Рішення від 19.08.2025 по справі 240/7700/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 240/7700/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

18.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 адміністративну справу №240/7700/25 передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 07.05.2025, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №240/7700/25 передано до провадження судді Костенко Г.В.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 позовну заяву залишено без руху.

27.05.2025 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено заяву про поновлення строку звернення до суду та уточнену позовну заяву.

Відповідно до уточненої позовної заяви, ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправною (незаконною) бездіяльність уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код НОМЕР_2 ) щодо ненадання позивачу належної довідки про обставини травми по формі 5 та відмови у проведенні належного службового розслідування відповідно до фактичних обставин;

- визнати протиправною (незаконною) бездіяльність уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код НОМЕР_2 ) щодо невиплати позивачу належної відповідно до чинного законодавства одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код НОМЕР_2 ) виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за період стаціонарного лікування внаслідок отримання тяжкої травми пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби за період з 07 грудня 2023 року по 04 травня 2025 року (17 місяців), що в загальному складає 1 700 000,00 грн. (один мільйон сімсот тисяч гривень нуль копійок);

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду, як наслідок невиконанням визначеного законодавством соціального захисту військовослужбовця, що полягає у вчасній невиплаті додаткової грошової винагороди за лікування у розмірі 50 000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень нуль копійок);

- зобов`язати уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код НОМЕР_2 ) провести належне службове розслідування обставин травмування ОСОБА_1 відповідно до фактичних обставин та видати позивачу належну довідку про обставини травми по формі 5.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлено строк звернення до суду; позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, зобов`язано відповідача разом із відзивом на позов надати суду засвідчені належним чином копії: наказу про прийняття позивача на службу та включення його до списків особового складу; наказу про звільнення позивача зі служби; наказу про виключення позивача зі списків особового складу; матеріалів службового розслідування щодо обставин отримання травми позивачем; інформацію щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди за період лікування, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 №168.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Наголосив, що під час проведення службового розслідування не встановлено факту травмування під час перебування на військовій службі. Встановлено, що у старшого солдата ОСОБА_2 , наявне застаріле пошкодження медіального меніска, ПХЗ правого колінного суглоба, больовий синдром.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

26.03.2022 ОСОБА_1 уклав контракт добровольця територіальної оборони з Добровільним формуванням № 34 територіальної громади міста Києва "Святошинський район "Батальйону № 01 К8".

25.07.2023 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) №1414 № 210 від 25.07.2023.

05.10.2023 виключений зі складу військової частини НОМЕР_3 відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_3 № 286 від 05.10.2023 року та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

06.10.2023 прибув до військової частини прийняв посаду та приступив до виконання службових обов`язків відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 № 266 від 06.10.2023 року.

У жовтні 2023 року для проходження фахової підготовки позивача було відряджено до Федеративної республіки Німеччина відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 № 270 від 09.10.2023.

25.11.2023 під час виконання службових обов`язків (залазання в танк) отримав травму правого коліна. В цей же день звернувся до медичного пункту зі скаргами на біль у правому коліні.

В подальшому позивача було направлено в лікарню "Bundeswehranenhaus Berlin", де було встановлено діагноз артроскопічна пластика передньої хрестоподібної зв`язки (пошкодження правого колінного суглоба).

11.12.2023 у вказаній лікарні було проведено необхідну операцію.

В даній лікарні позивач перебував з 07 грудня 2023 року по 13 грудня 2023 року на стаціонарному лікуванні, що підтверджується епікризом № 3223086792.

В другій половині грудня 2023 року позивач повернувся в Україну для продовження лікування та реабілітації.

З 25 грудня 2023 року по 08 січня 2024 року позивач лікувався в КНП (Галицька МЦЛ з діагнозом - травматичне пошкодження заднього рогу медіального меніска правого колінного суглоба. Стан після артроскопії від 11.12.2023. Комбінована контрактура правого колінного суглобу. Значне порушення функції статики на ходи. Даний період стаціонарного лікування підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 7652/862 від 08.01.2024.

З 08 січня 2024 року по 30 березня 2024 року позивач лікувався Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни.

11.01.2024 у військовій частині НОМЕР_4 (код НОМЕР_5 ) проведено медичний огляд, складено довідку військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) №215, відповідно до якої позивачу надається відпустка для лікування після отриманої травми на 30 календарних днів. Вказано, що травма пов`язана з проходженням військової служби.

Згідно з постановою травматолога на ВЛК від 02.02.2024 року, отримана позивачем травма пов`язана з проходженням військової служби та є тяжкою.

З 08.02.2024 року по 20.03.2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни у АДРЕСА_1 .

23.03.2024 у Головному військовому клінічному госпіталі (код 07773293) проведено медичний огляд, складено довідку військово-лікарської комісії №7051 відповідно до якої травму визнано тяжкою (відповідно до наказу МОЗ №370 від 04.07.2007 року) та зазначено, що позивач потребує лікування в умовах відділення підгострої та довготривалої реабілітації у Національному клінічному центрі «Головний військовий клінічний військово-медичному госпіталь» з 23 березня 2024 року по 15 квітня 2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні в НВМКЦ «ГВКГ», що підтверджується випісним епікризом № 4316 від 15.04.2024р.

17.04.2024 знаходився на огляді в КНП « Галицька МЦА».

З 17 квітня 2024 року по 09 травня 2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Галицька МЦА» (код 01999218), що підтверджується випискою № 516 від 17.04.2024р

17.05.2024 у військовій частині НОМЕР_4 (код НОМЕР_5 ) проведено медичний огляд, складено довідку військово-лікарської комісії № 2748, відповідно до якої травма кваліфікована як тяжка, травма пов`язана з проходженням військової служби та на підставі ст.81 графи 11 Розкладу хвороб вказано на необхідність тривалого лікування.

З 29 травня 2024 року по 26 серпня 2024 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в НВМКЦ «ГВКТ».

З 26 серпня 2024 року по 28 серпня 2024 року ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в Державній установі «Інститут травматології та ортопедії національної академії медичних наук України», що підтверджується довідкою-випискою з історії хвороби стаціонарного хворого від 28.08.2024р. № 609627 та випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 7663 від 26.08.2024р.

28.08.2024 у ДУ «ITO НАМН України» проведено медичний огляд, складено довідку військово-лікарської комісії №6209, відповідно до якої травма кваліфікована як тяжка (згідно наказу МОЗ Ne 370 від 04.07.2007р.), травма пов`язана з проходженням військової служби та відповідно до рішення ВЛК надано відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів.

З 26 вересня 2024 року по 30 вересня 2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня №8».

30.09.2024 у «КНП «КМКЛ N8» проведено медичний огляд, складено довідку військово-лікарської комісії № 6209, вказано, що травма пов`язана з проходженням військової служби та відповідно до рішення ВЛК надано відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів.

З 29 жовтня 2024 року по 05 лютого 2025 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у НВМКЦ «ГВКГ», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 15037 від 05.02.2025р.

З 05 лютого 2025 року по 24 лютого 2025 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Державній установі «Інститут нейрохірургії імені А.П. Ромоданова», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого№ 657 /25 від 24.02.2025р.

26.02.2025 було проведено огляд лікарем-нейрохірургом НВМКЦ «ГВКГ», відповідно до якого травма кваліфікована як тяжка, травма пов`язана з проходженням військової служби та вказано, що ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування на 30 календарних днів.

28.02.2025 в НВМКЦ «ГВКГ» проведено медичний огляд, складено довідку військово-лікарської комісії №5922, вказано, що травма пов`язана з проходженням військової служби та відповідно до рішення ВЛК надано відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів.

З 16 квітня 2025 року по 30 квітня 2025 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у Державній установі «Інститут медицини праці імені ЮІ. Кундієва Надіональної академії медичних наук України», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 323 від 30.04.2025p.

З 02 травня 2025 року по 04 травня 2025 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у медичній роті військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується виписним епікризом від 04.05.2025р.

04.05.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 128 по стройовій частині ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Після завершення лікування позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо компенсації за отриману травму та надання довідки про обставини травмування.

05.05.2025 позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо видачі належної довідки про обставини травми по формі 5 та проведення належного розслідування обставин травмування.

На вказані рапорти відповідачем не було надано відповіді.

Не погоджуючи з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо проведення розслідування травмування ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 226 від 06.10.2023 р. солдата ОСОБА_1 , курсанта навчального курсу школи загальновійськової підготовки, відповідно до розпорядження начальника Генерального Штабу Збройних Сил України №300/ПУ/2759/П/дск від 15 вересня 2023 року призначеного в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 та призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06 жовтня 2023 року №56-РС на посаду навідника 3 танкового взводу 1 танкової роти НОМЕР_6 танкового батальйону, з 06 жовтня 2023 року зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_7 та на всі види забезпечення, вважати таким що з 06 жовтня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 108 від 17.04.2024 року солдата ОСОБА_1 , водія-електрика 1 танкової роти НОМЕР_6 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 01 березня 2024 року № 15-РС на посаду механіка-водія 3 танкового взводу 1 танкової роти НОМЕР_6 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 17 квітня 2024 року справи за попередньою посадою здав, а за новою прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, з посадовим окладом, за 06 тарифним розрядом, 2910.00 гривень на місяць, ШПК - "СТАРШИЙ СОЛДАТ", ВОС -117258A.

13 вересня 2024 року на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт вхідний №1884/3265/85 командира 2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 про травмування механіка-водія 3 танкового взводу 4 танкової роти 2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.09.2024 року №1244 було призначено службове розслідування для з`ясування причин та обставин травмування старшого солдата ОСОБА_1 .

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі Порядок № 608).

За визначенням пункту 2 розділу І Порядку № 608, службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно з положеннями пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608, службове розслідування може призначатися у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання вимог Документ сформований в системі наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку № 608, службове розслідування проводиться для встановлення:

- неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

- ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини (пункт 1 розділу V Порядку № 608). Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акту службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (пункт 6 розділу V Порядку № 608).

За результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (абзац 1 пункту 1 розділу VI Порядку № 608).

Верховний Суд у своїй постанові від 13 травня 2025 року, у справі № 300/6309/23, зауважує, що Порядок № 608 визначає загальну процедуру проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України.

Водночас Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України 27.10.2021 № 332 (далі Інструкція № 332), визначає спеціальну процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах.

30 вересня 2024 року за вх. №145/66 було затверджено акт проведення розслідування травмування 01 серпня 2023 року старшого солдата ОСОБА_1 за формою НВ-2. В якому були з`ясовані наступні обставини. В період з 02.08.2023 по 18.08.2023 старший солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні. При поступленні, скаржився на біль в правому колінному суглобі, дисфункцію правої нижньої кінцівки. Зі слів даного військовослужбовця, хворіє тривалий час. Останній час відмічав значне погіршення: біль посилився, прийняв стійкий характер. Амбулаторне лікування ефекту не мало.

Згідно виписного епікризу № 1829/175 військової частини НОМЕР_3 (навчальний центр ДЕСНА) тимчасово виконуючого обов`язки начальника госпіталю з медичної частини - начальника медичної частини військової частини НОМЕР_3 , підполковника медичної служби ОСОБА_5 старший солдат ОСОБА_1 , виписаний з даного лікувального закладу за порушення госпітального режиму, в стройовому плані не підтягнутий, виконавча дисципліна на низькому рівні, з діагнозом: "гострий артрозо-артрит правого колінного суглоба, синовіт, хондромаляція наколінника з больовим синдромом, деформуючий остеартроз правого колінного суглоба ІІ ступеня, застаріле пошкодження латерального меніска".

Протягом вересня місяця 2023 року звертався до медичного пункту військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зі скаргами на біль в правому колінному суглобі, та був направлений на діагностичне обстеження до Національного військово-медичного клінічного центру "ГВКГ" м. Київ. 06.10.2023 згідно наказу № 266, механік-водій 3 танкового взводу 4 танкової роти НОМЕР_6 танкового батальйону старший солдат ОСОБА_1 , прибув до військової НОМЕР_1 з військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), вже маючи травму правого коліна, що отримав до служби в Збройних Силах України, яка з його слів загострилась в навчальному центрі (підтверджується діагностичним висновком № 12210 від 18.09.2023 магнітно-резонансної томографії Національного військово-медичного клінічного центру "ТВКГ" м. Київ).

Згідно наказу № 270 (по стройовій частині) від 09.10.2023, старший солдат ОСОБА_1 , був відряджений з групою військовослужбовців до НАСВ імені П. Сагайдачного, а звідти до Федеративної Республіки Німеччина для проходження фахової підготовки.

25.11.2023 старший солдат ОСОБА_6 , звернувся до медичного пункту зі скаргою на біль у правому коліні. Військовослужбовця було доставлено в лікарню у "Bundeswehranenhaus Berlin", де було встановлено діагноз (артроскопічна пластика передньої хрестоподібної зв`язки), та 11.12.2023 проведено оперативне втручання. Далі, неодноразово проходив курси реабілітаційного лікування.

В період з 25.12.2023 по 08.01.2024 згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 7652/862 старший солдат ОСОБА_6 , знаходився на стаціонарному лікуванні в "Гадяцька МЦЛ" м. Гадяч. 02.02.2024 згідно направлення № 13/108, з метою продовження курсу реабілітації, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я був направлений в Національний військово-медичний клінічний центр "Головний Військовий Клінічний Госпіталь", де 08.02.2024 поміщений на реабілітаційне лікування в Український Державний Медико-Соціальний центр ветеранів війни, що розташований в с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області. В подальшому йому було продовжено лікування до 20.03.2024. Прибувши ввечері 20.03.2024 до м. Київ, старший солдат ОСОБА_6 , звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 за направленням для продовження лікування. Пройшовши комісію 21.03.2024, старший солдат ОСОБА_6 , повторно взяв направлення з Центрального госпіталю для подальшого лікування, у зв`язку з погіршенням свого стану здоров`я для його відновлення. Того ж дня, даний військовослужбовець знову звернувся до Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни, однак з поданими ним документами йому було відмовлено у наданні медичної допомоги. Після цього, старший солдат ОСОБА_1 , вирушив до УДМС центру ветеранів війни с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області, де звернувся за медичною допомогою. 22.03.2024 військовослужбовець ОСОБА_1 , повернувся до м. Києва та забрав своє направлення на ВЛК.

В період з 22.03.2024 по 23.03.2024 проходив медичний огляд комісією ВЛК в Національному військово-медичному клінічному центрі ГВКГ" м. Київ. 23.03.2024 старшого солдата ОСОБА_1 , відправили на стаціонарне лікування до відділення після гострої та довготривалої реабілітації в Національному військово-медичному клінічному центрі ГВКГ м. Київ.

15.04.2024 військовослужбовця ОСОБА_2 , виписали з даного лікувального закладу.

16.04.2024 старший солдат ОСОБА_1 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому було зроблено відмітку про вибуття, та взявши своє направлення з метою продовження в подальшому курсу реабілітації вирушив до свого підрозділу.

В період з 29.05.2024 по 26.08.2024 згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 7663/135 старший солдат ОСОБА_6 , знаходився на стаціонарному лікуванні в Національному військово-медичному клінічному центрі "ГВКГ" м. Київ.

26.08.2024 старший солдат ОСОБА_1 , був направлений до Київського інституту травматології та ортопедії (ДУ ІТО НАМН УКРАЇНИ), з діагнозом (застаріле пошкодження медіального меніска ПХЗ правого колінного суглоба, больовий синдром), де йому було зроблено повторне хірургічне втручання, та надано відпустку для реабілітації.

16.09.2024 до командування військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт від старшого солдата ОСОБА_1 , з проханням направити його в Київську міську клінічну лікарню № 8, у зв`язку з лікуванням та після оперативним втручанням. Розслідуванням не встановлено факту травмування під час перебування на військовій службі. Встановлено, що у старшого солдата ОСОБА_2 , наявне застаріле пошкодження медіального меніска, ПХЗ правого колінного суглоба, больовий синдром.

Враховуючи причини та обставини травмування, відповідно до Інструкції № 322, комісія дійшла висновку, що травма старшого солдата ОСОБА_1 відбулася за обставин, за яких нещасні випадки визначаються такими, що не пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до пункту 9 розділу 2 Інструкції №332 якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини.

Відповідно до пункту 17 Розділу ІІ Інструкції №322 у разі незгоди потерпілого військовослужбовця, або членів його сім`ї, або особи, яка представляє їх інтереси, з висновками комісії з розслідування вони мають право протягом місяця, починаючи з дати отримання акта за формою НВ-2, подати скаргу старшому командирові або до органу, що здійснює контроль за своєчасним і об`єктивним розслідуванням нещасних випадків. Водночас, позивач не подавав скаргу старшому командирові щоб оскаржити результати розслідування.

Так в постанові Великої палати Верховного суду в справі № 227/2301/21 суд зазначив, що повноваження з визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, належать до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку, і цей факт не може бути визнаний таким у судовому порядку.

При цьому, медичні документи наявні в матеріалах розслідування підтверджують ту обставину, що ОСОБА_1 прибув до військової НОМЕР_1 з військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), вже маючи травму правого коліна, що отримав до служби в Збройних Силах України, яка з його слів загострилась в навчальному центрі (підтверджується діагностичним висновком № 12210 від 18.09.2023 магнітно-резонансної томографії Національного військово-медичного клінічного центру "ТВКГ" м. Київ).

В позовній заяві позивач не надає інших доказів, які спростовують факт отримання травми коліна до служби його в збройних силах України.

Отже враховуючи вищенаведене, відсутні підстави у проведенні повторного розслідування нещасного випадку, що з ним стався 01 серпня 2023 року.

Таким чином позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), суд зазначає наступне.

Форма вказаної довідки закріплена у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Положення №402).

Глава 21 Положення №402 визначає порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України.

Відповідно до п. 21.7 Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров`я в електронній або паперовій формі.

На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв`язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов`язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.

Довідка (копія довідки) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або копія акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) зберігається в матеріалах ВЛК, яка прийняла відповідну постанову про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва).

Прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 цієї глави, забороняється.

Водночас, відповідно до п. п. 2.4.5 п. 2.4 Положення №402 ВЛК регіону має право витребувати, зокрема медичні документи, матеріали службового (спеціального) розслідування, дізнання, досудового розслідування, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови.

Відповідно до п. п. «а» п. 21.5 Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України».

б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини в період громадянської та Другої світової воєн» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби у складі діючої армії і флоту у роки громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни.

в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.

Постанова про причинний зв`язок захворювань оформлюється: на військовослужбовців - свідоцтвом про хворобу (довідкою), яке підлягає затвердженню штатною ВЛК; на колишніх військовослужбовців - витягом з протоколу засідань штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, травм, контузій, каліцтв).

Відповідно до п. 22.5 Положення № 402 свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.

При цьому, відповідно до статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такими положеннями статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України доповнена Законом № 3080-IX від 02.05.2023, який, відповідно до пояснювальної записки до Закону, прийнятий у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які отримали травму (каліцтво, поранення, контузію) під час ведення бойових дій або виконання обов`язків військової служби, з метою удосконалення питань оформлення військовослужбовцям довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) як за результатами проведення відповідного розслідування (службового чи спеціального), так і без його проведення, а також удосконалення питань оформлення та направлення медичних та інших документів між військовими частинами та закладами охорони здоров`я.

Порядок здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 № 901 та відповідно до пункту 9 цього Порядку військова частина протягом одного календарного дня розглядає отримані від закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи і за результатами їх розгляду надсилає через систему електронного документообігу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який зазначено в рапорті військовослужбовця, або закладу охорони здоров`я, де він перебуває на лікуванні, документи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 5 цього Порядку (зокрема, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Оригінал довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) надсилається військовою частиною військовослужбовцю за його зверненням на зазначену ним адресу та у разі потреби до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного в його рапорті, або закладу охорони здоров`я, де він проходить лікування.

Отже, якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, то лише тоді складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) без проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) та надсилається військовою частиною військовослужбовцю за його зверненням або за зверненням ВЛК.

Формулювання причинного зв`язку захворювання позивача, це питання імперативно віднесено Положенням № 402 до компетенції позаштатних постійно діючих госпітальних, гарнізонних ВЛК і ЛЛК, штатних ВЛК при проведенні медичного огляду військовослужбовця

Суд зазначає, що саме актом ВЛК було визнано надані документи стосовно отримання позивачем недостатніми для видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Зазначено, що відсутні первинні медичні документи, в яких був би зафіксований факт поранення, травмування під час здійснення бойового завдання із захисту Батьківщини, тому неможливо пов`язати стан на даний час з подією, яка відбулась в жовтні 2023 року.

Як вже зазначалось, відповідно до п. п. 2.4.5 п. 2.4 Положення №402 ВЛК регіону має право випробовувати, зокрема медичні документи, матеріали службового (спеціального) розслідування, дізнання, досудового розслідування, характеристики, архівні довідки, витяги з наказів, актів, протоколів та інші документи, необхідні для прийняття постанови. Жодних дій щодо витребування додаткових медичних документів ВЛК не вчинила.

Належним способом захисту права позивача на отримання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є звернення до органів ВЛК щодо витребування документів, визначених нормами Положення № 402 для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) із захистом Батьківщини, з військової частини НОМЕР_1 , де позивач проходив військову службу під час настання події з якою пов`язує отримання відповідної травми.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 1 розділу І Методики визначення військових втрат, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженої наказом Міністерства оборони України 14.09.2022 № 277, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25.11.2022 № 1471/38807 (далі - Методика визначення військових втрат), ця Методика встановлює механізм визначення військових втрат, що включають людські та матеріальні військові втрати і витрати, пов`язані з бойовими діями (терористичними актами, диверсіями, ракетно-бомбовими ударами), спричинені військовою агресією російської федерації.

Порівняльний аналіз приписів Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків № 332 та Методики визначення військових втрат дає підстави дійти висновку про необхідність розмежування нещасного випадку та бойових людських втрат (військових втрат).

