.2025, що винесена у даній справі, встановив те, що спірне нерухоме майно боржника не зареєстровано у встановленому порядку, між тим обставини належності боржникові такого нерухомого майна є доведеними та підтвердженими, а доказів щодо наявності спору про право на спірне майно на момент звернення приватного виконавця з поданням у матеріалах справи немає, тому, приватний виконавець правомірно звернувся до суду з відповідним поданням.

Враховуючи викладене, господарським судом Івано-Франківської області при винесенні ухвали від 01.04.2025 року правомірно застосовано норми частини четвертої ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження») при задоволенні заяви приватного виконавця Витвицького В.В.

Приватним виконавцем Витвицьким В.В. доведено, що за результатами проведених виконавчих дій та отриманих відповідей за зазначеними запитами у боржника ОСОБА_1 не було виявлено грошових коштів чи майна, на які можливо звернути стягнення, та які були б достатніми для виконання виконавчого документу.

ОСОБА_1 до апеляційної скарг додано довідку про доходи (№ к-12.04.25-01 від 12.04.2025 року), видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл ІФ» (код 41777905), в якій зазначено що ОСОБА_1 займає посаду водія та йому нараховано за період з 01 жовтня 2024 року по 31 березня 2024 року дохід в розмірі 120 000,00 грн. (по 20 000,00 грн. щомісячно сума до оподаткування).

Водночас на поточну дату жодних коштів (в будь-які сумі) на виконання рішення суду господарського суду Івано-Франківської області від 22.02.2024 р. у справі № 909/1044/23 на користь АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» не надходило ні за результатами виконавчих дій (хоча на грошові кошти на рахунках ОСОБА_1 в банківських установах приватним виконавцем Витвицьким В.В. накладено арешт), ні в добровільному порядку від боржника ОСОБА_1 .

Таким чином, надана ОСОБА_1 довідка не є підтвердженням факту достатності у боржника коштів, на які можна звернути стягнення для виконання виконавчого документу зі стягнення на користь АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» коштів в сумі 458 260,37 грн.

Щодо доводів апелянта про незалучення до участі у справі ОСОБА_3 , як заінтересованої особи, колегія суддів вказує наступне.

Так, рішенням Івано-Франківського міського суду від 16.06.2022 року по справі № 344/12625/21 визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дорошенко О.В. 02.02.2021, номер в реєстрі 212, предметом продажу за яким є об`єкт нерухомого майна домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; частка власності: 1/2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2282086726101.

Тобто, ОСОБА_3 не належать права щодо зазначеного об`єкту нерухомого майна, щодо якого винесена оскаржувана ухвала.

Крім того, за нормами статті 361, ч.2 ст.362 Цивільного кодексу України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності; у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Реалізація нерухомого майна в порядку примусового виконання виконавчого документу здійснюється згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року, шляхом продажу майна боржника на публічних електронних торгах.

Таким чином, задоволення заяви приватного виконавця Витвицького В.В. про звернення стягнення на Нерухоме майно ОСОБА_1 (яке складається з 1/2 домоволодіння, тобто домоволодіння належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності з визначенням частки власності 1/2) не вплине на права іншого співвласника такої нерухомості, оскільки при продажу такого майна з публічних торгів переважне право на купівлю частки у праві спільної часткової власності не застосовується.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що 04.09.2024року Приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицьким В.В. подано через електронний суд подання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законодавством порядку за боржником ОСОБА_1 : домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; частка власності: 1/2 (одна друга) частина, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2282086726101, для виконання ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) наказу господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2024 у справі № 909/1044/23 про стягнення солідарно з Приватного підприємства «Карпатнафтопродукт» (код ЄДРПОУ 34085176) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», ЄДРПОУ 13857564, заборгованості у сум 458260,37 грн. та судового збору 3436,95грн.

Як вказує приватний виконавець, підсистемою ЄСІТС не розпізнано символ 1/2 (одна друга) частина.

18.09.2024 приватним виконавцем подано додаткові пояснення до подання про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законодавством порядку, в якому зазначено «Звернути стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законодавством порядку за боржником ОСОБА_1 : 1/2 (одна друга) частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2282086726101.

У зв`язку із вищенаведеним доводи апелянта про невизначену частку в ухвалі суду підлягають відхиленню, та є арефметичною помилкою (опискою) яка може бути вправлена судом.

За таких обставин, місцевий суд враховуючи відсутність будь-яких доказів на підтвердження наявності у боржника ( ОСОБА_1 ) грошових коштів чи рухомого майна, на які можливо звернути стягнення, достатність такого майна для виконання судового рішення та те, що Верховним Судом встановлено як правомірність звернення виконавця до суду з відповідним поданням так і відсутність обставин, за яких таке подання не могло бути задоволено, дійшов правомірного висновку про задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В. В., про звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2025 у справі №909/1044/23.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ :

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 14.04.2025 (вх. № 01-05/1227/25 від 22.04.2025) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2025 у справі № 909/1044/23 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 04.08.2025.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак