Постанова від 15.08.2025 по справі 724/1782/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 724/1782/24

провадження № 61-5099св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - виконавчий комітет Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області, як орган опіки та піклування,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня

2024 року у складі судді Продана Б. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2025 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод щодо участі батька у вихованні та вільному спілкуванні

з дитиною.

Позов мотивовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі

з 15 квітня 2015 року до 21 травня 2021 року. За час перебування у шлюбі

у сторін народились діти ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач вказував, що регулярно сплачує аліменти на утримання дітей, заборгованості з аліментів не має. Крім того, надає додаткову матеріальну допомогу на утримання дітей і після розірвання шлюбу.

Відповідачка разом з малолітніми дітьми проживає окремо, на неодноразові наміри позивача відвідати дітей, відповідачка чинить перешкоди батьку

у спілкуванні з дітьми.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 перешкоджає йому у спілкуванні

з дітьми, ОСОБА_1 просив визначити способи участі його у вихованні дітей таким чином:

- один раз на два тижні протягом 3-4 днів безперервно за місцем проживання батька, шляхом передання йому дітей, за місцем проживання дитини, з можливістю систематичних побачень батька із сином наодинці під час сумісного відвідування парків, кіно, ігрових майданчиків та інших культурно-масових заходів, обов`язок повернення дітей за місцем проживання з матір`ю покласти на відповідача;

- протягом 1 (одного) місяця під час літніх канікул та протягом 7 днів зимових канікул та по 3 дні осінніх та весняних канікул, щорічно для спільного відпочинку, в тому числі за кордоном;

- у святкові дні (Новий рік, Різдво Христове, Пасха, День Конституції України, День Незалежності України) терміном не менше трьох годин з правом забирати дітей за місцем проживання батька;

- необмежене спілкування з дитиною особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосередньо фізичного спілкування між батьком та дітьми.

Зобов`язати ОСОБА_2 :

- не чинити йому перешкод у спілкуванні із неповнолітніми дітьми;

- за два дні до його зустрічі із дітьми, відповідно до графіка, надавати точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання будь-яких змін повідомляти його про це особисто засобами телефонного зв`язку або за місцем його проживання не пізніше наступного дня після настання таких змін;

- повідомляти батька про всі зміни, які відбуваються з дітьми, щодо

погіршення / покращення здоров`я;

- повідомляти батька про успіхи в навчанні та поведінки в школі / дитячому садочку;

- повідомляти батька про всі прийоми у лікарів планові / позапланові, а також методи лікування та назви медичних процедур та ліків;

- узгоджувати з батьком відвідування у лікарів планові / позапланові а також методи лікування та назви медичних процедур та ліків та доцільність їх призначення;

- в разі неможливості передачі дітей батьку через хворобу надавати дітей батьку для огляду та/для спільного відвідування лікарів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від

24 грудня 2024 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1

у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні

з дітьми:

- у телефонному режимі, з 8:00 год. до 20:00 год., з телефона батька на номер дітей ( НОМЕР_1 );

- один раз на два тижні з 19:00 год. в п`ятницю з поверненням до 15:00 год.

в неділю, з урахуванням бажання дітей та їх стану, забираючи і повертаючи дітей за фактичним місцем проживання матері у АДРЕСА_1 ;

- по 3 дні осінніх, зимових, весняних канікул та 1 місяць літніх канікул,

з урахуванням бажання дітей та їх стану, з можливим поділом по 2 тижні (за домовленістю), де батько зобов`язується забирати і повертати дітей за фактичним місцем проживання матері за умов дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, установлених для дітей певного віку, задовільного стану здоров`я дитини, вчасного повернення дитини матері, при неможливості виконання графіка батько завчасно повідомляє матір, а матір батька, за наявності змін в стані дітей, чи непередбачуваних обставин повідомляти про них матір в телефонному режимі. Решту позовних вимог залишив без задоволення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що встановлений судом графік побачень відповідатиме інтересам малолітніх дітей

з урахуванням обставин справи. Позивач проживає окремо від дітей

в іншому населеному пункті, суд врахував інтереси дітей, їх вік, режим відпочинку, ставлення малолітніх дітей до своїх батьків, а також принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від

24 грудня 2024 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

15 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2025 року й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що мотиви, з яких виходили суди

є помилковими, передчасними та такими, що суперечать нормам процесуального та матеріального права. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив виключно із власного бачення способу спілкування батька

з дітьми, при цьому взагалі не врахував ні психологічні особливості дітей, ні їх бажання, а також жодним чином не врахував бажання батька на участь

у вихованні та спілкуванні з дітьми, а лише керувався поясненнями відповідача, на підставі яких і ухвалив рішення. Суд першої інстанції фактично погодився із незаконною позицією матері, яка загалом виключила інтереси батька щодо можливості зустрічей та можливості батька спілкуватися з дітьми і брати участь у їх вихованні, оскільки обґрунтовані і належним чином доведені підстави для такої позиції не встановлено, а часткова відмова за встановлених обставин батькові та дітям у зустрічах тягне порушення прав дітей. Суди проігнорували те, що позивач послідовно демонстрував прагнення до спілкування з дітьми, бажання брати участь в їх вихованні, наполягав на наданні йому можливості зустрічатися з дітьми і намагається захистити свої права в судовому порядку. Суди не взяли до уваги графік побачень, який був запропонований органом опіки та піклування і є обґрунтованим, враховує інтереси дітей та ступінь прив?язаності дітей до батька.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 15 березня 2024 року у справі

№ 755/13068/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 381/1881/21, від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18, від 05 жовтня 2022 року у справі

№ 196/1202/19, від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

03 червня 2025 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив,

у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня

2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 березня

2025 року залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що надуманим є те, що суд першої інстанції не врахував бажання батька у вихованні та спілкуванні з дітьми та приймав рішення виключно з власного бачення способу спілкування батька з дітьми.

В судовому рішенні суд чітко вказав про бажання батька спілкуватись із дітьми, брати участь у їх вихованні, враховуючи всі обставини справи, врахувавши інтереси сторін і з максимальним врахуванням інтересів малолітніх дітей, ухвалив обґрунтоване судове рішення. Вказує, що заявник у цій справі свої інтереси ставить вище якнайкращих інтересів дітей. Зазначає, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв?язку, тому доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували в цілому висновок органу опіки та піклування не заслуговують на увагу, що також узгоджується з практикою Верховного Суду. Звертає увагу на те, що відповідно до психологічного висновку від 28 лютого 2025 року № 05/2025-р діти висловились, що попередні поїздки до батька більше є не їх особистим бажанням, а лише обов?язком. Приїзди до батька супроводжуються пасивною поведінкою останнього. Крім того, старший син ОСОБА_6 відмовляється будь-як підтримувати стосунки з батьком через неприпустиму його поведінку.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

16 червня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 15 квітня .2015 року перебували

у шлюбі, який розірвано рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2021 року.

У сторін є троє малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом з матір`ю

в АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою від 04 червня 2024 року № 348 Комунального закладу загальної середньої освіти «Початкова школа № 2 Хмельницької міської ради» ОСОБА_3 навчається в 3 класі закладу освіти.

Згідно з довідкою від 31 травня 2024 року № 01-25/117 Хмельницького закладу дошкільної освіти № 5 «Соловейко» Городенський М. Е. і ОСОБА_5 відвідують дошкільний заклад з 19 квітня 2024 року.

ОСОБА_1 зареєстрований та проживає на АДРЕСА_2 . За місцем проживання характеризується позитивно. Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов має задовільні житлово-побутові умови, 50 кв. м житлова площа, дві житлові кімнати.

За висновком комісії з питань захисту прав дитини, щодо участі батька

у вихованні дітей, затвердженим рішенням виконавчого комітету Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 09 травня

2024 року № 89/06-24, визначено такий спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми: у телефонному режимі з 8:00 год. до 21:00 год.; один раз на два тижні протягом 3-4 днів безперервно, з урахуванням бажань дітей; 1 місяць літніх канікул (з можливим поділом за домовленістю) та по 3 дні осінніх, зимових, весняних, за умов дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, установлених для дітей даного віку; задовільного стану здоров`я дитини; вчасного повернення дитини матері; при неможливості виконання графіка батько завчасно повідомляє матір, а матір - батька дитини.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від

15 серпня 2024 року у справі № 686/19481/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 170,00 грн. За обставинами цієї адміністративної справи 24 червня

2024 року, близько 17:35 год. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство,

а саме в ході телефонної розмови висловлювався нецензурною лайкою та здійснював погрози фізичною розправою на адресу колишньої дружини ОСОБА_2 , яка перебувала за адресою

АДРЕСА_1 .

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод

і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У статті 51 Конституції України, частині другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство

і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між

їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися

з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно

з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону

і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції

про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою

статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного

з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання

і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право

на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки

та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15

Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право

на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно із статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування

з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні

з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки

та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 159 СК України якщо той

з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати

і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних

і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві

в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися

з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов`язків з виховання дитини.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2)

від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини,

які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою

та важливістю переважають інтереси батьків.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не

в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини,

у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня

2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23) та багатьох інших.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням віднайти порозуміння між собою

в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостроемоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку

про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин,

що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних

у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Визначаючи відповідний спосіб участі у вихованні та спілкуванні позивача

з малолітніми дітьми, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, урахувавши конкретні обставини цієї справи, віддаленість місця проживання батька від місця проживання дітей, навчальний процес дітей в школі та дошкільному навчальному закладі, обґрунтовано вважав, що такий графік відповідатиме інтересам дитини, надасть можливість позивачу достатньою мірою спілкуватися із дітьми, приділяти їм увагу, брати участь у їх розвитку та вихованні.

Суд врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини,

зробив правильний висновок, що визначені дні та години спілкування батька

з дітьми мають відбуватися за бажанням дітей, що не порушує прав

та інтересів дітей і позивача, з огляду на віддаленість місця проживання дітей від батька.

Визначення саме такого способу участі позивача у спілкуванні та вихованні дітей є таким, що відповідатиме їх якнайкращим інтересам, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дітей.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12 січня 2023 року

у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22), від 07 червня 2023 року у справі № 607/2272/22 (провадження № 61-2215св23).

Право батька на спілкування із дитиною є його незаперечним правом,

а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із батьком.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, арішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2025 року- без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від

24 грудня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від

13 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська