Рішення від 25.08.2025 по справі 905/644/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.08.2025 Справа №905/644/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Отіс», м. Київ,

до відповідача Установи охорони здоров`я санаторій «Святі гори», заснованої на власності Донецької обласної ради профспілок, м. Слов`янск, м. Святогірськ, Донецька область,

про стягнення заборгованості у сумі 40000,00грн, штрафу у сумі 4000,00грн, 3% річних у сумі 4746,57грн, інфляційних втрат у сумі 24148,92грн, всього 72895,49грн,

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Отіс», м. Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Установи охорони здоров`я санаторій «Святі гори», заснованої на власності Донецької обласної ради профспілок, м. Слов`янск, м. Святогірськ, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 40000,00грн, штрафу у сумі 4000,00грн, 3% річних у сумі 4746,57грн, інфляційних втрат у сумі 24148,92грн, всього 72895,49грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №D3013Т044 на виконання ремонтних робіт від 06.09.2021 в частині остаточної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 26.06.2025, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Встановивши відсутність реєстрації електронного кабінету відповідача в системі «Електронний суд», повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №905/644/25 суд здійснив шляхом спрямування ухвали від 26.06.2025 за зареєстрованою адресою місцезнаходження згідно з даними ЄДРПОУ. Ухвалу відповідач не отримав. Направлення ухвали рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача суд розцінює достатнім для того, щоб вважати повідомлення відповідача належним чином, оскільки отримання ухвали адресатом перебуває поза межами контролю суду та залежить від суб`єктивної поведінки відповідача.

За власною ініціативою суд також здійснив дії з розміщення оголошення з зазначенням інформації про відкриття провадження у даній справі ухвалою від 26.06.2025 на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України». Крім того відповідальним працівником суду передано телефонограму за номером телефону згідно з даними ЄДРПОУ; телефонограму прийнято керівником відповідача. Отже суд вчинив всі можливі дії з метою повідомлення відповідача про судове провадження у справі.

Відповідач також мав можливість ознайомитись з процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відповідач не скористався, з клопотанням про продовження цього строку до суду не звернувся.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк, суд згідно з положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

06.09.2021 між сторонами, Приватним акціонерним товариством «Отіс» (замовник) та Установою охорони здоров`я санаторій «Святі гори», заснованої на власності Донецької обласної ради профспілок (підрядник), був укладений договір підряду №D3013Т044 на виконання ремонтних робіт, відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник зобов`язався виконати ремонтні роботи капітальний ремонт ліфта №95167 за адресою: м.Святогірськ, вул. І. Мазепи 9 (водолікарня), а замовник зобов`язався прийняти роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.3 договору строк виконання робіт становить 45 робочих днів з дати здійснення замовником передоплати згідно з п.4.3 договору.

Відповідно до п.2.5 договору протягом 5 (п`яти) робочих днів після виконання робіт, підрядник складає та надає замовнику два примірника акта виконаних робіт (п.2.4 договору). Замовник зобов`язаний розглянути, підписати та повернути підряднику один примірник акта протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати його тримання або в цей же строк надати письмову відмову від підписання акта із зазначенням виявлених у роботах недоліків.

Вартість робіт за договором складає 141872,46грн, включаючи ПДВ 23645,41грн (п.4.1 договору).

Оплата вартості робіт здійснюється замовником шляхом поетапної оплати: замовник оплачує 30% вартості робіт за договором, визначеної п.4.1 протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати укладання договору сторонами (пп. 4.3.1 п.4.3 договору).

Остаточний розрахунок за договором проводиться замовником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати оформлення сторонами акту приймання-передачі робіт (п.4.4 договору).

Відповідно до п.5.4 договору у разі прострочення оплати робіт на понад 30 (тридцять) календарних днів замовник додаткового сплачує підряднику штраф у розмірі 10 відсотків від вартості виконаних робіт.

Договір набирає чинності з дати його укладання сторонами та діє до 31.12.2021, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п.8.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що позивач за договором від 06.09.2021 №D3013Т044 виконав роботи з капітального ремонту ліфта №95167 за адресою: м. Святогірськ, вул.І.Мазепи 9 (водолікарня), а відповідач їх прийняв, що підтверджується підписаними з боку обох сторін актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) №1/1 за вересень 2021 від 30.09.2021 на суму 103010,12грн з ПДВ, актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт (форма КБ-2в) №1/2 за вересень 2021 від 30.09.2021 на суму 5612,06грн з ПДВ, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за вересень 2021 від 30.09.2021 на суму 108622,18грн з ПДВ.

У виконання умов договору від 06.09.2021 №D3013Т044 позивач склав акт виконання робіт (надання послуг) №14703 від 30.09.2021 на загальну суму 108622,18грн з ПДВ.

Акт підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, містить посилання на договір від 06.09.2021 №D3013Т044, отже за приписами положень ст.ст.76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України приймається судом як такий, що підтверджує належне виконання позивачем умов договору від 06.09.2021 №D3013Т044 в частині надання послуг з капітального ремонту обладнання та прийняття їх відповідачем.

Своєю чергою у виконання умов договору №D3013Т044 від 06.09.2021 відповідач здійснив часткову оплату виконаних позивачем робіт на загальну суму 68622,18грн, у тому числі: 29.09.2021 у сумі 18622,18грн, 06.12.2021 у сумі 10000,00грн, 11.01.2022 у сумі 10000,00грн, 13.01.2022 у сумі 30000,00грн, що підтверджується довідкою АТ «Укрсиббанк» від 12.06.2025 з рахунку позивача про надходження від відповідача коштів.

Доказів сплати решти вартості виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт у сумі 40000грн матеріали справи не містять.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, cплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ст. 11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

За приписами ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.1 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом позивач виконав господарські зобов`язання за договором №D3013Т044 від 06.09.2021 з виконання робіт по капітальному ремонту ліфта №95167 за адресою: м. Святогірськ, вул. І. Мазепи 9 (водолікарня) на загальну суму 108622,18грн з ПДВ, про що свідчить підписаний сторонами акт виконання робіт (надання послуг) №14703 від 30.09.2021. Роботи були прийняті відповідачем без зауважень щодо обсягу та якості.

Відповідач у виконання умов договору №D3013Т044 від 06.09.2021 здійснив часткову оплату виконаних позивачем робіт на загальну суму 68622,18грн, що підтверджується довідкою з рахунку позивача про надходження коштів від відповідача.

Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку за виконані позивачем ремонтні роботи за актом №14703 від 30.09.2021 у визначений п.4.4 договору строк протягом 10 (десяти) робочих днів з дати оформлення сторонами акту приймання-передачі робіт, тобто до 18.10.2021 включно (з урахуванням ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором №D3013Т044 від 06.09.2021, розмір якої на час розгляду справи становить 40000,00грн.

Невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати вартості виконаних робіт є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, з огляду на що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 40000,00грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №D3013Т044 від 06.09.2021 у сумі 40000,00грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 4000,00грн, нарахованого на підставі п.5.4 договору, суд виходить з такого.

Нарахування заявленого до стягнення в межах даного позову штрафу зумовлено порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за виконані ремонтні роботи за договором.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

За приписами ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлений до стягнення штраф позивач нарахував на підставі п.5.4 договору від 06.09.2021 №D3013Т044, за умовами якого у разі прострочення оплати робіт на понад 30 (тридцять) календарних днів замовник додаткового сплачує підряднику штраф у розмірі 10 відсутків від вартості виконаних робіт.

Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його арифметичну правильність та відповідність фактичним обставинам справи, отже, позов в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 4000,00грн підлягає задоволенню.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 24148,92грн за періоди прострочення жовтень листопад 2021, грудень 2021, січень 2022 квітень 2025 та 3% річних у сумі 4746,57грн за періоди прострочення з 15.10.2021 по 05.12.2021, з 06.12.2021 по 10.01.2022, з 11.01.2022 по 12.01.2022, з 13.01.2022 по 16.06.2025, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлена його невідповідність фактичним обставинам справи в частині неправильного визначення початкових дат періодів нарахування та кінцевих дат періодів нарахування 3% річних з огляду на включення до періоду прострочення днів фактичної сплати суми заборгованості, що є безпідставним, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається до періоду прострочення, за який здійснюється нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за періоди з 19.10.2021 по 05.12.2021 на суму заборгованості 90000,00грн, з 06.12.2021 по 10.01.2022 на суму заборгованості 80000,00грн, з 11.01.2022 по 12.01.2022 на суму заборгованості 70000,00грн, з 13.01.2022 по 16.06.2025 на суму заборгованості 40000,00грн, суд встановив, що належним розміром 3% річних за вказані періоди є 4712,88грн, отже заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 4746,57грн підлягають задоволенню частково у розмірі 4712,88грн як правомірно заявлені, решта вимог щодо стягнення 3% річних задоволенню не підлягає.

За результатом проведеної судом перевірки розрахунку інфляційних нарахувань за періоди жовтень листопад 2021 (на суму заборгованості 90000,00грн), грудень 2021 (на суму заборгованості 80000,00грн), січень 2022 квітень 2025 (на суму заборгованості 40000,00грн), судом встановлено, що розрахунок методологічно є неправильним, оскільки позивачем враховані індекси інфляції за неповний місяць існування боргу, а саме: за жовтень 2021, в якому час прострочення складає менше половини місяця.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за цілі місяці існування заборгованості, суд встановив, що їх розмір становлить 23332,44грн, отже позов підлягає задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 23332,44грн, в решті вимог щодо стягнення інфляційних втрат позов є таким, що задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат. За приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 3028,00грн покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших судових витрат сторонами до розподілу не заявлено.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 210, 233, 236-237, 239-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Установи охорони здоров`я санаторій «Святі гори», заснованої на власності Донецької обласної ради профспілок, (84130, Донецька область, м. Слов`янськ, м.Святогірськ, вул. Івана Мазепи, 9, код ЄДРПОУ 30354113) на користь Приватного акціонерного товариства «Отіс» (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 32, код ЄДРПОУ 14357579) заборгованість у сумі 40000,00грн, штраф у сумі 4000,00грн, 3% річних у сумі 4712,88грн, інфляційні втрати у сумі 23332,44грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2992,68грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суд склав та підписав 25.08.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суд підписав без його проголошення.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова