Рішення від 26.08.2025 по справі 908/2465/22

номер провадження справи 16/22/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2025 Справа № 908/2465/22 (905/128/20)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 908/2465/22(905/128/20)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, кабінет 9, код ЄДРПОУ 00191129)

до відповідача Акціонерного товариства Українська залізниця, м .Київ (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (вул.Привокзальна, буд. 22, м.Лиман, Донецька область, 84404, код ЄДРПОУ 40150216)

про стягнення 1 762 294,70 грн штрафу

в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, кабінет 9, код ЄДРПОУ 00191129)

розпорядник майна - арбітражний керуючий Сокол Олексій Юрійович (49038, м.Дніпро, пл.Вокзальна, 2, літ.Н, поверх 4)

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь Донецької області, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області, про стягнення 1762294,70 грн штрафу.

Ухвалою від 02.03.2020 Господарський суд Донецької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №905/128/20, розгляд справи не завершив.

Ухвалою від 19.12.2022 у справі № 908/2465/22 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А відкрив провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Позивача за позовом), ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича.

У статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства унормований порядок вирішення спорів, стороною в яких є боржник.

Так, згідно з ч.2 ст.7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна….

За приписом ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Ухвалою від 28.05.2025 у справі №905/128/20 Господарський суд Донецької області задовольнив клопотання Позивача про передачу справи за підсудністю та справу №905/128/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Запоріжжя, до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман Донецької області, про стягнення 1762294,70 грн штрафу передав на розгляд Господарського суду Запорізької області в межах справи №908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

16.06.2025, із супровідним листом Господарського суду Донецької області від 12.06.2025, матеріали справи №905/128/20 надійшли до Господарського суду Запорізької області.

За результатами автоматизованого розподілу розгляд справи №905/128/20 визначено судді Ніколаєнку Р.А., в провадженні якого перебуває справа №908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (протокол передачі справи раніше визначеному складу суду від 16.06.2025).

Зазначається, що за загальним правилом, визначеним у ч.2 (абз.4) ст.7 КУзПБ заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на наведені обставини та правові норми, Господарський суд Запорізької області ухвалою від 24.06.2025 справу №905/128/20 за позовом ПрАТ «ММК ім.Ілліча» до АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» прийняв до розгляду в межах справи №908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча», ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства, розгляд справи ухвалив по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Цією ж ухвало суд зобов`язав сторони до початку розгляду справи по суті надати актуальні позиції по суті спору.

Відповідач подав до Господарського суду Запорізької області доповнення до відзиву і заяви (вих.№ 2022/86 від 27.06.2025).

Позивач оновлених заяв по суті справи, будь-яких інших заяв, клопотань на ухвалу суду від 24.06.2025 у справі № 908/2465/22(905/128/20) не подав.

Вивченням матеріалів справи суд з`ясував, що до Господарського суду Донецької області АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (далі, також Відповідач, Залізниця) надало відзив (від 17.04.2020 № 71Юс-А-17.04.20-1).

Також Залізниця подала заяву (від 17.04.2020 № 71Юс-А-17.04.20-1), у якій просила зменшити розмір штрафу до 5% від ціни позову.

В свою чергу, ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (далі, також Позивач) подало відзив на відзив та заяву про зменшення розміру штрафу (від 14.05.2020 №905/128/20), відповідно до якого на заявлених вимогах наполягає та просить задовольнити позов у повному обсязі, підстав для зменшення розміру штрафу не вбачає.

Крім того, з`ясовано, що Позивач у позовній заяві заявив про стягнення з Відповідача 22 352,45 грн витрат на професійну правничу допомогу, надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а також одночасно подав і докази в підтвердження отримання послуг на професійну правничу допомогу та їх вартості.

Відповідач у відзиві просить в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Звернувшись з позовом до суду, Позивач у позовній заяві зазначив, що протягом серпня 2019 року Залізниця здійснила на адресу ПрАТ «ММК ім.Ілліча» доставку вантажів (сировини для металургійного виробництва) по таких залізничних накладних: №34136812, 34136978, 34258244, 34275347, 34276295, 34287862, 34292722, 34321679, 34330522, 34334599, осн.34334599 дос.45586260, 34338756, 34343970, 34343988, 34355115, 34359208, 34361949, 34361956, осн.34361956 дос.45618972, 34370387, 34375675, 34375725, 34375758, 34383448, 34386292, 34387936, 34395012, 34431486, 34432831, осн.34432831 дос.34569400, 34432849, осн.34432849 дос.51153310, 34433417, 34436774, 34437434, 34446229, 34453084, 34453118, 34460147, 34460204, 34460246, 34460303, 34465864, 34465898, 34472480, 34472563, 34486563, 34486811, 34491225, 34491233, 34509877, 34511352, 34522177, 34527747, 34539775, 34539791, 34542639, 34562751, 34563015, 34563890, 34599829, 34600999, 34611921, 34615427, 34625681, 34625699, осн.35005446 дос.35012145, 35005768, 35019090, 35022839, 35024215, 35067826, 35069038, 35069046, 35077775, 35077783, осн.35082346 дос.41262114 дос.45618980, 35089416, осн.35129360 дос.34478040, 35160795, 35160837, осн.35194422 дос.35229806, 35197300, 35198944, осн.35198944 дос.35262385, осн.35198944 дос.35262385 дос.35293687, 35201706, 35204908, осн.35262690 дос.41675141, 35365063, 35385228, осн.39047998 дос.34579417, осн.39281670 дос.34435446, 39913876, 39927173, 39927215, 39928379, осн.39964044 дос.45453255, осн.39964044 дос.45522919, осн.40436834 дос.47909452, осн.40944316 дос.45443157, 40727760, 40923997, 41113598, 41120171, 41126061, 41155664, 41155672, осн.41249996 дос.45612520, 41257015, 41319740, осн.41326521 дос.45699782, 41327057, 41347097, 41347105, 41365974, 41382219, 41382227, 41382235, 41382243, 41382250, 41463936, 41463944, 41463951, 41468547, осн.41468547 дос.46127700, 41469495, 41472465, 41472481, 41472499, 41472507, 41472515, 41472523, осн.41513433 дос.51078269, 41517285, 41525023, 41526658, 41546912, осн.41546938 дос.45922804, 41732538, 41732553, 41757626, осн.41763392 дос.46133146, осн.41772096 дос.46139663, 41772104, 41779869, 41779877, 41784364, 41784406, 41867912, 41867920, осн.41867920 дос.46361259, осн.41867920 дос.51262962, 41893819, 41914847, 42570010, 43350404, 43389139, 43392372, 43409572, 43415389, 43416809, 43420678, 43430362, 43444413, 43445345, 43456268, 43457654, 43457738, 43463975, 43558121, 43558147, 43565134, 43624154, 43660208, 43660257, 43662147, 43665157, 44312684, 45067840. 45097656, 45230182, осн.45316908 дос.45355765, осн.45344157 дос.45381498, осн.45344157 дос.45382926, осн.45344165 дос.45381506, осн.45375961 дос.45382231, осн.45413119 дос.45295409. 45425568, 45436532, 45440237, осн.45440237 дос.50987114, осн.45441078 дос.45462959, осн.45441367 дос.45463577, 45441656, 45445145, 45451325. 45462892, осн.45501152 дос.45523511, осн.45502903 дос.45552742, 45522679, осн.45529179 дос.45577822, осн.45530573 дос.45549839, 45534955, 45535069, 45541828, 45552858, 45566486, 45568342, 45568490, 45568599, осн.45574167 дос.45625332 дос.50944040, 45574753, 45578721, осн.45597085 дос.45656279, осн.45609005 дос.45624087, 45617404, осн.45625274 дос.45654035, осн.45625274 дос.45688512, осн.45670387 дос.45713104, 45670569, осн.45671419 дос.45712510, 45671476, 45674652, 45676749, 45676780, 45688470, 45690831, 45690849, 45692399, 45693140, 45694379, 45694387, 45694395, 45699121, 45756822, 45756889, 45756897, 45757135, 45757143, 45757150, 45757168, 45770328, 45774361, осн.45779865 дос.45824471, осн.45781168 дос.45806577, 45782935, 45782984, 45783016, 45788866, 45788882, 45798055, 45798071, 45798097, 45798105, 45798113, 45798154, 45818879, 45818911, 45838802, 45839032, 45839073, 45839099, 45839107, 45839123, осн.45840758 дос.45852209, осн.45840758 дос.45852217, осн.45840758 дос.45852241, 45841202, осн.45858479 дос.45884608, 45868296, 45868304, 45880176, 45884475, 45885340, 45885357, 45885399, 45885431, 45891348, 45896313, 45912987, 45912995, 45913019, 45932977, осн.45932977 дос.51220127, 45936002, 45957537, 45957784, осн.45992138 дос.46053609, осн.45992153 дос.46053583, 46009940, осн.46014452 дос.46110789, осн.46015798 дос.46081782, осн.46018420 дос.46032660, осн.46032645 дос.46081790, осн.46032645 дос.46081790 дос.51184935, 46040366, 46040424, 46040432, 46051744, 46051751, 46051769, 46051785, 46052429, осн.46080388 дос.46129490, осн.46080388 дос.46293320, 46081832, 46112793, 46117628, 46119459, 46119509, 46119541, 46119558, осн.46169876 дос.46205035, осн.46170221 дос.46180014, 46171104, осн.46171617 дос.46186367, осн.46172250 дос.46312666, осн.46172300 дос.46133203, 46175832, 46181533, осн.46182713 дос.46216321, 46184057, 46187423, 46193942, 46193975, осн.46198057 дос.46308136, осн.46198057 дос.46315255, осн.46200150 дос.46308144, 46203063, 46215273, 46226627, 46226650, осн.46270096 дос.46284873, 46271052, 46271557, осн.46277307 дос.46309530, 46283180, 46300679, 46300802, осн.46302113 дос.46305967, осн.46302113 дос.46338935, осн.46302493 дос.46320768, 46307880, 46318796, 46318812, 46319000, 46319182, 46324430, 46324448, 46346151, 46361432, 46403671, 46403689, 46403697, 46403705, осн.47696919 дос.47763008 дос.47833082, осн.47844469 дос.47875141, осн.47890876 дос.47915855, осн.47890876 дос.47915863, 50685437, 50752369, 50770528, 50775089, 50784420, 50803212, 50811678, 50900927, 50900950, 50907484, 50916295, 50916345, 50924901, 50930684, 50947837, 50947845, 50947852, 50952407, осн.50996800 дос.45826401, 50996826, 50998699, 51029593, 51032522, осн.51069540 дос.51075521, 51102648, 51106086, 51119162, 51197531, 51239101, 51241172,

В обґрунтування позовних вимог Позивач пояснив, що Залізниця за всіма вказаними накладними допустила прострочення нормативно встановлених термінів доставки вантажів, загальна сума розрахованих штрафних санкцій за такі порушення склала 1 762 294,70 грн.

Відповідач за змістом відзиву, доводи якого підкріплені у поданих безпосередньо до Господарського суду Запорізької області доповненнях до відзиву та заяви (вих.№ 2022/86 від 27.06.2025), вважає завищеною заявлену до стягнення суму штрафу на 290 091,89 грн та просить відмовити в позові в цій частині. Також Відповідач у цих доповненнях підтримав заявлення про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажів - до 5% від обґрунтованої суми позову (до 73510,15 грн).

Вивченням матеріалів справи та наданням оцінки спірним правовідносинам сторін, зважаючи на правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд встановив наступне та дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України (ЦК України), діючого на час спірних відносин Господарського кодексу України (ГК України), Статуту залізниць України, Закону України «Про залізничний транспорт», відповідних нормативних Правил, зокрема - Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644.

Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч.2 ст.307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до п.23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію.

У п.6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

У п.1.2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, підкріплено, що накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача; накладна є одночасно договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Таким чином, залізничні накладні є свідченням укладення між вантажовідправником і перевізником договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача.

Представлені у справу копії електронних залізничних накладних свідчать про здійснення протягом серпня 2019 року Залізницею перевізником доставки вантажів на адресу ПрАТ «ММК ім.Ілліча» - вантажоодержувача.

Залізничні накладні є належно оформленими, в тому числі містять відомості про вантаж, тип відправки, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття та видачі вантажу, суми провізної плати тощо. Є заповненими графи 51 «Календарний штемпель прибуття вантажу», 52 «Календарний штемпель видачі вантажу», 56 «Календарний штемпель станції відправлення», 53 «Підтвердження одержання вантажу» з ЕЦП одержувача.

Згідно з ч.1 ст.919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Статтею 313 ГК України унормовано, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами.

У відповідності до ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Згідно з п.41 Статуту залізниць України залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Пунктом 116 Статуту залізниць України встановлено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

У п. 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу встановлено, що залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням у такі терміни: у разі перевезення вантажною швидкістю маршрутними відправками - 1 доба на кожні повні та неповні 320 км; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах - 1 доба на кожні повні та неповні 200 км, дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах - 1 доба на кожні повні та неповні 150 км.

Відповідно до 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Згідно з п. 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

За положеннями п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Відтак, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш, ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

При цьому, у п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу, у разі переадресування вантажів.

Крім того, згідно з п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Перелік причин затримки, визначених у пункті 2.9 Правил, не є вичерпним.

Позивач представив розрахунок суми штрафу за прострочення доставки вантажу (далі Розрахунок Позивача ) по вище перелічених залізничних накладних з урахуванням досильних документів, з відображенням у ньому визначених вихідних даних для розрахунків по кожній з накладних, зокрема дат приймання вантажу до перевезення та дат доставки до пункту призначення, періодів доставки, періодів та кількості діб прострочення, тарифів та вирахуваних сум штрафів за несвоєчасну доставку (у розмірі 10%, 20%, 30% від провізної плати).

Частково заперечуючи позовні вимоги, Відповідач зазначив, що по 116 перевізним документам або відсутні підстави для нарахування штрафу, або його розмір є завищеним, з урахуванням чого з нарахованої Позивачем по цим накладним суми штрафу в розмірі 278006,3 грн загалом штраф завищено на 177325,8 грн, а обґрунтованим є штраф в сумі 100680,5 грн. Зокрема:

- штраф по накладній №35067826 Позивач нарахував в розмірі 10% від провізної плати 43957,0 грн за прострочку доставки вантажу на 2 доби 4395,7 грн. Вантаж прийнято до перевезення 27.07.2019, відстань перевезення складає 1715 км. Вантаж прибув на станцію призначення 08.08.2019, одержувача повідомлено о 10 год. 45 хв. Нормативний строк доставки 10 діб (9 діб по одній добі на кожні повні та неповні 200 км та одна доба на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу) розпочався 28.08.2019 та сплинув 06.08.2019. Таким чином прострочка склала 1 повну добу, що виключає нарахування штрафу за таке порушення, а отже нарахування штрафу в сумі 43957,0 грн по цій накладній є безпідставним;

- штраф по накладній №43457654 Позивач нарахував в розмірі 20% від провізної плати 18573,0 грн за прострочку доставки вантажу на 3 доби 3714,6 грн. Вантаж прийнято до перевезення 02.08.2019, відстань перевезення складає 635 км. Вантаж прибув на станцію призначення 10.08.2019, одержувача повідомлено о 18 год. 47 хв. Нормативний строк доставки 5 діб (4 доби по одній добі на кожні повні та неповні 200 км та одна доба на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу) розпочався 03.08.2019 та сплинув 07.08.2019. Таким чином, прострочка склала 2 повні доби і штраф в цьому випадку складає лише 10% - 1857,3 грн, а Позивач помилково збільшив суму штрафу у два рази;

- штраф по накладній №43457738 Позивач нарахував в розмірі 20% від провізної плати 18573,0 грн за прострочку доставки вантажу на 3 доби 3714,6 грн. Вантаж прийнято до перевезення 02.08.2019, відстань перевезення складає 635 км. Вантаж прибув на станцію призначення 10.08.2019, одержувача повідомлено о 18 год. 47 хв. Нормативний строк доставки 5 діб (4 доби по одній добі на кожні повні та неповні 200 км та одна доба на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу) розпочався 03.08.2019 та сплинув 07.08.2019. Таким чином прострочка склала 2 повні доби і штраф в цьому випадку складає лише 10% - 1857,3 грн, а Позивач помилково збільшив суму штрафу у два рази.

Свої зауваження в цій частині Відповідач відобразив у наданому із відзивом Переліку відправок з невідповідністю між заявленими та розрахунковими сумами штрафу (далі Контррозрахунок Залізниці № 1), у якому зазначив номери залізничних накладних, вимоги по яких не визнаються повністю або частково, та по кожній з них відобразив необхідні вихідні дані та власно визначені суми штрафів/їх відсутність у порівнянні з заявленими Позивачем сумами, відповідні суми різниці.

Суд ретельно вивчив та перевірив Розрахунок Позивача, Контррозрахунок Залізниці № 1 у співставленні з відомостями відповідних залізничних накладних та дійшов висновку про правильність зауважень Залізниці та необґрунтованість Розрахунку Позивача по накладних, що відображені у Контррозрахунку Залізниці № 1.

З аналізу розрахунків сторін вбачається, що Позивач залишив поза увагою положення п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу, або допустив технічні помилки в певних датах.

В цій частині позову є правомірною сума штрафу, визначена Залізницею - в загальному розмірі 100680,5 грн. В решті - в розмірі 177325,80 грн нарахування не узгоджується з фактичними обставинам та штраф заявлений до стягнення безпідставно.

Крім того, Відповідач зазначив, по 25 перевізним документам з нарахованої суми штрафу в розмірі 174226,99 грн не враховано збільшення строку доставки та штраф помилково завищено на 112766,09 грн, а обґрунтованим є штраф в сумі 61460,90 грн.

Зведено Відповідач відобразив власний розрахунок з порівнянням та визначенням різниці між заявленими та визнаними сумами штрафів у Переліку відправок з подовженням термінів доставки (далі - Контррозрахунок Залізниці № 2), у якому йдеться посилання на акти Залізниці.

По цих запереченнях суд також ретельно вивчив та перевірив Розрахунок Позивача, Контррозрахунок Залізниці № 2 у співставленні з відомостями відповідних залізничних накладних та з`ясував, що у накладних, позначених у Контррозрахунку Залізниці № 2, у графі 49 «Відмітки залізниці» вказано про подовження (збільшення) терміну доставки вантажу на певну кількість діб, підстави того, зазначені реквізити актів Залізниці.

У відповіді на відзив Позивач, наполягаючи на задоволенні вимог в цій частині повністю, підкреслював, що залізничні накладні не містять відмітки про причини затримки вантажу, які б надавали Залізниці право на збільшення термінів доставки.

Цей довід суд не поділяє, оскільки стислий зміст у накладних (графа 49) дозволяє дійти висновку, що терміни доставки збільшувались відповідно до п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, про що складались акти та повідомлявся вантажоодержувач.

При цьому ж суд враховує наступне.

Згідно з п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до пункту 3 Правил складання актів акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Згідно з пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Отже, на Залізницю покладено обов`язок у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин, та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу.

За вимогами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За правилами ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на загальні правила доказування наявність відповідних відміток у графі 49 у залізничних накладних не є автоматичним свідченням про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності Залізниці, не є безумовною підставою для звільнення Залізниці від відповідальності за затримку вантажу, а також не звільняє Відповідача від обов`язку довести ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

В той же час, у ст. 79 ГПК України визначені положення щодо вірогідності доказів та встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Акти, на які йдеться посилання у графі 49 «Відмітки залізниці», Відповідач суду не представив і суд з`ясував, що безпосередньо в рамках справи № 905/128/20 (до передачі справи до Господарського суду Запорізької області) суд конкретно ці акти не витребовував.

Наразі в Україні триває воєнний стан, який введений згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.

Місцезнаходженням Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», якою виконувались перевезення, є м.Лиман Донецької області, вул.Привокзальна, 22, де безумовно здійснювались документообіг, діловодство, зберігалась відповідна документація, т.інш.

Наслідки військової агресії рф для певних міст Донецької області, розташованих у них підприємств є загальновідомими.

З цього суд доходить висновку про достатню ймовірність того, що на цей час надання відповідних актів для Позивача є або ускладненим або взагалі неможливим.

Водночас суд не знаходить підстав вважати, що акти, позначені у відповідних спірних накладних та у Контррозрахунку Залізниці № 2 Відповідачем не складались, внаслідок чого, перевіривши необхідні дані та керуючись засадами вірогідності доказів, визнавши обґрунтованими заперечення Відповідача та правильність Контррозрахунку Залізниці № 2, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині в сумі 61460,90 грн, в іншій частині (в сумі 112766,09 грн) вимоги визнані такими, що не підлягають задоволенню.

Крім відображених вище заперечень, у відношенні інших залізничних накладних, по яких нарахований штраф в загальному розмірі 1 472 202,81 грн, Відповідач обґрунтованих заперечень не надав. Суд, в свою чергу, зазначає, що з аналізу відомостей решти накладних слідує висновок про наявність правових підстав для нарахування штрафів.

З огляду на викладені вище обставини, суд визнав правомірними та обґрунтованими позовні вимоги в розмірі 1 472 202,81 грн штрафних санкцій та в цій частині позов задовольнив, в частині суми 290 091,89 грн штрафу суд в позові відмовив.

Відносно заявлення Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В обґрунтування заявлення про зменшення штрафу в заяві про зменшення штрафних санкцій (від 17.04.2020 № 71Юс-А-17.04.20-1) Відповідач послався на обставини антитерористичної операції (АТО), запровадженої згідно з Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яка здійснювалась, зокрема, на територіях м.Лиман, м.Маріуполя Донецької області, знаходження практично усієї залізничної мережі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» в зоні проведення АТО, що значно ускладнило сполучення. Також звернув увагу, що стягнення заявленої суми штрафу нанесе невиправдану шкоду бюджету суб`єкта державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

У розвиток, у поданих доповненнях до відзиву і заяви (вих.№2022/86 від 27.06.2025) Відповідач послався на наслідки військової агресії російської федерації проти України, через що в України згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введений воєнний стан. Пояснив, що в результаті проведення бойових дій та систематичних ракетних обстрілів значна частина інфраструктури Відповідача була знищена або пошкоджена, за інформацією Департаменту майнової політики АТ «Укрзалізниця» (лист №ЦКМ-13/628н від 26.05.2025) станом на 30.04.2025 внаслідок збройної агресії російської федерації знищено та втрачено (знаходяться на окупованій території чи в зоні проведення бойових дій) 125 394 майнові об`єкти первісною вартістю 205 342 млн.грн, балансовою вартістю 13 472 млн.грн. Крім того, через проведення активних бойових дій значно зменшилися обсяги вантажних і пасажирських перевезень і за підсумком роботи за 2024 рік Залізниця отримала збиток у сумі 2710810,0 тис. грн, а за перший квартал 2025 року обсяг збитку збільшився та складає 6715735,0 тис. грн (до пояснень надані звіти про фінансові результати за 2024 р. та 1-й квартал 2025 р.)

Підсумовуючи, Відповідач зазначає, що в умовах воєнного стану зобов`язаний першочергово направляти кошти на відновлення та належне функціонування залізничної інфраструктури, при цьому стягнення штрафу в повному обсязі лише погіршить фінансовий стан Відповідача та не покращить фінансовий стан Позивача, який втратив свої основні виробничі потужності та перебуває в процедурі банкрутства. Також Відповідач звернув увагу, що наказом Міністерства інфраструктури України від 29.07.2022 №57 зупинено на період дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану дію пункту 1.1 глави 1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, яким визначений обов`язок залізниці доставляти вантажі у встановлені терміни.

Позивач у відповіді на відзив (від 14.05.2020 № 905/128/20), заперечуючи заяву Відповідача про зменшення розміру штрафу, зазначав, що безпосередньо Залізниця не докладає зусиль до усунення причин виникнення порушень термінів доставки вантажів, незважаючи на значну фінансову допомогу з боку розташованих у м. Маріуполі підприємств, які зацікавлені у своєчасності отримання вантажів. Пояснив, що несвоєчасна доставка тягне наслідком несвоєчасне виконання Позивачем зобов`язань перед своїми контрагентами, які, в свою чергу, нараховують Позивачу передбачені контрактами штрафі санкції. Також Позивач звертав увагу, що також зазнає значних труднощів та збитків через блокування постачання сировини з підприємств, розташованих на неконтрольованих українською владою територіях. Крім того, Позивач звернув увагу, що Відповідач не надав жодних доказів про його тяжкий фінансовий стан.

Оцінивши доводи обох сторін та врахувавши їх майнові інтереси, аргументи Відповідача про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій суд визнав необґрунтованими.

Слід визнати, що обставини АТО, на що посилався Відповідач, спричинили негативні економічні, логістичні наслідки як для Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», так і для підприємства Позивача, колишнім місцезнаходженням та адресою виробничих потужностей якого являється: м.Маріуполь Донецької області, вул.Левченка, 1.

Рівно так, значні негативні наслідки, фінансові труднощі внаслідок подій та обставин, за яких в Україні введений та триває воєнний стан, зазнали обидві сторони.

В той же час, обставини та наслідки військової агресій рф та введеного в Україні воєнного стану закон не визначає підставою для звільнення від відповідальності чи зменшення її обсягу за порушення, що мали місце до настання цих подій.

Суд безумовно враховує вагомість та значимість діяльності Залізниці в умовах воєнного стану, однак не варто залишати поза увагою загальновідомі наслідки воєнних подій у м.Маріуполі з самого початку військової агресії проти України безпосередньо для ПрАТ «ММК ім.Ілліча».

Крім того, суд зазначає, що незадовільний фінансовий стан Відповідача, про що ним ведеться мова, наявність збитків не є виключною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на вищевикладені обставини, а також той факт, що тяжка економічна ситуація в Україні має загальнодержавний характер.

Також варто зазначити, що відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України штраф стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків отримувача та наслідків. З цього, в процесуальні обов`язки позивача щодо стягнення такого штрафу входить доведення факту та обставин правопорушення з боку відповідача, без необхідності доведення збитків.

У даному випадку санкція не є договірною, а виникає із положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу (у п.116).

Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена Статутом залізниць України.

Зазначений штраф, відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України, стягується з залізниці (якщо не буде доведено, що прострочення сталося не з її вини) у фіксованому розмірі.

Окрім викладеного не можна залишити поза увагою, що Залізниця, хоча і має збитки за показниками фінансової звітності, здійснює статутну діяльність. Оплатні послуги Залізниці є надзапитуваними, що є загальновідомим за звичайних життєвих обставин та із засобів ЗМІ, а отже Відповідач отримує дохід від своєї діяльності. Згідно з представленим звітом про фінансові результати за 1-й квартал 2025 року чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Залізниці склав 20911276 тис.грн.

Позивач, на відміну від Відповідача, за наслідками військової агресії рф та тимчасової окупації м.Маріуполя, фактично втратив свої виробничі потужності та можливість здійснювати свою господарську діяльність, отримувати від неї дохід.

Ведення Відповідачем мови про те, що стягнення штрафу в повному обсязі лише погіршить фінансовий стан Відповідача та не покращить фінансовий стан Позивача, який втратив свої основні виробничі потужності та перебуває в процедурі банкрутства, суд розцінює як прояв неповаги до сторони Позивача, а також його контрагентів, такі аргументи ніяк не свідчать про істотність обставин, які б могли послугувати підставою для зменшення неустойки (штрафних санкцій).

Відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства метою передбачених цим Кодексом процедур є задоволення грошових вимог кредиторів за зобов`язаннями боржника у якомога більшому розмірі та, за можливості, відновлення платоспроможності боржника.

В межах справи про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча» з грошовими вимогами до боржника звернулось більш як 200 кредиторів і, як з`ясовано в ході розгляду справи, у достатній кількості випадків настання строків невиконаних боржником грошових зобов`язань, зобов`язань з постачання ресурсів припав на час подій, за яких в Україні введений воєнний стан.

Відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча» ніяк не означає втрату цим Товариством інтересу до свого фінансового стану.

З урахуванням викладеного у сукупності, беручи до уваги обставини майнового (фінансового) стану обох сторін та дотримуючись принципу необхідності забезпечення балансу інтересів сторін, суд не знайшов підстав для зменшення Відповідачу розміру належного до сплати штрафу.

Згідно з ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір по справі, який становить 26 434,42 грн, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. З Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 22 083,31 грн відшкодування судового збору, решта залишається за Позивачем.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За правилами ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом з позовною заявою, яка підписана представником Позивача адвокатом Щербаковою Н.В. та у якій Позивач просить стягнути 22 352,45 грн витрат на професійну правничу допомогу, Позивач подав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, а також одночасно подав докази в підтвердження отримання адвокатських послуг та понесення витрат, а саме:

- договір 843 між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (за текстом договору - Адвокатське об`єднання) та ПрАТ «ММК ім.Ілліча» (за текстом Клієнт) про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 30.03.2018 (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором; згідно з п. 1.2 Договору зміст, умови та строки виконання покладених Клієнтом на Адвокатське об`єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього Договору;

- додаткові угоди про продовження первісно встановленого терміну дії Договору, в тому числі - додаткову угоду № 26 від 09.12.2019 до Договору, згідно з якою термін дії Договору продовжено до 31.12.2020;

- довідку Адвокатського об`єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога» як на підтвердження прийняття адвоката Щербакову Н.В. до складу учасників цього Адвокатського об`єднання;

- додаткову угоду № 24 від 12.12.2019 до Договору, якою визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокатського об`єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» на користь ПрАТ «ММК ім.Ілліча» штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 1 762 294,70 грн (далі Додаткова угода № 24);

- акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 12.12.2019 за Додатковою угодою № 24 до Договору (далі Акт приймання-передачі);

- платіжне доручення від 27.12.2019 про оплату послуг в сумі 22 352,45 грн.

За змістом Акту приймання передачі Адвокатське об`єднання надало, а Клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу) відповідно до Додаткової угоди № 24 до Договору, вартість яких становить 22 352,45 грн.

За положеннями ч. 3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У Додатковій угоді № 24 узгоджена вартість певних конкретних послуг в розрахунку 25% від прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», за 1 годину роботи.

Детальний опис послуг та їх вартість у загальному розмірі 22 352,45 грн фактично наведені у попередньому розрахунку суми судових витрат, а саме:

- усна консультація Клієнта, узгодження правової позиції (2 год.) 1051 грн;

- складання позовної заяви (5 год.) 2627,50 грн;

- перевірка та подання позовної заяви до суду (2 год.) 1051 грн.

Крім того, у Додатковій угоді № 24 передбачений гонорар за складність справи 1% від ціни позову, такий гонорар містить і розрахунок, ціна становить 17 622,95 грн.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ч.1). Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч.2). При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3).

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За положеннями ч. 3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Нормами ГПК України передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до предмету спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Так, за приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд враховує усталену практику Верховного Суду з цього питання.

Так, наданий адвокатом опис робіт, акт приймання-передачі до укладеного з клієнтом договору не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі за рахунок іншої сторони і під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

В даному випадку, зважаючи на ціну позову, ступінь складності справи, розрахунків, обсяг необхідних до опрацювання документів, слід визнати, що визначена Позивачем до відшкодування вартість послуг відповідає встановленим ГПК України критеріям, не є завищеною чи несправедливою до Відповідача.

За змістом відзиву Відповідач просив відмовити в задоволенні вимог Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що Позивач не надав належні докази на підтвердження таких витрат та що заявлення є необґрунтованим.

Однак, з огляду на наведене вище у сукупності, слід визнати, що доводи Відповідача є надуманими, твердження не відповідає дійсності.

За правилами, унормованими у ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати (крім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (83,54%) сума витрат на правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню Позивачу за рахунок Відповідача, становить 18 673,24 грн, внаслідок чого з Відповідача на користь Позивача слід стягнути цю суму відшкодування витрат на правничу допомогу. Решта таких витрат залишається за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 20, 126, 129, 232-235, 248, 250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця, м .Київ (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (вул.Привокзальна, буд. 22, м.Лиман, Донецька область, 84404, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, кабінет 9, код ЄДРПОУ 00191129) 1 472 202 /один мільйон чотириста сімдесят дві тисячі двісті дві/ грн 81 коп. штрафу, 22 083 /двадцять дві тисячі вісімдесят три/ грн 31 коп. відшкодування судового збору та 18 673 /вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят три/ грн 24 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Копії рішення надіслати сторонам спору, розпоряднику майна ПрАТ «ММК ім.Ілліча» до кабінетів у системі «Електронний суд» ЄСІКС.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними ст. 254, 256-259 ГПК України.

Рішення складено та підписано 26.08.2025.

Суддя Р.А.Ніколаєнко