Ухвала від 15.08.2025 по справі 914/2450/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"15" серпня 2025 р. Справа № 914/2450/22(914/2348/24)

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді МАТУЩАКА О.І.

суддівСКРИПЧУК О.С.

КРАВЧУК Н.М.

за участю секретаря судового засідання Ярина ТЕЛИНЬКО

представники сторін :

арбітражний керуючий Коваль В.В.

від третьої особи 2 Малікова А.В. (адвокатка)

розглянувши заяву Арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича (вх.ЗАГС №01-05/2315/25 від 25.07.2025 )

прозабезпечення позову

за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Трансоіл Груп" (вх.ЗАГС №01-05/1628/25 від 30.05.2025 )

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 08.05.2025 (повне рішення 16.05.2025, суддя Чорній Л.З.)

у справі№ 914/2450/22(914/2348/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", м.Львів

до відповідача Приватного підприємства "Трансоіл Груп ", Київська область, Бучанський район, с.Святопетрівське

за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмета

спору на стороні відповідача-1Товариства з обмеженою відповідальністю " Катма Груп", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмета спору на

стороні відповідача-2Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліум-Пром", с. Білгородська, Бучанський район, Київська область

про стягнення 10 259 620,00 грн відшкодування вартості майна

у межах справи №914/2450/22

за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-

Петрол Трейдінг", м. Львів

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", м. Львів

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області рішенням від 08.05.2025 позов задовольнив частково. Стягнув з ПП Трансоіл Груп на користь ТОВ "БНК-Україна" 10 243 537,91 грн вартості безпідставного збереженого майна, 15 121,60 грн витрат на проведення експертизи та 122 918,45 грн судового збору.

ПП Трансоіл Груп подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 08.05.2025 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимогах ТОВ "БНК-Україна" в повному обсязі.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.09.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Трансоіл Груп" на рішення Господарського суду Львівської області від 08.05.2025 та призначив справу №914/2450/22(914/2348/24) до розгляду у судовому засіданні на 31.07.2025 о 12 год 00 хв.

25.07.2025 через систему Електронний суд арбітражним керуючим Ковалем В.В. сформовано заяву про забезпечення позову, в обгрунтування такої покликається на те, що відповідачем безпідставно було передано партію дизельного пального, яка слідувала за відправленням №23157346 загальною масою 186 200 кг без згоди власника ТОВ "БНК-Україна". Згідно наявних доказів у справі, позивач вважає, що відповідач розпорядився його майном, передавши його невстановленій особі.

Арбітражний керуючий зазначає, що під час первинного розгляду цієї ж справи щодо того ж відповідача рішенням Господарського суду Львівської області від 07.11.2024, яке набрало законної сили та за яким було видано наказ на примусове виконання, у ході виконавчого провадження фактично стягнуто лише суму, що у 100 разів менша від розміру боргу. У зв`язку з цим він просить накласти арешт на грошові кошти відповідача для забезпечення ефективного виконання можливого судового рішення у разі задоволення позовних вимог ТОВ БНК-Україна

В свою чергу, відповідачем подано заперечення на таку заяву, в яких він посилається на те, що з урахуванням обраного позивачем заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках та належать відповідачу, можливо отримати висновок про невідповідність предмету спору до заходу забезпечення позову, що порушує принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, та відповідно - не дає змогу досягти балансу інтересів сторін під час вирішення спору.

Водночас, зазначає, що при задоволенні вимог заяви про забезпечення позову з подальшою відмовою у задоволенні вимог апеляційної скарги, списання арештованих коштів відповідача відбудеться автоматично з наступним спрямуванням на погашення заборгованості ТОВ БНК-Україна перед його кредиторами, яких є більш ніж 50. Даний стан справ зумовить ситуацію, при якій фактичний поворот виконання рішень буде неможливим, у разі скасування судових рішень касаційною інстанцією, як це відбулось у справі № 914/2450/22(914/1083/24) за аналогічними обставинами з однаковими сторонами у справі. Таким чином, відповідач буде позбавлений можливості повернути свої грошові кошти, що може мати неповоротні наслідки та призведе до зупинки діяльності суб`єкта господарювання, що є критично важливим. З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. 136 ГПК України є правом суду.

Господарський суд, оцінивши надані докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

В силу положень частини 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

За змістом п. 3, 4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу / іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Також господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому, законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (постанови Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, а вжиття таких заходів із можливим скасуванням судових рішень у цій справі Верховним Судом у разі задоволення позову, призвиде до неможливості застосування процесуального інституту повороту виконання рішення із настанням більш вагомих негативних наслідків від тих, які могли б бути при умові невжиття таких заходів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19.

Разом з тим, позивач у такій заяві обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову переважно посиланнями на обставини, які стосуються вже вирішеної справи та судового рішення, що набрало законної сили, а не на факти, які мають безпосереднє значення для теперішнього розгляду цієї справи.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у задоволенні заяви арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича про забезпечення позову у справі № 914/2450/22(914/2348/24) належить відмовити.

Відповідно до ч. 6, 8 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138, 139, 140, 234, 281 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича про забезпечення позову у справі № 914/2450/22(914/2348/24).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіН.М.КРАВЧУК

О.С.СКРИПЧУК