Постанова від 26.08.2025 по справі 568/1927/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2025 року

м. Рівне

Справа № 568/1927/24

Провадження № 22-ц/4815/1166/25

Головуючий у Радивилівському районному суді

Рівненської області: суддя Делалова О.М.

Скорочене додаткове рішення суд першої інстанції

проголошено о 10 год. 58 хв. 24 червня 2025 року

в м. Радивилів Дубенського району Рівненської області

Повний текст рішення складено: 24 червня 2025 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" адвоката Якимчук Ольги Михайлівни на додаткове рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 24 червня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлений природний газ,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (далі ТОВ "Рівнегаз збут") пред`явило до ОСОБА_1 позов про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 46 677,58 гривень.

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 15 травня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Рівнегаз збут" заборгованість за поставлений природний газ в розмірі 2987,88 гривень та судовий збір у розмірі 193,83 гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 24 червня 2025 року заяву представника позивача адвоката Якимчук О.М. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Рівнегаз збут" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 448,00 гривень.

В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

На основне рішення суду представником позивача адвокатом Якимчук О.М. подано апеляційну скаргу, де, покликаючись на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в невідповідності викладених в ньому висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права, просила його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року апеляційну скаргу представника ТОВ "Рівнегаз збут" адвоката Якимчук О.М. залишено без задоволення, а рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 15 травня 2025 року без змін.

Також представником позивача подано апеляційну скаргу на додаткове рішення суду, в якій просила його скасувати через незаконність та необґрунтованість з прийняттям нового з урахуванням наслідків розгляду апеляційної скарги на основне рішення суду попередньої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, покликалася на те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу, визначивши їх у відсотковому співвідношенні до задоволених позовних вимог. Так, згідно з нормами Цивільного процесуального кодексу України та усталеною практикою Верховного Суду суд може зменшити розмір таких витрат виключно за клопотанням іншої сторони. При цьому остання повинна довести їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт. Суд не має права робити це з власної ініціативи.

При розподілі судових витрат враховуються складність справи, витрачений адвокатом час, обсяг і характер наданих послуг, їх співмірність ринковим цінам, ціна позову та значення справи для сторін. Усі ці критерії були дотримані, а витрати підтверджені належними та допустимими доказами: договором, додатковою угодою, актами та звітами про фактично надані послуги. За ними було надано послуги з підготовки позовної заяви, додатків, письмових пояснень та участі у судових засіданнях, що підтверджує фактичні витрати у розмірі 7 000 гривень. Розмір цих витрат є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаної роботи, а також відповідає ринковій вартості адвокатських послуг у регіоні. Натомість суд першої інстанції формально оцінив докази, не врахував наведених обставин та критеріїв і стягнув лише 448 гривень. Тому витрати ТОВ "Рівнегаз збут" на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані у повному обсязі.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася, хоча їй про це роз`яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2025 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Право на професійну правничу допомогу гарантоване ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування даних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) вказувалося, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Так, на підтвердження факту понесення в суді першої інстанції витрат на правничу допомогу в сумі 7000 гривень позивачем надавалися: копія договору про надання правової допомоги від 30 листопада 2017 року № 38АRvz379-17; копія додаткової угоди № 28 від 01 листопада 2024 року до договору про надання правової допомоги; копія звіту про фактично надані послуги за додатковою угодою; копія акту приймання-передачі наданих послуг від 15 травня 2025 року про фактичні витрати на професійну правничу допомогу.

Між тим, наявні в матеріалах справи відповідні докази не були безумовною підставою для відшкодування витрат на правничу допомогу і всупереч доводам апеляційної скарги суд попередньої інстанції правильно вирішив відповідне процесуальне питання з урахуванням такої основної засади цивільного судочинства як пропорційність.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тому будь-які аргументи заявника з того приводу, що суд помилкового зменшив заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу, ґрунтуючись на засадах пропорційності цивільного судочинства, апеляційним судом відхиляються.

Поготів, на переконання колегії суддів, заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу не відповідав критерію розумної необхідності таких витрат і був непропорційним до складності справи для адвоката, виконаних ним робіт.

Так, представництво адвокатам здійснювалось в типовій (малозначній) справі незначної складності, де позивачем був його довіритель, а спір виник із стягнення заборгованості за постання природного газу лише до одного боржника із досить великої кількості в інших судових справах, з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких заявлено тотожні вимоги.

Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення суду, позаяк зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм процесуального законодавства на власний розсуд.

Тим паче, заявник вимагав ухвалити нове рішення за результатами розгляду цієї апеляційної скарги з урахуванням наслідків розгляду її апеляційної скарги на основне рішення суду попередньої інстанції. Однак у її задоволенні було відмовлено, а тому відсутні підстави для скасування додаткового рішення як похідного.

Спонуканням для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" адвоката Якимчук Ольги Михайлівни залишити без задоволення, а додаткове рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 24 червня 2025 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В. Боймиструк

Н.М.Ковальчук