Рішення від 11.08.2025 по справі 902/127/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2025 р. Cправа №902/127/25

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за участю:

прокурора: Ярмощука В.П. (посвідчення №077237 від 11.04.2023),

представника відповідача: Сеніва А.М. (виписка з ЄДРЮОФОПтаГФ),

представника третьої особи (Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс"): Усенка В.Ю. (довіреність №17 від 27.03.2025),

представників третьої особи (Самгородоцької сільської ради): Голівського В.В. (ордер серії АВ №1190476 від 18.03.2025) та Савчука Ю.В. (виписка з ЄДРЮОФОПтаГФ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави, м.Вінниця

до Вінницької обласної ради, м.Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", м.Вінниця,

та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Самгородоцької сільської ради, с.Самгородок Хмільницького району Вінницької області

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.

До Господарського суду Вінницької області звернувся прокурор в інтересах держави з позовом про визнання недійсним рішення 36 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання "Про передачу лісу у комунальну власність Зозулинецької територіальної громади Козятинського району" №735 від 04.12.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням положень ч.1 ст.3, ст.79-1, ч.1 ст.117, ст.125 Земельного кодексу України, під час прийняття 36 сесією Вінницької обласної ради 7 скликання рішення "Про передачу лісу у комунальну власність Зозулинецької територіальної громади Козятинського району" №735 від 04.12.2018, зокрема прокурор стверджує, що на момент його прийняття не була розроблена документація із землеустрою, кадастровий номер земельній ділянці не було присвоєно, відомості щодо речових прав Вінницької обласної ради на таку земельну ділянку не було внесено до Державного реєстру речових прав.

Ухвалою суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі №902/127/25, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 13.03.2025. Цим же судовим рішенням залучено до участі в справі №902/127/25 Самгородоцьку сільську раду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

03.03.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 28.02.2025 (а.с.99-103, т.1), в якому відповідач проти позову заперечив та суду пояснив, що спірне рішення лише виражає намір Вінницької обласної ради передати визначену земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 258,3 га Зозулинецькій територіальній громаді Козятинського району, а не будь-якій іншій територіальній громаді. На думку відповідача, спірне рішення є першим етапом у процесі передачі земель лісогосподарського призначення Зозулинецькій територіальній громаді Козятинського району (правонаступником якої є Самгородоцька територіальна громада Хмільницького району), оскільки подальшим етапом є розроблення документації із землеустрою, внесення відомостей щодо речових прав до Державного реєстру речових прав.

Відповідач також наголосив, що до спірних правовідносин сторін не підлягають застосуванню норми ст.117 Земельного кодексу України, оскільки ними врегульовано виключно передачу земельних ділянок з державної в комунальну власність або з комунальної у державну.

10.03.2025 до суду звернулась Самгородоцька сільська рада із поясненнями №317 від 06.03.2025 (а.с.107-110, т.1), в яких проти позову прокурора заперечила та суду пояснила, що Зозулинецька сільська рада (правонаступником якої є Самгородоцька сільська рада) після прийняття спірного рішення вживала заходи щодо завершення процедури передачі земельної ділянки лісогосподарського призначення, проте станом на сьогодні, з невідомих третій особі причин, відповідачем не вжито заходів щодо державної реєстрації права комунальної власності на таку земельну ділянку. Самгородоцька сільська рада зауважила, що наявність земель лісогосподарського призначення у власності Самгородоцької територіальної громади Хмільницького району є пріоритетним питанням для жителів такої громади.

За наслідком розгляду справи, 13.03.2025, судом постановлено ухвалу, якою залучено до участі в справі №902/127/25 Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, в зв`язку з чим підготовче судове засідання відкладено до 02.04.2025.

31.03.2025 до суду звернулось Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" із поясненнями №128 від 31.03.2025 (а.с.153-156, т.1), в яких позов прокурора підтримало та зауважило, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.03.2018 у справі №902/317/16 зобов`язано СТОВ "Хлібороб" повернути Вінницькій обласній раді земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 258,3 га. Проте надалі відповідачем прийнято спірне рішення щодо передачі такої земельної ділянки Зозулинецькій територіальній громаді Козятинського району. На думку Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", оскільки спірне рішення прийнято без розроблення технічної документації із землеустрою та реєстрації права комунальної власності в Державному реєстрі речових прав, його ухвалення є передчасним.

З метою надання учасникам справи додаткового часу задля забезпечення реалізації належних їм процесуальних прав та виконання обов`язків ухвалою суду від 02.04.2025 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 23.04.2025.

23.04.2025 судом було задоволено клопотання прокурора б/н від 17.04.2025 та відкладено підготовче судове засідання до 12.05.2025, про що оголошена відповідна ухвала (занесена до протоколу судового засідання).

За наслідками слухання справи, 12.05.2025, судом постановлено ухвалу, якою поновлено Самогородоцькій сільській раді процесуальний строк та прийнято до розгляду докази, долучені до клопотання №541 від 08.05.2025 (а.с.220-221, т.1), зокрема заяву свідка ОСОБА_1 , посвідчену 08.05.2025 приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Барською І.О. за №870; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.06.2025; викликано в наступне судове засідання для допиту свідка ОСОБА_1 .

В заяві свідка, посвідченої 08.05.2025 приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Барською І.О. за №870 (а.с.222, т.2), ОСОБА_1 пояснив, що в період з 1998 до 2020 року перебував на посаді голови Зозулинецької сільської ради.

Свідок ОСОБА_1 також зазначив, що "На виконання рішення Господарського суд суду Вінницької області №902/317/16 від 21 березня 2018 року керівник СТОВ "Хлібороб" Сеніченко М.І. 25 червня 2018 року підписав акт прийому-передачі земельних ділянок, цим самим юридично передав Вінницькій обласній раді спірну земельну ділянку в комунальну власність... .

Вже після того як Вінницька обласна рада документально завершила оформлення цієї земельної ділянки, Зозулинецька сільська рада та я особисто почали процес підготовки документів (підтверджуючі клопотання додаються), заручившись підтримкою, на той час депутатів обласної ради Лановика С.Я. та Роя В.А. , які неодноразово порушували це питання на сесіях обласної ради та клопотали перед депутатами про передачу земель лісового фонду площею 258,3 га у комунальну власність Зозулинецької територіальної громади Козятинського району, аргументуючи свою позицію тим, що цей ліс має перебувати в користуванні громади і приносити прибуток в місцевий бюджет і лише з умовою обов`язкового оформлення, згідно чинного, на той час, законодавства.

Врахувавши усі пропозиції, рішення профільної депутатської комісії, Вінницькою обласною Радою 04 грудня 2018 року прийнято рішення 36 сесії 7 скликання №735 "Про передачу лісу у комунальну власність Зозулинецької територіальної громади Козятинського району", яке приймалося без порушень діючого законодавства.

Надалі, для виконання умов щодо закінчення процесу передачі, Зозулинецькою сільською радою було створено спеціалізований лісогосподарський відділ в складі комунального підприємства (копія рішення додається), який був наділений повноваженнями в сфері розпорядження лісовими ресурсами, а також виконані інші необхідні умови для законного користування спірними земельними ділянками, в т.ч. направлено звернення на адресу Вінницької обласної ради №27 від 28 січня 2019 року щодо підписання акту приймання-передачі (звернення додається), але в силу, незалежних від сільської ради обставин обласною радою так і не підписано цей акт та юридично землі не передані. Також сільською радою направлялося звернення до обласної ради з проханням замовити розроблення документації із землеустрою (копія додається)...".

В судовому засіданні, 18.06.2025, допитано свідка ОСОБА_1 , який підтвердив дані, зазначені ним в заяві свідка. Оскільки спір, розгляд якого по суті було розпочато, не міг бути вирішеним в даному судовому засіданні, судом оголошено перерву до 19.06.2025, про що постановлено протокольну ухвалу.

В судовому засіданні, 19.06.2025, представники Самгородоцької сільської ради, в обґрунтування заперечень проти позову, зазначили, що на території громади функції з охорони, захисту та раціонального використання лісових ресурсів здійснює Громадська організація "Центр відновлення екосистем". В цьому ж судовому засіданні представником Самгородоцької сільської ради заявлено усне клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності у справі №902/127/25.

За наслідками слухання справи, 19.06.2025, судом за клопотанням представника Самгородоцької сільської ради постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про оголошення перерви до 30.07.2025.

На визначену судом дату, 30.07.2025, з`явились прокурор, а також представники відповідача та третіх осіб.

Під час слухання справи, 30.07.2025, прокурор та представник Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" позов підтримали, натомість представник відповідача та Самгородоцької сільської ради проти позову заперечили.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/317/16 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради, Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", Державного агентства лісових ресурсів України в особі Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" та Зозулинецької сільської ради про визнання рішень недійсними та повернення земельної ділянки у постійне користування.

21.03.2018 Господарським судом Вінницької області прийнято рішення у справі №902/317/16, залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2018, яким також зобов`язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" повернути Вінницькій обласній раді земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 258,3 га, що знаходиться на території Зозулинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області за межами населеного пункту.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначеним рішенням встановлено наступні обставини:

"...Рішенням 15 сесії Вінницької обласної ради №217 від 06.07.2000 р. у зв`язку з реформуванням колективних сільськогосподарських підприємств області на засадах приватної власності на землю і майно та створенням різних типів господарських структур припинено право постійного користування землями лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств... .

....За інформацією Управління Держгеокадастру у Козятинському районі Вінницької області №99-28-99.2-343/2-16 від 01.03.2016 р. відповідно до державної статистичної звітності "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності" станом на 01.01.2016 року (форма 6-зем) на території Зозулинецької сільської ради землі лісового фонду загальною площею 257,3610 га перебувають у землях запасу Зозулинецької сільської ради... .

...Вінницька обласна рада, як орган якому делеговано повноваження розпорядження землями лісового фонду, рішенням 16 сесії №252 від 15.09.2000 землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств передала Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс".

Проте, зазначене рішення Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством "Віноблагроліс" не виконано, не прийнято землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, у строки, визначені рішенням.

Таким чином, Вінницька обласна Рада є єдиним законним органом який здійснює права власника земель лісового фонду, що є предметом спору, а тому її право підлягає відновленню."

На виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 21.03.2018 у справі №902/317/16, відповідно до акту прийому-передачі від 25.06.2018 (а.с.47, т.1), Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" повернуто Вінницькій обласній раді земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 258,3 га, що знаходиться на території Зозулинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області за межами населеного пункту.

Розпорядженням Вінницької обласної ради "Про створення Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблкомунліс" №74 від 28.08.2000, затвердженим рішенням 16 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання №245 від 15.09.2000 "Про розпорядження голови обласної Ради" вирішено створити Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблкомунліс".

Відповідно до рішення 23 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання №463 від 12.10.2001 "Про перейменування Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблкомунліс" та його перепідпорядкування головному управлінню сільського господарства та продовольства обласної державної адміністрації" вирішено перейменувати Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблкомунліс" на Вінницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" (п.1 цього рішення).

Згідно зі статутом Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", затвердженого рішенням 24 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання від 28.09.2017 №496 (а.с.129-137, т.1), це підприємство засноване на спільній власності територіальних громад Вінницької області та є об`єктом права спільної часткової власності територіальних громад області, управління яким здійснює Вінницька обласна рада (п.1.1 цього статуту).

Як вказано в пп.2.1.1 п.2.1 статуту Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", затвердженого рішенням 24 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання від 28.09.2017 за №496, останнє створено з метою ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання та заготівлі лісових ресурсів і відтворення лісів, що знаходяться в постійному користуванні цього підприємства.

За умовами пп.2.2.5 п.2.2 статуту Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", затвердженого рішенням 24 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання від 28.09.2017 за №496, предметом діяльності підприємства є також ведення лісового господарства, здійснення спеціального використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду способами, які б забезпечували збереження оздоровчих захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для охорони, захисту, використання та відтворення.

Вказаним статутом Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", затвердженого рішенням 24 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання №496 від 28.09.2017, на це підприємство покладено також функції зі здійснення контролю за охороною та захистом лісів від шкідників та хвороб, веденням мисливського господарства, додержанням вимог пожежної безпеки і виконанням санітарних правил в лісах (пп.2.2.20 п.2.2 статуту).

В матеріалах справи міститься проект організації та розвитку лісового господарства ДП "Козятинський райагроліс" ВОКСЛЛ "Віноблагроліс" Вінницької області, складений 2016 року (а.с.50-58, т.1). З огляду на вказані матеріали лісовпорядкування на території Зозулинецької сільської ради розташовано 2 окремі земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 250,5 га, зокрема квартал 39 площею 104,6 га та квартал 40 площею 145,9 га.

За правилами ст.67 Лісового кодексу України №3852-XII від 21.01.1994 у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів, зокрема заготівля деревини та заготівля другорядних лісових матеріалів.

Відповідно до ст.69 Лісового кодексу України №3852-XII від 21.01.1994 спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.

Правилами поліпшення якісного складу лісів, проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №724 від 12.05.2007, визначено основні вимоги до здійснення лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення стійкості та продуктивності деревостанів, збереження біорізноманіття лісів, їх оздоровлення і посилення захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших функцій шляхом проведення рубок формування і оздоровлення лісів; проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.

Зі змісту п.4 Правил поліпшення якісного складу лісів, проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №724 від 12.05.2007, слідує, що в разі необхідності проведення рубок формування і оздоровлення лісів, інших заходів із формування і оздоровлення лісів, інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства, які не запроектовані діючими матеріалами лісовпорядкування, здійснюється обстеження.

Під час обстеження насаджень на предмет доцільності проведення рубок формування і оздоровлення лісів, інших заходів із формування і оздоровлення лісів, інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних з веденням лісового господарства, до складу таких комісій включаються представники власника лісів та/або постійного лісокористувача, територіального органу Держлісагентства, державної лісовпорядної організації, установ природно-заповідного фонду, розташованих у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, за згодою представники органу місцевого самоврядування, на території якого зростають насадження, та громадськості.

Рішенням 19 сесії Зозулинецької сільської ради 7 скликання "Про передачу земель лісового фонду та пасовищ у комунальну власність Зозулинецької територіальної громади" №1 від 25.06.2018 (а.с.235, т.1) вирішено звернутись до депутатів Вінницької обласної ради Лановика С.Я., Роя В.А. та інших депутатів та депутатських фракцій з клопотанням про сприяння у вирішенні передачі земель лісового фонду та пасовищ у комунальну власність Зозулинецької територіальної громади (п.3 цього рішення).

Рішенням 36 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання "Про передачу лісу у комунальну власність Зозулинецької територіальної громади Козятинського району" №735 від 04.12.2018 вирішено передати землі лісового та пасовищного фонду площею 258 га у комунальну власність Зозулинецької територіальної громади Козятинського району.

В матеріалах справи міститься листування Вінницької обласної ради, Самгородоцької сільської ради та інших осіб щодо завершення процедури передачі земельної ділянки лісогосподарського призначення за спірним рішенням.

Так, в листі №01.01-56/1052 від 20.02.2019 (а.с.111, т.1) Вінницькою обласною державною адміністрацією повідомлено Зозулинецьку сільську раду, що для прийняття рішення про надання дозволу на проведення інвентаризації земель лісового фонду площею 258,0 га необхідно надати відповідний пакет документів, зокрема акт приймання-передачі земель лісового фонду, інформацію щодо створення спеціалізованого підрозділу для ведення лісового господарства, інформацію про державну реєстрацію права власності територіальної громади на земельні ділянки лісового фонду та відповідні правовстановлюючі документи.

Листом №368 від 28.03.2022 (а.с.67, т.1) Самгородоцька сільська рада повідомила про те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №707-р від 12.06.2020 територія Зозулинецької територіальної громади включена до складу Самгородоцької територіальної громади. В зв`язку з необхідністю завершення процедури передачі спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення Самгородоцькій територіальній громаді, яка є правонаступником Зозулинецької територіальної громади, сільська рада просила підписати акт приймання-передачі спірної земельної ділянки (а.с.68, т.1).

06 травня 2022 року 25 сесією Самгородоцької сільської ради 8 скликання прийнято рішення №1101/25-8 (а.с.115, т.1), яким направлено звернення депутатів Самгородоцької сільської ради до Вінницької обласної ради з вимогою вжити заходи щодо завершення процедури оформлення передачі земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 258,0 га, шляхом підписання акту прийому-передачі спірної земельної ділянки.

В листі №207-06-752 від 17.06.2022 (а.с.65, т.1) Вінницькою обласною радою повідомлено Самгородоцьку сільську раду про те, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення за Вінницькою обласною радою в Державному реєстрі речових прав не проведено, що унеможливлює завершення процедури передачі землі.

Листом №515 від 04.11.2024 (а.с.73, т.1) Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" повідомило, що після ухвалення рішення у справі №902/317/16 від 21.03.2018 Вінницькою обласною радою на спірну земельну ділянку не були виготовлені правовстановлюючі документи, які б засвідчували право комунальної власності на неї та вона не була передана у постійне користування Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс".

Судом встановлено, що станом на момент ухвалення рішення в цій справі матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо внесення до Державного реєстру речових прав інформації про право постійного користування на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення площею 258,3 га.

Таким чином, спірні землі лісогосподарського призначення не передано Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс" або будь-якому іншому спеціалізованому лісогосподарському підприємству, про що сторони не заперечують.

Самгородоцька сільська рада, обґрунтовуючи заперечення проти позову в цій справі, також зазначила, що на території громади функції з охорони, захисту та раціонального використання лісових ресурсів здійснює Громадська організація "Центр відновлення екосистем".

Судом встановлено, що відповідно до відомостей реєстру громадських об`єднань (https://rgo.minjust.gov.ua/) 10.06.2024 було зареєстровано Громадську організацію "Центр відновлення екосистем" без статусу юридичної особи. Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази в обґрунтування обставин здійснення вказаною громадською організацією функцій з охорони, захисту та раціонального використання лісових ресурсів на території Самгородоцької територіальної громади Хмільницького району (статуту громадського об`єднання тощо).

Свідок ОСОБА_1 суду повідомив, що для виконання умов щодо закінчення процесу передачі земельної ділянки лісогосподарського призначення Зозулинецькою сільською радою було створено спеціалізований лісогосподарський відділ в складі комунального підприємства.

Судом встановлено, що рішенням 19 сесії Зозулинецької сільської ради 7 скликання "Про передачу земель лісового фонду та пасовищ у комунальну власність Зозулинецької територіальної громади" №1 від 25.06.2018 (а.с.235, т.1) вирішено зобов`язати директора КП "Кришталевий водограй" Лопушана В.Б. створити спеціалізований лісогосподарський підрозділ "Зозулинці-ліс", призначити керівником підрозділу спеціаліста лісового господарства, виділити КП "Кришталевий водограй" субвенцію на оплату праці ліснику (п.1 цього рішення).

З огляду на інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Комунального підприємства "Кришталевий водограй" є забір, очищення та постачання води.

Водночас відповідно до офіційного вебсайту Самгородоцької сільської ради (https://samhorodotska.ukraina.org.ua/) 24.06.2021 вказаним органом місцевого самоврядування прийнято рішення №317/11-8 від 24.06.2021 про ліквідацію Комунального підприємства "Кришталевий водограй".

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство "Кришталевий водограй" (ідентифікаційний код юридичної особи: 41075638) з 25.06.2021 перебуває в стані припинення.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Вирішуючи питання стосовно того, чи мав прокурор право на звернення з цим позовом в інтересах держави, суд враховує таке.

Відповідно до ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ч.3 ст.41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За правилами ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З огляду на правовий висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №922/3219/20: "...системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах."

Як зазначено в висновку щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18: "...прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим."

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.99: "...Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах."

З огляду на висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18: "У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор."

Звертаючись із цим позовом до суду держави прокурор обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту: Вінницька обласна рада прийняла спірне рішення про передачу земель лісогосподарського призначення всупереч положенням Земельного кодексу України, що порушує інтереси держави і право інших мешканців територіальної громади. Водночас власником лісу є Український народ, та від імені власника повноваження щодо розпорядження лісовими ресурсами здійснює відповідний орган, який є розпорядником земельної ділянки.

Згідно зі ст.7 Лісового кодексу України №3852-XII від 21.01.1994 ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Враховуючи визначені прокурором підстави позову, суд доходить висновку, що останній правомірно звернувся із цим позовом в інтересах держави, визначивши відповідачем Вінницьку обласну раду, визнання недійсним рішення якої є предметом позову у цій справі.

Вирішуючи даний спір по суті, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п.10 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст.21 ЦК України).

З огляду на висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №924/949/20, від 23.10.2018 у справі №903/857/18, від 20.08.2019 у справі №911/714/18, від 13.10.2020 у справі №911/1413/19: "...в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом."

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №924/949/20, від 05.12.2019 у справі №914/73/18, від 14.01.2020 у справі №910/21404/17, від 13.10.2020 у справі №911/1413/19).

За наведених обставин, надаючи оцінку спірному рішенню на предмет відповідності вимогам закону, суд виходить з такого.

Положеннями ст.5 Лісового кодексу України №3852-XII від 21.01.1994 (в редакції - чинній станом на момент прийняття спірного рішення) визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно з ч.1 ст.79 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (в редакції - чинній станом на момент прийняття спірного рішення) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч.1, 9 ст.79-1 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (в редакції - чинній станом на момент прийняття спірного рішення) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Частиною 10 статті 79-1 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (в редакції - чинній станом на момент прийняття спірного рішення) передбачено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера відповідно до частини четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України.

Положеннями ч.1 ст.117 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (в редакції - чинній станом на момент прийняття спірного рішення) визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (в редакції - чинній станом на момент прийняття спірного рішення) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 (в редакції - чинній станом на момент прийняття спірного рішення) передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 (в редакції - чинній станом на момент прийняття спірного рішення).

Частинами 1, 3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 (в редакції - чинній станом на момент прийняття спірного рішення) визначено, що державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", виникають з моменту такої реєстрації.

Зміст зазначених норм Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 свідчить про те, що прийняттю рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки передують дії з формування такої земельної ділянки як об`єкта цивільних прав (внесення інформації до Державного земельного кадастру та присвоєння кадастрового номеру) та проведення державної реєстрації речових прав на таку земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Водночас під час розгляду цієї справи судом встановлено, що спірне рішення 36 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання рішення "Про передачу лісу у комунальну власність Зозулинецької територіальної громади Козятинського району" №735 від 04.12.2018 не містило інформації щодо кадастрового номеру земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 258,0 га, як і інформації про обтяження речових прав на таку земельну ділянку, обмежень у її використанні.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент прийняття спірного рішення не було розроблено документацію із землеустрою щодо земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 258,0 га задля внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, відомості про речові права на таку земельну ділянку не було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, суд доходить висновку, що спірне рішення 36 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання рішення "Про передачу лісу у комунальну власність Зозулинецької територіальної громади Козятинського району" №735 від 04.12.2018 прийнято з порушенням ст.79, 79-1, 117, 125 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001.

В той же час суд зауважує, що за правилами ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як було встановлено судом: рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.03.2018 у справі №902/317/16, яке набрало законної сили, зобов`язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" повернути Вінницькій обласній раді земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 258,3 га, що знаходиться на території Зозулинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області за межами населеного пункту.

Під час розгляду справи №902/317/16 було встановлено, що: "...Вінницька обласна рада, як орган якому делеговано повноваження розпорядження землями лісового фонду, рішенням 16 сесії №252 від 15.09.2000 землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств передала Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс"...".

Положеннями ст.17 Лісового кодексу України №3852-XII від 21.01.1994 визначено, що у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Як вище встановлено судом: розпорядженням Вінницької обласної ради №74 від 28.08.2000, затвердженим рішенням 16 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання №245 від 15.09.2000, створено Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблкомунліс", яке в подальшому (рішенням 23 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання №463 від 12.10.2001) перейменовано у Вінницьке обласне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс".

Зі змісту пп.2.1.1 п.2.1, пп.2.2.20 п.2.2 статуту Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", затвердженого рішенням 24 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання від 28.09.2017 за №496, слідує, що останнє створено з метою ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання та заготівлі лісових ресурсів і відтворення лісів, що знаходяться в постійному користуванні цього підприємства, здійснення контролю за охороною та захистом лісів від шкідників та хвороб, веденням мисливського господарства, додержанням вимог пожежної безпеки і виконанням санітарних правил в лісах.

За таких обставин, суд доходить висновку, що Вінницька обласна рада делегувала Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс" управлінські функції охорони, захисту, раціонального використання та заготівлі лісових ресурсів і відтворення лісів, які перебувають у його віданні.

Отже, вказаним рішенням у справі №902/317/16 повернуто земельну ділянку лісогосподарського призначення Вінницькій обласній раді, яку, зважаючи на відсутність у складі Вінницької обласної ради спеціалізованого лісогосподарського підрозділу, мало бути переданою в постійне користування Вінницькому обласному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс", про що прямо вказано в рішенні обласної ради №252 від 15.09.2000.

Як зазначено в ч.1 ст.123 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001 надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі: проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об`єднання земельних ділянок.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України №2768-III від 25.10.2001).

За правилами п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004, державній реєстрації прав підлягають, зокрема право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Водночас, станом на момент ухвалення цього рішення в господарській справі не було розроблено документацію із землеустрою щодо земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 258,0 га, відповідні відомості щодо права постійного користування Вінницького обласного спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" до Державного реєстру речових прав не внесено.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 21.03.2018 у справі №902/317/16 Вінницькою обласною радою виконано не було.

Твердження представників Самгородоцької сільської ради про те, що непередача спірної земельної ділянки призведе до порушення прав та інтересів територіальної громади щодо використання та збереження лісових ресурсів суд сприймає критично, оскільки відповідно до встановлених судом обставин спеціальне використання лісових ресурсів (заготівля деревини та заготівля другорядних лісових матеріалів) здійснюється на підставі спеціальних дозволів, які видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та постійним користувачем лісів (Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс").

Таким чином, перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" не вплине на права мешканців Самгородоцької сільської ради на спеціальне використання лісових ресурсів.

Натомість, судом встановлено, що відповідно до положень Правил поліпшення якісного складу лісів, проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №724 від 12.05.2007, обстеження насаджень на спірній земельній ділянці щодо доцільності проведення рубок, інших заходів із формування і оздоровлення лісів, інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних з веденням лісового господарства, здійснюється за участю представників органу місцевого самоврядування, на території якого зростають насадження, та громадськості (за їх згодою).

Одночасно суд констатує, що Самгородоцькою сільською радою не надано доказів про наявність відповідних технічних та фінансових спроможностей, які б забезпечили охорону, захист, раціональне використання та заготівлі лісових ресурсів і відтворення лісів, зокрема Громадською організацією "Центр відновлення екосистем". В свою чергу, Комунальне підприємство "Кришталевий водограй", в складі якого створено спеціалізований лісогосподарський підрозділ "Зозулинці-ліс", перебуває в процесі ліквідації за рішенням Самгородоцької сільської ради.

Щодо клопотання представника Самгородоцької сільської ради, заявленого в судовому засіданні 18.06.2025, про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає таке.

За приписами ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Суд зауважує, що до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення ст.257 ЦК України, відповідно до яких загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Прокурором подано позовну заяву №12-124вих-25 від 31.01.2025 до Господарського суду Вінницької області 01.02.2025, про що свідчить відтиск штемпелю АТ "Укрпошта" (а.с.86, т.1).

Вирішуючи питання відносно початку перебігу строку позовної давності, суд зазначає, що за правилами ч.1 ст.261 ЦК України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд зауважує, що за правилами ч.11 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Отже, суд доходить висновку, що перебіг позовної давності по рішенню 36 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання рішення "Про передачу лісу у комунальну власність Зозулинецької територіальної громади Козятинського району" №735 від 04.12.2018 розпочався 05.12.2018.

Водночас суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину." Закон України №540-IX від 30.03.2020 набув чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 від 11.03.2020 з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року установлено на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 установлено з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" N 211 від 11 березня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 1 серпня до 19 грудня 2020 року на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 1 жовтня 2021 року на території України карантин, продовживши дію карантину.

Надалі, шляхом внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 карантин на території України неодноразово продовжувався, останній раз постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25 квітня 2023 року карантин продовжено до 30.06.2023.

Додатково Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" №2120-IX від 15.03.2022, який набув чинності 17.03.2022, доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України п.19 такого змісту: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24 лютого 2022 року, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану."

Враховуючи наведені вище обставини, суд доходить висновку, що прокурором не було пропущено строк позовної давності при зверненні до суду із цим позовом.

Водночас суд зауважує, що за правилами ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до висновків щодо застосування норм ст.267 ЦК України, викладених в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №509/3589/16-ц: "Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується."

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ч.1 ст.45 ГПК України).

Оскільки Самгородоцька сільська рада не є стороною в судовому процесі (позивачем чи відповідачем), клопотання її представника щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на вищевикладене, враховуючи визнання відповідачем позову, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури у справі №902/127/25 задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення 36 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання "Про передачу лісу у комунальну власність Зозулинецької територіальної громади Козятинського району" №735 від 04.12.2018.

3. Стягнути з Вінницької обласної ради (вул.Соборна, буд.70, м.Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21050, ідентифікаційний код: 00022438) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул.Монастирська, буд.33, м.Вінниця, Вінницька обл., 21050, ідентифікаційний код: 02909909) 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повне рішення направити учасникам справи.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів із дня його проголошення. Враховуючи, що в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).

7. Повне рішення складено 21 серпня 2025 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. рішення:

1 - до справи;

2, 3 - Вінницькій обласній прокуратурі - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (sekretariat@vin.gp.gov.ua);

4, 5, 6 - Вінницькій обласній раді - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адреси електронної пошти (ob@vinrada.gov.ua; voblrada@svitonline.com);

7, 8 - Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (vinobiagrolis@gmail.com);

9, 10 - Самгородоцькій сільській раді - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (smagron@ukr.net);

11 - представнику Самгородоцької сільської ради адвокату Голівському В.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )