Постанова від 22.08.2025 по справі 380/7255/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/7255/25 пров. № А/857/24243/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О. І.

Запотічного І. І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року (головуючий суддя Грень Н.М.), ухвалену у судовому засіданні в м. Львові, у справі №380/7255/25 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі,

В С Т А Н О В И В:

11.04.2025 Головне управління ДПС у Львівській області (далі Управління) звернулося із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в якій просило: надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (ЄДРПОУ 02649905) за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

22.05.2025 представник відповідача подав до суду першої інстанції клопотання про призначення судово-економічної експертизи, проведення якої просить доручити експертам Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (юридична адреса: 46001, Україна, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця Багата, будинок, 5а електронна адреса: ternopil@kndise.gov.ua, телефон канцелярії: (0352) 52-35-50).

27.05.2025 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду клопотання представника відповідача про призначення судово-економічної експертизи задоволено. Призначено у справі №380/7255/25 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (юридична адреса: 46001, Україна, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця Багата, будинок, 5а електронна адреса: ternopil@kndise.gov.ua, телефон канцелярії: (0352) 52-35-50).

На вирішення судово-економічної експертизи поставлено питання:

1.Чи підтверджується документально податковий борг Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» перед бюджетом у розмірі 35 618 255,06 грн. (тридцять п`ять тисяч шістсот вісімнадцять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень шість копійок) станом на 11.04.2025 р. день звернення ГУ ДПС у Львівській області до Львівського окружного адміністративного суду ?

2. Якщо існування податкового боргу Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» документально підтверджується, визначити структуру та підстави виникнення/нарахування кожної з частин податкового боргу (декларації, податкові повідомленнярішення тощо) станом на 11.04.2025 р. день звернення ГУ ДПС у Львівській області до Львівського окружного адміністративного суду ?

3. Якщо існування податкового боргу Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» документально підтверджується, то який розмір податкового боргу є документально та нормативно підтвердженим станом на 11.04.2025 р. день звернення ГУ ДПС у Львівській області до Львівського окружного адміністративного суду ?

Задовольняючи клопотання представника відповідача про призначення судово-економічної експертизи суд першої інстанції виходив з того, що доцільність призначення такої експертизи обумовлено належним чином не перевіреною сумою податкового боргу, що є предметом судового розгляду, з посиланням на розбіжності даних у інтегрованій картці платника податків з наданою суду довідкою, допущені позивачем методологічні помилки при нарахуванні штрафних санкцій, неврахування часткового погашення податкового боргу відповідачем у добровільному порядку. Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що задля забезпечення дотримання вимог закону щодо обґрунтованості судового рішення та з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, без яких встановити обставини, що дають можливість об`єктивно оцінити доводи сторін у справі, неможливо, а відтак клопотання про призначення судово-економічної експертизи є обґрунтованим.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2025. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в розрахунок сум заборгованостей, які входять до складу спірної вимоги входить заборгованість по пені та основний платіж по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, по орендній платі з юридичних осіб, по земельному податку з юридичних осіб. На підставі цих даних Управління нарахувало пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) та основний платіж по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, по орендній платі з юридичних осіб, по земельному податку з юридичних осіб. Відтак вважає, що узгоджені суми, які увійшли до складу податкової вимоги, не можуть бути предметом судової експертизи у рамках цієї адміністративної справи (вони могли бути предметом судової експертизи у рамках справи про оскарження рішення про нарахування пені та штрафних санкцій до суду). Апелянт зазначає, що до матеріалів справи долучено контролюючим органом деталізований розрахунок пені та основного платежу із якого вбачається період за який нарахована пеня, сума нарахованої пені, документ, відповідно до якого відбувалася сплата та дата сплати сум (наявний у матеріалах справи). Відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується сплатою суми заборгованості. Додатково звертає увагу суду на те, що до матеріалів справи долучено інтегровані картки, відповідно до яких прослідковується сплата сум податкового боргу. При кожній сплаті сум заборгованості нараховується пеня в автоматичному режимі в інформаційній системі ДПС України «Податковий блок».

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 без змін.

Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції, вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що на адресу суду першої інстанції від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального провадження та ухвалою від 06.05.2025 призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

22.05.2025 представник відповідача подав клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

27.05.2025 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду клопотання представника відповідача про призначення судово-економічної експертизи- задоволено.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали від 27.05.2025, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено поняття судової експертизи - дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи, призначає експертизу у справі за сукупності умов, зазначених в статті 102 КАС України, а саме: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх неправильності. Учасники справи мають право запропонувати суду ряд питань, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. Остаточні питання, з яких має бути проведена експертиза визначаються судом, проте питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

За результатами вирішення клопотання суд виносить ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій (яким) доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд може визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Висновком експерта слід вважати наданий експертом у письмовій формі докладний опис проведених під час експертизи досліджень, зроблені у їх результаті висновки щодо досліджених об`єктів, явищ чи процесів та обґрунтовані відповіді на поставлені питання, що дають інформацію про обставини у справі.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 КАС України. Але у будь-кому випадку незгода суду з висновком експерта повинна бути вмотивована у судовому рішенні.

Отже, висновок експерта - це засіб доказування, який формується експертом в результаті проведеного дослідження, заснованого на застосуванні спеціальних знань, на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи і складається у формі та в порядку передбаченому КАС України, Закону України «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи (частина перша статті 106 КАС України).

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що метою проведення експертизи є роз`яснення питань, що виникають при вирішенні даної конкретної справи з причин необхідності встановлення в процесі здійснення судочинства таких фактів, дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Дослідження припускає одержання таких нових фактичних даних, які до цього суду не були відомі і які іншим способом установити не можна.

Тобто, експертиза спрямована на виявлення саме фактичних даних, які здатні піддати сумніву (або спростувати) факти, що мають юридичне значення. Самі юридичні факти експертизою не встановлюються - право на це в процесі належить тільки суду.

Отже, судова експертиза в адміністративній справі може бути нічим іншим як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини в адміністративній справі, що перебуває у провадженні суду.

Враховуючи викладене, з метою встановлення обставин, які потребують спеціальних знань у певній галузі, суд за власною ініціативою чи за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, має право призначити судову експертизу шляхом постановлення відповідної ухвали з визначенням питань для дослідження.

Водночас, відповідно до частини першої статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 1-2 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до змісту наведених вище норм, суд може призначити судову експертизу у випадку об`єктивної неможливості встановлення обставин, що мають значення для справи, без проведення відповідного експертного дослідження, яке здійснює особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин.

Суд апеляційної інстанції, з врахуванням заявлених позовних вимог, зауважує, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

У постанові від 17.06.2021 по справі №440/4736/19 Верховний Суд вказав на необхідність чіткого і зрозумілого формулювання такого рішення в частині визначення, зокрема, конкретної суми, яка підлягає стягненню та підстави виникнення цього податкового боргу. Необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Аналогічні підходи до правозастосування пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України знайшли відображення у постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №805/1427/17 у якій Верховний Суд також зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.

Так, в продовження оцінки доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції зазначає, що для дотримання принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі суд, відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Так, судом апеляційної інстанції враховано, що судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.

Водночас, слід зазначити, що відповідачем не наведено переконливих обґрунтувань того, що для встановлення усіх обставин, що мають значення для даної справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких неможливо встановити відповідні обставини, а відтак доходить переконання, що обставини, з приводу яких між сторонами виник спір, можуть бути встановлені без проведення судової експертизи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для задля забезпечення дотримання вимог закону щодо обґрунтованості судового рішення та з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, без яких встановити обставини, що дають можливість об`єктивно оцінити доводи сторін у справі, неможливо, та вважає такий висновок помилковим, а проведення експертизи недоцільним, що призведе до невиправданого затягування розгляду справи, оскільки призначення судової експертизи є підставою для зупинення провадження у справі.

За змістом частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Аналізуючи обставини справи в контексті розглянутих судом апеляційної інстанції вимог апеляційної скарги з врахуванням заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції не врахував усі обставини, що мають значення для розгляду питання призначення експертизи та не надав їм належної правової оцінки, неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення такого питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала з питань призначення експертизи у справі підлягає скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі № 380/7255/25 скасувати та справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, направити до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді О. І. Довга І. І. Запотічний