Ухвала від 12.12.2025 по справі 915/32/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

12 грудня 2025 року Справа № 915/32/25

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В.,

розглянувши матеріали скарги фізичної особи-підприємця Берези Олександра Олексійовича б/н від 10.12.2025 (вхід.№17598/25 від 10.12.2025) на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору у справі

за позовом: Миколаївської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради,

до відповідача: фізичної особи-підприємця Берези Олександра Олексійовича,

про: усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасової споруди та скасування державної реєстрації права приватної власності з закриттям розділу,-

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець Береза Олександр Олексійович звернувся до Господарського суду Миколаївської області із скаргою б/н від 10.12.2025 (вхід.№17598/25 від 10.12.2025) на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, в якій просить суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 02.10.2025 у виконавчому провадженні №79244185;

- визнати неправомірною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 22.10.2025 (щодо стягнення залишку 7740,0 грн) у виконавчому провадженні №79244185;

- визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №79419068 від 22.10.2025;

- визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 22.10.2025 у виконавчому провадженні №79419068;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Туцької А.М. Березанського ВДВС щодо примусового списання з моїх рахунків коштів на загальну суму 16059,0 грн (8250,0 грн та 7809,0 грн);

- зобов`язати Березанський ВДВС повернути ФОП Березі О.О. незаконно стягнені кошти у розмірі 16059,0 грн.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку про відмову у її прийнятті до розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й певні постанови виконавця.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.

Відповідно до приписів ст.339-1 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно, за загальними правилами чинних процесуальних кодексів, скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України Про виконавче провадження.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.1, 2 ст.74 Закону України Про виконавче провадження).

Отже, Закон України Про виконавче провадження відносить до справ адміністративної юрисдикції спори зокрема, але не винятково постанови щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження.

У постановах від 18.12.2019 у справі №759/15553/14-ц (провадження №14-579цс19) та від 19.02.2020 у справі №382/389/17 (провадження №11-1009апп19) Велика Палата Верховного Суду зробила правові висновки, згідно з якими імперативним правилом ч.2 ст.74 Закону України Про виконавче провадження врегульовано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

У постанові від 26.10.2022 у справі №229/1026/21 (провадження №14-205цс21) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи ч.2 ст.74 Закону України Про виконавче провадження з огляду на принципи визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, виснувала, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Тож Велика Палата Верховного Суду має послідовну і сталу практику щодо того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження постанов виконавця про стягнення витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема й судом якої юрисдикції, вони видані.

Зазначений висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного суду від 11.09.2024 у справі №310/2210/21 (провадження №14-82цс24).

Позивачем у даній скарзі заявлені вимоги про скасування процесуальних документів державного виконавця та дій державного виконавця, які стосуються виключно стягнення з боржника виконавчого збору.

Пунктом 1 ч.1 ст.175 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи принцип універсальності волі законодавця, у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді справи, до відповідних процесуальних заяв, клопотань, скарг тощо учасників справи мають застосовуватися положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання інших розділів ГПК України, суд вважає за необхідне при розгляді скарги застосувати приписи п.1 ч.1 ст.175 ГПК України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.175, ст.ст.234, 235, ч.5 ст.340 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Відмовити фізичній особі-підприємцю Березі Олександру Олексійовичу у прийнятті до розгляду скарги б/н від 10.12.2025 (вхід.№17598/25 від 10.12.2025) на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва