Постанова від 12.08.2025 по справі 459/3314/24

Справа № 459/3314/24 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І.

Провадження № 22-ц/811/1134/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судд іНіткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Семенюка Романа Андрійовича на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 березня 2025 року в складі судді Жураковського А.І. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

встановив:

У грудні 2024 року позивач ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №1842744 від 12.03.2021 в розмірі 32110 грн, з яких 10000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 22 110 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 12.03.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №1842744, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99% в день.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

26.10.2021 ТОВ «I БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1842744 від 12.03.2021.

03.04.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1842744 від 12.03.2021 р.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 33 880,00 грн., з яких:10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23880,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. Просив про задоволення позову.

Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 25 березня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №1842744 від 07.04.2021 у розмірі 32 110 грн, з яких: 10000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22110 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» 2422, 40 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» 3 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якої подав адвокат Семенюк Р.А.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовує тим, що заборгованість нарахована поза межами строку кредитування. Вказує, що позивачка не надавала згоду на пролонгоцію договору. Згідно з умовами договору позики від 12.03.2021, строк кредитування становив 30 днів, сторони також передбачили і орієнтовану вартість кредиту в межах строку кредитування, який становить 11 770 грн., з яких 10000 грн. - тіло кредиту та 1770 грн. - проценти.

Згідно із практикою Верховного Суду, Умови та правила, котрі містяться на сайті кредитодавця не можна вважати частиною договору позики, вони не є істотними умовами договору.

Зазначає, що за змістом ст. 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечеі частиною 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

01 липня 2020 року в Україні набув чинності Закон №691-ІХ, який вносить зміни у перехідні положення Цивільного та Господарських кодексів, зокрема, щодо застосування ст. 549 ЦК України «Поняття неустойка» та ст. 230 ГК України «Штрафні санкції».

Окрім того, згідно п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦПК україни із 24.02.2022 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Тобто, згідно вимог чинного законодавства, в період дії карантину, а також в умовах воєнного стану нарахування інфляційних втрат, штрафів, пені, тощо - забороняється.

Зважаючи на викладені обставини, суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи, не дав належної оцінки наявним доказам у справі та невірно застосував норми матеріального права.

Просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 березня 2025 року та ухвалити нове, яким позов ТОВ «Фінпром Маркет» задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 11770 грн, з яких 10 000 грн. - тіло кредиту і 1770 грн. - проценти.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінпром Маркет» зазначив, що суд першої інстанції всебічно дослідив обставини справи, належним чином оцінив подані сторонами докази та виніс рішення, яке повністю відповідає нормам чинного законодавства України. Вважає посилання представника відповідача на правові висновки, викладені у постнановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду України помилковими, оскільки зміст цих правовідносин та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою. Представник відповідача посилається на судову практику, що випливає з кредитних правовідносин в частині ознайомлення позичальника з правилами в тій редакції, яка надається суду для огляду. Проте, зазначені обставини є відмінними від обставин даної справи, оскільки договір позики укладений в порядку Закону України «Про електронну комерцію», який передбачає ознайомлення позичальника з правилами «надання грошових коштів у позику» в електронному вигляді шляхом розміщення відповідних правил на сайті позикодавця та як у даному випадку на сайті та в ІТС під час погодження з Офертою.

Пролонгація/ автопролонгація передбачена договором позики (п. 4.2 Договору). Договір не може бути технічно укладеним без ознайомлення відповідача з правилами, а тому відповідач був ознайомлений з правилами надання позики.

Посилання відповідача на ст. 625 ЦПК України вважає помилковим, оскільки позивач, звертаючись з позовом до суду, обраховував заборгованість відповідача за базовою/ фіксованою ставкою, а не за процентною ставкою «понадстрокове користування позикою» в розмір 2,7 % (відповідальність штраі за порушення умов договору позики, згідно правил нараховується після 120 днів нарахування процентів за базовою процентною ставкою).

Враховуючи наведене, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення кредитної заборгованості, сумарний розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, в тому числі поза межами строку кредитування.