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного

права.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Обраний позивачем спосіб захисту в межах спірних правовідносин не може призвести до ефективного поновлення прав позивача, порушення яких він вбачає в протиправній невидачі відповідачем довідки про обставини травми (поранення, контузію, каліцтво) та не призведе до досягнення поставленої позивачем мети - отримати від військово-лікарської комісії постанову про причинний зв`язок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та реалізувати передбачені законодавством соціальні права.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 06.07.2023 у справі № 560/6684/22, зазначав, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 та від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 було наголошено щодо обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові в цілому.

Так в постанові від 24 лютого 2025 року в справі №380/1826/24 восьмий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що зобов`язання видати військовій частині довідки про обставини травми (поранення, контузію, каліцтво) не є ефективним способом захисту інтересів особи.

Наказом Міністерства оборони України від 06.10.2020 №363 затверджено Інструкцію з ведення Історичного формуляра, Історичної довідки та Журналу бойових дій (далі - Інструкція №363).

У розділі IV Інструкції №363 визначено порядок ведення Журналу бойових дій.

Журнал бойових дій ведеться у військових частинах (їх підрозділах), а також на кораблях 1-го, 2-го та 3-го рангів з моменту отримання наказу, директиви про залучення до ведення бойових дій до моменту завершення виконання завдань у районі бойових дій. Журналу бойових дій надається гриф обмеження доступу відповідно до відомостей, які містяться в ньому. Ведення Журналу бойових дій здійснюється у довільній формі на підставі оперативних директив, бойових наказів, розпоряджень, зведень, бойових донесень тощо, а також усних розпоряджень старших начальників і командирів (додаток 2).

Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції №363 ведення журналу здійснюється посадовою особою, призначеною наказом командира військової частини.

Інструкцією №363 у розділі IV вказано обов`язкові складові Журналу бойових дій, а саме:

- дата запису;

- загальна обстановка перед початком операції (бою);

- бойовий склад та угруповання своїх військ та військ противника;

- співвідношення сил і засобів;

- коротке викладення завдання військовій частині (підрозділу); рішення командира та бойові завдання, поставлені підпорядкованим частинам (підрозділам);

- уточнені рішення та розпорядження, які віддавалися командирами (начальниками) чи були отримані від старших начальників;

- дані про захоплення полонених та трофеї;

- втрати своїх військ і противника;

- можливі висновки та пропозиції щодо тактики застосування військ (сил).

Крім того, до Журналу бойових дій можуть додаватися звітні карти, схеми бойових епізодів, характерних укріплень, фотоілюстрації, копії інших документів тощо. Журнал бойових дій після завершення ведення підлягає внесенню в Опис справ постійного зберігання.

Міністром оборони України 23.06.2022 видано окреме доручення №912/з/29, пункт 3 якого передбачає, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі бойового наказу, журналу бойових дій або рапорту командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових спеціальних завдань.

З огляду на наведені норми, у випадку коли б травмування Позивача було б пов`язане із захистом Батьківщини, знайшла б своє відображення у журналі бойових дій.

В журналі бойових дій обставина отримання військовослужбовцем у 2023-2024 роках травми не зафіксована, доказів протилежного позивач до суду не надав.

Приписами статті 87 Статуту внутрішньої служби ЗСУ начальник медичної служби бригади відповідає за організацію та проведення лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у бригаді, своєчасне надання необхідної медичної допомоги травмованим (пораненим) та хворим. Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям (пункт 1.1 глави 1 розділу I Положення №402).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I вказаного Положення військово-лікарська експертиза - це медичний огляд, зокрема, військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання (пункт 2.1 глави 2 розділу I Положення №402).

Згідно з пунктом 21.1 глави 21 розділу II Положення №402 у разі, коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Зі змісту пунктів 6.1 та 6.2 глави 6 розділу II Положення №402 слідує, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться, зокрема, прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, та на таких військовослужбовців подається відповідний перелік документів, в тому числі в разі, якщо особи, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби.

Таким чином, встановлення причинного зв`язку поранення (травми, контузії, каліцтва) проводиться, зокрема, на підставі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або акту розслідування одержаної травми (поранення, контузії).

Встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв з військовою службою є компетенцією військово-лікарської комісії, втручання у ці повноваження судом - недопустимо. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 09.10.2019 у справі №802/468/17-а, які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв`язку захворювань, травм, поранень, контузій, травм, каліцтв, у тому числі тих, що призвели до смерті, у військовослужбовців та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.

Враховуючи вищенаведене, у військової частини відсутні підстави для видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо зобов`язання здійснити виплату додаткової грошової винагороди за період стаціонарного лікування внаслідок отримання тяжкої травми пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби в загальному розмірі 1 700 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаються Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII). Частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України зобов`язаний невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168), якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди та встановив загальні умови щодо її виплати.

Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до

100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У первинній редакції Постанови № 168 Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди, однак не визначив порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, яких вимагала реалізація цитованих приписів указаної постанови.

Редакція зазначеної Постанови, в тому числі її пункту 1, неодноразово змінювалася.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» від 28.06.2023 № 3161-IX (далі - Закон № 3161-IX), який набрав чинності з 30.06.2023, зокрема, з метою удосконалення процедури виплати додаткової винагороди під час дії воєнного та визначення законодавчого механізму врегулювання питань виплати такої додаткової винагороди під час дії воєнного стану військовослужбовцям, серед іншого, Закон № 2011-XII доповнено статтею 9-2 такого змісту:

«Стаття 9-2. Додаткова винагорода військовослужбовцям під час дії воєнного стану. Під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3161-IX установлено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX:

військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, а також здійснюють бойові (спеціальні) завдання, у період здійснення зазначених заходів (завдань) щомісячно виплачується додаткова винагорода від 30000 до 100000 гривень на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, а також військовослужбовцям, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон), безвісно відсутні, інтерновані в нейтральні держави або є заручниками, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України .

У зв`язку з прийняттям цього Закону Постанова № 168 викладена в новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 (далі - Постанова №836), набрала чинності з 11.08.2023. Як зазначено у цій постанові, вона застосовується з 01.06.2023.

Так, Постановою № 836 вступну частину Постанови № 168 викладено в новій редакції, відповідно до якої ця постанова ухвалюється Кабінетом Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону № 2011-XII та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3161-IX.

Цією постановою пункт 1 Постанови № 168 викладено в новій редакції, а положення про виплату військовослужбовцям додаткової грошової винагороди, які раніше містилися у пункті 1 Постанови № 168, перенесено у новий пункт 1-1 з істотними змінами, які, зокрема, більш чітко визначали умови диверсифікації розміру винагороди.

Пунктом 1-2 встановлено, що «виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень здійснюється на підставі наказів командирів (начальників)», до яких включаються особи, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини…. перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Вищезазначене підтверджується матеріалами судової практики, зокрема, постановою Верховного Суду від 30.05.2025 р. у справі № 380/27432/23, де зазначено про те, що додаткова винагорода у розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання, пов`язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об`єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують.

В матеріалах справи наявні наступні довідки ВЛК: військової частини НОМЕР_4 від 11.01.2024 року №215 ( травма пов`язана з проходженням військової служби, потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів), Національного військово-медичного центру «Головного військово клінічного госпіталю» від 23.03.2024 року №7051 (травма пов`язана з проходженням військової служби, травма важка), військової частини НОМЕР_4 від 17.05.2024 року №2748 (травма пов`язана з проходженням військової служби), ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМНУ від 28.08.2024 року №6209 (травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, травма важка), КНП «КМКЛ №8» від 30.09.2024 року №335 (захворювання пов`язане з проходженням військової служби, потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів).

Як вбачається із вказаних довідок, що у жодній із вказаних довідок ВЛК не зазначено що травма одержана ним під час виконання обов`язків під час захисту Батьківщини.

В постанові від 04.06.2025 р. у справі № 200/4201/23 Верховний суд зазначив, що підпунктом 7 пункту 11 Порядку та умов визначено, що додаткова винагорода не виплачується, зокрема, військовослужбовцям, які перебувають у відпустках (крім тих, що надаються для лікування після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії), - за час перебування у відпустках. Суди попередніх інстанцій зауважили, що у цій справі не є спірними ті обставини, що у період з 13.03.2023 по 26.05.2023 позивач був звільнений від виконання службових обов`язків у зв`язку із захворюванням та проходженням військово-лікарської комісії. Отже бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), визначених пунктом 1 Порядку та умов, протягом означеного періоду не виконував. З матеріалів справи слідує, що захворювання, у зв`язку з лікуванням якого ОСОБА_1 був звільнений від виконання службових обов`язків, не пов`язане із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Згідно з випискою акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ № 163103 від 27.06.2023 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності до 01.07.2024, причина інвалідності: «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач не набув права на додаткову грошову винагороду із розрахунку 30000,00 грн на місяць у період з 13.03.2023 по 26.05.2023, а тому дійшли мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу додаткової грошової винагороди із розрахунку 30000,00 грн на місяць у період з 13.03.2023 по 26.05.2023 та зобов`язання нарахувати та виплатити йому означену додаткову грошову винагороду за вищевказаний період. Отже враховуючи, що В/ч НОМЕР_1 у спірних правовідносинах діяла у відповідності до чинних нормативно-правових актів, то порушень законодавства та, як наслідок, порушень прав та інтересів позивача, не допускала.»

Враховуючи, що Позивач у спірний період не виконував бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), визначених пунктом 1 Постанови №168, згідно довідок ВЛК травми пов`язані з проходженням військової служби підстав для виплати додаткової винагороди, збільшеної до розміру 100 000 грн. за період його стаціонарного лікування, немає.

В цій частині позовних вимог суд відмовляє у задоволенні.

Щодо не оскарження довідок ВЛК, суд зазначає насступне.

Відповідно до п.1.1 розділу І цього Положення 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Згідно п.1.2 розділу І Положення 402 військово-лікарська експертиза це:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 2.1 розділу І Положення 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно з п.2.2 розділу І Положення 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України (абз.15 пп.2.3.4 п.2.3 розділу I наведеного Положення).

Відповідно до пп.2.4.4 п.2.4 розділу І названого Положення на ВЛК регіону покладаються обов`язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Згідно з пп.2.4.5 п.2.4 розділу І вказаного Положення ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК (пп.2.4.6, 2.4.10 п.2.4 розділу І цього Положення).

Згідно із пп.2.6.1 п.2.6 розділу І зазначеного Положення до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високо мобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п.1.1 розділу І наведеного Положення, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.

Пунктом 1.1 розділу ІІ вказаного Положення передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності військових.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Пунктом 1.4 розділу ІІ вказаного Положення визначено, що медичний огляд контингентів, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення, проводиться в порядку, визначеному таблицею.

Таким чином, під час дії воєнного стану військовослужбовці та військовозобов`язані підлягають медичному огляду за наявності для цього підстав.

За результатами медичного огляду ВЛК відповідного рівня приймає рішення про придатність чи непридатність військовослужбовця до військової служби, яке оформляється відповідною довідкою.

З матеріалів справи слідує, що військово-лікарські комісії згідно довідок прийняли рішення про пов`язаність захворювань із проходженням військової служби.

Наказом Міністерства оборони №490 від 18.08.2023 Розділ І наказу Міністерства оборони №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України доповнено новою главою 3 «Порядок подання та розгляду звернень штатними ВЛК».

Згідно з пунктом 3.2 глави 3 наказу №402 наразі скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян», тобто не пізніше одного місяця з часу вручення довідки ВЛК/свідоцтва про хворобу.

Відповідно до пункту 3.3 глави 3 наказу №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 №608 «Про затвердження з адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я ЗСУ за організацію медичного забезпечення».

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

При цьому, ОСОБА_1 не подає доказів скасування довідок ВЛК, які наявні у справі, як вищими військово-лікарськими комісіями так і в судовому порядку. Термін звернення щодо адміністративного та судового оскарження цих довідок минув та не підлягає відновленню. З аналізу наведеного можна дійти висновку, що виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. під час лікування та відпустці у зв`язку із не оскарженням та не внесенням змін до рішень ВЛК щодо зазначення інформації про пов`язаність травми із захистом Батьківщини та важкості отриманої травми не можлива.

Щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , суд зазначає наступне

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства про це зазначається в постанові Великої палати Верховного суду від 01.09.2020 року в справі 216/3521/16-ц.

В постанові об`єднаної палати касаційного цивільного суду Верховного суду від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20 зазначив, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Про це зазначається в постанові великої палати Верховного суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

В постанові Великої палати Верховного суду від 09.11.2022 у справі № 372/1652/18 суд зазначив, що навіть за відсутності у психолога процесуального статусу спеціаліста (частина перша статті 74 ЦПК) чи експерта (частина перша статті 72 ЦПК) висновок психолога може бути письмовим доказом (пункт 1 частини другої статті 76, частина перша статті 95 ЦПК), якщо містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема стосовно страждань потерпілих. Водночас, в даному випадку позивач не надає висновку психолога, який би підтвердив його моральні та душевні страждання.

Отже, наведені вище аргументи підтверджують відсутність у діях посадових осіб військової частини НОМЕР_1 вини, посадові особи діяли в порядку та в спосіб визначеними нормативно-правовими актами в зв`язку із чим не має підстав для стягнення моральної шкоди.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі зазначеного суд доходить висновку, що відповідачем під час розгляду справи доведено, що ним в межах повноважень та із дотриманням процедури, в порядок та спосіб, що передбачені законом, за наявності для цього фактичних та правових підстав було обґрунтовано винесено оскаржувані накази, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у разі проголошення скороченого рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко