Рішення від 12.08.2025 по справі 214/4992/25

Справа № 214/4992/25

2/214/3530/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

12 серпня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Фартушної Є.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради, Виконавчого комітету Криворізької міської ради, про встановлення факту, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 . Виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради, Виконавчого комітету Криворізької міської ради та просить суд встановити факт не проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, визнавши за ним, позивачем, право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно по АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що його бабуся ОСОБА_3 за життя була співвласником частки квартири по АДРЕСА_1 , і тому після її смерті він є спадкоємцем за правом представлення у зв`язку зі смертю його матері, спадкоємиці першої черги, у зв`язку з чим звернувся до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини. Однак на час відкриття спадщини за місцем відкриття спадщини був також зареєстрований його двоюрідний брат, відповідач ОСОБА_2 , який також є спадкоємцем за правом представлення у зв`язку зі смертю його батька, спадкоємця першої черги, у зв`язку з чим нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва. Зазначено, що ОСОБА_2 ще 18 липня 2021 року виїхав до Польщі, де наразі і знаходиться і на час відкриття спадщини разом з бабцею фактично не проживав, а тому не може вважатися спадкоємцем, який в порядку частини 3 статті 1268 ЦК України прийняв спадщину. Тому вважає, що оскільки відповідач фактично за місцем відкриття спадщини не мешкав, наявність його реєстрації не є беззаперечним доказом його постійного проживання спадкодавцем на час відкриття спадщини, з метою захисту спадкових прав, просить вимоги задовольнити.

Ухвалою судувід 03червня 2025року прийнятодо розглядупозовну заявута відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24 червня 2025 року закрито підготовче провадження по справі з призначенням до судового розгляду по суті. Установлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

Ухвалою суду від 12 серпня 2025 року розгляд справи постановлено проводити в заочному порядку.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України.

Згідно прохальної частини тексту позовної заяви, представник позивача адвокат Умріхін О.В. просить розгляд справи проводити за його та позивача відсутності, на вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав.

Представник третьої особи Виконкому Саксаганської районної у місті ради Карповська Н.О. згідно поданої заяви просить розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, за життя ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01 березня 2003 року належала на праві спільної сумісної власності частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14 копія витягу).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с. 17 копія свідоцтва).

Постановою приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 24 жовтня 2024 року ОСОБА_4 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що спадкоємець ОСОБА_1 не може претендувати на все спадкове майно у вигляді частки квартири, а смає право на спадкування лише частки такого спадкового майна нарівні з іншим спадкоємцем онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який також зареєстрований разом з померлою бабусею ОСОБА_3 за місцем відкриття спадщини та відповідно до вимог частини 3 статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину за законом після померлої бабусі ОСОБА_3 (а.с. 19 копія постанови).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Частиною першою статті 1258ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина 1 статті 1266 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1221ЦК України місцемвідкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Матеріалами справи встановлено, що у встановлений частиною першою статті 1270ЦК Українишестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини або відмову від її прийняття відповідач ОСОБА_2 не звертався, спадкову справу заведено після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі заяви про прийняття спадщини позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця за правом представлення після смерті своєї матері, спадкоємиці першої черги після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами витребуваної судом копії спадкової справи.

Верховний Суд у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 (провадження № 61-12472св22) виснував, що при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, частиною першою статті 29ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2Закону України«Про свободупересування тавільний вибірмісця проживанняв Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої-третьої статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

У справі судом установлено, що на день смерті ОСОБА_3 , як позивач, так і відповідач були зареєстровані за місцем реєстрації та фактичного проживання спадкодавця: по АДРЕСА_1 . Водночас фактичне місце проживання ОСОБА_2 було відмінним, останні роки він не проживав з бабцею за цією адресою, що підтверджується письмовими доказами, а саме отриманою на виконання ухвали суду відповіддю Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 24.06.2025, відповідно до якої у період з 01.07.2021 по 03.06.2025 відповідач ОСОБА_5 перетинав державний кордон України 18.07.2021 за напрямом «Виїзд».

Отже, оскільки ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрований, проте не проживав на час відкриття спадщини, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_2 як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , а отже, не набув права на спадкове майно.

Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) та від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210), від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 (провадження № 61-12472св22).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

У частині вимог про встановлення факту не проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання його таким, що не прийняв спадщину, суд вважає необхідним відмовити з таких підстав.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Предмет позову це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Верховний Суд у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 (провадження № 61-12472св22) з приводу позову про встановлення факту непроживання зі спадкодавцем та неприйняття спадщини, зазначив, що предметом позову позивач визначив вимогу про встановлення факту непроживання відповідача із спадкодавцями на час відкриття спадщини та неприйняття відповідачем спадщини після померлих батьків. Однак, виходячи зі змісту позову, позивачка фактично намагалася довести те, що лише вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_11 та ОСОБА_4 . З огляду на викладене у задоволенні позову ОСОБА_1 має бути відмовлено у зв`язку із застосуванням позивачкою способу захисту, який не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України, а посилання судів на те, що фактичне місце проживання відповідача не має правового значення у цій справі, не є правильним та суперечить змісту частини третьої статті 1268 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові № 569/15147/17 від 21 жовтня 2020 року, у постанові № 592/7860/17 від 21 жовтня 2020 року.

Згідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки вимога про відшкодування витрат позивачем не заявлялась, вони покладаються на нього.

Керуючись ст. ст. 368, 370 ЦК України, ст..ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 про встановлення факту, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку двокімнатної квартири загальною площею 44,0 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Відмовити у задоволенні іншої частини вимог.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача. Заявупро переглядзаочного рішенняможе бутиподано протягомтридцяти днівз дняйого проголошення. Учасниксправи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду.

Апеляційна скаргана заочнерішення судупозивачем подаєтьсябезпосередньо доДніпровського апеляційногосуду протягомтридцяти днівз дняйого проголошення.Якщо всудовому засіданнібуло проголошеноскорочене (вступнута резолютивнучастини)судове рішенняабо якщорозгляд справи(вирішенняпитання)здійснювався безповідомлення (виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.

Відомості про сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 05410872, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 32.

Відповідач Виконавчий комітет Криворізької міської ради, код ЄДРПОУ 04052169, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, пл.. Молодіжна,1.

Повне рішення складено 22 серпня 2025 р.

Суддя А.В. Ткаченко