Зокрема, згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Позичальник розумів та погодився з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. (Правила про надання грошових коштів у позику від 11.02.21 (повернення позики в кінці строку).

Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Перевіряючи законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Судом встановлено, що 12.03.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №1842744, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису P4tX2ma2Ir), що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу, у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін (а.с.18).

Згідно із довідкою про ідентифікацію, відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено договір №1842744 від 12.03.2021, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий, ідентифікатор P4tX2ma2Ir. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 12.03.2021 21:37:35. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.40).

У довідці № КД-000002454/ТНПП від 18.11.2024 ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 12.03.2021 року, сума 10 000,00 грн. за номером платіжної картки, платежу 5af5fba1-4118-4fad-a76f-5d9711931be8 (а.с.41-43).

26.10.2021 ТОВ «I БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1842744 від 12.03.2021 р. (а.с.63-65).

Відповідно до Реєстру прав вимог №2 від 26.10.2021 року до договору факторингу №2610 від 26.10.2021 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 33 880,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23 880,00 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.85-87)..

03.04.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №1842744 від 12.03.2021 (а.с.70-78).

Згідно із п.5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 33 880,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23 880,00 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.85-87).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст.509 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.526 ЦУ України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст.527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст.520 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Задовольняючи позов ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідачки заборгованості за договором позики, оскільки відповідачка за вказаним договором не виконала взяті на себе зобов`язання.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції апелянт фактично не погоджується з таким в частині стягнення 22110 грн. суми заборгованості за відсотками, оскільки після прохання про скасування рішення просить ухвалити нове, яким позов ТОВ «Фінпром Маркет» задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 11770 грн, з яких 10 000 грн. - тіло кредиту і 1770 грн. - проценти, при цьому доводи в цій частині обґрунтовує тим, що заборгованість нарахована поза межами строку кредитування.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів вважає доводи апелянта про неправомірність нарахування заборгованості ОСОБА_1 поза межами строку кредитування необґрунтованими.

Встановлено, що відповідно до умов договору позики позикодавець надав відповідачці грошові кошти строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день.

Відповідно до пункту 5.2 договору позики позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

З такими умовами договору позики погодився позичальник ОСОБА_1 підписавши ЕЦП.

До матеріалів справи додано Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (а.с.19-39).

Згідно із пунктом 6.5 вищезгаданих Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

З вищенаведеного вбачається, що в договорі позики встановлено строк на який надається позика та умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування такою позикою. Правилами надання грошових коштів у позику встановлено чіткий порядок нарахування та сплати процентів, а також зазначено про строк який застосовується до позичальника за понадстрокове користування позикою, який обмежений позикодавцем в 90 календарних днів.

Тобто, у договорі встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Згідно із розрахунку заборгованості за Договором позики №1842744 від 12.03.2021 вбачається, що ОСОБА_1 11.04.2021 сплатила 1170 грн. процентів за 30 днів користування кредитом, при цьому розмір отриманого тіла кредиту не повернула, а продовжила ним користуватися. По закінченню наступного 30 денного строку користування кредитом, відсотки не сплатила, внаслідок чого відбувалось нарахування відсотків за 90 днів по 10.07.2021.

Таким чином нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, підтверджується умовами договору позики та доказами розрахунку кредитної заборгованості.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, суд першої інстанції прийшов правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами.

Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Прот,е не погоджуючись із розміром заборгованості ОСОБА_1 та її представник не надали суду доказів, які спростовували б розрахунок, складений позивачем, враховуючи узгоджені між сторонами умови договору, в тому числі щодо нарахування та розміру процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Посилання відповідача на ст. 625 ЦПК України колегія суддів вважає помилковими, оскільки позивач, звертаючись з позовом до суду, обраховував заборгованість відповідача за базовою/фіксованою ставкою, а не за процентною ставкою «понадстрокове користування позикою» в розмір 2,7 % (відповідальність штраі за порушення умов договору позики, згідно правил нараховується після 120 днів нарахування процентів за базовою процентною ставкою).

Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому таке необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, підстави для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 382, 389 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семенюка Романа Андрійовича залишити без задоволення.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 серпня 2025 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк