Рішення від 06.08.2025 по справі 915/32/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 року Справа № 915/32/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника прокуратури: Бескровної І.І.,

представника позивача: не з`явився,

відповідача: Берези О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Миколаївської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради,

до відповідача: фізичної особи-підприємця Берези Олександра Олексійовича,

про: усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової споруди та скасування державної реєстрації права приватної власності з закриттям розділу,-

в с т а н о в и в:

Миколаївська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до фізичної особи-підприємця Берези Олександра Олексійовича за такими вимогами:

- усунути перешкоди власнику - Коблівській об`єднаній територіальній громаді в особі Коблівської сільської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 та зобов`язати фізичну особу - підприємця Березу Олександра Олексійовича демонтувати (знести) тимчасову, некапітальну споруду, загальною площею 9,24 кв.м, опис: А-1 - Насосна станція, розташовану за адресою: Миколаївська обл., с.Коблеве, вул.Миколаївська, буд.№3-В , право власності на яку 05.04.2023 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №49850682;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності Берези Олександра Олексійовича на нежитлову будівлю - насосна станція, загальною площею 9,24 кв.м, літера А-1 - Насосна станція, розташовану за адресою: Миколаївська обл., с.Коблеве, вул.Миколаївська, буд.№3-В , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2717219748060, з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

В обґрунтування вимог прокурор вказує наступне:

- між Коблівською сільрадою і Березою О.О. у визначений законом спосіб (укладення на підставі рішення сільради договору про встановлення земельного сервітуту) досягнуто згоду про тимчасове використання земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 для здійснення ним господарської діяльності, як фізичною особою - підприємцем, а саме для прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших; встановлення будівельних розташувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд без права розташування на вказаній ділянці тимчасових споруд чи її забудови;

- будівництво на земельній ділянці, що не була відведена особі для будівництва, відсутність дозволу на будівництво, проведення будівництва без розроблення та затвердження проектної документації або порушення умов, передбачених в ній, не прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, державна реєстрації права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію об`єкт всупереч вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про основи містобудування", зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України;

- державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт за ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, на підставі лише технічного паспорту на об`єкт нерухомості, за відсутності документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

- державна реєстрація прав приватної власності Берези О.О. на громадський будинок (насосна станція) площею 9,24 кв.м, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301, як на нерухоме майно була здійснена незаконно, а зазначене майно не є нерухомим та створює перешкоди власнику земельної ділянки;

- в разі відсутності, закінчення, анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди, або самовільного її встановлення, така споруда підлягає демонтажу. Таким чином, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій незаконно розташовано тимчасову, некапітальну споруду, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про демонтаж такої споруди та скасування державної реєстрації права приватної власності із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

Ухвалою суду від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.02.2025.

Разом з позовною заявою Миколаївська окружна прокуратура звернулась до суду із заявою, в якій просила суд вжити у даній справі заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю - насосну станцію, загальною площею 9,24 кв.м, літера А-1 - Насосна станція, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на яку 05.04.2023 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 за №49850682 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2717219748060).

Ухвалою суду від 14.01.2025 задоволено заяву Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову. Накладено арешт на нежитлову будівлю - насосну станцію, загальною площею 9,24 кв.м, літера А-1 - Насосна станція, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на яку 05.04.2023 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за №49850682 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2717219748060).

17.02.2025 судом відкладено підготовче засідання на 10.03.2025.

У підготовчому засіданні 10.03.2025 судом оголошено перерву до 17.03.2025.

Ухвалою суду від 17.03.2025 відповідачу відмовлено в задоволенні заяви про повернення позовної заяви.

До того ж, ухвалою суду від 17.03.2025 відповідачу відмовлено в задоволенні заяв про залишення позовної заяви без розгляду.

17.03.2025 судом відкладено підготовче засідання на 08.04.2025.

08.04.2025 судом відкладено підготовче засідання на 07.05.2025 та визнано обов`язковою явку в судове засідання повноважного представника Коблівської сільської ради.

