Вирок від 19.08.2025 по справі 344/7704/25

Справа № 344/7704/25

Провадження № 11-кп/4808/385/25

Категорія ч. 2 ст. 309 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Івано-Франківського апеляційного суду

в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025091010000619 за апеляційною скаргою заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 червня 2025 року, згідно з яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українку, громадянку України, із середньою спеціальною освітою, непрацюючу, одружену, яка має на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше судиму,

визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, призначеного за даним вироком, повністю приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2025 року у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень. Визначено остаточне покарання за сукупністю вироків позбавлення волі на строк один рік та штраф в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного за цим вироком основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнуто з ОСОБА_8 в дохід держави 1193 (одна тисяча сто дев`яносто три) гривні 85 (вісімдесят п?ять) копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судової експертизи №СЕ-19/109-25/5784-НЗПРАП від 08 квітня 2025 року.

Вирішено питання речових доказів,

за участю прокурора ОСОБА_9 ,

обвинуваченої ОСОБА_8

ВСТАНОВИЛА:

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_8 вчинила незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за ст. 309 КК України.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_8 , будучи засудженою вироком Івано-Франківського міського суду від 07 лютого 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, на шлях виправлення не стала, та маючи незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, вчинила новий умисний злочин в сфері незаконного обігу психотропних речовин.

Так, ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, за невстановлених обставин незаконно придбала полімерну колбу, верхня частина якої обмотана ізоляційною стрічкою чорного кольору, із кристалічною речовиною, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), яку помістила собі у кишеню кофти та зберігала при собі без мети збуту.

04 квітня 2025 року близько 20 год. 35 хв. під час здійснення заходів, спрямованих на запобігання вчиненню кримінальних та інших правопорушень, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин на території міста Івано-Франківська, працівниками Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області по вул. Надрічна у м. Івано-Франківськ зупинено ОСОБА_8 , під час спілкування з якою у працівників поліції виникли підстави вважати, що ОСОБА_8 незаконно зберігає при собі речовини, обіг яких обмежено чи заборонено.

Згідно ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію», під час проведення поверхневої перевірки ОСОБА_8 , остання повідомила, що у неї в кишені кофти знаходиться полімерна колба із вмістом психотропної речовини.

Цього ж дня, у період часу від 21 год. 37 хв. до 21 год. 42 хв. у м. Івано-Франківськ по вул. Надрічна неподалік АЗС «Укрнафта», під час проведення працівниками поліції слідчо-оперативної групи Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області огляду місця події, ОСОБА_8 , усвідомлюючи неможливість продовження протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним придбанням та зберіганням особливо небезпечної психотропної речовини, добровільно видала з кишені кофти полімерну колбу, в якій знаходилась кристалічна речовина білого кольору, яка, згідно висновку експерта містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-пролідин-1-іл-пентан-1-он), у кількості 0,276 грама.

Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Івано-Франківського міського суду від 07 лютого 2025 року, за яким ОСОБА_8 призначено покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 17 000 грн.

На підставі ст. 72 КК України покарання, призначене вироком Івано-Франківського міського суду від 07 лютого 2025 року у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 17 000 грн., виконувати самостійно.

Вважає вирок Івано-Франківського міського суду таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого тa тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення внаслідок м`якості.

Зазначає, що суд першої інстанції не виконав вимог закону призначивши обвинуваченій покарання на підставі ст. 71 КК України, та звільнивши її від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Наголошує, що покарання, призначене ОСОБА_8 , не відповідає особі обвинуваченої та тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення.

Вказує, що фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, а покарання не відповідає меті кримінального покарання, засадам застосування санкцій закону про кримінальну відповідальність та суспільним критеріям оцінки діяльності правоохоронних органів та суду.

Звертає увагу, що при призначенні покарання суд вказав, що враховує щире каяття обвинуваченої, активне сприяння нетяжкий злочин. розкриттю злочину, що вона вчинила нетяжкий злочин. Також взяв до уваги молодий вік ОСОБА_8 , що на утриманні у неї троє малолітніх дітей. Однак, наведені обставини не давали підстав для звільнена від відбування призначення покарання.

Також наголошує, що без належної оцінки суду залишився той факт, що обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, не відбувши покарання, призначене за попереднім вироком.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор просив задовольнити апеляційну скаргу;

- обвинувачена ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що їх необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Відповідно довимог ч.1ст.370КПК Українисудове рішенняповинно бутизаконним,обґрунтованим івмотивованим.Законним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованимє рішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Прокурор оскаржує вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, тому суд апеляційної інстанції перевіряє оскаржений вирок в цій частині.

Згідно з ст. 3 Конституції України «Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вказаних вище вимог закону при визначенні ОСОБА_8 покарання та ним було належним чином не враховано всі обставини кримінального провадження.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу винної, зокрема, її молодий вік, репутацію обвинуваченої, яка раніше судима вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить 17000 гривень, який на даний час не сплачено, одружена, має на утриманні трьох малолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до довідки КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» №1175 від 12 квітня 2025 року, у КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» та протягом життя у КНП «ПНЦ ІФ ОР» не зверталась, амбулаторну допомогу не отримує.

Також суд врахував щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що підтверджено прокурором у судовому засіданні, як обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі.

Разом з тим суд першої інстанції, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, вказані вище обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченої, яка має на утриманні трьох малолітніх дітей, враховуючи її молодий вік, критичне ставлення до вчиненого, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність потерпілих, дійшов до висновку, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства, а тому слід застосувати до обвинуваченої ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на неї відповідні обов`язки.

Проте колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції, як призначення покарання в межах санкції статті із застосуванням ст. 75 КК України, не погоджується.

Суд апеляційної інстанції вважає, що, суд першої інстанції, не в повній мірі дотримався вимог ст. 370 КПК України в частині застосування до обвинуваченої ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України.

Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання суд першої інстанції вказав, що враховує щире каяття обвинуваченої, активне сприяння нетяжкий злочин. розкриттю злочину, що вона вчинила нетяжкий злочин, взяв до уваги молодий вік ОСОБА_8 , що на утриманні у неї троє малолітніх дітей, однак, наведені обставини не давали підстав для звільнена від відбування призначення покарання.

Також, суд першої інстанції достатньою мірою не врахував обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, не відбувши покарання, призначене за попереднім вироком.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про можливість виправлення обвинуваченої із застосуванням ст. 75 КК, виходячи із ступеня тяжкості вчиненого злочину, встановлених судом обставин справи та особи винної, унаслідок чого порушив вимоги статті 370 КПК.

У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції вважає застосування щодо ОСОБА_8 положень ст. 75 КК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки таке рішення не сприяє меті виправлення винної та попередження вчинення нових злочинів як самою засудженою, так і іншими особами.

Згідно з ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України необхідність застосування більш суворого покарання є однією із підстав для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку.

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вирок суду в частині призначення обвинуваченому покарання необхідно скасувати з постановленням в цій частині нового вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що пом`якшуючими обставинами по справі є визнання вини та щире каяття обвинуваченої,наявність на утриманні трьох малолітніх дітей, що на думку апеляційного суду істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тому колегія суддів вважає за необхідне призначити покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані особи обвинуваченої ОСОБА_8 , яка вчинила нетяжкий злочин, те що ОСОБА_8 є яка має на утриманні трьох малолітніх дітей, враховуючи її молодий вік, критичне ставлення до вчиненого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність потерпілих, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду в частині призначеного ОСОБА_8 судом першої інстанції покарання та постановити новий вирок, яким визначити останньому покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

Саме таке покарання, на думку колегії суддів, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових злочинів як нею, так і іншими громадянами.

Крім того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 засуджена вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить 17000 гривень, який на даний час не сплачено. Таким чином, нове кримінальне правопорушення ОСОБА_8 вчинила протягом невідбутого покарання у виді штрафу за попереднім вироком Івано-Франківського міського суду від 07 лютого 2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, основне покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, а вирок суду першої інстанції - скасуванню в частині призначеного обвинуваченій покарання, з постановленням в цій частині нового вироку.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 405, 407, 414, 420 КПК України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 309 КК України скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.

Визнати ОСОБА_8 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити їй покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік, призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2025 року у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Визначити остаточне покарання ОСОБА_8 за сукупністю вироків у вигляді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік та штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, який відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Цей вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Копію вироку, не пізніше наступного дня після його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5