Рішення від 20.08.2025 по справі 756/4247/25

20.08.2025 Справа № 756/4247/25

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний 756/4247/25

Провадження №2/756/3400/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря Загороднюк В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача адвоката Бойка С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уклон Україна» про стягнення невиплаченої заробітної плати за час простою та компенсацію моральної шкоди, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, в якому просить стягнути невиплачену заробітну плату за час простою у розмірі 11033 грн, визнати незаконною практику контролю туалетних перерв та штрафних механізмів, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 110000 грн, зобов`язати відповідача дотримуватись ст.113 КЗпП України щодо простою, зобов`язати відповідача внести зміни до трудового договору у відповідності до фактичних умов виконання трудових обов`язків, а саме: визначення розміру оплати працівників кол-центру згідно до розміру оплати за одну годину роботи, встановлення у договорі тривалість робочих змін, що відповідає фактичному графіку роботи працівників, включення положення про порядок оплати часу простою згідно з вимогами ст.113 КЗпП України.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що з 31.08.2021 по 28.02.2025 працювала на підставі укладеного 31.08.2021 договору про дистанційну роботу у відповідача на посаді менеджера у сфері надання інформації відділу інформаційної підтримки.

Як зазначає позивач, внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну у зв`язку із загрозою ракетних обстрілів оголошення повітряних тривог змушувало позивача побоюючись за своє життя перебувати в укритті, що в свою чергу призводило до простою у виконанні функціональних обов`язків позивачем.

Проте, як було встановлено позивачем, починаючи з 01.01.2025 до його звільнення простій не оплачувався, заробітну плату було урізано.

Крім того, позивач вказувала, що відповідачем всупереч чинного законодавства контролювалися відвідування позивачем вбиральні та відповідно за вказаний час було знижено бонусну частину зарплати, ідентична ситуація відбулася під час фіксації за позивачем прогулу, у той час коли він перебував на лікарняному.

Такі дії відповідача призвели до погіршення стану здоров`я позивача, випадіння зубів, та на думку позивача, є протиправними та такими, що порушили його права, чим було спричинено моральну шкоду, яку позивач оцінює у розмірі 110000 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути невиплачену заробітну плату за час простою у розмірі 11033 грн, визнати незаконною практику контролю туалетних перерв та штрафних механізмів, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 110000 грн, зобов`язати відповідача дотримуватись ст.113 КЗпП України щодо простою, зобов`язати відповідача внести зміни до трудового договору у відповідності до фактичних умов виконання трудових обов`язків, а саме: визначення розміру оплати працівників кол-центру згідно до розміру оплати за одну годину роботи, встановлення у договорі тривалість робочих змін, що відповідає фактичному графіку роботи працівників, включення положення про порядок оплати часу простою згідно з вимогами ст.113 КЗпП України.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09.04.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позов є необґрунтованим, оскільки позивачу у відповідності до наказу про зміну істотних умов праці було зменшено заробітну плату з 8500 грн до 6500 грн на місяць, яка виплачувалася своєчасно та в повному обсязі. Під час звільнення позивача, яке відбулося за згодою сторін, було проведено розрахунок з позивачем та підписано його без будь-яких зауважень позивача. Щодо розміру невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди вказував, що вони є необґрунтованими, недоведеними та підстави для їх стягнення відсутні, а інші позовні вимоги є неконкретизованими.

У відповіді на відзив сторона позивача заперечувала щодо тверджень відповідача у відзиві, вказувала, що позов є правомірним, оскільки відповідачем порушено права позивача.

Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30.07.2021 між ТОВ «Уклон Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про дистанційну роботу №16, за умовами якого позивача було прийнято на посаду менеджера у сфері надання інформації відділу інформаційної підтримки.

Згідно п. 4 договору працівник самостійно визначає робоче місце та виконує роботу поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця.

Згідно п.9 договору за виконання роботи працівнику встановлено заробітну плату у розмірі 8500 грн.

За змістом п.п.25.1-25.17 договору, працівник зобов`язався сумлінно виконувати свою трудову функцію, завдання, доручення та накази роботодавця, дотримуватися внутрішніх правил, процедур, положень, не порушувати режим та графік роботи, не допускати прогулів, у найкоротший можливий строк повідомляти роботодавця будь-яким можливим способом про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи.

Наказом №33-к від 15.03.2022 про зміну істотних умов праці розмір посадового окладу зменшено до 6500 грн на місяць.

Водночас, згідно витягів з наказів №10-шт від 01.10.2022, №2-шт від 01.02.2023, №7-шт від 01.07.2023, №1-шт від 01.01.2024, №4-шт від 01.04.2024, №10-шт від 01.10.2024, №1-шт від 01.01.2025 про внесення змін до штатного розпису, посадовий оклад для посади менеджер у сфері надання інформації відділу інформаційної підтримки зріс до 20200 грн.

Згідно витягів з наказів №1-пр від 31.01.2025, №2-пр від 28.02.2025 за підсумками роботи працівників було премійовано за січень та лютий 2025 року.

26.02.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою про звільнення з займаної посади.

Наказом ТОВ «Уклон Україна» №21-к від 28.02.2025 ОСОБА_1 звільнено з посади менеджера у сфері надання інформації відділу інформаційної підтримки з роботи 28.02.2025 за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, бухгалтерії доручено виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

Згідно індивідуальних відомостей щодо застрахованої особи позивача (а.с.12-15), з серпня 2021 року по вересень 2025 року позивачу нараховувалася та виплачувалася заробітна плата, а також відраховувалися страхові внески.

Як убачається з розрахункових листків, позивачу було виплачено заробітну плату за відпрацьований період січень-лютий 2025 року у повному обсязі (а.с.99,100).

З матеріалів справи убачається, що позивач зверталась до Державної служби з питань праці Центрального міжрегіонального управління Держпраці з приводу можливого порушення законодавства про працю посадовими особами ТОВ «Уклон Україна».

Зі змісту відповіді на зазначену вище заяву убачається, що вона була фактично повернута у зв`язку із відсутністю підпису позивача.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Звертаючись до суду з позовом, однією з-поміж заявлених позовних вимог було стягнення з відповідача заробітної плати за час простою.

Як визначає ст.34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

За змістом ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується.

Згідно положень ч.3 ст. 12 ЦПК України та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження оголошення простою на підприємстві відповідача, позивачем не обґрунтовано розмір суми заробітної плати, яку він заявляє до стягнення, не доведено наявність самої заборгованості та невиплату її відповідачем, як і порушення прав позивача у зв`язку з цим в цілому.

Так, в судовому засіданні за клопотанням позивача було досліджено відеозапис розмови між позивачем та іншою фізичною особою, зі слів позивача - керівником відповідача Миколою Уманцем , наданий в якості підтвердження порушення прав позивача.

Водночас, вказана особа не викликалася та не допитувалася в судовому засіданні в якості свідка, як встановлено судом під час дослідження наведеного відеозапису особу не було повідомлено про ведення відео- та аудіозапису, згоди вказаної особи на здійснення відео- та аудіозапису отримано не було, тому суд не приймає вказаний відеозапис в якості доказу.

Окрім того, з наведеного відеозапису убачається, що співрозмовник позивача висловлює своє власне бачення щодо роботи відповідача, висловлює свої припущення та дає рекомендації позивачу, що не може слугувати доказом по справі.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що позивачу своєчасно та в повному обсязі виплачувалась заробітна плата, з урахуванням запроваджених відповідачем премій, заборгованість з виплати заробітної плати позивачу відсутня. Умови укладеного між сторонами договору, виконувалися у повному обсязі.

Обставини, на які посилалася позивач як на підставу для задоволення позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Крім того, суд зазначає, що інші заявлені позовні вимоги такі як визнання незаконною практики контролю туалетних перерв та штрафних механізмів, зобов`язання відповідача дотримуватись ст.113 КЗпП України щодо простою, зобов`язання відповідача внести зміни до трудового договору у відповідності до фактичних умов виконання трудових обов`язків, а саме: визначення розміру оплати працівників кол-центру згідно до розміру оплати за одну годину роботи, встановлення у договорі тривалості робочих змін, що відповідає фактичному графіку роботи працівників, включення положення про порядок оплати часу простою згідно з вимогами ст.113 КЗпП України задоволенню не підлягають, оскільки їх задоволення не призведе до захисту прав та інтересів позивача з огляду на те, що трудові відносини з відповідачем припинені.

Враховуючи, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати за час простою, суд приходить до висновку про залишення їх без задоволення.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 206, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уклон Україна» (код ЄДРПОУ 44293344, місцезнаходження: м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 20-Б) про стягнення невиплаченої заробітної плати за час простою та компенсацію моральної шкоди - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 20.08.2025.

Суддя Олексій ДИБА