Ухвалою суду від 29.04.2025 відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 14.01.2025.

07.05.2025 судом відкладено підготовче засідання та 27.05.2025 та повторно визнано обов`язковою явку в судове засідання повноважного представника Коблівської сільської ради.

Ухвалою суду від 27.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.07.2025. Визнано обов`язковою явку в судове засідання повноважного представника Коблівської сільської ради.

14.07.2025 судом відкладено розгляд справи на 06.08.2025. Визнано обов`язковою явку в судове засідання повноважного представника Коблівської сільської ради.

Коблівська сільська рада явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, письмових пояснень по суті позовної заяви до суду не подала.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача.

Представник прокуратури підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач не скористався наданим йому ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, при цьому у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог прокурора з тих підстав, що спірний об`єкт нерухомого майне не є тимчасовою некапітальною спорудою; реконструкція спірного об`єкта насосної станції була погоджена з Коблівською сільською радою з метою перенесення каналізаційної магістралі, які наразі проходить через земельну ділянку належну відповідачу та заважає належному користуванню нею, на суміжну земельну ділянку.

У судовому засіданні 06.08.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 06.08.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до відомостей Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,501 га кадастровий номер 4820982200:12:041:0007, вид використання: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (запис №40518671 від 05.02.2021).

Відповідно до інформації Коблівської сільської ради (лист за вих.№1012 від 12.08.2024) на земельній ділянці площею 1,501 га, кадастровий номер 4820982200:12:041:0007, розташовано чотириповерхову недобудовану будівлю та тимчасові споруди, ділянка огороджена металевим парканом, що підтверджується актом обстеження.

Рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради №20 від 20.04.2023, на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта №МК101210910583 від 10.09.2021, виданої Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, закінченому будівництвом об`єкту - туристичному готелю, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:041:0007 присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .

Відповідно до відомостей Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру суміжною ділянкою з кадастровим номером 4820982200:12:041:0007 є земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301.

Рішенням Коблівської сільської ради №35 від 27.07.2020 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту в межах території Коблівської сільської ради та надано ОСОБА_1 земельну ділянку, на яку поширюється право сервітуту площею 0,2000 га із земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301, з правом прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів.

На підставі вказаного рішення 04.08.2020 між Коблівською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір про встановлення земельного сервітуту на строк до 04.08.2030, яким у користування відповідачу надано земельну ділянку площею 0,2000 га з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 (далі - Договір про встановлення земельного сервітуту), про що 11.11.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №39234958.

04.08.2020 сторонами договору підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки.

Пунктами 1.3, 2.1, 3.1 Договору про встановлення земельного сервітуту визначено, що строком на 10 років ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 0,2000 га кадастровий номер 4820982200:12:041:0301 з правом прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших; встановлення будівельних розташувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

Пунктом 3.5 Договору про встановлення земельного сервітуту, ОСОБА_1 зобов`язано не проводити на вищевказаній частині земельної ділянки будь-якої діяльності, яка не передбачена цим договором; не здійснювати будь-яких дій, які можуть призвести для погіршення стану вказаної земельної ділянки; не здійснювати на земельній ділянці будь-яких дій, які можуть зашкодити земельній ділянці Коблівської сільської ради, її майну, правам та охоронюваним законом інтересам сільської ради.

За інформацією Коблівської сільської ради (лист за вих.№710 від 06.06.2024) на момент укладання Договору про встановлення земельного сервітуту, будь-які будівлі на зазначеній земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 були відсутні. Сільська рада також зазначає, що згоду на будівництво насосної станції (громадського будинку) на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 не надавала.

Прокурор стверджує, а відповідач не спростовує, що на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 розташовано споруду, право власності на яку зареєстровано за відповідачем.

Так, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці за кадастровим номером 4820982200:12:041:0301, за адресою: АДРЕСА_1 ; розташовано об`єкт нерухомості - громадський будинок (насосна станція) площею 9,24 кв.м, власник - ОСОБА_1 (номер запису про право власності №49850682 від 05.04.2023).

У наданому суду акті обстеження від 08.03.2024 земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 Коблівською сільською радою зазначено, що на ділянці розташована одноповерхова споруда, без ознак капітального спорудження, всередині якої відсутні будь-які ознаки насосної шахти, в підтвердження чого долучені фотоматеріали.

Прокуратурою зазначається, що відповідно до вказаних фотоматеріалів, проміжок між металевою стіною та землею заповнено монтажною піною, що підтверджує відсутність фундаменту.

Також в підтвердження зазначеного прокуратурою надано протокол проведеного 19.09.2024, в межах кримінального провадження №42024152020000027, огляду місця події - земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301, із залученням спеціалістів: головного спеціаліста відділу комунальної власності та земельних відносин ОСОБА_2 , начальника відділу містобудування, архітектури та капітального будівництва Коблівської сільської ради ОСОБА_3 . Під час огляду місяця події встановлено, що на середній частині земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 розташована некапітальна одноповерхова будівля, яка стоїть на землі без будь-якого фундаменту, зовні обшита металопрофілем, дах якої також з металопрофіля. Будівля не підключена до будь-яких комунікацій. На момент огляду всередині вказаної будівлі відсутні будь-які ознаки насосної шахти та станції. Підлога внутрішнього приміщення обшита листами ДСП.

Прокурор стверджує, що на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 такий об`єкт нерухомості як громадський будинок (насосна станція) - відсутній, замість нього відповідач незаконно розмістив одноповерхову тимчасову споруду, без ознак капітального спорудження.

До того ж, прокурор вказує, що за результатами камеральної перевірки, проведеної Міністерством юстиції України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Федоренко (Пономарьової) А.В., встановлено, що державну реєстрацію права власності на насосну станцію, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог ст.ст.3, 10, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.12, 77, 78 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, а саме:

- без направлення відповідного запиту до органу, який проводив оформлення та/або реєстрацію прав про надання інформації, необхідної для державної реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013;

- за відсутності відомостей з ЄДЕССБ про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Наказом Міністерства юстиції України №1513/5 від 21.05.2024 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Федоренко (Пономарьову) А.В. строком на 3 місяці заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Прокурор вважає, що будівництво на земельній ділянці, що не була відведена особі для будівництва, відсутність дозволу на будівництво, проведення будівництва без розроблення та затвердження проектної документації або порушення умов, передбачених в ній, не прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, державна реєстрації права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію об`єкт всупереч вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про основи містобудування", зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України.

Прокурор вказує, що технічний паспорт на підставі якого зареєстровано право власності, не підтверджує право власності на зареєстрований об`єкт нерухомості та не дає можливості встановити підстави набуття права власності ОСОБА_1 на вищевказаний об`єкт нерухомості.

Прокурор вважає, що державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт за ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, на підставі лише технічного паспорту на об`єкт нерухомості, за відсутності документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Прокурор стверджує, що розташування відповідачем вказаної споруди на земельній ділянці комунальної власності, оформлення права власності на цю споруду є незаконними та порушують інтереси держави.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Щодо підстав представництва прокуратурою інтересів держави в особі Коблівської сільської ради, суд дійшов наступних висновків.

У висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

З наданих прокуратурою запитів (№50-1038вих-23 від 01.03.2023, №50-2698вих-24 від 18.04.2024, №50-6573вих-24 від 09.10.2024) вбачається, що Миколаївська окружна прокуратура звертала увагу Коблівської сільської ради на фактичні обставини, які прокуратура вважає порушенням законодавства та необхідність вжиття, як розпорядником земель Коблівської об`єднаної територіальної громади, заходів до усунення цих порушень.

Коблівською сільською радою повідомлено прокуратуру, що заходи захисту інтересів сільської ради не вживались у зв`язку відсутністю коштів на сплату судового збору.

У постанові від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19 Верховним Судом зазначено, що якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то у такому випадку вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

Таким чином, компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення прокуратури самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, що, в силу приписів ст.23 Закону України "Про прокуратуру" є достатньою підставою для представництва інтересів держави прокурором.

Крім того, після подання прокуратурою позову в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради, останнє наявність підстав для представництва не оскаржило.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Коблівської сільської ради, та можливості розгляду позовних вимог по суті.

Щодо суті спору, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Суд вказує, що земельний сервітут встановлюється у виняткових випадках - коли в інший спосіб неможливо задовольнити потреби особи, в інтересах якої встановлюється сервітут, при цьому встановлення земельного сервітуту не може призводити до позбавлення власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, права володіння, користування та розпорядження нею.

Тобто, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з рішення Коблівської сільської ради №35 від 27.07.2020 та умов укладеного 04.08.2020 між сторонами Договору про встановлення земельного сервітуту, відповідачу надано право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів; встановлення будівельних розташувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.

Зазначений договір не передбачає право відповідача як сервітуарія, на розміщення чи будівництво будь-яких об`єктів (як тимчасових споруд, так і об`єктів нерухомості) на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301, а також оформлення за собою право власності на такі об`єкти.

До того ж, судом прийнято до уваги, що за інформацією Коблівської сільської ради (лист за вих.№710 від 06.06.2024) сільська рада згоду на будівництво насосної станції (громадського будинку) на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 не надавала. На момент укладання Договору про встановлення земельного сервітуту, будь-які будівлі на такій земельній ділянці були відсутні.

В той же час, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці за кадастровим номером 4820982200:12:041:0301, за адресою: АДРЕСА_1; розташовано об`єкт нерухомості - громадський будинок (насосна станція) площею 9,24 кв.м, власник - ОСОБА_1 (номер запису про право власності №49850682 від 05.04.2023).

За приписами Земельного кодексу України, право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (ст.90 ЗК України), землекористувачі (ст.95 ЗК України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав. Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» (у редакції, чинній на момент здійснення будівництва), фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об`єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов`язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об`єкта містобудування.

За змістом ч.ч.4, 5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент реєстрації права власності на майно), право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.4.3 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» складовими вихідних даних будівництва є містобудівні умови та обмеження.

У свою чергу, згідно п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до приписів ч.ч.2, 3 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фізична або юридична особа, яка подала заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

До того ж, за приписами ч.2 ст.36, ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забороняється виконання будівельних робіт без подання документів, що надають таке право, та експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію (якщо таке прийняття передбачено законодавством).

Статтею 25 Закону України «Про основи містобудування» встановлено, що особи, винні у недотриманні норм і правил при проектуванні і будівництві; проектуванні об`єктів з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації; виконанні будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього; самовільній зміні архітектурного вигляду споруди в процесі експлуатації; недотриманні екологічних і санітарно-гігієнічних вимог, встановлених законодавством при проектуванні, розміщенні та будівництві об`єктів; прийнятті в експлуатацію об`єктів, зведених з порушенням законодавства, норм і правил; наданні інформації, що не відповідає дійсності, про умови проектування і будівництва чи у необґрунтованій відмові надати таку інформацію, несуть відповідальність, передбачену законом.

Будівництво на земельній ділянці, що не була відведена особі для будівництва, відсутність дозволу на будівництво, проведення будівництва без розроблення та затвердження проектної документації або порушення умов, передбачених в ній, не прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, державна реєстрації права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію об`єкт у супереч вимогам Закону зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (ч.2 ст.376 ЦК України).

Відповідно до ст.22-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», єдина державна електронна система у сфері будівництва - це єдина інформаційно-комунікаційна система у складі містобудівного кадастру, що забезпечує створення, перегляд, відправлення, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробку, використання, розгляд, зберігання, захист, облік та надання інформації у сфері будівництва, а також електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг з метою отримання визначених цим Законом послуг у сфері будівництва.

Постановою Кабінету Міністрів України №681 від 23.06.2021 затверджено Порядок ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Згідно п.59 такого Порядку, компонентом Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва є Реєстр будівельної діяльності.

Відповідно до п.60 вказаного Порядку виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності створюються такі електронні документи, як містобудівні умови та обмеження, дозвіл на виконання будівельних робіт, зміни до нього, сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, відмова та повідомлення про відмову в його наданні, акт готовності об`єкта до експлуатації, матеріали технічної інвентаризації та інше.

Як встановлено судом, за даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за параметрами пошуку «РНОКПП замовника ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , кадастрового номеру земельної ділянки - 482099982200:12:041:0301» відсутні містобудівні умови та обмеження, дозвільні документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, що стосуються спірної ділянки.

Відсутність дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання по земельній ділянці кадастровий номер 482099982200:12:041:0301, за адресою: АДРЕСА_1 ; також підтверджується інформацією Державної інспекції архітектури та містобудування України (лист за вих.№5170/04/18-24 від 07.10.2024).

Відповідно до інформації Коблівської сільської ради (лист за вих.№302 від 08.03.2024) ОСОБА_1 не отримував вихідні дані у вигляді містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301.

Таким чином, відповідачем не отримано визначені законодавством обов`язкові дозвільні документи - містобудівні умови та обмеження, дозвіл на будівництво та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а виконання будівельних робіт проведено без розроблення та затвердження проектної документації.

При цьому, судом прийнято до уваги, що всупереч умовам Договору про встановлення земельного сервітуту розташування відповідачем споруди здійснено на земельній ділянці комунальної власності, яка не була відведена для цієї мети.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єкти цих прав.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 за (в редакції станом на час реєстрації за відповідачем права власності на спірний об`єкт), передбачено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Пунктом 29 вказаного Порядку передбачено, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться такі відомості про об`єкт будівництва (закінчений будівництвом об`єкт): ідентифікатор об`єкта в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (у разі коли об`єкту присвоєно відповідний ідентифікатор); назва об`єкта; тип об`єкта; загальна, житлова площа приміщень об`єкта (для закінчених будівництвом об`єктів, що мають відповідні показники); відсоток готовності (для об`єктів будівництва); адреса нерухомого майна (для закінчених будівництвом об`єктів, а також для об`єктів будівництва, яким присвоєно адресу); кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований об`єкт (у разі коли у документах, поданих (отриманих) для державної реєстрації права власності, наявні відомості про розташування об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) на земельній ділянці, зареєстрованій в Державному земельному кадастрі, або коли адресою індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку вважається місце розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, а також для об`єкта будівництва, якому не присвоєно адреси).

Відповідно до ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставами для державної реєстрації прав є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтво про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданий нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтво про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; 10) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договір, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акт приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) акти приймання-передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; 14) інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до реєстраційної справи спірного об`єкта нерухомого майна №2717219748060, документами, на підставі яких державним реєстратором Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Пономарьовою А.В. проведено реєстрацію права власності стали:

- технічний паспорт, виготовлений 31.03.2023 Виробничо-комерційним приватним підприємством «Делен» на замовлення ОСОБА_1 ;

- рішення Коблівської сільської ради №56 від 15.09.2022 «Про присвоєння адреси закінченого будівництвом об`єкту», відповідно до якого, громадському будинку (насосній станції), що споруджений на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

При цьому, судом прийнято до уваги, що рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради №169 від 22.11.2024 анульовано адресу, присвоєну рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради №56 від 15.09.2022 «Про присвоєння адреси закінченого будівництвом об`єкту» громадському будинку (насосна станція), що споруджений на земельній ділянці кадастровий номер 482099982200:12:041:0301 та яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 як безпідставно присвоєну, у зв`язку з наданням завідомо неправдивих відомостей (лист Коблівської сільської ради за вих.№1594 від 27.11.2024).

За результатами камеральної перевірки, проведеної Міністерством юстиції України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Федоренко (Пономарьової) А.В., встановлено, що державну реєстрацію права власності на насосну станцію, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог ст.ст.3, 10, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.12, 77, 78 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, а саме:

- без направлення відповідного запиту до органу, який проводив оформлення та/або реєстрацію прав про надання інформації, необхідної для державної реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013;

- за відсутності відомостей з ЄДЕССБ про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Наказом Міністерства юстиції України №1513/5 від 21.05.2024 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Федоренко (Пономарьову) А.В. строком на 3 місяці заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд погоджується з доводами прокурора, що технічний паспорт на підставі якого зареєстровано право власності, не підтверджує право власності на зареєстрований об`єкт нерухомості та не дає можливості встановити підстави набуття права власності відповідачем на вищевказаний об`єкт нерухомості.

Так, технічний паспорт на об`єкт нерухомості є документом, що підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкту та не може бути самостійною підставою виникнення права власності. Технічний паспорт може бути умовою державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна виключно у сукупності з іншими документами або відомостями, визначеними у порядку реєстрації.

Також, судом прийнято до уваги правову позицію Верховного Суду у постанові від 09.02.2022 по справі №752/9104/18, що технічний паспорт не підтверджує право власності та, відповідно, не заміняє собою свідоцтво про право власності чи інший правовстановлюючий документ, не дає право володіти, користуватись чи розпоряджатись нерухомістю - це лише документ, який фіксує технічні дані об`єкта.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт проведено в порушення вищевказаних вимог законодавства.

Слід також зазначити, що актом обстеження від 08.03.2024 земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 Коблівською сільською радою встановлено, що на ділянці розташована одноповерхова споруда, без ознак капітального спорудження, всередині якої відсутні будь-які ознаки насосної шахти, що підтверджується долученими фотоматеріалами.

Проведеним 19.09.2024 в межах кримінального провадження №42024152020000027 оглядом місця події - земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301, також встановлено, що на середній частині земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 розташована некапітальна одноповерхова будівля, яка стоїть на землі без будь-якого фундаменту, зовні обшита металопрофілем, дах якої також з металопрофіля. Будівля не підключена до будь-яких комунікацій. На момент огляду всередині вказаної будівлі відсутні будь-які ознаки насосної шахти та станції. Підлога внутрішнього приміщення обшита листами ДСП.

Відповідачем, віднесення вказаної будівлі до об`єктів нерухомості належними та допустимими доказами не доведено.

Відповідно до п.1.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Коблівської сільської ради, затвердженої рішенням Коблівської сільської ради №18 від 09.11.2021, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Пунктами 1.3, 1.5, 2, 3 такого Порядку передбачено, що замовник - суб`єкт господарювання, реалізовує право розміщення тимчасової споруди на підставі паспорта прив`язки тимчасової споруди - комплекту документів, у яких визначено місце встановлення тимчасової споруди та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М1:500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд тимчасової споруди та напрям підприємницької діяльності, який надається Коблівською сільською радою за заявою замовника.

Як вбачається з відповіді Коблівської сільської ради за вих.№1360 від 16.10.2024 відповідач з заявами до сільської ради щодо можливості розміщення тимчасових споруд на земельній ділянці з кадастровим номером 482099982200:12:041:0301 не звертався. Відповідно, повідомлення щодо відповідності місця розташування тимчасової споруди містобудівній документації, будівельним нормам, або відмови щодо реалізації намірів розміщення тимчасової споруди - не видавалось. Паспорт прив`язки тимчасовій споруді по земельній ділянці з кадастровим номером 482099982200:12:041:0301 чи за адресою: с.Коблеве, вул.Миколаївська, 3-В - відсутній.

У розумінні ст.181 ЦК України, тимчасова споруда є рухомим майном, а не нерухомістю, яка повинна бути пов`язана фундаментом із землею. Відповідно, права на тимчасову споруду не підлягають державній реєстрації, як права на об`єкти нерухомості (ч.1 ст.182 ЦК України).

До того ж, ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

За такого, суд погоджується з доводами прокурора, що відповідач, в порушення Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Коблівської сільської ради та в порушення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, розмістив на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 тимчасову споруду та зареєстрував право власності на спірний об`єкт.

Відповідно до приписів ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальних характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав.

Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.3 ст.16 ЦК України). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту.

Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Аналогічні висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Тобто, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Відповідно, державна реєстрація права приватної власності відповідача на громадський будинок (насосна станція) площею 9,24 кв.м, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301, як на нерухоме майно - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ним права власності на таке майно.

Відповідні записи в Державному реєстрі речових прав створюють для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника земельної ділянки, зокрема відчуження або передачі у користування цієї земельної ділянки іншим особам, оскільки відповідно до ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру регламентована Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами вищевказаного Закону України, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в п.127 постанови від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20).

Абзацами 2, 4 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у чинній редакції передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

За змістом п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у чинній редакції державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №496/1059/18, від 18.09.2024 по справі №914/1785/22 зазначено, що якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно за відповідачами, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідачів, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правомочності розпоряджатись своїми земельними ділянками.

При цьому в силу положень абз.1 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у чинній редакції, відомості про право власності відповідачів не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Державного реєстру відомостей про припинення права власності відповідачів на нерухоме майно на підставі судового рішення (п.п.132, 133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20).

У частині 1 ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що розділ Державного реєстру та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) виключення об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з проектної документації на будівництво у зв`язку із змінами проектної документації на будівництво; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки; 5) набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ; 6) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ, - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Закритий розділ Державного реєстру та реєстраційна справа не підлягають поновленню.

Відповідно до ч.7 ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі.

Враховуючи, що державна реєстрація прав приватної власності відповідача на громадський будинок (насосна станція) площею 9,24 кв.м, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301, як на нерухоме майно була здійснена незаконно та створює перешкоди власнику земельної ділянки, така державна реєстрація підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

У відповідності до п.2.29 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки тимчасової споруди, самовільного встановлення тимчасової споруди, така тимчасова споруда підлягає демонтажу.

Таким чином, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій незаконно розташовано тимчасову, некапітальну споруду, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про демонтаж такої споруди та скасування державної реєстрації права приватної власності із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

З огляду на викладене, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі №458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 та від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що усунення перешкод власнику - Коблівській об`єднаній територіальній громаді в особі Коблівської сільської ради, у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, шляхом демонтажу (знесення) тимчасової, некапітальної споруди та скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на громадський будинок (насосна станція) площею 9,24 кв.м, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи, - є ефективним та доцільним способом захисту та реального відновлення порушених інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4 ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

Відповідач не спростував доводи прокуратури щодо здійснення ним будівництва (розміщення) спірного об`єкту на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети; відсутності дозволу на будівництво; проведення будівництва без розроблення та затвердження проектної документації; прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту; державної реєстрації за собою права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію об`єкт, всупереч вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Закону України "Про основи містобудування".

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Усунути перешкоди власнику - Коблівській об`єднаній територіальній громаді в особі Коблівської сільської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 та зобов`язати фізичну особу - підприємця Березу Олександра Олексійовича демонтувати (знести) тимчасову, некапітальну споруду, загальною площею 9,24 кв.м, опис: А-1 - Насосна станція, розташовану за адресою: Миколаївська обл., с.Коблеве, вул.Миколаївська, буд.№3-В, право власності на яку 05.04.2023 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №49850682.

3. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Берези Олександра Олексійовича на нежитлову будівлю - насосна станція, загальною площею 9,24 кв.м, літера А-1 - Насосна станція, розташовану за адресою: Миколаївська обл., с.Коблеве, вул.Миколаївська, буд.№3-В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2717219748060, з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Берези Олександра Олексійовича ( АДРЕСА_3 ; ідент.код НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28; ідент.код 02910048) 4844,80 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 19.08.2025.

Суддя М.В.Мавродієва